Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16767/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2018. Зареєстровано: 07.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2018.
Дата набрання законної сили: 25.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		04 липня 2018 року                  м. Київ           №826/16767/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
		при секретарі судового засідання Вовк І.Р., 
		за участю представників: позивача - Валявської О.О., відповідача - Макаренка С.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приват-ного підприємства "Еллада" (далі - ПП "Еллада") до Офісу великих платників податків Дер-жавної фіскальної служби (далі - Офіс), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2017 №0005231404 та №0005271404,
		в с т а н о в и в:
		У грудні 2017р. представник позивача за довіреністю Валявська О.О. звернулася до суду з позовом до Офісу, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2017 №0005231404, №0005271404.
		Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не вірно надано оцінку операції з передачі позивачем у власність ТОВ "Зерновий термінал" заставного майна на суму 2284705551,06 грн., адже не враховано, що така передача здійснювалась у забезпечення виконання зобов'я-зань згідно з Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 25.03.2016 №1/286 і рішення приватного нота-ріуса Писаковської О.І. про державну реєстрацію прав та обтяжень від 01.04.2016 індексний номер 29069668, тому підпадає під визначення пп. б) пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України (постачання товарів) і не відповідає положенням ст. 138 ПК України та не включається в податкові різниці. Позивач зазначає, що сума залишкової вартості основних засобів не зміни-лася, тобто ніяких різниць не виникло. Також, позивач зазначає про те, що господарська операція з передачі заставного майна була вимушеною і не прибутковою; відсутність коштів на електронному рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ позбавило його можливості для реєстрації податкових накладних, що не було враховано відповідачем. По мірі надходження коштів, частина податкових накладних була зареєстрована. Крім цього, позивач зазначає про неналежний фінансовий стан підприємства і порушення господарським судом у січні 2017р. провадження у справі про визнання позивача банкрутом та введення мораторію.
		Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в позові, посилаючись на результати податкової перевірки, якою встановлено заниження позивачем податку на прибу-ток внаслідок не врахування всупереч п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України податкових різ-ниць при передачі позивачем кредитору заставного майна, а також - факти несвоєчасної реєстрації (не реєстрації) податкових накладних.
		У відповіді на відзив позивач зазначає, що передача заставного майна не може при-рівнюватися до продажу майна, до якого не відноситься перехід права власності в результаті звернення стягнення на заставлене майно. На думку позивача, навіть якщо припустити вказа-ну операцію як продаж, то звернення стягнення на майно і наступний перехід права власно-сті відбулися за однією й тією самою вартістю, що дорівнює справедливій ринковій вартості цього майна і не призвело до отримання доходу чи витрат.
		Відповідач подав заперечення, в яких, посилаючись на встановлені перевіркою обста-вини, стверджує, що вказана операція підпадає під регулювання ст. 138 ПК України, оскіль-ки відбувся перехід права власності на заставне майно, що відповідає визначенню продажу товарів, наведеному у пп. 14.1.202 п. 14. 1 ст. 14 ПК України. Щодо визначення залишкової вартості, яку слід враховувати згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України, то відповідач, повторю-ючи зміст акта перевірки, посилається на визначення залишкової вартості, наведене у п. 4 ПСБО 7 "Основні засоби". Щодо застосування штрафних санкцій у період дії мораторію, то відповідач зазначає, що дія мораторію не зупиняє виконання боржником грошових зобов'я-зань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію.
		Під час підготовчого засідання судом за клопотанням позивача відстрочено сплату решти судового збору до ухвалення рішення судом, а також про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, де на податково-му обліку перебуває позивач, оскільки рішення у справі може вплинути на обов'язок третьої особи щодо пред'явлення до позивача кредиторських вимог у справі про визнання його банкрутом. Також судом повернуто заяву позивача про збільшення позовних вимог, з огляду на невідповідність її вимогам ст. 47 КАС України, так як одночасно змінюються підстави і предмет позову.
		Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов з наведених у позовній заяві і відповіді на відзив підстав, просила суд задовольнити позов.
		Представники відповідача не визнав позов, просив відмовити в його задоволенні з наведених у відзиві та запереченнях підстав.
		Представник третьої особи підтримав заперечення відповідача. Письмових пояснень щодо позову чи відзиву від третьої особи не надійшло.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 28.03.2017, оформлену актом від 27.06.2017 №1465/28-10-14-04/32265612, в якому зазначено про пору-шення позивачем:
		-          п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибу-ток на загальну суму 358593929,00 грн.;
		-          п. 201.10 ст. 201, ст. 120-1 ПК України в частині порушення термінів реєстрації податко-вих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 272831945,00 грн.
