Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/22363/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2018.
Дата набрання законної сили: 20.09.2018
Номер судового провадження: 11-720апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 вересня 2018 року 
		м. Київ 
		Справа №200/22363/16-а
		Провадження № 11-720апп18 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
		суддів АнтонюкН.О., БакуліноїС.В., БританчукаВ.В., ДанішевськоїВ.І., КібенкоО.Р., ЛобойкаЛ.М., ПрокопенкаО.Б., РогачЛ.І., СаприкіноїІ.В., СитнікО.М., ТкачукаО.С., УркевичаВ.Ю., ЯновськоїО.Г.
		розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 (далі  в/ч НОМЕР_1 ) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді ЮркоІ.В., ГімонМ.М., ЧумакС.Ю.) у справі № 200/22363/16-а за позовом в/ч НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих державі, та
		ВСТАНОВИЛА:
		У грудні 2016 року в/ч НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих державі, шляхом стягнення з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 139 тис. 273 грн 63 коп.
		На обґрунтування позовув/ч НОМЕР_1 зазначила, що на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 липня 2005 року позивач відшкодував ОСОБА_2 суму матеріальної та моральної шкоди в розмірі 139тис. 273 грн 63 коп., завданої діями ОСОБА_1 , який вироком Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 16 вересня 2004 року визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 415 Кримінального кодексу України (далі  КК України), за порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило загибель ОСОБА_3 . На думку позивача, сума в розмірі 139 тис. 273 грн 63 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 .
		Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 05 квітня 2017року позовні вимоги в/ч НОМЕР_1 задовольнив. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь в/ч НОМЕР_1 у рахунок відшкодування збитків грошову суму в розмірі 139 тис. 273 грн 63 коп. Суд також стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 тис. 392 грн 73 коп.
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 жовтня 2017року частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 : постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року скасував, а провадження в цій справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України).
		Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, тимчасово виконуючий обов`язки командира в/ч НОМЕР_1  у касаційній скарзі зазначив, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24жовтня 2017 року, а постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року залишити без змін.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У грудні 2017 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 січня 2018 року відкрив провадження за касаційною скаргою в/ч НОМЕР_1 , а ухвалою від 14 червня 2018 року справу передав до Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 липня 2018 року прийняла цю справу та призначила її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції прийняв законне рішення, правильно застосував закон, який підлягає застосуванню, не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права. На думку ОСОБА_1 , позов регресу узгоджується з приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України), статей 1 та 1191 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), що дає підстави для висновку про те, що цей позов має розглядатися саме в порядку цивільного судочинства. На підставі викладеного відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду  без змін.
		У відповіді на відзив командир в/ч НОМЕР_1 зазначив, що посилання відповідача стосовно недоцільності розгляду зазначеної справи в порядку адміністративного судочинства є недоведеними та необґрунтованими, оскільки спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби, є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в/ч НОМЕР_1 .
		Суди попередніх інстанцій установили, що вироком Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 16 вересня 2004 року відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 415 КК України, а саме в порушенні правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило загибель ОСОБА_3 .
		Позивач відшкодував ОСОБА_2 , дружині загиблого, суму матеріальної та моральної шкоди у розмірі 139 тис. 273 грн 63 коп. на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 липня 2005 року.
		Вважаючи, що відшкодована сума в розмірі 139 тис. 273 грн 63 коп. повинна бути стягнута з відповідача, в/ч НОМЕР_1 звернулася до суду з цим позовом.
		Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.
		Задовольняючи позовні вимоги в/ч НОМЕР_1 , Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська виходив з того, що цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
		Скасовуючи постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05квітня 2017 року та закриваючи провадження в цій справі, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що питання щодо відшкодування в порядку регресу завданої матеріальної та моральної шкоди належить вирішувати за правилами цивільного судочинства.
		Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04листопада 1950 року (далі  Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі  у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
		На підставі пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
		Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 5, 19 та 46 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, а також право суб`єкта владних повноважень звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України. 
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
		При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих державі, шляхом стягнення з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 139 тис. 273грн 63 коп.
		Матеріалами справи також установлено, що вказаний позов заявлений у зв`язку з тим, що на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 липня 2005 року позивач відшкодував ОСОБА_2 суму матеріальної та моральної шкоди в розмірі 139 тис. 273 грн 63 коп., завданої діями відповідача, який вироком Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 16 вересня 2004 року визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 415 КК України, за порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило загибель ОСОБА_3 .
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		Пунктом 7 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23червня 1995 року № 243/95-ВР, визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов`язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України.
		Отже, відшкодування військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними в порядку регресу шкоди військовій частині відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду. 
		При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України є правильним.
		За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі  у редакції, чинній з 15грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.С. Золотніков
		 
		Судді:  Н.О. Антонюк Л.І. Рогач
		 
		С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна
		 
		В.В. Британчук О.М. Ситнік
		 
		В.І. Данішевська О.С. Ткачук
		 
		О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
		 
		Л.М. Лобойко О.Г. Яновська
		 
		О.Б. Прокопенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...