Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/22968/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2018. Зареєстровано: 10.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2018.
Дата набрання законної сили: 14.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		01 жовтня 2018 року                      № 826/22968/15
		 
		         Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В.  
		за участю учасників справи:
		від позивача - ОСОБА_1;
		від відповідача-1 - Дремлюга В.В.;
		від відіповідача-2 - Полець Д.М.;
		від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - не прибув;
		від третьої особи-1 - ОСОБА_4;
		від третьої особи-2 - не прибув;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
		За позовом ОСОБА_5 до  Державної авіаційної служби України   Кабінету Міністрів України  третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору : ОСОБА_6 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство інфраструктури України, ОСОБА_7про визнання протиправним та скасування розпорядження і наказу, поновлення на роботі 
		В С Т А Н О В И В:
		У жовтні 2015 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_5 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач-1/КМУ), Державної авіаційної служби України (надалі - відповідач-2/Державіаслужба), третя особа: Міністерство інфраструктури України (надалі - Мінінфраструктури), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_6, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: 
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2015 № 882-р «Про звільнення ОСОБА_5 з посади Голови Державної авіаційної служби України»;
		- визнати протиправним та скасувати наказ Державної авіаційної служби України від 07.09.2015 № 319о/с «Про звільнення ОСОБА_5»;
		- поновити ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) на посаді Голови Державної авіаційної служби України з 04 вересня 2015 р.;
		- стягнути з Державної авіаційної служби України (код ЄДРПОУ 37536026; 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.09.2015 р. у розмірі 46 422,25 (сорок шість тисяч чотириста двадцять дві грн. 25 коп.) гривень.   
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що службове розслідування, за результатами якого позивача було звільнено з посади Голови Державіаслужби, проведено без достатніх для того підстав; на період службового розслідування позивача було незаконно відсторонено від займаної посади; Акт службового розслідування від 17 липня 2015 року не містить висновку про необхідність звільнення позивача із займаної посади та не розкриває суті порушення позивачем Присяги державного службовця; всупереч висновкам Акта службового розслідування від 17 липня 2015 року звільнення позивача відбулося до отримання висновку Антимонопольного комітету України щодо наявності в діях Державіаслужби ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції; висновки Акта службового розслідування від 17 липня 2015 року в цілому не відповідають фактичним обставинам; позивача було звільнено з посади Голови Державіаслужби після спливу строків застосування до нього відповідного дисциплінарного стягнення.
		У межах даного спору ОСОБА_6, як третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову, пред'явлено вимоги до Кабінету Міністрів України, Державної авіаційної служби України про визнання повноважень Кабінету Міністрів України щодо видання розпорядження від 04.09.2015 № 882-р «Про звільнення ОСОБА_5 з посади Голови Державної авіаційної служби України»; зобов'язання  Кабінету Міністрів України та Державну авіаційну службу України утриматись від будь-яких дій щодо поновлення чи прийняття ОСОБА_5 на керівні посади в центральних органах виконавчої влади.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено повністю.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року залишено без змін.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті (в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишені судом касаційної інстанції без змін.
		Повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди виходили з наявності достатніх підстав для звільнення позивача з посади Голови Державіаслужби за порушення Присяги державного службовця з огляду на висновки Акту службового розслідування від 17 липня 2015 року, однак не перевірили, чи сформульовано в ньому та/або в розпорядженні і наказі про звільнення склад порушення Присяги державного службовця, тобто вчинку (вчинків), який порочить державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, та який вид і міру дисциплінарного стягнення запропоновано застосувати щодо позивача з урахуванням усіх обставин його скоєння. Суди у своїх рішеннях не вказали, які саме із зазначених у акті подій та обставин стосуються позивача як керівника Державіаслужби та у зв'язку з чим, які саме з вчинених позивачем дій (проступків) кваліфікуються як порушення Присяги державного службовця. Крім того, при вирішенні спору поза увагою судів залишилось питання дотримання відповідачами строку накладення дисциплінарного стягнення.
		Ухвалою від 24.04.2017 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв справу № 826/22968/15 до провадження, призначив справу до судового розгляду колегією суддів та запропонував сторонам надати письмові пояснення та всі раніше не подані докази з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції.
