Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/1595/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2018.
Дата набрання законної сили: 03.10.2018
Номер судового провадження: 11-525апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 жовтня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 815/1595/17 (К/9901/16910/18) 
		Провадження № 11-525апп18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача    СаприкіноїІ.В.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду (суддя Самойлюк Г. П.) від 23 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Скрипченко В. О., судді: Золотніков О. С., Осіпов Ю. В.) від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» треті особи: Селянське (фермерське) господарство «Задум», Дочірнє підприємство «Укргазсоюз», Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (правонаступник відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області), про визнання протиправними дій, скасування запису про реєстрацію договору оренди землі та додаткової угоди, 
		УСТАНОВИЛА:
		У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:
		- визнати протиправними дії Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі від 27 вересня 2007 року, укладення додаткової угоди до цього договору від 10 липня 2008 року між ОСОБА_3 та Дочірним підприємством «Укргазсоюз» (далі - ДП «Укргазсоюз») та внесення запису № 040951200031 до відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області про реєстрацію договору оренди землі;
		- скасувати запис № 040951200031, внесений до відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, про реєстрацію договору оренди землі від 27 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ДП «Укргазсоюз»;
		- скасувати додаткову угоду від 10 липня 2008 року до договору оренди землі від 27 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ДП «Укргазсоюз».
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали, оскільки позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
		Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року скасовано ухвалу суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157  КАС України в редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		03 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року і ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		27 вересня 2007 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ДП «Украгросоюз» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передала орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області загальною площею 3,48 га. Договір укладено строком на 5 років.
		10 липня 2008 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ДП «Украгросоюз» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27 вересня 2007 року, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2018 року та змінено розмір орендної плати, інші умови договору залишено без змін. На виконання договору орендодавцем та орендарем складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.
		03 лютого 2009 року вказані вище договір оренди землі та додаткова угода зареєстровано в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 0409551200031 від 03 лютого 2009 року.
		22 квітня 2016 року за Селянським фермерським господарством «Задум» (далі - СФГ «Задум») було зареєстроване право оренди тієї ж земельної ділянки, на підставі договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2016 року, укладеного між СФГ «Задум» та ОСОБА_3
		Вважаючи, що реєстрація договору оренди землі від 03 лютого 2009 року проведена з порушенням вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої й апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків. 
		За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС Українидо адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС Україниу зазначеній редакції).
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб'єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред'явлення позову. 
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
		Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 обґрунтовує свою позицію тим, що договір оренди землі від 27 вересня 2007 року та додаткова угода до цього договору від 10 липня 2008 року не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому не могли бути зареєстрованими. Також скаржниця стверджує, що їй не було відомо, що цей договір та додаткова угода були зареєстровані в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2009 року № 0409511200031. 
		Тобто, фактично позивачка має намір таким шляхом розірвати договір оренди землі від 27 вересня 2007 року та додаткову угоду від 10 липня 2008 року. 
		ОСОБА_3 не оскаржує дії відповідача під час здійснення державної реєстрації. 
		Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що після укладення договору оренди землі від 27 вересня 2007 року та додаткової угоди до цього договорувід 10 липня 2008 року у юридичної особи (ДП «Укргазсоюз») виникли цивільні права, а саме права оренди земельної ділянки.
		За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Також Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне звернути увагу, що згідно із ст. 18 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року 
		№ 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачкою договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
		Відповідно до ст. 20, 30 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
		Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент реєстрації зазначеного договору), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди) на час укладення позивачкою зазначених договорів оренди були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, відповідно до п. 2 якого державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
		Чинне на той час законодавство, а саме Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах України від 04 травня 1999 року № 43 та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом цього ж органу від 02липня 2003 року № 174 (в редакціях, чинних на момент державної реєстрації договору) передбачали одночасно реєстрацію договору оренди і права з цього договору в державному реєстрі земель з відміткою про це державного реєстратора.
		Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звертаючись з цим адміністративним позовом, ОСОБА_3, уклавши договір оренди землі з СФГ «Задум», шляхом визнання протиправними дій Одеської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», має намір в судовому порядку визнати недійсним договір оренди, укладений з ДП «Укргазсоюз».
		Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Великій Палаті Верховного Суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту її приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
		З огляду на викладене, ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про закриття провадження у цій справі, оскільки це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.
		Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  І.В. Саприкіна
		Судді:                                    
		Н. О. Антонюк  Н. П. Лященко
		С. В. Бакуліна  О. Б. Прокопенко
		В. І. Данішевська Л. І. Рогач
		О. Р. Кібенко  О.М. Ситнік
		В. С. Князєв   О. С. Ткачук
		Л. М. Лобойко  В. Ю. Уркевич
		                                                                                   О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...