Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/14/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Номер судового провадження: 11-334асі18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № П/9901/14/17
		Провадження № 11-334асі18
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		головуючого Князєва В. С., 
		судді-доповідача Золотнікова О. С.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М.,Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		за участю секретаря судового засідання - Мамонової І. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		представник позивача - ОСОБА_6,
		представник відповідача - ОСОБА_5,
		розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (судді Мороз Л. Л., Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Гімон М. М., Гриців М. І.) у справі № П/9901/14/17 за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про скасування рішеннята
		ВСТАНОВИЛА:
		22 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КДКП про скасування рішення відповідача від 06 грудня 2017 року № 307-дп17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Донецької області ОСОБА_3».
		Позов мотивований тим, що перевірка та дисциплінарне провадження проводились виключно на підставі матеріалів, зібраних під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Проте факт вчинення позивачем кримінального та (або) корупційного правопорушення не встановлений вироком суду, а отже, Комісія не може вирішувати питання про його можливу дисциплінарну відповідальність. Оскаржуване рішення КДКП прийняте з грубим порушенням вимог статей 8, 62 Конституції України, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статей 9, 17, 23, 94, 221, 222, 254 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), статей 43, 46, 47, 48 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) та пунктів 6, 7, 38, 48, 50, 57, 104, 118, 123 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 19 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовив.
		Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням, представник позивача адвокат ОСОБА_6 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що в рішенні Комісії в якості доказів вини позивача вказано виключно матеріали кримінального провадження (протоколи допитів, оглядів, проведення негласних слідчих розшукових дій тощо), які не досліджені судом, не містять чіткого змісту та інтерпретуються лише з обвинувальним ухилом. Таким чином, КДКП вийшла за межі своїх повноважень, надаючи оцінку матеріалам кримінального провадження. Також з оскаржуваного рішення відповідача взагалі неможливо встановити за що саме та на підставі якої норми Закону № 1697-VII чи іншого нормативно-правового акта позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Комісія не зазначила які саме дії позивача є грубим порушенням прокурорської етики. Тоді як позивач жодними діями та вчинками не порушував вимог Закону № 1697-VII, присяги та етики працівника прокуратури України, та не має жодного відношення до вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42017000000000061. Крім того, за 11 років роботи в органах прокуратури ОСОБА_3 жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності та не позбавлявся премії, неодноразово заохочувався наказами прокурора області, має дві грамоти Генерального прокурора України, наказом якого позивачу також дострокового присвоєно класний чин. На думку представника позивача, судом першої інстанції не було ретельно досліджено зазначені вище обставини та не надано належної правової оцінки доказам та аргументам позивача. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		03 травня 2018 року до ВеликоїПалати Верховного Суду від КДКП надійшов відзив на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 як представника ОСОБА_3, в якому відповідач зазначає про те, що у кримінальному провадженні № 42017000000000061 детективом Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Прокопенком Б. О. повідомлено ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У ході перевірки Комісії було надано для ознайомлення матеріали згаданого кримінального провадження, зокрема щодо проведення негласних слідчих розшукових дій із застосуванням аудіо-, відео контролю. Оскаржуване рішення Комісії хоч і прийнято з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження № 42017000000000061, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. Оскільки докази, покладені в основу рішення КДКП, отримані законно, то вони могли бути враховані під час прийняття оскаржуваного рішення.
		Відповідач також зазначив, що в порушення норм Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури (далі - Кодекс професійної етики), затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123, а також Норм професійної відповідальності та переліку необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, ОСОБА_3 активно допомагав прокурору ОСОБА_12 вимагати та отримувати грошові кошти із метою отримання неправомірної вигоди, у зв'язку із чим вчинив грубий дисциплінарний проступок, який підриває авторитет органів прокуратури та держави в цілому. Оскільки ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок (одноразове грубе порушення норм прокурорської етики), який є несумісним із подальшим зайняттям будь-якої посади в органах прокуратури, то Комісія прийняла законне та обґрунтоване рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. З огляду на це суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та відмовив у задоволенні позову.
		У судовому засіданні 11 вересня 2018 року позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній мотивів, представник відповідача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника Комісії, заслухавши доводи учасників справи, перевіривши її матеріали, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.
		Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 працює в органах прокуратури з серпня 2006 року. Наказом прокурора Донецької області від 19 лютого 2016 року № 244-к позивач призначений начальником відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Донецької області. Дисциплінарних стягнень не має. Заохочувався Генеральним прокурором України. Присягу працівника прокуратури прийняв 03 лютого 2011 року.
		15 серпня 2017 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі - САП) ОСОБА_9 про вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку. В якості підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарній скарзі зазначено про вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII).
