Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 354/478/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 02.10.2018. Зареєстровано: 03.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2018.
Дата набрання законної сили: 01.11.2018
Номер судового провадження: 1-кп/348/277/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017090110000146

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 354/478/18
		Провадження № 1-кп/348/277/18 
		 
		01 жовтня 2018 року                                  м.Надвірна 
		Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
		в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
		секретаря ОСОБА_2 ,
		з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Надвірна кримінальне провадження №12017090110000146 по обвинуваченню
		     ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця смт. Бориня Турківського району, Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , із середньою технічною освітою, одруженого, на утриманні немає нікого, працюючого по тимчасових заробітках, не судимого, громадянина України,
		     у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
		В С Т А Н О В И В :
		   Обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_5 та смерть потерпілої ОСОБА_6 .
		    Злочин ним вчинено при наступних обставинах:
		   09 вересня 2017 року приблизно о 03,25 год. обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи автобусом марки "Мегсеdes-Benz Sprinter 130 D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою дороги сполученням "Татарів - Кам`янець-Подільський" в напрямку м. Кам`янець-Подільський. Проїзджаючи пряму ділянку дороги, що у смт. Ворохта Яремчанської міської ради, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи в стомленому стані, проявив неуважність, та в порушення вимог п.2.3.б), п.2.9 б), п.10.1, п.12.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, не обрав безпечної швидкості рух, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, заснув за кермом, не справився з керуванням та виїхав за межі дороги ліворуч в кювет, де допустив перекидання автобуса. В результаті порушення обвинуваченим ОСОБА_4 Правил дорожнього рухуУкраїни сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої від отриманих тілесних ушкоджень пасажир автобуса "Мегсеdes-Benz Sprinter 130 D" ОСОБА_6 померла від закритої травми живота з розривом печінки, селезінки, яка ускладнилась гострою крововтратою та травматичним шоком важкого ступеня, а ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток тазового кільця, які відноситься до середнього ступеня тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя у момент їх заподіяння.
		   Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, та дав суду показання про те, що він проживає в м. Львові разом із своєю родиною, має більше 25 років водійського стажу та навиків керування автобусами. 
		   Стосовно події 09 вересня 2017 року пояснив наступне. День перед цим його знайомий - власник мікроавтобуса "Мегсеdes-Benz Sprinter 130 D" попросив відвезти прочан в смт.Верховина Івано-Франківської області до священника на відправу. В "бусі" їхали 21 людина. Виїхали зі Львова вночі. Коли проїздили смт.Ворохта приблизно о 03.20 год. після переїзду на повороті він на долю хвилини втратив відчуття часу та свідомості. Не заперечує, що міг на невеликий проміжок заснути. В цей час автомобіль під його керування "кинуло" вліво на обочину, де він перекинувся. Отямився він вже в кущах, автомобіль лежав перекинутий на лівій стороні і практично всі пасажири попадали на нього. Відкрити дверку "буса" він не зміг і тому вибив скло, через яке вибрався та почав відразу ж телефонувати в поліцію та "швидку", а потім з іншими людьми, які зупинилися на подію, почав витягувати пасажирів з машини. В той час явних ушкоджень ніхто не мав. "Швидка допомога" приїхала через декілька хвилин і лікарі відразу ж почали всіх оглядати та надавати допомогу. Ту жінку, якою виявилася ОСОБА_6 і яка в подальшому померла в лікарні, вони також витягнули з салону автомобіля, положили її на землю, а після її огляду медики забрали її в лікарню. Того дня приблизно о 07.30 год. йому повідомили, що жінка померла відразу ж після операції. Також виявилося, що інша жінка - ОСОБА_5 отримала перелом кісток. Своєї провини не заперечує, хоча рухався він зі швидкістю не більше 50 км/год. За весь період його керування транспортними засобами це перший такий трагічний випадок, за який йому надзвичайно прикро. Матеріальну шкоду родині потерпілих відшкодував і надалі має намір відшкодовувати. У вчиненому щиро розкаюється, просить вибачення за скоєне та запевнив суд, що подібного більше не повториться і просить його суворо не карати. 
		   Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд за згодою учасників судового провадження, з`ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого та дослідив дані, які характеризують його особу.
		   Потерпіла ОСОБА_5 , в судове засідання не з"явилася, подала суду заяву, в якій зазначила, що будь-яких претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, та просить його суворо не карати і не позбавляти волі, а кримінальне провадження просить розглянути в її відсутність. 
		   Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання також не з"явилася, подала суду заяву, в якій просить розгляд даного кримінального провадження розглядати у її відсутність, щодо міри покарання покладається на розсуд суду. 
		   З враховуванням викладеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю. 
		   Дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_5 та смерть потерпілої ОСОБА_6 , кваліфіковані вірно.
		Суд враховує, що відповідно дост. 50 КК України, складовими покаранняєне тількикара та виправлення засуджених, а і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, такі іншими особами, що є найбільш актуальнимв обстановці, що склалася.
		   Пунктом 1постановиПленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. із послідуючими змінами, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимогст. 65 ККстосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		   У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 65 ККсуди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частиниКК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		   Пунктом 5 судам рекомендовано мати на увазі, що наведений у ч. 1ст. 66 ККперелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч.1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
		   При обранні міри покарання обвинуваченому суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також роз`яснення, що містяться п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
		   Тому при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до необережних тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, що на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, його відношення до скоєного, поведінку до і після вчинення злочину, а також думку потерпілої ОСОБА_5 , висловленої нею в заяві на адресу суду і яка претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має та думку потерпілої ОСОБА_7 , також висловленої нею в заяві на адресу суду і яка щодо міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду. 
		   Також суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   До обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить те, що ОСОБА_4 не судимий, вину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також відшкодування шкоди.
		   Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено .
		   Враховуючи всі обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, думку потерпілих, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах, встановлених в санкції частини статті Кримінального кодексу у виді позбавлення волі. Також суд вважає за можливе не застосувати до обвинуваченого додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати автотранспортними засобами . 
		   Крім того, є підстави звільнити його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, застосувавши ст.75 КК України і з врахуванням всіх обставин справи та особи винного суд прийшов до висновку, що обвинуваченому слід визначити іспитовий строк 1 рік 6 місяців. Згідно ст.76 КК України на ОСОБА_4 під час іспитового строку слід покласти обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		   На думку суду, саме таке основне покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових злочинів, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		   Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред`явлено.
		   Процесуальні витрати в кримінальному провадженні в розмірі 1237 грн., пов`язані з проведенням в ході досудового розслідування інженерно-транспортної експертизи № 4.2-754/17 обвинуваченим відшкодовані (квитанція №65 від 01.10.2018) .
		   Запобіжний захід ОСОБА_4 згідно ухвали суду було обрано домашній арешт, який в подальшому продовжено на строк до 60 днів - до 17.09.2018 року включно. На даний час дія запобіжного заходу у виді домашнього арешту закінчилася і підстав для його повторного обрання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
		   Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		   На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд-
		УХВАЛИВ :
		    ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		   Застосувати до ОСОБА_4 ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
		   Згідно ст. 76 ч.1 п.п.1, 2, ч.2 п.2 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		   Речовий доказ: мікроавтобус марки Мегсеdes-Benz Sprinter 130 D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на території Яремчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області, повернути власнику.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...