Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/5990/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2018. Зареєстровано: 03.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2018.
Дата набрання законної сили: 04.12.2018
Результат оскарження 04.12.2018 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		справа №813/5990/15
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 вересня 2018 року
		Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича Андрія Зіновійовича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  АТ «Дельта Банк», про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії, -
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:
		- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 стосовно невключення ОСОБА_1 до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в АТ «Дельта Банк» відповідно до договору №001-13405-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 року в сумі 7975,00 доларів США;
		- зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1, вкладнику АТ «Дельта Банк» відповідно до договору №001-13405-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 року в сумі 7975,00 доларів США.
		Посилається на те, що між позивачем, як вкладником, та АТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №001-13405-180215 від 18.02.2015 року, згідно якого позивач розмістив у банку кошти в сумі 7975,00 доларів США строком до 19.05.2015 року включно. В подальшому ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, з 03.03.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 05.10.2015 року  розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк»  ОСОБА_2 Згодом позивач отримав лист №8821/1789 від 23.09.2015 року, в якому повідомлялося про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №001-13405-180215 від 18.02.2015 року, згідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На переконання позивача, дії відповідача щодо невключення його до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є протиправними та такими, що порушують право позивача на отримання банківського вкладу. В обґрунтування своєї позиції посилається на положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Просить позов задовольнити повністю.
		Від відповідача, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2, надійшли письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що на підставі постанови Правління Національного ОСОБА_3 України від 02.10.2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду гарантування прийняла рішення «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». У звязку з цим розпочато процедуру ліквідації ОСОБА_3 та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування  ОСОБА_2 На виконання вимог ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач здійснив перевірку правочинів (договорів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч.3 ст.38 цього Закону. За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами-клієнтами ОСОБА_3 після 16.01.2015 року включно. Зокрема, під час перевірки встановлено, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів-ініціаторів операцій, на момент здійснення операції, перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом і відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ «Дельта Банк» та реалізації його майна. Вказані фізичні особи-платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти-ініціатори перерахування коштів, у звязку із наявністю на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами ОСОБА_3 за відповідними договорами банківських вкладів та/або отримувачу переказу. До того ж, додав, що зазначені операції були здійснені в період дії постанови Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». На підставі викладеного, комісія дійшла висновку, що умови договорів банківських вкладів, укладені між АТ «Дельта Банк» та фізичними особами після 16.01.2015 року включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами ОСОБА_3, надають кредиторам-фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У звязку із цим, 16.09.2015 року тимчасовою адміністрацією АТ «Дельта Банк» винесено наказ №813 «Щодо заходів, повязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями». Покликаючись на правомірність вказаних дій, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
		Від відповідача, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, надійшли письмові заперечення та додаткові письмові пояснення, в яких посилається на те, що реєстр вкладників затверджується відповідачем виключно на підставі переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою. Оскільки позивача не було у сформованому Уповноваженою особою переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відтак, з огляду на приписи ч.5 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру та виплаті відшкодування. Перелік, який складається Уповноваженою особою, та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом гарантування, є різними за своїми суттю, змістом та призначенням документами. Перелік формується Уповноваженою особою, а Загальний реєстр вкладників затверджується Фондом відповідно до наданого переліку. Окрім того, вказав, що перелік, який складається Уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування. За таких обставин, вважає, що у спірних правовідносинах у Фонду не виникло жодного обовязку перед позивачем, тому права позивача не могли бути порушені Фондом. Просить відмовити у задоволенні позову.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  АТ «Дельта Банк», явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи.
		Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
		18.02.2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, ОСОБА_1, як вкладником, укладено договір №001-13405-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая » у доларах США.
		Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору, сума вкладу складає 7975,00 доларів США. Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у п.1.6 цього договору, та по 19.05.2015 року включно.
		ОСОБА_3 відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26301113009675 (п.1.6).
		Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в ОСОБА_3, або готівкою через касу ОСОБА_3 в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений (п.1.8).
