Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/2986/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2018.
Дата набрання законної сили: 26.09.2018
Номер судового провадження: 61-428ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 636/2986/16-ц
		провадження № 61-428св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач: Чугуївська місцева прокуратура Харківської області, Чугуївський районний відділ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Державна казначейська служба України,
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області в складі суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О.,            Кружиліної О. А., від 22 листопада 2017 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, Чугуївського районного відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що 04.11.2003 року Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківській області було порушено стосовно нього кримінальну справу №91030413 за ч. 1 ст. 296 КК України. 30.03.2004 року вказану кримінальну справу було направлено прокурором разом з обвинувальним висновком до Чугуївського міського суду Харківської області. 16.04.2004 року судом повернуто справу прокурору, а 19.04.2004 року - прокурором до СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області для проведення додаткового розслідування. 
		 
		Згідно довідки начальника СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області від 03.09.2012 року відповідну кримінальну справу було припинено 28.12.2004 року на підставі ст. 7 КПК України (1960 року) у зв'язку зі зміною обстановки, проте, від кримінальної відповідальності його звільнено не було, про що він дізнався у листопаді 2012 року при оформленні паспорта для виїзду за кордон, звернувшись до Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області для отримання довідки про відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України. 
		 
		В 2015 році він звернувся до Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області з метою з'ясування місця знаходження вказаної кримінальної справи, на що його повідомили, що в архівах матеріали кримінальної справи №91030413 відсутні. Він неодноразово звертався до Чугуївської міжрайонної прокуратури Харківської області та прокуратури Харківської області щодо роз'яснень вказаних обставин, та лише 19.08.2015 року було прийнято рішення про закриття кримінального провадження внесене до ЄРДР за фактом хуліганських дій 23.10.2003 року в приміщенні кафе «Старе Місто», розташованого по вул. Гвардійській у м. Чугуєві м. Харкова. 
		 
		З огляду на викладене, позивач вказував, що він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності протягом 142 місяців, а тому, посилаючись на ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і слідства», просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 454 400 грн.  
		 
		Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області в складі судді Ковригіна О. С. від 29 червня  2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану Чугуївською міжрайонною прокуратурою Харківської області та Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківській області в розмірі 454 400 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, з моменту порушення               04 листопада 2003року кримінальної справи № 91030413 і до моменту винесення постанови слідчого СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області про закриття кримінального провадження 19 серпня           2015 року позивач був незаконно притягнутий як обвинувачений у досудовому слідстві. За час досудового слідства позивач не був інформований повною мірою про хід слідства, на численні скарги йому не було надано суттєвих відповідей та не було роз'яснено порядок поновлення його порушених прав. У порушення статті 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» позивачу не було роз'яснено порядок поновлення його порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди йдеться. Внаслідок незаконного притягнення до досудового слідства як обвинуваченого протягом 142 місяців нормальний уклад життя позивача був порушений, у зв'язку із чим на його користь підлягає стягненню моральна шкода, визначена відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у розмірі не меншому однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством в сумі 454 400 грн (142 місяці х 3200 грн мінімальної заробітної плати, затвердженої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»).
		 
		Рішенням  апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області задоволено частково.
		Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 червня            2017 року змінено.
		Зменшено суму, що підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 до            8 800 грн. 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 19 квітня 2004 року кримінальну справу повернуто прокурором до СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області для проведення додаткового розслідування, а позивачем не доведено спричинення моральних страждань, що є підставою відшкодування шкоди у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», після                 19 квітня 2004 року. У зв'язку із зазначеним, апеляційний суд вказав, що позивач знаходився під слідством протягом 5 місяців і 15 днів. Крім того, зазначено, що згідно пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат і до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. Тому, апеляційний суд зазначив, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 8 800 грн               (5,5 місяців х 1600 грн).
		 
		У касаційній скарзі, поданій 12 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень обґрунтовано тим, що згідно вимог пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закону)   відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. В ході спірного досудового слідства скаржника було незаконно притягнуто як обвинуваченого. Згідно вимог пункту 2 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Відповідне рішення про закриття спірного кримінального провадження було прийнято           19 серпня 2015 року, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про перебування скаржника під слідством саме протягом 142 місяців. Крім того, відповідно до вимог статті 13 Закону моральна шкода має бути визначена у розмірі не меншому однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць. У зв'язку із чим суд апеляційної інстанції невірно визначив період, за який на користь позивача підлягає стягненню відшкодування моральної школи та розмір такого відшкодування. 
		 
		У січні 2018 року керівник Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню. 
		 
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		 
		Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 
		2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. 
		 
		Судами встановлено, що 04 листопада 2003 року слідчим СВ Чугуївського РВ ГУМВС України Харківської області Дягілєвим Р. І. була відкрита кримінальна справа № 91030413 відносно громадянина ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство).
		 
		27 лютого 2004 року у вказаній кримінальній справі було складено обвинувальний акт та направлено на підставі ст. 225 КПК України (в редакції 1960 року) на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області.
		 
		01 березня 2004 року кримінальна справа направлена Чугуївський міжрайонним прокурором Харківської області до СВ Чугуївського РВ для організації додаткового розслідування.
		 
		30 березня 2004 року Чугуївським міжрайонним прокурором кримінальна справа №91030413 за ч. 1 ст. 296 КК України направлена до Чугуївського міського суду Харківської області для розгляду по суті.
		 