		30 жовтня 2017 року через відділ документального обігу та контролю Окружного адміністративного суду міста Києва, на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2017, представником позивача подано письмові пояснення з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції. 
		01 листопада 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва отримав заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення з Державіаслужби суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що оскільки справа № 826/22968/15 розглядається судами більше одного року не з вини позивача, а з моменту звільнення позивач є безробітним, суд згідно з ч. 2 ст. 235  Кодексу законів про працю України повинен винести рішення про виплату позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		26 вересня 2018 року представником позивача подано до Окружного адміністративного суду міста відповідь на відзив Державіаслужби. Також від Державіаслужби надійшло клопотання про виклик свідків.
		У судовому засіданні 26.09.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання Державіаслужби про виклик свідків, оскільки ані в клопотанні, ані безпосередньо в судовому засіданні представник Державіаслужби не пояснив суду які значимі для справи обставини можуть повідомити вказані у заяві свідки. Окрім зазначеного вказане клопотання було подане Державіаслужбою під час розгляду справи по суті без заяви про поновлення строку на його подання.
		Представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю. 
		Представники відповідача-1 та відповідача-2 позову ОСОБА_5 не визнали та просили відмовити у його задоволенні з огляду на те, що у межах спірних відносин КМУ та Державіаслужба діяли відповідно до наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачений нормами законодавства.
		Представник Мінінфраструктури підтримав позицію відповідачів та просив суд у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити повністю.
		З огляду на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не повідомили суд про причини неявки та відповідна неявка не є першою, про причини якої треті особи суд не повідомили, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи по суті.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані попередні судові рішення у справі, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
		Згідно з ч. 5 ст. 353  Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2014 № 167-р ОСОБА_5 призначено Головою Державної авіаційної служби України. До виконання обов'язків Голови Державіаслужби позивач приступив з 20 березня 2014 року, що підтверджується наказом Державіаслужби від 20.03.2014 № 62о/с.
		Листом від 30.06.2015 № 3378/09/14-15 Міністерство інфраструктури України звернулося до Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. з пропозицією надати доручення Національному агентству України з питань державної служби (надалі - Нацдержслужба) провести службове розслідування стосовно позивача. На період проведення службового розслідування Мінінфраструктури пропонувало відсторонити позивача від виконання службових обов'язків.
		Розпорядженням КМУ від 01.07.2015 № 658-р позивача було відсторонено від виконання обов'язків Голови Державіаслужби на час службового розслідування.
		За результатами службового розслідування, комісією у складі представників Нацдержслужби та Мінінфраструктури складено Акт службового розслідування від 17 липня 2015 року, яким рекомендовано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.
		Керуючись висновками Акта службового розслідування від 17 липня 2015 року (надалі - Акт), Міністр інфраструктури України Пивоварський А.М. надіслав Прем'єр-міністру України Яценюку А.П. листа від 04.09.2015 № 4594/1014-15, в якому пропонував звільнити позивача з посади Голови Державіаслужби за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).
		Розпорядженням КМУ від 04.09.2015 № 882-р позивача звільнено з посади Голови Державіаслужби за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»). 
		Тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови Державіаслужби, виконання обов'язків Голови Державіаслужби було покладено розпорядженням КМУ від 04.09.2015 № 883-р на заступника директора департаменту льотної експлуатації - начальника управління виконання польотів - державного інспектора з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією Державіаслужби Дьоміна Едуарда Володимировича, за підписом якого оформлено наказ Державіаслужби № 319о/с від 07.09.2015 про звільнення позивача із займаної посади.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, службове розслідування у відношенні позивача проведене за ініціативою Мінінфраструктури.
		Частиною 2 статті 22 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент проведення службового розслідування стосовно позивача) встановлено, що службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		На виконання повноважень, наданих статтею 22 Закону України «Про державну службу», КМУ розробив та постановою від 13.06.2000 № 950 затвердив Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - Порядок № 950).