		За наслідками перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.07.2017:
		-          №0005231404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на при-буток приватних підприємств на 448242411,00 грн. (у т.ч.: 358593929,00 грн. - основне зобов'язання, 89648482,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
		-          №0005271404, яким позивачу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 25467606,67 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 2546760,67 грн. та за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 247364338,29 грн. застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 123682169,15 грн., а разом - 126228929,82 грн.
		Позивачем подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до ДФС Украї-ни, яка своїм рішенням від 17.08.2017 №18181/6/99-99-11-01-02-25 продовжила строк розгля-ду скарги до 28.09.2017 (включно). За результатами розгляду скарги позивача ДФС України прийнято рішення від 25.09.2017 №21297/6/99-99-11-01-02-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.
		В акті зазначено, що позивач не відобразив у рядку 1.1.3 Додатка РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016р. бухгалтерську залишкову вартість переданого у власність ТОВ "Зерновий термінал" заставного рухомого та нерухомого майна на загальну суму 2284828245,00 грн., які передані у забезпечення виконання зобов'язань згідно з рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі №1/268 та рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер 29069668 від 01.04.2016, приватний нотаріус Писаковська О.І.).
		Так, перевіркою встановлено, що між ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" (Банк) і ПрАТ "Креатив" (Позичальник) укладено кредитний договір від 05.09.2012 №15/2012 (з ура-хуванням додаткових угод), згідно з умовами якого Банк відкриває Позичальнику відновлю-вальну кредитну лінію із загальним лімітом у сумі 55000000 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування. 
		Пунктом 2.1 цього кредитного договору (з урахуванням додаткових угод) встанов-лено, що у забезпечення зобов'язань за цим договором прийнято: іпотеку майна, а саме комп-лекс будівель ІІІ черги, який належить іпотекодавцю - ПП "Еллада"; заставу майна, а саме обладнання та прилади для переробки олійних культур методом екстракції, яке належить заставодавцю - ПП "Еллада", а також фінансову поруку ПП "Еллада".
		З метою забезпечення всіх вимог ПАТ Акціонерного банку "Укргазбанк", які випли-вають з кредитного договору від 05.09.2012 №15/2012, між Банком і ПП "Еллада" (Заставо-давець) укладено договір застави (обладнання) від 05.09.2012 реєстровий №5199, предметом якого виступило обладнання, згідно з переліком, наведеним у додатку №1 до цього договору.
		Також, перевіркою встановлено, що між ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" (Банк) і ПрАТ "Креатив" (Позичальник) укладено кредитний договір від 19.07.2013 №18/2013, відпо-відно до умов якого, банк відкрив позичальнику кредитну лінію із загальним лімітом у сумі 35000000 доларів США.
		З метою забезпечення всіх вимог ПАТ Акціонерного банку "Укргазбанк", які випли-вають з кредитного договору від 19.07.2013 №18/2013, між Банком і ПП "Еллада" (Поручи-тель) укладено договір поруки від 19.07.2013 №18/2013-П/1.
		Надалі, між ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" (Кредитор) і ТОВ "Зерновий термі-нал" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 25.02.2016, відповід-но до якого Кредитор відступає у повному обсязі, а Новий кредитор у день підписання цього договору приймає право вимоги виконання ПрАТ "Креатив" (Боржник) всіх зобов'язань оста-ннього, що існують та виникають у нього з умов укладених між Кредитором та Боржником кредитних договорів від 05.09.2012 №15/2012 і від 19.07.2013 №18/2013. Одночасно з одержанням права вимоги Новим кредитором за кредитним договором, до нового кредитора переходить право вимоги за усіма забезпечувальними договорами, зокрема за договором застави від 05.09.2012 реєстровий №5199 та договором поруки від 19.07.2013 №18/2013-П/1.
		На підставі договору відступлення права вимоги, рішення постійно діючого третейсь-кого суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі від 25.03.2016 №1/268 та рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер 29069668 від 01.04.2016, приватний нотаріус Писаковська О.І.) у забезпечення вико-нання зобов'язань 25.03.2016 та 01.04.2016 було передано заставне майно, яке належить ПП "Еллада", у власність ТОВ "Зерновий термінал" на загальну суму 2284705551,06 грн. (без ПДВ). В бухгалтерському обліку балансова вартість переданих (реалізованих) основних засобів (з урахуванням дооцінки) склала 2284828245,25 грн., внаслідок чого позивачем пору-шено п. 138.1 ст. 138 ПК України в частині не збільшення фінансового результату до оподат-кування на суму 2284828245,25 грн.
		Також в акті зазначено, що позивач не зазначив у рядку 1.2.3 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016р. залишкову вартість основних засобів, визначеної з урахуванням положень п. 138.2 ст. 138 ПК України. Балансова вартість основних засобів у податковому обліку визначається без урахування їх дооцінок, проведених відповідно до положень бухгалтерського обліку, тобто у сумі 292639751,70 грн.
