Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2034/2010 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.02.2010. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-2034/2009 
		 РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 17 грудня 2009 року                    м.Запоріжжя 
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., при секретарі Лепетченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про спонукання укласти договір, - 
		 ВСТАНОВИВ: 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Запоріжгаз» про спонукання укласти договір, вказавши наступне, ОСОБА_1 працює в господарському суді Запорізької області на посаді судді з 18.05.1993р., і відповідно до ч.9 ст.44 Закону України «Про статус суддів» має право на 50-відсоткову знижку плати за займане ним та членами його сім’ї житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Проте, відповідач відмовляється укласти з позивачем договір з газопостачання, де була б закріплена умова про вищевказану знижку. Порушення своїх прав позивач вбачає в тому, що здійснює оплату за спожитий природний газ у 100-відсотковому обсязі на підставі рахунків, що виставляються відповідачем, тобто без урахуванням пільги, передбаченої абз. 2 ч.9 ст.44 Закону України «Про статус суддів». Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 6, 126, 130 Конституції України, ст.ст. 16, 626 – 630, 632, 633, 638 ЦК України, ст.5 Закону України «Про нафту і газ», ст.ст. 11, 44 Закону України «Про статус суддів», п.п. 2, 4, 11, 32 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою КМУ від 09.12.1999р. №2246. 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, які наведені у позовній заяві та письмових поясненнях. 
		Представник відповідача заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що договір про надання населенню послуг з газопостачання є типовим, а тому його умови не можуть бути змінені за згодою сторін. Такий договір є публічним, у зв’язку з чим його умови встановлюються однаковими для всіх споживачів. Відповідач не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору. Окрім того, в самому пункті 25 спірного проекту договору передбачена можливість споживача на субсидії та/або пільги з оплати природного (скрапленого) газу. Статтею 64 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ; до таких витрат належить зокрема плата за газ. Компенсацію вартості спожитого пільговими категоріями громадян природного газу відповідач отримує виключно за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом. Відповідач також вважає, що для отримання пільги, відповідно до ст.44 Закону України «Про статус суддів», позивачу необхідно звернутись за місцем роботи. На підставі цього, відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступних підстав. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в господарському суді Запорізької області на посаді судді з 18.05.1993р., згідно Постанови Верховної Ради України від 22.04.1993р. №3137-ХІІ. Вказане підтверджується довідкою господарського суду Запорізької області від 17.03.2009р. №05-16/3. 
		У відповідності з абз. 2 ч.9 ст.44 Закону України «Про статус суддів», суддям надається 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги зберігаються за ними і після виходу у відставку. 
		Аналіз спірних правовідносин свідчить про те, що спір між сторонами виник з приводу звуження, на думку позивача, його прав, передбачених статтею 44 Закону України «Про статус суддів», що виразилось у нарахуванні відповідачем оплат за спожитий позивачем природний газ без урахування відповідної знижки, згідно законів про Державний бюджет України на відповідні роки. 
		З цього приводу суд зазначає, що в пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. №8-рп/2005 у справі №1-21/2005 зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004). 
		Згідно з пунктом 7 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №20-рп/2004 у справі №1-27/2004, норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені статтями 44, 45 Закону України «Про статус суддів», не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим Законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів суддів та від бюджетного фінансування. 
		В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі №1-15/2002 зазначено, що положення частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку із положеннями статей 11, 44 Закону України «Про статус суддів» створюють механізм захищеності судової влади, який Верховна Рада України повинна враховувати, приймаючи Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік. 
		Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. 
		Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами  України (частина 1 статті 126 Конституції України). 
		При цьому, однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом їх забезпечення є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. 
		У рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 зазначено, що зменшення (в тому числі шляхом зупинення дії окремих нормативних актів) видатків Державного бюджету на фінансування судів і суддів не забезпечує повного і незалежного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрожувати реалізації гарантованого Конституцією України права людини і громадянина на судовий захист. 