		Згідно з пунктом 1 Порядку № 950 (у чинній в спірний період редакції) стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
		Наведений у пункті 1 Порядку № 950 перелік підстав для проведення службового розслідування у відношенні державного службовця є вичерпним. При цьому дія Порядку №   950 не поширюється на уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування осіб, права та обов'язки яких в частині додержання службової дисципліни, види заохочення та дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування встановлюються дисциплінарними статутами.
		Як свідчить наказ Нацдержслужби від 03.07.2015 № 147 «Про проведення службового розслідування в Державній авіаційній службі України», підставою для проведення службового розслідування у відношенні позивача є можливе неналежне виконання ним своїх службових обов'язків.
		Згідно з пунктом 8 Порядку № 950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому, серед іншого, зазначаються факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування.
		Зі змісту абзацу 1 сторінки 1 Акта службового розслідування від 17 липня 2015 року вбачається, що підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача є підозра щодо можливого неналежного виконання службових обов'язків Головою Державіаслужби ОСОБА_5
		Разом з тим, підозра щодо можливого неналежного виконання службових обов'язків державним службовцем може бути підставою для проведення службового розслідування щодо нього лише у разі, якщо неналежне виконання службових обов'язків призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян (пункт 1 Порядку №   950).
		В Акті службового розслідування від 17 липня 2015 року не зазначено фактів про те, що діяльність позивача на посаді Голови Державіаслужби призвела до людських жертв або заподіяла значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян. Не містить таких даних і наказ Нацдержслужби від 03.07.2015 № 147 «Про проведення службового розслідування в Державній авіаційній службі України».
		За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про відсутність передбачених законодавством підстав для проведення службового розслідування, за результатами якого позивача було звільнено з посади Голови Державіаслужби.
		Пунктом 4 Порядку № 950 встановлено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.
		Як свідчать матеріали справи, позивача було відсторонено від виконання обов'язків Голови Державіаслужби на підставі розпорядженням КМУ від 01.07.2015 № 658-р.
		З огляду на те, що розпорядження КМУ від 01.07.2015 № 658-р не є предметом оскарження у даній справі, суд не вбачає необхідності досліджувати доводи позивача щодо незаконності свого відсторонення від займаної посади, як такі, що з предметом доказування у справі не пов'язані.
		Відповідно до пункту 8 Порядку № 950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Згідно з пунктом 6 Порядку № 950 члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування.
		За результатами службового розслідування, проведеного у відношенні позивача, комісією з службового розслідування у зв'язку з недостатнім рівнем організації у Державіаслужбі роботи з проведення сертифікації аеропортів та інших суб'єктів аеропортової діяльності, а також неналежним рівнем організації роботи з розгляду питань щодо надання та анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній запропоновано (пункт 1 пропозицій Акту) притягнути до дисциплінарної відповідальності Голову Державіаслужби ОСОБА_5.
		Розпорядженням КМУ від 04.09.2015 № 882-р позивача звільнено з посади Голови Державіаслужби за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»). 
		Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження надання комісією з розслідування, як того вимагає пункт 8 Порядку № 950, пропозиції про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Акт службового розслідування від 17 липня 2015 року пропозиції про звільнення позивача також не містить.
		Разом з тим, звільнення не є єдиним заходом дисциплінарного стягнення, що може бути застосований до державного службовця за вчинення дисциплінарного проступку.
		Як встановлено ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну службу» (у чинній в спірний період редакції), до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
		Статтею 147 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) передбачені наступні заходи стягнення за порушення трудової дисципліни: догана, звільнення.
		Крім загальних підстав, передбачених КЗпП, державна служба припиняється також у разі (ст. 30 Закону України «Про державну службу»): 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 161 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
		При цьому, як вказав Верховний Суд України у постанові від 01.10.2013 у справі № 21-259а13, в пункті 6 частини першої   статті 30 Закону України «Про державну службу»   визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. В свою чергу, припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
		Таким чином, законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби.
		Разом з тим, порядок застосування таких заходів впливу у   Законі України «Про державну службу» не передбачено. Натомість, порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення за порушення Присяги, врегульовано у   КЗпП      (стаття 149).