		Відповідач зазначив в акті, що у разі продажу основних фондів фінансовий результат до оподаткування збільшується (згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України) на суму залишкової вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, тобто на загальну суму 2284828245,00 грн., та зменшується (згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України) на суму залиш-кової вартості таких активів, визначеної згідно з вимогами ст. 138 ПК України, тобто на загальну суму 292639752,00 грн., що, за висновком відповідача, свідчить про заниження позивачем об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1992188493,00 грн. 
		Крім того, перевіркою встановлено факти несвоєчасної реєстрації та не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, перелік яких наведено у додатку 6 до акта перевірки.
		Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.
		Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом похо-дження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгал-терського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збіль-шується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
		Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування змен-шується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
		Як встановлено перевіркою, не заперечується обома сторонами і підтверджується матеріалами справи, позивачем на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі від 25.03.2016 №1/268 і рішення приватного нотаріуса Писаковської О.І. про державну реєстрацію прав та обтяжень від 01.04.2016 індексний номер 29069668 передано заставне майно у власність ТОВ "Зерновий термінал" на загальну суму 2284705551,06 грн. (без ПДВ). 
		У контексті обставин цієї справи позивач виступав лише майновим поручителем по відношенню до договірних зобов'язань ПрАТ "Креатив" (Боржник) перед ТОВ "Зерновий термінал" (Новий кредитор). Безпосередньо позивач не отримав плати або компенсації за відчуження об'єктів рухомого та нерухомого майна.
		Відповідачем кваліфіковано дану операцію як операцію з продажу (реалізації) товару, з чим не погоджується позивач, вважаючи її операцією з постачання товарів на підставі рішення суду та відповідно до законодавства.
		Як визначено в пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з на-дання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального збері-гання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
		Як визначено в пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у т.ч. продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
		Згідно з пп. б) пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачанням товарів також вва-жається передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства.
		Оскільки передача майна здійснена позивачем на підставі договору відступлення пра-ва вимоги, рішення суду (щодо рухомого майна) і рішення державного реєстратора (приват-ного нотаріуса) про державну реєстрацію права власності (щодо нерухомого майна), а також з огляду на відсутність плати за майно чи компенсації його вартості, що є необхідною умо-вою для визнання відповідної операції операцією з продажу (реалізації) товару, то суд, пого-джуючись з позивачем, вважає, що операція з передачі права власності на об'єкти застави кредитору підпадає під постачання товарів. Таке ж розмежування прослідковується у пп. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України, яким віднесено до об'єктів оподаткування ПДВ операції плат-ників податку з постачання товарів, у т.ч. операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору).
		Зважаючи на те, що у нормах п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України вжито поняття про-дажу об'єкта (товар), а не постачання, то є підстави для висновку про те, що операція з постачання товарів не підпадає під регулювання вказаних положень, а відтак позивач не повинен був враховувати податкові різниці. Такого висновку суд доходить, зважаючи на зміст положень п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України і фактичні обставини цієї справи, що сторонами не заперечувалися, за яких лише перехід права власності не є визначальною ква-ліфікуючою обставиною продажу товарів. 
		Хоча суд дійшов висновку про те, що операція з постачання товарів не підпадає під дію положень п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, водночас, оцінюючи висновки відпові-дача щодо визначення залишкової вартості товарів, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на визначення залишкової вартості згідно з п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби", зат-вердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 №288/4509, виходячи з наступного.
		Так, зазначаючи про продаж позивачем товарів, відповідач посилається на їх залишко-ву вартість, визначену відповідно до п. 4 П(С)БО 7, згідно з яким залишкова вартість - це різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопи-ченої амортизації (зносу). 
		Проте, відповідно до пп. 3 п. 3 П(С)БО 7 це Положення (стандарт) не поширюється на основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
		Таким чином, висновки відповідача є необґрунтованими і суперечливими, оскільки, зазначаючи про продаж товарів, відповідач, на переконання суду, помилково посилається на п. 4 П(С)БО 7, як на підставу для визначення залишкової вартості переданого майна згідно з пп. 138.1 ст. 138 ПК України, який не підлягав застосуванню до таких операцій. Водночас інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які б обґрунтовували наведене відпові-дачем в акті визначення податкових різниць, відповідач не зазначив в акті та заявах по суті справи. 
		Іншого ж визначення залишкової вартості, крім наведеного у пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України (залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу ІІІ - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визна-чається як різниця між первісною вартістю і сумою, розрахованої амортизації відповідно до положень розділу ІІІ цього Кодексу), в акті перевірки не встановлено, а із заяв сторін по суті справи судом не вбачається. 
