Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/10174/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2018.
Дата набрання законної сили: 26.09.2018
Номер судового провадження: 61-13532ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                                                
		Іменем  України
		 
		26 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 523/10174/15-ц
		провадження № 61-13532св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		представник позивача - ОСОБА_2,
		відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області            від 20 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., 
		Журавльова О. Г., Ісаєвої Н. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння. 
		Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2013 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси визнано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,3 кв. м спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_4, набутим сторонами в період проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, здійснений поділ спільного сумісного майна подружжя, визнано право власності на 1/2 частину вказаної квартири за кожною із сторін.
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2014 року, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2013 року скасовано.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2014 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2013 року залишено без змін.
		16 лютого 2015 року додатковим рішенням Суворовського районного суду 
		м. Одеси визнано однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17.3 кв. м, - спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_4, набутим сторонами в період проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, здійснений поділ спільного сумісного майна подружжя, що складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею                   33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м, визнано право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м - за ОСОБА_1, та визнано право власності на 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_3 загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м за ОСОБА_4
		04 березня 2015 року з метою державної реєстрації права власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м, ОСОБА_1 звернулася з заявою до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.
		Рішенням державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції від 11 березня 2015 року відмовлено у державній реєстрації права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м, в зв'язку з тим, що заявлене право вже зареєстроване за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу.
		Тобто, ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_1 здійснив відчуження однокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м на користь третіх осіб.
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об'єктів нерухомості майна щодо об'єкта нерухомості майна стало відомо, що власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м є           ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу № 1430 від 15 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Заботкіною Т. Ю.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд витребувати у 
		ОСОБА_3, як добросовісного набувача на її користь 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м, а також стягнути солідарно з відповідачів на її користь судові витрати.
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року у складі судді Пепеляшкова О. С. позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Витребуватно з незаконного володіння як добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 33,3 кв. м, в тому числі житловою 17,3 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення районного суду мотивовано тим, що спірна квартира вибула із володіння власника внаслідок укладення договору купівлі-продажу між 
		ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який придбав квартиру  за відплатним договором і не знав про те, що її придбано у особи, яка не мала права її відчужувати.
		РішеннямАпеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_10 позов у порядку статті 388 ЦК України пред'явила передчасно, без вирішення питання про визнання недійсною угоди, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на час коли існувало рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, та яке в подальшому було скасовано. Судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, залучивши до участі у справі співвідповідача ОСОБА_5, за відсутності в матеріалах справи заяви з позовними вимогами саме до цієї особи.
		У касаційнійскарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у травні 2016 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з порушенням норм чинного законодавства. Підстави, які надають право ОСОБА_1 витребувати майно у ОСОБА_3, передбачені статтею 388 ЦК України, були встановлені та визнані, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції. 
		У серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що рішення апеляційного суду є правильним по суті  і справедливим, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги не вказують на порушення норм процесуального чи матеріального права. Подання віндикаційного позову до добросовісного набувача можливе лише у випадку визнання правочину недійсним.
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		16 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судами встановлено, що 27 серпня 2013 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, визнано однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 спільним сумісним майном, набутим ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в період проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з вересня 2009 року до 21 січня 2011 року, поділено спільне сумісне майно та визнано право власності за ОСОБА_1 . на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 (а. с. 5-7).
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2014 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2013 року скасовано, та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
		Після ухвалення Апеляційним судом Одеської області рішення від 16 травня 2014 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується договором дарування від 01 липня 2014 року, посвідченого нотаріально.
		У свою чергу ОСОБА_5, скориставшись своїм правом власності, 15 липня 2014 року уклала договір купівлі-продажу на спірну квартиру з 
		ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу (а. с. 41).
		У подальшому, після укладення угод між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 
		ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2013 року залишено без змін (а. с. 9-11).
		Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Згідно із роз'ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданими у пункті 26 постанови 
		від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України. Таким чином, захист порушеного права можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
		Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 
		від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, неправильно застосував вказані норми права, й дійшов помилкового висновку про передчасність позовної вимоги ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України та неправильно вказав на те, що позивач спочатку має ставити питання про визнання недійсної першої угоди договору дарування.
		Натомість суд першої інстанції, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив обґрунтований висновок про те, що 1/2 частина спірної квартири вибула з володіння ОСОБА_1 не з її волі, 
		ОСОБА_3 не знав і не міг знати, що придбав квартиру за відплатним договором в особи, яка не мала права її відчужувати, а тому захист порушеного права можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову.
		Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		Рішення Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року скасувати, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                           С. Ф. Хопта
		Судді:                                                                                                        О. В. Білоконь
		                                                                                              Б. І. Гулько
		                                                                                              Є. В. Синельников
		                    Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...