Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3204121/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2018.
Дата набрання законної сили: 03.10.2018
Номер судового провадження: 51-9020ск18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 320/4121/18
		провадження № 51-9020ск18
		Верховний суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах
		ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги в межах кримінального провадження № 42018220000000586 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , депутата сьомого скликання Мелітопольської міської ради Запорізької області, не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК.
		Встановлені обставини
		Як убачається з долучених до касаційної скарги копій оскаржуваних судових рішень, вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
		від 12 липня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену
		17 травня 2018 року між прокурором Харківської області ОСОБА_8 та підозрюваним у кримінальному провадженні № 42018220000000586 у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК.
		Цим вироком ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік та на підставіст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1ст. 76 КК.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 вересня 2018 року захисникам ОСОБА_4 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК повернуто апеляційні скарги в інтересах ОСОБА_5 і
		ОСОБА_6 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
		від 12 липня 2018 року щодо ОСОБА_7  з мотивів того, що відповідно до ч. 4 ст. 394 цього Кодексу апеляційні скарги подані особами, які не мають права подавати апеляційну скаргу.
		Суть питання
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 вересня 2018 року і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не перевірив, чи стосується оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , і чи у змозі вони з урахуванням положень процесуального закону реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження такого вироку, яким констатовано причетність ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до вчинення з ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК.
		Мотиви Верховного Суду
		Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що, повернувши апеляційні скарги, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним закономтих судових рішень, що стосуються прав, свобод чи інтересів особи, не ґрунтуються на законі.
		За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, й не суперечать вимозі імперативності. 
		У загальних засадах йдеться про "забезпечення права на оскарження", що є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується під час здійснення кримінального провадження судом апеляційної інстанції, оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у ст. 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п. 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня
		1970 року та п. 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня
		2001 року).
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
		За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
		Так, відповідно до ст. 24 і ч. 3 ст. 392 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, аналогічним чином гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
		Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках  на касаційне оскарження судового рішення.
		Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
		Положеннями ст. 393 КПК визначено перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема це й інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Одночасно статтею 394 КПК встановлено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.
		Так, згідно ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу,
		в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
		Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суддя доповідач встановив, що в апеляційному порядку захисником ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ) оскаржується вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним ОСОБА_7 про визнання винуватості, який за правилами Кримінального процесуального кодексу України підлягає оскарженню лише обвинуваченим, його захисником або прокурором і тільки з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК.
		Дослідивши зміст оскаржуваного вироку, суддя апеляційного суду дійшов обґрунтованого висновку, що це судове рішення не констатує порушення прав людини і основоположних свобод ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і не матиме преюдиціального значення для суду, який вирішуватиме питання про допустимість доказів відповідно до ст. 90 КПК;
		не містить достатньої конкретизації для ідентифікації згаданих осіб.
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд вірно повернув апеляційну скаргу, належним чином умотивувавши прийняте рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		З цим рішенням погоджується й колегія касаційного суду.
		Таким чином, порушень прав ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на доступ до правосуддя Верховний Суд не констатує, в зв`язку з чим вважає ухвалу апеляційного суду законною, обґрунтованою, вмотивованою й такою, що відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Отже, з касаційної скарги захисника, наданих до неї копій судових рішень та інших документів вбачається, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
		Оскільки суд апеляційної інстанції у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону обґрунтовано повернув захисникам апеляційні скарги в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року щодо
		ОСОБА_7 , Верховний Суд вважає за необхідне на підставі п. 2 ч. 2
		ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
		На цих підставах Верховний Суд постановив:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , поданої в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 вересня 2018 року щодо
		ОСОБА_7 .
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...