		У частині другій   статті 17 Закону України «Про державну службу» наведено текст Присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати   Конституції   та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
		Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
		Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.   Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
		Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.05.2013 № 21-403а12, від 04.06.2013 № 21-167а13, від 17.09.2013 № 21-231а13, від 03.12.2013 № 21-379а13, від 01.10.2013 № 21-259а13, від 28.04.2015 № 21-163а15 тощо.
		Акт службового розслідування від 17 липня 2015 року містить наступні висновки:
		1. Діяльність комісії з розгляду питань щодо надання прав на експлуатацію повітряних ліній у Державіаслужбі (надалі - Комісія) відбувається з порушеннями Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом Державіаслужби від 24.10.2014 № 686 «Про затвердження Авіаційних правил України «Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній» (надалі - Порядок № 686), що свідчить про неналежний рівень організації у Державіаслужбі роботи з розгляду питань щодо надання та анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній.
		2. Порядок та процедури надання, анулювання, відмови у наданні прав на експлуатацію повітряних ліній Державіаслужбою є такими, що не сприяють розвитку конкуренції у сфері авіаційних перевезень, створюють умови для надання окремим суб'єктам господарювання переваг та потребують удосконалення, зокрема, в частині регламентації процедур розгляду та прийняття рішень Комісією. При цьому ні позивачем, ні його заступником ОСОБА_13 не вжито заходів щодо внесення змін та доповнень до відповідних нормативно-правових актів.
		3. ОСОБА_5 допущено втручання в роботу Комісії в частині призначення її позачергового засідання на 09.06.2015.
		4. Керівництвом Державіаслужби перевищено повноваження при направленні до Міністерства закордонних справ України та авіаційних органів влади Йорданського Хашимітського Королівства листів про призначення авіакомпанії МАУ на повітряну лінію Київ-Амман-Київ з боку української сторони та наданні дозволу на виконання міжнародних регулярних польотів у повітряному просторі України, та погодженні розкладу руху авіакомпанії МАУ на виконання рейсів за цією повітряною лінією.
		5. Сертифікація ТОВ «Аерохендлінг» та ТОВ «Транс-Аерохендлінг» проведена Державіаслужбою з порушенням Правил сертифікації аеропортів, що вказує на недостатній рівень організації у Державіаслужбі роботи з проведення сертифікації аеропортів та інших суб'єктів аеропортової діяльності.
		6. Дії посадових осіб Державіаслужби з сертифікації ТОВ «Транс-Аерохендлінг» та ТОВ «Аерохендлінг» можуть містити ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади. Зазначене питання потребує поглибленого дослідження спеціально уповноваженим органом в порядку, встановленому законодавством про захист економічної конкуренції.
		7. Звільнення ОСОБА_6 з посади директора Департаменту авіаційних перевезень та аеропортів Державіаслужби та ОСОБА_14 з посади заступника директора Департаменту авіаційних перевезень та аеропортів Державіаслужби відбулось з порушенням вимог чинного законодавства про працю.
		З наявних в Акті висновків вбачається, що безпосередньо позивач міг здійснити протиправне втручання в роботу Комісії в частині призначення її позачергового засідання на 09 червня 2015 року. Решта висновків Акта стосуються невизначеного кола осіб зі складу керівництва Державіаслужби, а отже прямого зв'язку з позивачем не мають. 
		Як зазначено у статті 3 Закону України «Про державну службу» (у чинній в спірний період редакції), одним із принципів, на яких ґрунтується державна служба, є принцип персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни.
		Висновки проведеного у відношенні позивача службового розслідування не свідчать про персональну відповідальність позивача за виявлені у ході розслідування порушення в діяльності Державіаслужби. Самі ж висновки про виявлені порушення суд оцінює критично у зв'язку з наступним.
		Згідно з пунктом 1.4 Порядку № 686 комісія з розгляду питань щодо надання прав на експлуатацію повітряних ліній (Комісія) утворюється наказом Державіаслужби.
		Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 686 Комісія утворюється з представників Державіаслужби у складі голови Комісії, його заступника, членів та секретаря. Склад Комісії затверджується наказом Державіаслужби України.
		Комісію утворено та її склад затверджено наказом Державіаслужби № 300 від 05.06.2015 (зі змінами, внесеними наказом Державіаслужби № 460 від 29.07.2015).