		16 квітня 2004 року кримінальну справу повернуто судом Чугуївському міжрайонному прокурору на підставі ст. 244 КПК України (в ред. 1960 року) для проведення додаткового розслідування.
		 
		19 квітня 2004 року Чугуївським міжрайонним прокурором зазначена кримінальна справа направлена на додаткове розслідування до СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області.
		 
		З квітня 2004 року позивач не отримував будь-якої інформації та роз'яснень компетентних органів щодо руху кримінальної справи № 91030413. 
		 
		03 вересня 2012 року Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківській області позивачу надана довідка про те, що кримінальну справу № 91030413 за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, припинено на підставі ст. 7 КПК України з наступним звільненням від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки. 
		 
		У листопаді 2012 року при оформленні паспорта для виїзду за кордон, звернувшись до Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України для отримання довідки про відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України ОСОБА_1 дізнався, що його не було звільнено від кримінальної відповідальності у спосіб передбачений законом.  
		 
		В 2015 році Позивач письмово звернувся до Чугуївського РВ ГУМВС України Харківської області з метою з'ясування місця знаходження вказаної справи та її подальшої долі, за наслідками чого йому було повідомлено, що в архівах відсутні матеріали кримінальної справи № 91030413, відносно громадянина ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
		 
		Позивач неодноразово звертався до Чугуївської міжрайонної прокуратури та прокуратури Харківської області щодо надання йому роз'яснення стосовно руху кримінального провадження у справі № 91030413.  
		 
		20 серпня 2015 року листом  прокуратури Харківської області ОСОБА_1 повідомлено, що кримінальне провадження у справі № 91030413 було втрачено, однак 14 серпня 2015 року слідчим СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області внесено відомості до ЄРДР за                                       № 12015220440001079 за ч. 1 ст. 125 КК України за фактом подій, які сталися 23 жовтня 2003 року в приміщенні кафе «Старе Місто», що стало підставою для порушення кримінальної справи № 91030413.
		 
		В указаному листі також зазначено, що 19 серпня 2015 року за результатами досудового розслідування постановою слідчого СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2  ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.  
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		 
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		 
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		 
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		 
		Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
		 
		Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач знаходився під слідством протягом 5 місяців і 15 днів, оскільки кримінальна справа була відкрита 04 листопада 2003 року, а 19 квітня 2004 року Чугуївським міжрайонним прокурором була направлена на додаткове розслідування до СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що сума відшкодування завданої позивачу моральної шкоди підлягає вирахуванню виходячи не з мінімальної заробітної плати, а зі сплатою 1 600 грн за кожний місяць перебування під слідством. 
		 
		Колегія суддів Верховного Суду із такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується. 
		 
		Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає з огляду на наступне. 
		 
		Згідно вимог пункту 1 частини першої статті 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		 
		Судами установлено, що 04 листопада 2003 року слідчим СВ Чугуївського РВ ГУМВС України Харківської області Дягілєвим Р. І. була відкрита кримінальна справа № 91030413 відносно ОСОБА_1, визначеного обвинуваченим в указаній кримінальній справі. 
		 
		19 квітня 2004 року Чугуївським міжрайонним прокурором зазначена кримінальна справа направлена на додаткове розслідування до СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області.
		 
		Форма закінчення досудового слідства станом на момент проведення указаних слідчих дій була визначена статтею 212 КПК України. 
		 
		Згідно положень статті 212 КПК України у відповідній редакції              досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
		 
		Таким чином, направлення справи на додаткове розслідування до СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області не може вважатися закінченням досудового слідства, що помилково залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.  
		 
		Кримінальне провадження, де позивач мав статус обвинуваченого, було закрито на підставі п. 2  ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення постановою слідчого СВ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області 19 серпня 2015 року. 
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. 
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від        12 липня 2007 року).
		 
		Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
		 
		Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		Тобто, законом прямо передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		 
		Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування.
		 
		Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від           06 грудня 2016 року, на який послався суд апеляційної інстанції при вирішенні даної справи, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
		 
		Однак, відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а відтак, підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносинах відсутні.
		 
		Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня    2018 року в справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18). 
		 
		Тому помилковими є висновок апеляційного суду про те, що для визначення розміру відшкодування позивачу моральної шкоди необхідно брати як розрахункову величину мінімальну заробітну плату у розмірі 1 600 грн. 
		 
		Відповідно до положень статті 303 ЦПК України в редакції чинній на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
		 
		З огляду на зазначене, апеляційний суд помилково змінив рішення суду першої інстанції, вказавши менший строк перебування позивача під слідством у спірній кримінальній справі та зменшивши суму відшкодування позивачу моральної шкоди.
		 
		Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством як обвинувачений протягом 142 місяців, чим йому було завдано моральної шкоди через тривале кримінальне переслідування, що мало для нього негативні наслідки та вплинуло на його психоемоційний стан, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».  
		 
		Суд першої інстанції урахував вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дослідив обставини справи у відповідності із такими вимогами і надав оцінку доводам учасників справи, перевіривши надані учасника доказами. 
		 
		Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України. 
		 
		З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 413, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення  апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року скасувати, рішення Чугуївського міського суду Харківської області                    від 29 червня  2017 року  залишити в силі. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                          В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                      А. О. Лесько 
		 
		                                                                                  С.Ю. Мартєв
		 
		                                                                             В. М. Сімоненко
		 
		                                                                    С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...