Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 483/480/16-к : Окремі процесуальні питання; Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2018.
Дата набрання законної сили: 26.09.2018
Номер судового провадження: 51-1144км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		26 вересня 2018 року
		м. Київ
		справа № 483/480/16-к
		провадження № 51-1144км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересахзасудженого ОСОБА_7 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року та вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015150100000890, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст. 89 КК судимості немає,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК (в редакції Закону України від 14 квітня 2009 року №1254-VI): не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. 
		Стягнуто з ОСОБА_7 : на користь фінансового управління Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого  6230,39 грн; на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8  5583, 39 грн; на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди  57722,51 грн; 10000 грн  моральної шкоди та 10 300 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу; на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування майнової шкоди 85376, 26 грн 10 000 грн та моральної шкоди 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
		Згідно з вироком суду  ОСОБА_7 12 серпня 2015 року приблизно о 07:30, керуючи автомобілем марки «Ford Escort» ( державний номерний знак НОМЕР_1 ), у світлу пору доби рухався по вул. 8 Березня з боку вул. Миру в напрямку вул.Спаської в м. Очакові Миколаївської області. У цей час йому назустріч з боку вул. Спаської в напрямку вул. Миру рухався автомобіль «Daewoo Lanos», (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_9 , в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Рухаючись в правій смузі для руху, ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п. п. 10.1, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконавшись, що зустрічна смуга вільна від транспортних засобів, незважаючи на небезпеку у вигляді зустрічного транспортного засобу, що наближався, здійснив виїзд на зустрічну смугу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos». В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ОСОБА_9 та пасажир ОСОБА_12 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		Апеляційний суд Миколаївської області 30 червня 2017 року задовольнив частково апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , його представника  адвоката ОСОБА_13 та прокурора. Вирок суду першої інстанції в частині визначення контролюючого органу за виконанням засудженим покладених на нього судом обов`язків, передбачених ст. 76 КК, змінив та постановив вважати ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням на нього, передбачених ст. 76 КК обов`язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Також скасував вирок в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та ухвалив новий вирок в цій частині, яким збільшив розмір стягнення на відшкодування завданої потерпілим моральної шкоди та стягнув з засудженого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 30000 грн. та на користь ОСОБА_8 - 100000 грн. Окрім того скасував вказаний вирок суду в частині вирішення цивільних позовів прокурора, а матеріали зазначених цивільних позовів призначив на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суду. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить скасувати вищезазначені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Мотивує свої вимоги тим, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив в задоволенні його клопотань про призначення додаткової експертизи транспортного засобу «Ford Escort», експертизи флеш-карти з відео реєстратора потерпілого ОСОБА_9 , витребування з лікарень відомостей щодо переліку лікарських засобів, придбаних потерпілими за власний рахунок. Вказує на те, що за клопотанням прокурора та потерпілого ОСОБА_9 згаданий суд долучив та поклав в основу вироку докази, яких не існувало на момент розгляду справи в суді. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно повернув позовні заяви прокурора в інтересах держави на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки така процедура не передбачена ні кримінальним процесуальним, ні цивільним процесуальним законом, а також не дав належної оцінки доводам обвинуваченого, викладеним в апеляційній скарзі про те, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9  про відшкодування 49500 грн витрат на відновлення стану автомобіля не підтверджені жодним доказом (актом оцінки, експертизою).
		На думку скаржника, апеляційний суд залишив поза увагою, що судове провадження здійснювалося за формальної участі прокурорів, повноваження яких про участь у судовому розгляді не підтверджено належним чином.
		На вказану касаційну скаргу прокурор подав заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги захисника, просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення  без змін.
		У запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_9 та його представник  адвокат ОСОБА_13 , наводячи аргументи щодо безпідставності доводів касаційної скарги захисника, просять відмовити в її задоволенні.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Прокурор заперечувала проти касаційної скарги захисника, вважала оскаржені судові рішення законними й обґрунтованими.
		Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Від потерпілого ОСОБА_9 надійшло клопотання про розгляд провадження за його відсутності.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у порушенні ним під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, було зроблено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК. 