		22 вересня 2017 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга прокурора Донецької області Бондаренка Є. В. про вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку. В якості підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарній скарзі зазначено про вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункт 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII).
		До скарг додані копії матеріалів кримінального провадження № 42017000000000061 від 12 січня 2017 року та службової перевірки, проведеної на підставі наказу Генерального прокурора України від 10 серпня 2017 року № 238, у ході якої встановлено, що ОСОБА_3 активно допомагав прокурору ОСОБА_12 вимагати та отримувати від адвоката ОСОБА_10 грошові кошти за повернення майна, вилученого у громадянина ОСОБА_11 під час розслідування кримінального провадження № 32016050390000052. ОСОБА_3 був обізнаним у тому, що ОСОБА_12 намагається отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_10, обговорював можливість її отримання, запропонував залучити до процесу одержання грошових коштів адвоката ОСОБА_13, якому надавав відповідні інструкції, погоджені з ОСОБА_12
		Автоматизованою системою розподілу вищезазначені дисциплінарні скарги було розподілено члену Комісії ОСОБА_14, який рішеннями від 17 серпня 2017 року № 11/2/4-254дс-131дп-17 та від 26 серпня 2017 року № 11/2/4-458дс-186дп-17 відкрив дисциплінарні провадження щодо начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Донецької області ОСОБА_3
		04 жовтня 2017 року Комісія рішенням № 167дп-17 вказані дисциплінарні провадження об'єднала в одне провадження №11/2/4-254дс-131дп-17.
		Для перевірки обставин, викладених у скаргах, Комісією було витребувано та отримано копії матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_3, з яких убачається, що факт вчинення кримінального та (або) корупційного правопорушення не встановлений вироком суду, позивач має статус підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, член Комісії не може вирішувати питання про можливу дисциплінарну відповідальність ОСОБА_3 на підставі пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, до того часу, доки вина ОСОБА_3 не буде встановлена обвинувальним вироком суду.
		Водночас, Комісія встановила, що з наданих САП матеріалів убачається, що ОСОБА_3 вчинено дисциплінарний проступок, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно пункту 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII. Зокрема, у період з 02 лютого 2017 року по 22 березня 2017 року ОСОБА_3 активно допомагав прокурору ОСОБА_12 вимагати та отримувати від адвоката грошові кошти за повернення майна, вилученого у громадянина під час розслідування кримінального провадження, з метою отримання неправомірної вигоди. При цьому 21 березня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_12, а також під час телефонної розмови того ж дня обговорював можливість отримання грошових коштів від адвоката ОСОБА_10 за допомогою знайомого адвоката ОСОБА_13
		КДКП зазначила, що обставини вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку підтверджуються наданими САП згідно статті 222 КПК України на запит члена Комісії копіями документів: протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_12 від 01 серпня 2017 року; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1975; протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1968, № 56/3/2-1962; протоколом допиту ОСОБА_13 від 23 березня 2017 року; протоколом огляду інформації, яка отримана в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ України»; матеріалами службової перевірки, проведеної на підставі наказу Генерального прокурора України від 10 серпня 2017 року № 238, та складеним за її результатами висновком.
		19 жовтня 2017 року член КДКП ОСОБА_14 у висновку № 11/2/4-254дс-131дп-17 запропонував притягнути ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. 
		06 грудня 2017 року КДКП прийняла рішення № 307дп-17, яким вирішила притягнути начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Донецької області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
		Комісія дійшла висновку, що грубе порушення правил прокурорської етики має місце, оскільки проігноровані ОСОБА_3 етичні норми є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення такої поведінки підриває як авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії органів влади мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві, провокують соціальні конфлікти.
		Комісія вважає, що вчинений ОСОБА_3 дисциплінарний проступок, який носить характер грубого порушення, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. При виборі виду дисциплінарного стягнення Комісія виходила з відсутності підстав для накладення більш м'якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вважає, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок не сумісний з подальшим заняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури.
		Вважаючи оскаржуване рішення КДКП незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходив із того, що Комісія вірно встановила наявність дисциплінарного проступку (одноразове грубе порушення норм прокурорської етики) у діях начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Донецької області ОСОБА_3 Суд погодився з висновком КДКП, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок не сумісний із подальшим заняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури.
		Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим указаний висновок суду першої інстанції з огляду на таке. 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII. 
		На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.
		Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
		Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
		Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
		Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
		Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія. 
		Прокурор, який не братиме участі в засіданні КДКП, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні Комісії (частина четверта статті 47 Закону № 1697-VII).
		Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ята статті 47 Закону № 1697-VII).
		Як убачається з матеріалів справи, відповідач направляв ОСОБА_3 запрошення на засідання Комісії на 03 жовтня, 01 та 22 листопада, а також 06 грудня 2017 року. У запрошеннях КДКП роз'яснювала позивачу про можливість надати письмові пояснення особисто, або направити їх поштовим чи електронним зв'язком на адресу Комісії.