		З даних наказів вбачається, що Комісія утворена згідно з Порядком № 686 та у своєму складі позивача не має.
		Відповідно до пункту 1.8 Порядку № 686, основною формою роботи Комісії є засідання, яке збирається за рішенням голови Комісії. Голова Комісії повідомляє про час і місце проведення засідання Комісії.
		Оскільки позивач не є членом Комісії, а Головою Комісії, уповноваженим скликати її засідання, призначено заступника Голови Державіаслужби ОСОБА_13, висновок Акту про втручання позивача в роботу Комісії в частині призначення її позачергового засідання на 09.06.2015 матеріалами справи не підтверджується та не свідчить про порушення позивачем трудової дисципліни в цій частині.
		Також не може вважатися порушенням трудової дисципліни і невжиття позивачем заходів щодо внесення змін і доповнень до Порядку № 686, який на думку комісії з службового розслідування, створює умови для надання окремим суб'єктам господарювання переваг та потребує удосконалення, зокрема, в частині регламентації процедур розгляду та прийняття рішень Комісією.
		Відповідність Порядку № 686 чинному законодавству у судовому порядку не оскаржена та наразі підтверджується фактом реєстрації Порядку № 686 в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2014 року за № 1440/26217.
		Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 у справі №   826/12976/14, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015, встановлено, що право Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман-Київ підтверджується  Додатком №   1 до Ліцензії Серія АГ   №   505921 від 27.06.2012. Верховний Суд України постановою від 29.11.2016 відмовив у задоволенні заяви про перегляд ухвали суду касаційної інстанції у даній справі.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2015 у справі №   826/23508/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2017, встановлено законність дій Державіаслужби в частині погодження розкладу руху повітряних суден АТ «Міжнародні Авіалінії України» за маршрутом Київ-Амман-Київ.
		Встановлені у судових рішеннях, що набрали законної сили, обставини про наявність у Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» права на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман-Київ та правомірність затвердження Державіаслужбою розкладу руху повітряних суден за такою лінією спростовують висновки Акту про перевищення керівництвом Державіаслужби повноважень при направленні до Міністерства закордонних справ України та авіаційних органів влади Йорданського Хашимітського Королівства листів про призначення авіакомпанії МАУ на повітряну лінію Київ-Амман-Київ з боку української сторони та наданні дозволу на виконання міжнародних регулярних польотів у повітряному просторі України, та погодженні розкладу руху авіакомпанії МАУ на виконання рейсів за цією повітряною лінією.
		Не підтверджується матеріалами справи і висновок комісії з службового розслідування про те, що дії посадових осіб Державіаслужби з сертифікації ТОВ «Транс-Аерохендлінг» та ТОВ «Аерохендлінг» можуть містити ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади. 
		Попри пропозиції Акта (пункт 4 пропозицій) матеріали справи не містять доказів про направлення матеріалів службового розслідування до Антимонопольного комітету України для розгляду у встановленому порядку питання щодо наявності в діях посадових осіб Державіаслужби ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Висновки Акту про порушення посадовими особами Державіаслужби законодавства про захист економічної конкуренції на момент звільнення позивача органами Антимонопольного комітету України не підтверджені, службовим розслідуванням не встановлено безпосередньої вини позивача у порушенні порядку сертифікації ТОВ «Аерохендлінг» та ТОВ «Транс-Аерохендлінг». 
		Порушення процедури сертифікації, мова про які ведеться в Акті, мали місце впродовж вересня 2014 року - лютого 2015 року, а отже навіть у випадку вчинення таких порушень позивачем, строк застосування дисциплінарного стягнення за ними сплив у серпні 2015 року (згідно зі статтею 148 КЗпП дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку).
		Разом з тим, суд критично ставиться до висновків Акту в частині порушення порядку сертифікації ТОВ «Аерохендлінг» та ТОВ «Транс-Аерохендлінг».
