Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 282/588/16 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2018.
Дата набрання законної сили: 24.09.2018
Номер судового провадження: 61-14026ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 282/588/16-ц
		провадження № 61-14026св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Любарського районного суду Житомирської області 
		від 14 липня 2016 року у складі судді Вальчука В. В. та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі - ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто») про визнання договору недійсним та стягнення коштів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він через мережу інтернет знайшов оголошення про продаж трактора «FOTON FT 504» за ціною 98 000,00 грн. 12 травня 2016 року для купівлі вказаного трактору підписав незаповнений договір лізингу. Крім того, йому повідомили про необхідність сплати першого внеску у сумі 37 500,00 грн і протягом трьох днів йому безкоштовно доставлять трактор. Позивач погодився на такі умови та сплатив зазначену суму, примірник договору отримав згодом. Після спливу трьох днів трактор він не отримав, зателефонувавши на гарячу лінію йому повідомили про необхідність сплатити 50 % вартості товару, так як попередньо сплачена сума була внеском за укладення договору, а не платою за товар. Детально ознайомившись із договором виявлено, що ціна трактора у ньому зазначена 375 000,00 грн замість 98 000,00 грн обумовлених в оголошенні та при розмові із продавцем. Окрім цього, у договорі відсутній пункт який передбачав би розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача. 
		 
		Вважає, що його введено в оману, відповідачем застосовано до нього нечесну підприємницьку діяльність, умови договору порушують Закон України «Про захист прав споживачів».
		 
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 12 травня 2016 року № 003837, стягнути сплачені кошти у розмірі 37 500,00 грн та 375 грн - комісію банку.
		 
		Заочним рішення Любарського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Договір фінансового лізингу від 12 травня 2016 року № 003837, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та 
		ОСОБА_5 визнано недійсним. Стягнуто із ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 37 500,00 грн, сплачених як адміністративний платіж та 375,00 грн комісії банку. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» здійснювалася нечесна підприємницька діяльність, у результаті якої між сторонами укладений договір, що містить несправедливі умови. Крім цього, у відповідача відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг із фінансового лізингу, а тому наявні підстави для визнання правочину недійсним та повернення сплачених позивачем на виконання умов цього договору коштів.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» задоволено частково. Заочне рішення Любарського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року в частині стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_4 
		375 грн - комісії банку скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині стягнення коштів, проте не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення комісії банку, мотивуючи це тим, що сплачена комісія у сумі 375,00 грн є платою за послуги банку, а не сумою яка одержана ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на виконання недійсного правочину.
		 
		У листопаді 2016 року ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Любарського районного суду Житомирської області 
		від 14 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області 
		від 18 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір не містить несправедливих умов, а висновки судів про зворотне, є безпідставними, оскільки при підписанні договору у позивача не виникло питань про обсяг своїх прав та обов'язків, з якими він повністю погодився, засвідчив своїм підписом та сплатив відповідні лізингові платежі.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто».
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судом встановлено, що 12 травня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_5 укладений договір фінансового лізингу № 003837 (з додатками), відповідно до умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - транспортний засіб марка/модель - «FOTON FT 504», комплектація/модифікація - FT 504, об'єм/ тип двигуна - 50 К.С./диз., тип КПП - мех., привід - 4х4 у власність та передати його у користування лізингоодержувачу на термін та на умовах, передбачених договором. 
		 
		Відповідно до умов додатку 1 до цього договору вартість предмета лізингу становить 14 705,88 доларів США, авансовий платіж - 7 352,94 доларів США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж - 612,75 доларів США; адміністративний платіж - 1 470,59 доларів США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу - 
		441,18 доларів США (3 % вартості предмета лізингу).
		 
		На виконання умов цього договору позивач, згідно з квитанцією від 12 травня 
		2016 року, вніс кошти у сумі 37 500,00 грн.
		 
		Згідно з умовами договору адміністративний платіж - це першочерговий єдиноразовий платіж, що входить до складу першого платежу, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.
		 
		Відповідно до додатку 1 до договору розмір адміністративного платежу становить 
		10 % від вартості предмета лізингу, що становить 1 470,00 доларів США. 
		 
		Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
		 
		Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. У частині п'ятій цієї статті передбачено, що у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
		 
		Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
		 
		Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		 
		Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
		 
		Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (стаття 10 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. 
		 
		Згідно з пунктом 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець. 
		 
		За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. 
		 
		Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та іншого суперечить положенням статті 808 ЦК України.
		 
		Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. 
		 
		Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
		 
		Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. 
		 
		Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства. 
		 
		Крім того, відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. 
		 
		Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. 
		 
		Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15. 
		 
		Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначеного правового висновку, який визнає обов'язковим у цій справі.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, сплачених як адміністративний платіж, суди виходили з того, що укладений договір є нікчемний, при цьому помилково визнали його недійсним, проте це не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних підстав.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що спірний договір не містить несправедливих умов, а висновки судів про зворотне, є безпідставними, оскільки при підписанні договору у позивача не виникло питань про обсяг своїх прав та обов'язків, з якими він повністю погодився, засвідчив своїм підписом та сплатив відповідні лізингові платежі, не заслуговують на увагу, оскільки не має правового значення для вирішення спору, враховуючи, що підписаний сторонами договір в цілому є нікчемним, тому до спірних правовідносин застосовуються наслідки недійсності нікчемного правочину.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		 
		Статтею 212 ЦПК України 2004 року установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Любарського районного суду Житомирської області 
		від 14 липня 2016 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                              О. В. Ступак
		 
		 
		С.О. Погрібний
		 
		 
		Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...