		Згідно з п.1.10 договору, у разі закінчення строку залучення вкладу, зазначеного в п.1.3 даного договору, або в разі дострокового припинення дії цього договору, вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використання електронних платіжних засобів №26301113009675, відкритий на імя вкладника в установі ОСОБА_3.
		Відповідно до п.п.2.5, 2.10 укладеного договору, вкладник підтверджує, що Банк до укладення цього договору з вкладником додатково надав вкладнику інформацію, зазначену у ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Згідно постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02.03.2015 року №150, ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		На підставі цієї постанови Правління НБУ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк»  ОСОБА_2.
		Тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на 3 місяці, а саме з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно. Згодом, цей строк продовжено по 02.10.2015 року включно та продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду.
		02.10.2015 року Правлінням НБУ прийнято постанову №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».
		ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 року №181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 строком на 2 роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
		Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» опубліковано в газеті «Голос України» №187 (6191) від 08.10.2015 року.
		Поряд з тим, на веб-сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено інформацію про те, що з 08.10.2015 року Фонд гарантування розпочне виплати вкладникам АТ «ДЕЛЬТА БАНК» за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) (http://www.fg.gov.ua).
		29.05.2015 року, на підставі наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408, створено комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк».
		16.09.2015 року тимчасовою адміністрацією ПАТ «Дельта Банк» прийнято наказ №813 «Щодо заходів, повязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», згідно якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, серед яких, згідно додатку №1 до цього наказу, і договір №001-13405-180215 від 18.02.2015 року.
		23.09.2015 року відповідач направив позивачу повідомлення про нікчемність правочину №8821/1789, в якому зазначено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №001-13405-180215 від 18.02.2015 року, згідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача відповідач протиправно не включив позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунку Фонду, та, як наслідок, не надав Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.
		Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
		Водночас суд вважає за необхідне зазначити таке.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
		Частиною 3 ст.2 цього Закону встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
		Так, питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються в порядку, визначеному Законами України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року №2121 та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI №4452-VI (тут і далі  в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі  Закон №4452-VI).
		Системний аналіз положень Закону №4452-VI дає підстави для висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, згідно зі ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
		Тобто необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в господарському суді.
		Натомість, у даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління НБУ в рамках Закону №4452-VI, яким, в свою чергу, не передбачено порушення справи про банкрутство в господарському суді. Відтак, положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можуть бути застосованими до даних правовідносин.
		Поряд з тим, Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб; уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом №4452-VI, для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти, тому рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.
		Окрім того, суд враховує, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд і саме в них виникають відповідні права та обов'язки. ОСОБА_3, який ліквідовується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання, відповідно до норм Закону №4452-VI, вирішує виключно Фонд. 
		Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.
		Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п.4 ч.2 ст.4 Закону №4452-VI), і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у його постановах від 18.04.2018 року (справа №813/921/16), 06.06.2018 року (справа №804/15159/15, №813/6392/15, №818/377/16), 27.06.2018 року (справи №804/15260/15, №818/285/16) та 22.08.2018 року (справа №813/1061/16).
		Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 року.
		Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. 
		За змістом ч.1 ст.26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		Частиною 2 ст.26 Закону №4452-VI визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст.27 Закону №4452-VI, відповідно до ч.ч.1-3 якої Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
		Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
		Згідно ч.6 ст.27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
		Відповідно до п.п.3-4 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 (в редакції, чинній на час прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк»), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
		Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
		Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
		Як передбачено у п.п.2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
		Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача Уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
		При цьому, відшкодування коштів триває з моменту прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку та завершується в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
		До прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку здійснюється тимчасова адміністрація, наслідки запровадження якої передбачені у ст.36 Закону №4452-VI, зокрема, у вигляді деяких обмежень. Проте такі обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених п.1 ч.6 цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.
		Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Частиною 3 ст.38 Закону №4452-VI закріплено вичерпний перелік підстав за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
		Таким чином, законодавцем встановлено як обов'язок Уповноваженої особи у визначені строки скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
		При цьому, право Уповноваженої особи перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивача, як вкладника за договором №001-13405-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI. Про вказаний факт позивачу стало відомо зі змісту повідомлення відповідача від 23.09.2015 року №8821/1789.
		При цьому, суд враховує, що у цьому повідомленні відсутня конкретна підстава для визнання договору банківського вкладу (депозиту) №001-13405-180215 від 18.02.2015 року нікчемним, окрім як посилання на положення п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та настання наслідків у вигляді обовязку Фонду відшкодувати вклад за рахунок державних коштів.
		Надаючи оцінку посиланням представника відповідача на нікчемність правочину, суд враховує, що Цивільний кодекс України розділяє недійсні правочини на оспорювані, ті що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та неоспорювані  нікчемні, ті, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.
		Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст.228 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), за змістом ч.1 якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Частиною 2 ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. 
		Згідно Протоколу від 15.09.2015 року, операції з перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладені (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в ОСОБА_3, були здійснені в період дії постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року. Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_3 заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. При цьому, як зазначено в рішенні виконавчої дирекції Фонду (протокол №174/15 від 27.07.2015 року), керівників структурних підрозділів ОСОБА_3 було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлених вказаною постановою лише 15.01.2015 року, а отже факт надання переваги ОСОБА_3 кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16.01.2015 року включно. 
		Комісією зроблено висновок, що укладання між ОСОБА_3 та фізичними особами після 16.01.2015 року договорів банківського вкладу, за яким здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами ОСОБА_3, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання ОСОБА_3 кредиторам-фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому, перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.
		Однак суд не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне. 
		Відповідно до положень ч.1 ст.1062 ЦК України, на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому, вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. 
		Згідно п.10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року №492, в редакції, чинній на час укладенні позивачем договору банківського вкладу (далі  Інструкція №492), кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. 
		Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених ОСОБА_4 Директорів АТ «Дельта Банк» від 20.03.2013 року, встановлено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на імя особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами ОСОБА_3). 
		Відповідно до п.10.19 Інструкції №492, на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором. 
		Згідно п.2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року №174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. 
		В матеріалах справи наявна виписка по угоді №001-13405-180215 від 18.02.2015 року, з якої видно факт отримання позивачем відсотків за користування його коштами.
		Той факт, що кошти надійшли на рахунок позивача шляхом переказу з рахунку іншого клієнта ОСОБА_3 не надає достатніх і необхідних підстав вважати таку операцію нікчемною, оскільки можливість внесення депозиту саме таким шляхом узгоджена позивачем і ПАТ «Дельта Банк» у п.1.8 договору №001-13405-180215 від 18.02.2015 року.
		Враховуючи умови укладеного позивачем та ОСОБА_3 договору, проаналізувавши вищевказані законодавчі положення та обставини справи, суд приходить висновку, що зарахування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) №001-13405-180215 від 18.02.2015 року здійснено відповідно до умов вказаного договору, що не суперечить нормам чинного законодавства, а отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом у спірних правовідносинах є гарантією, яка прямо передбачена ч.1 ст.26 Закону №4452-VI, тобто є такою, що прямо встановлена законодавством. 
		При цьому, ч.2 ст.1058 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). 
		Відповідно до ч.2 ст.633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За своєю суттю, індивідуальні умови  це умови, які погоджені між банком та конкретним вкладником і відмінні від умов, застосованих до інших вкладників банку. Тобто особі (вкладнику) банк надав (при наявності певних обставин, про які відомо і вкладнику, і банку) фінансові привілеї, які не надав іншим вкладникам. 
		Як видно з матеріалів справи, позивачем укладено договір банківського вкладу на звичайних умовах, що були передбачені ОСОБА_3 щодо процентних ставок за вкладом «Найкращий від Миколая», та відповідали умовами договору банківського вкладу відповідного виду, умови досліджуваного договору банківського вкладу (депозиту) є типовими, та з них не видно які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач, доказів на підтвердження нікчемності зазначеного правочину (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) Уповноваженою особою не наведено, а судом не встановлено, тому посилання на п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, як на підставу нікчемності правочину, не відповідає фактичним обставинам справи.