		Зокрема, такі висновки місцевого суду ґрунтуються на показаннях: потерпілого ОСОБА_9 про те, що 12 серпня 2015 року приблизно о 7:30 він керував своїм автомобілем «Daewoo Lanos» та рухався з боку вул. Спаської в напрямку вул. Миру, назустріч по його смузі руху рухався зі значною швидкістю автомобіль «Ford Escort», внаслідок чого він почав гальмувати та відбулося зіткнення автомобілей; потерпілого ОСОБА_8 про те, що він був пасажиром в автомобілі водія ОСОБА_9 та бачив, як автомобіль «Ford Escort» під керуванням ОСОБА_7 виїхав на їх смугу руху та допустив наїзд на автомобіль під керуванням ОСОБА_9 ; свідків ОСОБА_10 та  ОСОБА_11 , які підтвердили обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 серпня 2015 року; експерта ОСОБА_14 , який підтвердив наданий ним висновок судової автотехнічної експертизи, указавши при цьому, що порушення обвинуваченим ОСОБА_7 правил безпеки дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.
		Наведені показання у повній мірі узгоджуються між собою та з іншими наведеними у вироку об`єктивними доказами, а саме:даними висновку автотехнічної експертизи від 12 лютого 2016 року № 09-1-11, відповідно до якого водій автомобіля«Ford Escort» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) мав технічну можливості запобігти виникненню дорожньо-транспортній пригоді шляхом дотримання вимог п. 10.1, п. 11.3 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України та допущені ним вказані порушення знаходилися в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події; даними висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 22 грудня 2016 року № 09-1-927, згідно яким на момент ДТП ходова частина автомобіля «Ford Escort» р/н НОМЕР_1 знаходилась в технічно несправному, але працездатному стані та не мала технічних несправностей, які могли б вплинути на рух автомобіля; даними висновків судово-медичної експертиз від 15 жовтня 2015 року № 62, № 63 (т. 1 а. с. 195) про характер, механізм, локалізацію та тяжкість заподіяних потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
		Твердженням ОСОБА_7 про його непричетність до порушення правил безпеки дорожнього рух також перевірені судом у ході слідства і переконливо спростовані у постановленому рішенні, з посиланням на сукупність досліджених доказів.
		Ретельно дослідивши вказані докази, визнавши їх належними та допустимими та оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
		Із вищезазначеними висновками суду погодився і апеляційний суд, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, з чим погоджується також і колегія суддів касаційного суду. 
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку апеляційного суду не було покладено доказів, яких не існувало на момент розгляду справи в суді, що спростовує доводи захисника в цій частині. Процесуальних порушень під час дослідження та оцінки наведених судом у вироку апеляційного суду доказів, Верховним Судом не встановлено.
		Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, якщо про це надійшло клопотання учасників судового провадження. Цією ж нормою передбачена можливість апеляційного суду дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Як вбачається з журналів та звукозаписів судових засідань, всі заявлені захисником клопотання були розглянуті судом у встановленому процесуальним законом порядку, зокрема відповідно до положень ст. 350, ч. 4 ст. 371, ч.3ст.404КПК, про що були постановлені усні та письмові ухвали. При цьому апеляційний суд на підставі ч. 3 ст. 404 КПК обґрунтовано відмовив захиснику ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи транспортного засобу обвинуваченого ОСОБА_7 та експертизи флеш-карти з відео реєстратора потерпілого ОСОБА_9 , оскільки під час розгляду в суді першої інстанції сторона захисту не заявляла такого клопотання.
		З огляду на викладене, твердження захисника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в задоволенні його клопотань про дослідження доказів, є необґрунтованими. А відтак, положення ст. 404 КПК під час розгляду провадження апеляційним судом дотримано.
		Не заслуговують на увагу і доводи захисника про те, що апеляційний суд перейшов до судових дебатів без розгляду всіх клопотань учасників судового процесу. Як вбачається з технічних носіїв інформації, на яких зафіксоване судове провадження в суді апеляційної інстанції, вказаним судом при розгляді даної справи надавалося всім учасникам кримінального провадження право на подання клопотань. Після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказів суд перейшов до стадії судових дебатів, під час висловлення доводів щодо поданих апеляційних скарг захисник заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з самостійним зверненням засудженого до експертних установ, що є неприпустимим на вказаній стадії провадження, внаслідок чого суд відмовив в його задоволенні.
		Посилання захисника у касаційній скарзі на те, судове провадження здійснювалося за формальної участі прокурорів без підтвердження їх повноважень про їх участь в судовому розгляді цього кримінального провадження, є неспроможними. Так, відповідно до постанови Очаківського міжрайонного прокурора про призначення групи прокурорів від 13 серпня 2015 року, у даному кримінальному провадженні призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; старшим групи прокурорів призначено прокурора ОСОБА_15 . Крім того, постановою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 від 28 березня 2016 року про внесення змін до складу групи прокурорів, у вищевказаному провадженні внесено зміни до складу групи прокурорів, до якого включено прокурорів ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 . Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні затверджений прокурором ОСОБА_15 29 березня 2016 року і направлений до суду наступного дня. 
