Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/162/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2018.
Дата набрання законної сили: 21.09.2018
Номер судового провадження: 11-1027апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		судді Великої  Палати  Верховного  Суду  Прокопенка О. Б.
		 
		Справа № 800/162/14
		Провадження № 11-1027апп18
		 
		за позовом ОСОБА_3 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання Постанови ВРУ від 24 лютого 2014 року № 775-VII «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» (далі - Постанова ВРУ) незаконною (протиправною) і скасування її в частині дострокового припинення повноважень та звільнення ОСОБА_3 з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги та зобов'язання вчинити певні дії
		 
		Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року зазначену адміністративну справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на підпункти 1, 2 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»(далі - Закон № 2147-VIII) та частину третю статті 241 КАС у редакції до 15 грудня 2017 року.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 вересня 2018 року повернула справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду у відповідній колегії. 
		На обґрунтування свого рішення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки заяви ВРУ та ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року були подані до Верховного Суду України 28 та 31 липня 2017 року відповідно, тобто до набрання чинності зазначеною вище редакцією Кодексу, то ці заяви на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС підлягають розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
		Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою Великої Палати Верховного Суду, вважаю за необхідне зазначити таке.
		На час оскарження ВРУ та ОСОБА_3 (28 та 31 липня 2017 року відповідно) законності Постанови ВРУ справи щодо оскарження рішень цього органу за правилами інстанційної підсудності, закріпленими у статтях 20, 171-1 КАС уредакції, чинній до 15 грудня 2017 року, підлягали розгляду Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції. 
		Особливості провадження у цій категорії справ визначалисястаттею 171-1 КАС у зазначеній редакції.Так, за частиною шостою цієї статті рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема ВРУ, підлягали перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному КАС.
		У зв'язку із цим ВРУ та ОСОБА_3 в липні 2017 року, скориставшись правом на звернення про перегляд судових рішень, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 237 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, подали до Верховного Суду України відповідні заяви, в яких порушили питання про скасування прийнятої Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції постанови від 26 червня 2017 року з підстав порушення норм матеріального й процесуального права.
		Ухвалою Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі за заявою представника ВРУ ЛаптієваА.М. про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року.
		Ухвалами судді Верховного Суду України від 7 вересня та 23 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_3 залишено без руху для усунення її недоліків.
		З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС, прийнята Законом № 2147-VIII, а Верховний Суд України згідно з пунктом 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» припинив свою діяльність. 
		До припинення діяльності Верховного Суду України розгляд цієї адміністративної справи не закінчено. 
		У новій редакції КАС, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року, особливості провадження усправах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів регламентовано, зокрема, статтею 266 цього Кодексу.
		За правилами частини четвертої статті 22 КАС у чинній редакції судом першої інстанції у зазначеній вище категорії справ є Верховний Суд.
		Так, частиною другою статті 266 цього Кодексу передбачено, що адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, а саме щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.
		Тобто Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглядає справи, зокрема, щодо законності постанов ВРУ як суд першої інстанції.
		Апеляційний же перегляд ухвалених у таких справах судом першої інстанції рішень частиною п'ятою статті 266 КАС у чинній редакції віднесено до компетенції саме ВеликоїПалати Верховного Суду.
		Таким чином, як попередня редакція КАС, так і нова закріплюють дворівневий розгляд судами справ, зокрема, щодо законності постанов ВРУ, а саме: судом першої інстанції, яким до 15 грудня 2017 року був Вищий адміністративний суд України, а після цієї дати - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, та судом апеляційної інстанції, яким для зазначеної категорії справ до 15 грудня 2017 року був Верховний Суд України, а після - Велика Палата Верховного Суду.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод             1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		У рішенні від 6 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України»                                   (заява № 15123/03) Європейський суд з прав людини нагадує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (пункт 53).
		Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006  року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6  Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &? ;...&g ; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів...».
		Оскільки законодавство передбачає можливість перегляду судових рішень у справах зазначеної вище категорії в порядку апеляційного провадження, то перегляд таких рішень Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, якому ці справи підсудні як суду першої інстанції, на мій погляд, буде порушувати право заявника в цій справі на апеляційний перегляд судом, установленим законом, оскарженого ним до 15 грудня 2017 року судового рішення відповідно до статті 171-1 КАС (чинного до зазначеної дати).
		У зв'язку з тим, що нині процесуальним законодавством перегляд рішень суду першої інстанції у справах щодо законності постанов, дій чи бездіяльності ВРУ здійснюється Великою Палатою Верховного Суду в порядку апеляційного провадження, юрисдикція цього органу як апеляційного суду поширюється й на питання, пов'язані зпереглядом рішень Вищого адміністративного суду України, ухвалених ним як судом першої інстанції відповідно до статті 171-1 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
		Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, якому за правилами інстанційної юрисдикції з огляду на положення частини другої статті 266 чинного КАС справи щодо законності постанов, дій чи бездіяльності ВРУ підсудні саме як суду першої інстанції, не можна вважати судом, установленим законом, у розумінні статті 6 Конвенціїдля перегляду постанови Вищого адміністративного суду України (суду першої інстанції)від 26 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 Таким судом є Велика Палата Верховного Суду.
		Крім того, статтями 55 та 129 Конституції України, які є нормами прямої дії, гарантується доступ до правосуддя та забезпечення права на апеляційний перегляд справи. 
		Оскаржувана у цій справі Постанова ВРУ вже була предметом перегляду Великою Палатою Верховного Суду в інших справах. Такий перегляд здійснювався в апеляційному порядку за правилами КАС в редакції після 15 грудня 2017 року.
		Варто звернути увагу, що подібні справи щодо оскарження цієї ж Постанови ВРУ за позовами інших суддів Конституційного Суду України переглядались в апеляційному порядку або Верховним Судом України (за правилами КАС в редакції до 15 грудня 2017 року) або Великою Палатою Верховного Суду (за правилами КАС в редакції після 15 грудня 2017 року), що також додатково підтверджує обґрунтованість висновку про необхідність передачі справи для розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
		Тому, на мою думку, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи № 800/162/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є правильним і справа не підлягає поверненню.
		 
		Суддя Великої Палати
		Верховного Суду О.Б. Прокопенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...