Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/236/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2018. Зареєстровано: 09.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2018.
Дата набрання законної сили: 19.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		У Х В А Л А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		про закриття провадження у адміністративній справі
		 
		01 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 807/236/18 
		Закарпатський окружний адміністративний суд  у складі:
		головуючого судді Ващиліна Р.О.
		при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
		за участю:
		прокурора: представник - Лемак Р.В.,
		позивача: представник - Марканич В.М.,
		відповідача: представник - не з'явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"  про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортом, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		          
		Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю" Будівельник", в якому просить стягнути з ТОВ "Будівельник" на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у Луцькому районі (Луцький район) 22160100, код ЄДРПОУ 38009654, р/р 31213216700208 в ГУ ДКСУ у Волинській області, МФО 803014) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 32868,97 грн.
		Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.
		Представник Державної служби України з безпеки на транспорті в засіданні суду позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Повістка-повідомлення в адміністративній справі скерована рекомендованою кореспонденцією на адресу реєстрації місцезнаходження відповідача (відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), повернулася до суду з відміткою працівника органу поштового зв'язку "за незапитом".
		Згідно з нормами п. 8 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
		Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
		 
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з наступним.
		 
		Судом встановлено, що 27 грудня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, на підставі направлення на перевірку від 22.12.2017 №027175 проведена перевірка дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №034826 від 27.12.2017 (арк. спр. 17).
		Проведеною перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю" Будівельник" вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
		У зв'язку з виявленим порушенням посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено розрахунок №1 від 27.12.2017 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким ТОВ «Будівельник» нараховано плату за проїзд в сумі 992,34 євро, що еквівалентно 32868,97 грн. за курсом НБУ станом на 27.12.2017 р. (арк. спр. 19).
		У зв'язку з несплатою у добровільному порядку плати за проїзд, визначеної розрахунком №1 від 27.12.2017 р., заступник прокурора Волинської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з даним адміністративним позовом, предметом якого є стягнення такої заборгованості в судовому порядку.
		Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		П. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю «адміністративна справа», відповідно до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Згідно з дефініцією, наданою в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:
		-          хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
		-          хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		-          хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
		Суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Суд вважає, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
		Згідно пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
		З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
		Разом з тим, суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а являється сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
		Положеннями ст. 19 КАС України врегульовані питання предметної юрисдикції спорів, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
		Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
		У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні або юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
		Проте, ні Конституцією України, ані законами України прокурора та Державну службу України з безпеки на транспорті не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.
		Окрім того, суд зазначає, що за змістом ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом позову, заявленого до адміністративного суду.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.
		Ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін свідчить про те, що спір за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю" Будівельник"    про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
		Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
		З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
		Таким чином, враховуючи ту обставину, що предметом даного позову є вимога про відшкодування шкоди та не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, Закарпатський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, а тому суд вважає за необхідне провадження у даній адміністративній справі закрити.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1. Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю" Будівельник"  про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортом, -  на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
		 
		2. Роз'яснити позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.
		 
		3. Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.  
		 
		Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону  України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII).
		Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
		 
		Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2018 року.
		 
		 
		СуддяР.О. Ващилін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...