		Таким чином, Суд вважає, що прокурори ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 мали всі передбачені законом повноваження на участь у розгляді даного провадження. Крім того, ні обвинувачений, ні його захисник під час судового розгляду даної кримінальної справи не висловлювали суду будь-яких сумнівів щодо наявності повноважень прокурорів та не скористалися правом заявляти їм відводи.
		Доводи касаційної скарги захисника про безпідставне повернення цивільних позовів прокурора в інтересах держави на новий розгляд до суду першої інстанції є неспроможними.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області та Департаменту фінансів Миколаївської міської ради було заявлені цивільні позови про стягнення з ОСОБА_7 на користь вказаних державних структур 6230, 39 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 та 5583,39 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 . За наслідками судового розгляду, судом першої інстанції вказані позови прокурора були задоволені.
		Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в частині вирішення судом першої інстанції цивільних позовів прокурора та стягнення з ОСОБА_7 на користь держави витрат на лікування потерпілих, що були понесені закладами охорони здоров`я, дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на їх підтвердження на момент судового розгляду та ухвалення вироку судом першої інстанції, у зв`язку з чим прийняв рішення про повернення їх на розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		Водночас згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області рішеннями від 14 вересня та 7 грудня 2017 року задовольнив цивільні позови прокурора Очаківського відділу Миколаївської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області та Департаменту фінансів Миколаївської міської ради та стягнув з ОСОБА_7 на їх користь 6 230,39 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 та, відповідно, 5 583,39 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 .
		Наведене свідчить, щона час касаційного перегляду в місцевому суді розглянуто цивільне провадження за вказаними позовами, а тому рішення апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції в частині цивільного позову прокурора не суперечить вимогам КПК.
		Безпідставними є твердження захисника про незаконність рішення апеляційного суду в частині збільшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		Як вбачається з вироку, приймаючи рішення про скасування рішення суду в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих та ухваленням в цій частині нового вироку у зв`язку зі збільшенням її розміру, апеляційний суд прийняв до уваги характер вчиненого ОСОБА_7 злочинного діяння, тяжкість спричинених потерпілим тілесних ушкоджень, настання негативних змін в житті та здоров`ї останніх та з урахуванням вимог справедливості та розумності, обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності збільшення розміру стягнення заподіяної моральної шкоди на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		Разом з тим, твердження сторони захисту в частині неправильного вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 щодо стягнення з ОСОБА_7  49500 грн в рахунок відшкодування витрат на відновлення стану автомобіля, є слушними.
		За змістом ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог потерпілого  ОСОБА_9 , місцевий суд зазначив, що матеріальна шкода, завдана злочином, підлягає задоволенню на підставі ст. 1166 ЦК у межах документально підтверджених витрат, які складають: 49 500 грн  витрати на відновлення стану автомобіля, 1 315 грн  відновлення запису з відеореєстратора, 1000 грн  послуги евакуатора, 5 907 грн  витрати на лікування, а також 10 300 грн  в рахунок витрат на правову допомогу.
		Однак суд ретельно не перевірив вимог позивача  ОСОБА_9 щодо правомірності стягнення коштів на відновлення стану автомобіля у сумі 49 500 грн. Крім того, стягуючи такі витрати, суд не навів мотивів прийнятого рішення, при цьому залишив поза увагою, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували суму збитків, понесених потерпілим на відновлення стану автомобіля внаслідок ДТП.
		Між тим, відповідно до положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2013 року №142/5/2092оцінка збитків на відновлення стану автомобіля визначається на підставі звіту або акту про оцінку КТЗ, а у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи  на підставі висновку експерта.
		Про незаконність стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_9 витрат на відновлення стану автомобіля у сумі 49500 грн, засуджений ОСОБА_7 зазначав у апеляційній скарзі. 
		Однак, на вказані доводи засудженого апеляційний суд не дав вичерпної відповіді, формально зазначивши про обґрунтованість цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 та підтвердження його відповідними доказами.
		За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позовупро стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9  матеріальної шкоди постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим вони у цій частині підлягають скасуванню на підставі п.1ч.1 ст. 438 КПК, а провадження у цій частині  призначенню на новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		Отже, подану касаційну скаргу слід задовольнити частково. 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, статтями 409, 128 ЦПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року та вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2017 року в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 щодо стягнення матеріальної шкоди скасувати та призначити новий розгляд в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...