Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 819/101/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2018. Зареєстровано: 04.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2018.
Дата набрання законної сили: 01.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		01 жовтня 2018 року 
		Київ
		справа №819/101/18
		адміністративне провадження №К/9901/56380/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області
		на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді - Кухтей Р.В., Онишкевич Т.В.)
		у справі №876/4279/18
		за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір»
		до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області
		про визнання протиправним та скасування наказу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2018 року Фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - Господарство) звернулося в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області, в якому просило:
		 
		-          визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області Лопатинської Н.М. №2150 від 27.10.2017 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки».
		 
		В обґрунтування позовних вимог Господарство зазначає, що оскаржуваний наказ суперечить положенням абз. 2 п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки останній не може бути вручений Господарству не пізніше ніж за 10 календарних днів до для проведення перевірки так як датований 27.10.2017, а датою початку перевірки є 31.10.2017. Крім того, Господарство посилається на те, що всупереч вимог п. 77.2 ст. 77 ПК України контролюючим органом оскаржуваним наказом призначено третю у календарному році планову документальну перевірку, а також вказує, що згідно плану-графіку перевірок, проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання заплановане на третій квартал 2017 року, що позбавляє контролюючий орган права проводити таку перевірку у жовтні місяці 2017 року.
		 
		Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Золотий Жайвір" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу заступника начальника Головного управління ДФС у Тернопільській області Лопатинської Н.М. №2150 від 27.10.2017 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про правомірність оскаржуваного наказу контролюючого органу. 
		 
		Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Господарство оскаржило його в апеляційному порядку.
		 
		Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу фермерського господарства «Золотий Жайвір» задоволено, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року в справі № 819/101/18 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов фермерського господарства «Золотий Жайвір» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено:
		 
		-          визнано протиправним та скасовано наказ заступника начальника головного управління ДФС у Тернопільській області № 2150 від 27.10.2017 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки»;
		 
		-          стягнуто на користь фермерського господарства «Золотий Жайвір» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області 4 405,00 грн. судових витрат.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів суду апеляційної інстанції виходила з протиправності проведення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки в ІV кварталі, в той час як остання запланована в ІІІ кварталі. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів вручення наказу про проведення перевірки не пізніше ніж за десять днів до проведення перевірки. Тим більше таке вручення є неможливим, з огляду на те, що між датою прийняття наказу про проведення перевірки і датою початку перевірки всього три дні.
		 
		Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що станом на сьогодні документальна планова виїзна перевірка позивача не проведена. Посадовими особами Господарства здійснюються дії, що перешкоджають законній діяльності посадових осіб контролюючого органу під час виконання своїх службових обов'язків та не дають змоги контролюючим органам здійснювати передбачені законодавством функції, зокрема, щодо проведення перевірок.
		 
		17 вересня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він вважає рішення суду апеляційної інстанції законним і обґрунтованим.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, фермерське господарство "Золотий Жайвір" включено до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3-й квартал 2017року (а.с.11).
		 
		На виконання плану-графіку Головним управлінням ДФС у Тернопільській області видано наказ від 12.07.2017 №1238 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки", яким визначено провести з 31.07.2017 документальну планову виїзну перевірку ФГ "Золотий Жайвір" за період з 01.04.2014 по 31.03.2017 тривалістю 10 робочих днів (а.с.12).
		 
		Повідомленням від 14.07.2017 №198 проінформовано позивача про дату початку проведення перевірки - 31.07.2017 (а.с.13). Копію наказу від 12.07.2017 №1238 та повідомлення від 14.07.2017 №198 надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано представником платника податку 19.07.2017.
		 
		На виконання вимог наказу контролюючого органу від 12.07.2017 №1238 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки" та з метою ознайомлення посадових осіб ФГ "Золотий Жайвір" з направленнями на перевірку, посадовими особами контролюючого органу 31.07.2018 здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності позивач в с. Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області, проте за наслідками виїзду встановлено відсутність посадових осіб Господарства за юридичною адресою, про що складено акт неможливості проведення планової виїзної перевірки від 31.07.2017р. №5053/19-00-14-01/35578504 (а.с.29).
		 
		У зв'язку із усуненням причин, що слугували підставою несвоєчасного проведення перевірки з вини платника податків, відповідачем прийнято наказ від 09.08.2017 №1466 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» (а.с.14) та 10.08.2017 повторно здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності позивача в с. Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області з метою вручення зазначеного наказу. 
		 
		Разом з цим, посадових осіб контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки, про що складено акт відмови від допуску до проведення документальної виїзної перевірки від 10.08.2017 №5219/19-00-14-01/35578504 (а.с.33) та акт відмови від отримання від наказу та ознайомлення з направлення на перевірку від 10.08.2017 №5220/19-00-14-01/35578504 (а.с.34).
		 
		Наказ від 09.08.2017 №1466 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» був оскаржений позивачем в судовому порядку. 
		 