		Така підстава, як  можливість отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб, як це зазначено в протоколі засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», не відноситься до переліку підстав, визначених у ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, за якими договір банківського вкладу (депозиту) позивача можна вважати нікчемним.
		За таких обставин, твердження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності договору банківського вкладу суд розцінює як припущення, яке не доведено належними та допустимими доказами у встановленому законом порядку.
		Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 року (справа №826/1476/15), здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами ОСОБА_3.
		Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
		Згідно з положеннями ст.ст.37, 38 Закону 4452-VI, Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
		При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст.215 ЦК України та ч.3 ст.38 Закону 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст.38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків, такий наказ є лише внутрішнім розпорядчим документом банку.
		З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що зарахування вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) №001-13405-180215 від 18.02.2015 року не суперечить нормам чинного законодавства та внутрішнім документам банку, переваг перед іншими кредиторами ОСОБА_3 чи пільг для позивача судом не встановлено; дослідженими судом обставинами спростовується твердження відповідачів щодо нікчемності укладеного між позивачем та банком правочину; не встановлено існування відповідного судового рішення про визнання недійсним вказаного договору банківського вкладу (депозиту); Уповноваженою особою не доведена наявність правових підстав для виключення позивача з переліку вкладників ОСОБА_3, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		Крім цього, суд враховує, що 16.09.2015 року Тимчасовою адміністрацією АТ «Дельта Банк» винесено наказ №813 «Щодо застосування заходів, повязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», однак з метою недопущення подвійних виплат вкладникам гарантованої суми відшкодування коштів наказом Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» №836 «Про внесення змін до наказу №813 від 16.09.2015 року» вирішено не застосовувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими договорами.
		Враховуючи викладене, суд приходить переконання, що ОСОБА_1 є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак не був включений відповідачем до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		До того ж, жодної з передбачених ч.4 ст.26 Закону №4452-VI підстав, за наявності яких Фонд може не проводити відшкодування позивачу коштів за вкладами, у ході розгляду справи суд не встановив.
		За таких обставин, дії відповідача, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2, в частині невключення ОСОБА_1 до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в АТ «Дельта Банк», відповідно до договору №001-13405-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 року в сумі 7975,00 доларів США, є такими, що вчинені не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано.
		Крім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ» зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невідємні для банківських операцій і повязаним з ним правом. У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини нагадав, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin i Perihan Sahin проти Туреччини №13279/05 §56, 20 жовтня 2011 року).
		Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача, Уповноваженої особи Фонду, надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника  ОСОБА_1 стосовно здійснення останньому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) від 18.02.2015 року №001-13405-180215 в національній валюті України в розмірі 7975,00 доларів США, суд вважає, що така підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Відповідно до п.6 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
		Відтак, надання до Фонду додаткової інформації про вкладника протягом процедури ліквідації, зокрема, щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, входить до компетенції відповідача.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. 
		На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд приходить висновку, що відповідач  Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в існування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п.п.3, 4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд враховує, що обраний позивачем спосіб є належним і достатнім способом захисту його прав у межах спірних правовідносин.
		Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		в и р і ш и в:
		позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 стосовно невключення ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в АТ «Дельта Банк» відповідно до договору №001-13405-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 року в сумі 7975,00 доларів США.
		Зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1), вкладнику АТ «Дельта Банк» відповідно до договору №001-13405-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 року в сумі 7975,00 доларів США.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок, сплачений відповідно до квитанції №142 від 12.11.2015 року, та в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок, сплачений відповідно до квитанції №27 від 11.12.2015 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
		Повний текст рішення суду буде складено до 01.10.2018 року.
		 
		Суддя Ланкевич А.З.
		 
		Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 01.10.2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...