		Закріплені в частині 3 статті 11 Закону України «Про статус суддів» гарантії незалежності суддів включають в себе заходи по правовому захисту матеріального і соціального забезпечення. Передбачені законом заходи не можуть бути скасовані чи зменшені іншими правовими актами. 
		Викладене свідчить, що встановлені статтею 44 Закону України «Про статус суддів» норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, не можуть бути скасовані чи звужені без відповідної компенсації. 
		Прийнятий Верховною Радою України спеціальний Закон України «Про статус суддів» визначає, зокрема, статус судді, в тому числі й гарантії його як носія судової влади, і не може змінюватись будь-яким іншим законом, крім законів про внесення змін та доповнень до цього Закону. 
		Тобто, з урахуванням особливого статусу суддів, як носіїв судової влади, законодавчо було закріплено ряд соціально-правових гарантій, що спрямовані на забезпечення належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави. Вищевказана пільга є однією з державних гарантій, спрямованих на реалізацію цього принципу. 
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вбачає порушення своїх прав в неправомірних діях ВАТ «Запоріжгаз» щодо виставлення рахунків на оплату спожитого природного газу у 100-відсотковому обсязі, без урахування 50-відсоткової знижки. 
		Разом з тим, у відповідності до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Пред’явлення відповідачем на оплату позивачеві рахунків за спожитий природний газ у 100-відсотковому обсязі, без урахування 50-відсоткової знижки, не свідчить безумовно про те, що позивач, у відповідності до вимог ст.44 Закону України «Про статус суддів», зобов’язаний вносити таку оплату саме у 100-відсотковому обсязі. Тобто, позивач не позбавлений права доводити правомірність своїх дій щодо оплати за спожитий природний газ з урахуванням 50-відсоткової знижки в спорі про стягнення газопостачальною організацією з нього, як споживача, заборгованості за газ, що виникла у зв’язку з фактичним використанням позивачем такої знижки. У свою чергу, наявність чи відсутність закріплення передбаченої чинним законодавством знижки у договорі не є підставою для нарахування та стягнення заборгованості за спожитий природний газ у повному обсязі, без врахування 50-відсоткової знижки. Позивач має право на таку знижку в силу вимог Закону України «Про статус суддів» та не зобов’язаний у судовому порядку доводити наявність такого права.  
		Отже, позивачем в межах розгляду даної справи обраний невірний спосіб захисту свого права, в розумінні ст.16 ЦК України. 
		Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Суд вважає, що заявляючи вимогу про зобов’язання відповідача укласти договір в певній редакції, позивач примушує відповідача до вчинення дій, які не є обов’язковим в силу закону. 
		Слід зазначити, що пунктом 25 проекту спірного договору передбачено, що у разі отримання субсидії та/або пільг з оплати природного (скрапленого) газу споживач вносить плату за надані послуги з газопостачання в установленому законодавством порядку. 
		Зі змісту наведеного пункту договору випливає, що позивач не позбавлений права на внесення плати за надані послуги з газопостачання в установленому законодавством порядку в розмірі, з урахуванням положень ст.44 Закону України «Про статус суддів». 
		Отже, позивач не позбавлений можливості на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у випадку їх дійсного порушення з боку відповідача, зокрема, в разі звернення ВАТ «Запоріжгаз» з вимогою про стягнення з позивача заборгованості, нарахованої без урахування 50-відсоткової знижки, передбаченої статтею 44 Закону України «Про статус суддів». 
		Тому позовні вимоги про зобов’язання ВАТ «Запоріжгаз» укласти договір з позивачем, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. 
		Керуючись ст.ст. 1, 10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд 
		 ВИРІШИВ: 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про спонукання укласти договір – залишити без задоволення. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. 
		  Суддя                   /підпис/                          ОСОБА_2 
		 З оригіналом згідно. 
		 Суддя             В.В. Калюжна 
		 ОСОБА_3 Польська 
		 Рішення набрало законної сили 29.12.2009 року. 
		Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи №2-2034/2009 та зберігається в Орджонікідзевському районному суді м.Запоріжжя 
		 Суддя             В.В. Калюжна 
		 ОСОБА_3 Польська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...