		Так, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №819/1775/17 позов задоволено, наказ заступника начальника Головного управління ДФС у Тернопільській області Лопатинської Н.М. №1466 від 09 серпня 2017 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки" визнано протиправним та скасовано.
		 
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області задоволено, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 819/1775/17 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову фермерського господарства «Золотий жайвір» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено повністю.
		 
		В подальшому, у зв'язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до перевірки відповідно до наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.08.2017р. №1466 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», податковий орган звернувся до суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках ФГ "Золотий Жайвір". 
		 
		Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.08.2017 у справі №819/1358/17 подання задоволено, зупинено видаткові операції на рахунках ФГ "Золотий Жайвір". 
		 
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №876/9456/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.04.2018, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.08.2017 у справі №819/1358/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні подання Головного управління ДФС у Тернопільській області про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків ФГ "Золотий Жайвір" відмовлено (а.с.41-42).
		 
		З метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання позивачем валютного та іншого законодавства, керуючись вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято оскаржуваний наказ від 27.10.2017 №2150 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФГ «Золотий Жайвірпро проведення з 31.10.2017 документальної планової виїзної перевірки ФГ "Золотий Жайвір" за період з 01.04.2014  по 31.03.2017 тривалістю 10 робочих днів (а.с.10).
		 
		Підставами для прийняття оскаржуваного наказу слугували план-графік проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на третій квартал 2017 року та службова записка начальника управління аудиту ГУ ДФС у Тернопільській області від 27.10.2017 № 189/19-00-14-01-15.
		 
		Разом з цим, при здійсненні виїзду за місцем здійснення господарської діяльності ФГ "Золотий Жайвір" в с. Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області для вручення даного наказу, посадовими особами контролюючого органу встановлено відсутність посадових осіб Господарства за юридичною адресою, про що складено акт не встановлення місцезнаходження платника податків від 31.10.2017 №6842/19-00-14-01/35578504 (а.с.35).
		 
		Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
		 
		За положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		 
		Право контролюючого органу проводити зокрема документальні планові виїзні перевірки закріплено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, який серед іншого визначає, що документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		 
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		 
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		 
		Порядок проведення документальних планових перевірок передбачений статтею 77 Податкового кодексу України.
		 
		Спірним питання у межах даних правовідносин є застосування (тлумачення) положень абзацу 2 пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, за яким платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
		 
		Буквальне тлумачення цієї норми свідчить про включення платника податку (зокрема з високим ступенем ризику) до плату графіку не частіше одного разу на календарний рік, що дотримано в межах спірних правовідносин, обставини щодо включення позивача до плану графіку двічі або більше разів не встановлено, а призначення перевірки з метою реалізації затвердженого плану графіку другим наказом не є тотожнім включенню платника податків до плану графіку більше одного  разу на календарний рік, що не було враховано судом апеляційної інстанції.
		 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що прийняття податковим органом 27.10.2017 наказу про проведення перевірки №2150, після неможливості здійснити перевірки, призначені наказами від 09.08.2017 № 1466 та 12 липня 2017 року № 1238, про що складено відповідні акти, не свідчить про порушення податковим органом абзацу 2 пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції та доводи позивача в цій частині.
		 
		Щодо висновків суду апеляційної інстанції про порушення податковим органом при прийнятті спірного наказу абзацу 2 пункту 77.4 статті 77 Податкового органу України, за яким право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Положення цієї норми визначають порядок вручення наказу про проведення перевірки, дотримання якого надають право на її проведення, однак прийняття акту індивідуальної дії, яким є наказ про призначення перевірки, передує діям щодо його вручення, а тому недотримання абзацу 2 пункту 77.4 статті 77 Податкового органу України не може бути істотною (безперечною) підставою для визнання наказу протиправним, що також не було враховано судом апеляційної інстанції.
		 
		Натомість, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, яким є план-графік  на третій квартал 2017 року та який визначений спірним наказом як підстава проведення перевірки. Невідповідність місяцю початку проведення перевірки у третьому наказі (жовтень) із планом-графіком (липень) не може свідчити про протиправність наказу. Більш того, першим наказом про проведення перевірки, який реалізований шляхом виходу посадових осіб за місцем знаходження Господарства та складання акту про неможливість проведення планової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою, початком перевірки визначав 31 липня 2017 року, що збігається з планом-графіком.
		 
		Проведення податковим органом перевірки суб'єкта господарювання є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій шляхом видання наказу про її проведення в межах наданих законодавством повноважень, з метою виконання покладеної на відповідача контролюючої функції. Дотримання податковим органом положень податкового законодавства при призначенні перевірки спірним наказом на підставі затвердженого плану-графіку, що встановлено судом апеляційної інстанції, спростовує доводи заявника касаційної скарги щодо протиправності наказу.
		 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області - задовольнити.
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасувати, залишивши в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                       І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                          І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                            Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...