		Службовим розслідування встановлено та сторонами не заперечується, що за результатами сертифікаційних процедур сертифікати відповідності отримали як ТОВ   «Аерохендлінг», так і ТОВ «Транс-Аерохендлінг». Зокрема, 19.01.2015 Державіаслужбою було видано ТОВ «Транс-Аерохендлінг» сертифікат відповідності №CKO-220-02 строком дії до 19.01.2018 (сертифікат обслуговування пасажирів та багажу), а 05.03.2015 - сертифікат відповідності №CKO-210-02 строком дії до 05.03.2018 (сертифікат обслуговування на пероні та місцях стоянки). В свою чергу, ТОВ «Аерохендлінг» отримало сертифікат відповідності № KBP-CKO-216-01 від 14.01.2015 (сертифікат обслуговування на пероні та місцях стоянки).
		Тривалий час сертифікації вказаних суб'єктів пояснюється великою кількістю недоліків, виявлених в ході сертифікації, та порушенням суб'єктами аеропортової діяльності вимог Правил сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006 №   407, з наступними змінами та доповненнями. Зокрема, ТОВ «Транс-Аерохендлінг» в порушення вимог пункту 6.2 Правил сертифікації аеропортів своєчасно не надало Державіаслужбі заявку на продовження терміну дії попередніх сертифікатів відповідності, а ТОВ «Аерохендлінг» своєчасно не погодило з ДП «МА «Бориспіль» договору на утилізацію сміття.
		Вказане не дає підстав для висновку про умисні винні дії позивача як керівника Державіаслужби в частині незабезпечення належної роботи з проведення сертифікації суб'єктів аеропортової діяльності та не свідчить про порушення ним Присяги державного службовця.
		Не вбачається порушень Присяги державного службовця і у діях позивача при звільненні ОСОБА_6 та ОСОБА_14 
		Наказом Державіаслужби від 12.02.2015 № 68о/с ОСОБА_14 звільнено з посади заступника директора Департаменту авіаційних перевезень та аеропортів Державіаслужби відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП.
		Наказом Державіаслужби від 20.04.2015 № 164о/с ОСОБА_6 звільнено з посади директора Департаменту авіаційних перевезень та аеропортів Державіаслужби відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП.
		Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.   
		Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. 
		Оскільки в момент звільнення ОСОБА_6 і ОСОБА_14 перебували на лікарняному, комісія з службового розслідування визнала їхнє звільнення таким, що відбулось з порушенням вимог чинного законодавства про працю (пункт 7 висновків Акта).
		Суд критично оцінює даний висновок комісії та вважає, що наведені в Акті обставини не свідчать про порушення позивачем Присяги державного службовця при звільненні ОСОБА_6 та ОСОБА_14
		Комісією з розслідування встановлено, що листок непрацездатності серії АГЧ №   534304,  відповідно до якого ОСОБА_6 з 19 по 24 квітня 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні, було отримано Державіаслужбою лише 21.04.2015 (реєстраційний № К-94 від 21.04.2015). Тобто, в момент звільнення ОСОБА_6 Державіаслужба не мала інформації про перебування ОСОБА_6 на лікарняному, а отже, підписуючи наказ про звільнення ОСОБА_6 жодних етичних та моральних правил поведінки державного службовця позивач не порушив.
		Не заслуговують на увагу наявні в Акті доводи про те, що відповідно до табелю обліку робочого часу працівників Департаменту авіаційних перевезень та аеропортів за квітень 2015 року ОСОБА_6 з 01 по 17 квітня 2015 року обліковувався як тимчасово непрацездатний.
		У результаті аналізу первинної медичної документації виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (лист від 17.08.2015 № 5.1-31-1332) встановлено, що листок непрацездатності серії АГЛ № 071928 ОСОБА_6 продовжено необґрунтовано на період з 21.03.2015 по 08.04.2015. Також необґрунтовано видано ОСОБА_6 і листок непрацездатності серії АГЧ № 841325 на період з 09.04.2015 по 17.04.2015, як продовження листка непрацездатності серії АГЛ № 071928.
		Таким чином, перебування ОСОБА_6 на лікарняному з 21.03.2015 по 17.04.2015 визнано уповноваженим органом необґрунтованим та свідчить про відсутність ОСОБА_6 у відповідний період на робочому місці з підстав інших, ніж вказані у даних листках непрацездатності.