		Відображення в бухгалтерському обліку балансової вартості заставного майна, за встановлених в акті перевірки обставин та підстав нарахування позивачу податкового зобо-в'язання (продаж товарів), не впливає на висновок суду про відсутність правових підстав для доводів про порушення п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем об'єкта оподаткування та протиправність спірного грошового нарахування з податку на прибуток, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2017 №0005231404.
		Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Згідно з абзацом 18 п. 201.10. ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виник-нення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120 ПК України порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі подат-кових накладних, встановлених ст. 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників ПДВ, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
		10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
		20 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
		30 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
		40 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів. 
		Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику ПДВ, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування. (п. 120-1.2 ст. 120 Податкового кодексу України).
		Згідно з п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою:
		?Накл=?НаклОтр+?Митн+?ПопРах+?Овердрафт-?НаклВид-?Відшкод-?Перевищ;
		де, зокрема, ?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку.
		Тобто наявність або відсутність грошових коштів на рахунку платника податку в сис-темі електронного адміністрування податку є однією зі складових, яка дозволяє платнику податків зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Перевіркою були встановлені та визнаються позивачем випадки несвоєчасної реєстра-ції та не реєстрації останнім податкових накладних, перелік яких наведено у додатку 6 до акта перевірки, копія якого міститься у справі.
		Водночас, як зазначав позивач і проти чого не заперечував відповідач під час розгляду справи, відсутність коштів на електронному рахунку, з огляду на неналежний фінансовий стан підприємства, а також неприбутковість (неоплатність) операції з передачі майна, по якій сформована переважна більшість незареєстрованих (несвоєчасно зареєстрованих) пода-ткових накладних, позбавило його можливості для реєстрації податкових накладних. Крім того, позивач зазначає про порушення провадження у справі про визнання його банкрутом.
		Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що засто-сування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбаченої ст. 120-1 ПК України, можливе лише за наявності його вини.
		Таке тлумачення відповідає практиці застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) Європейським судом з прав людини.
		Так, у ч. 2 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кри-мінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
		Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 "Справа "Компанія "Вестберґатаксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей ст. 6 Конвенції - заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні.
		Передбачені ст. 120-1 ПК України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характе-ром, цілком відповідають санкціям притаманним для застосування за кримінальні правопо-рушення, відтак, наявні всі підстави для застосування ч. 2 ст. 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.
		Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2017 у справі №826/15637/16 (провадження №К/800/7609/17). 
		У даній справі до позивача застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 126228929,82 грн., що свідчить про кримінальний характер такої санкції у розумінні ч. 2 ст. 6 Конвенції з урахуванням наведеної практики Європейського суду з прав людини.   
		Розглядаючи питання про наявність вини позивача щодо своєчасної реєстрації подат-кових накладних, суд враховує, що позивач відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України зобо-в'язаний був зареєструвати податкові накладні, сформовані за наслідками передачі застав-ного майна кредитору на підставі рішень третейського суду і державного реєстратора. Не передання такого майна могло тягнути негативні наслідки для боржника.
		Як було зазначено вище, тяжке матеріальне становище позивача і банкрутство оста-ннього, а також вимушений характер спірних операцій, фактично позбавили його можли-вості своєчасно зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, у межах спірних правовідносин відсутня вина платника податків при несвоєчасній реєстрації (не реєстрації) податкових накладних, що виключає можливість застосування контролюючим органом вказаних штрафних санкцій по відношенню до нього.  
		Приходячи до такого висновку, суд зважає і на неможливість вчинення позивачем інших дій (заходів), спрямованих на реєстрацію податкових накладних, оскільки, покладаю-чи на платника податків обов'язок з реєстрації податкових накладних, податкове законодавс-тво не передбачає процедур (у разі виконання рішень суду, яке призводить до обов'язку з формування податкових накладних) з розстрочення або відстрочення поповнення електро-нного рахунку тощо, у випадку відсутності у такого платника податків достатньої суми кош-тів. 
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість спірного грошового нарахування штрафних санкцій, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2017 №0005271404.
		Щодо посилання позивача на застосування відповідачем санкцій у період дії мора-торію, то, погоджуючись із запереченнями відповідача, суд вважає, що загальним правилом дія мораторію не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію.
		Виходячи з меж позовних вимог, враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 250, пп. 10 п. 1 КАС України, суд
		в и р і ш и в:
		1. Задовольнити адміністративний позов Приватного підприємства "Еллада" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 32265612) .
		2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Дер-жавної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) від 18.07.2017 № 0005231404 та № 0005271404.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного тексту.
		 
		 
		Суддя                                                                                                            Д.А. Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...