		У матеріалах справи є численні пояснення ОСОБА_3, які направлялися на адресу КДКП. Крім того, позивач був присутнім на засіданні Комісії 06 грудня 2017 року, надавав пояснення, відповідно до яких винним себе не визнавав.
		Тому твердження ОСОБА_3 про те, що він неодноразово просив КДКП допитати його особисто, що Комісією зроблено не було, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
		Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
		Згідно із пунктами 5 і 6 частинипершої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
		Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
		Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
		Як зазначалося вище, до КДКП надійшли дисциплінарні скарги про вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку та притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури) та пункту 6 частини першої указаної статті (одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).
		Дослідивши зібрані в ході дисциплінарного провадження матеріали, КДКП дійшла висновку, що ОСОБА_3 активно допомагав ОСОБА_12 у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від адвоката ОСОБА_10, а саме грошових коштів за повернення майна, вилученого у ОСОБА_11 під час розслідування кримінального провадження № 32016050390000052. 
		Комісія встановила, що згідно з матеріалами САП ОСОБА_3 був обізнаний у намаганні ОСОБА_12 отримати неправомірну вимогу від ОСОБА_10, обговорював можливість її отримання та запропонував залучити до процесу одержання грошових коштів адвоката ОСОБА_13, з яким давно був знайомий.
		У зв'язку із цим Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_3 вчинив одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII. 
		ВеликаПалата Верховного Суду вважає безпідставними доводи скаржника стосовно того, що КДКП притягнула ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності а підставі положень Закону № 1697-VII, на які відсутні посилання у дисциплінарній скарзі прокурора Донецької області Бондаренка Є.В., оскільки посилання на пункт 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII міститься в дисциплінарній скарзі начальника шостого відділу САП ОСОБА_9
		Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення відповідача від 06 грудня 2017 року № 307дп-17, Комісія дійшла висновку, що до моменту встановлення вироком суду вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27 та частиною третьою статті 368 КК України, КДКП не може вирішувати питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Однак наданих САП матеріалів достатньо для висновку про те, що ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який встановлена пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у зв'язку з поведінкою прокурора під час подій, що стали предметом досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні.
		ВеликаПалата Верховного Суду відхиляє також доводи позивача стосовно того, що копії матеріалів кримінального провадження отримані КДКП незаконно, у порядку не передбаченому законодавством, що унеможливлює їх використання під час здійснення дисциплінарного провадження.
		Відповідно до частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
		Як убачається з матеріалів справи, 22 серпня 2017 року член КДКП ОСОБА_14 звернувся до керівника САП ОСОБА_8 з листом № 11/2/4-254дс-131дп-17-1064вих-17 про надання, з урахуванням вимог статті 222 КПК України, копій документів та інформації у кримінальному провадженні № 42017000000000061.
		31 серпня 2017 року начальник шостого відділу САП ОСОБА_9 листом № 06-17980-17 направив члену КДКП ОСОБА_14 копії матеріалів кримінального провадження № 42017000000000061 в одному томі на 111 аркушах.
		Таким чином, зазначені матеріали кримінального провадження отримані членом КДКП згідно зі статтею 222 КПК України з дозволу прокурора, відтак правомірно використані під час здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_3
		Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		Статтею 18 Кодексу професійної етики визначено, що працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих, передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.
		Аналогічні приписи містяться й у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженому Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.
		Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними правами і обов'язками прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.
		Відповідно до пункту 2.1 наказу Генерального прокурора України від 22 вересня 2014 року № 17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» (втратив чинність згідно наказу Генерального прокурора України від 07 червня 2017 року № 167), до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, слід відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
		Отже, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. При цьому обов'язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу прокурора винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
		Зазначені правові положення у сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про наявність у діях ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.
		ВеликаПалата Верховного Суду вважає безпідставними доводи ОСОБА_3 про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення КДКП вийшла за межі своїх повноважень, надаючи оцінку матеріалам кримінального провадження, та дійшла помилкового висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку, оскільки будь-якого обвинувального вироку стосовно нього не постановлено.
		В оскаржуваному рішенні від 06 грудня 2017 року № 307-дп17Комісія лише зазначила, що участь ОСОБА_3 в якості підозрюваного у кримінальному провадженні № 42017000000000061 підриває авторитет прокуратури і компрометує звання працівника прокуратури, при цьому не вирішувала питання про обґрунтованість такої підозри в межах кримінального провадження, а перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики. 
		Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
		З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийняте у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 як представника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322 і 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                                      В. С. Князєв
		 
		Суддя-доповідач   О. С. Золотніков
		 
		Судді:                                     Н. О. Антонюк   Л. М. Лобойко
		 
		С. В. Бакуліна   Л. І. Рогач
		 
		В. В. Британчук О. М. Ситнік
		 
		Д. А. Гудима   О. С. Ткачук
		 
		В. І. Данішевська   В. Ю. Уркевич
		 
		О. Р. Кібенко    О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...