		В момент звільнення ОСОБА_14 Державіаслужба також не була належним чином поінформована про перебування ОСОБА_14 на лікарняному, що відповідачами не заперечується.
		За таких обставин, висновки Акта про незаконність звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_14 в період їх тимчасової непрацездатності є передчасними та не можуть бути підставою для звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця. Крім того, строк застосування дисциплінарного стягнення до позивача за звільнення ОСОБА_14 сплив 12 серпня 2015 року згідно з положеннями статті 148 КЗпП.
		Таким чином, службовим розслідуванням не встановлено скоєння позивачем проступку, що свідчив би про порушення позивачем Присяги державного службовця. Акт службового розслідування від 17 липня 2015 року не розкриває суті порушення позивачем службової дисципліни, обставин, за яких скоєно дисциплінарний проступок, час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, наявність причинного зв'язку між неправомірними діями та їх наслідками, умов, які передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього, наявність вини, а також ставлення до скоєного.
		З огляду на вказане вище, суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для його звільнення з посади Голови Державіаслужби за порушення Присяги державного службовця.
		Доводи відповідачів про достовірність висновків Акту службового розслідування від 17.07.2015, оскільки останній позивачем у судовому порядку не оскаржувався, відхиляються судом як необґрунтовані.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
		Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Такі твердження акту можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акту (постанова Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13).
		Акт складено комісією з проведення службового розслідування, що суб'єктом владних повноважень не являється.
		Згідно з п. 10 Порядку № 950 за результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акту службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.
		Відповідно до п. 11 Порядку № 950 рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством.
		Оскільки Акт став підставою для прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про звільнення позивача із займаної посади, оскарження позивачем такого рішення в межах даної справи зобов'язує суд дослідити висновки такого акту та надати їм належну правову оцінку. Сам Акт на правосуб'єктність позивача не впливає, суб'єктом владних повноважень не приймався та окремого судового оскарження не потребує.
		Згідно зі ст. 1471 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2014 № 520, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади.
		Пунктом 1 частини сьомої статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (у чинній на момент звільнення позивача редакції) встановлено, що Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (у чинній на момент звільнення позивача редакції) керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
		Згідно з пунктом 9 Положення про Державну авіаційну службу України, Державіаслужбу очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра інфраструктури.
		Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що органом, якому у спірний період було надано право прийняття на роботу (призначення на посаду) Голови Державіаслужби та який мав право застосовувати до Голови Державіаслужби дисциплінарні стягнення в силу положень ст. 147 КЗпП України, є Кабінет Міністрів України.
		Акт службового розслідування від 17 липня 2015 року, на підставі якого Міністр інфраструктури України запропонував, а КМУ звільнив позивача, Нацдержслужба надіслала Кабінету Міністрів України листом від 17.07.2015 № 20/423дск. Вказаний лист КМУ отримав, а отже дізнався про висновки та пропозиції Акту, 20 липня 2015 року, що підтверджується штампом департаменту забезпечення документообігу секретаріату Кабінету Міністрів України № 1094/0/1-15-ДСК від 20.07.2015. 
		Відповідно до статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Оскільки КМУ як орган, уповноважений застосовувати до позивача дисциплінарні стягнення, був поінформований про імовірне вчинення позивачем дисциплінарного проступку 20 липня 2015 року, стягнення за такий проступок могло бути застосоване до позивача не пізніше 20 серпня 2015 року. В свою чергу, стягнення у формі звільнення було застосоване до позивача 04 вересня 2015 року, тобто після спливу передбачених статтею 148 КЗпП строків застосування дисциплінарного стягнення.
		Доводи відповідачів про те, що Мінінфраструктури отримало Акт лише 18.08.2015, а отже звільнення позивача відбулося в межах встановленого КЗпП місячного строку, відхиляються судом як необґрунтовані. 
		Міністерство інфраструктури України не є органом, що призначає на посаду керівника Державіаслужби, а отже не може застосовувати до такого керівника і будь-які дисциплінарні стягнення. За таких обставин, перебіг строку для застосування до позивача стягнення у вигляді звільнення не залежить від часу отримання Мінінфраструктури Акта службового розслідування від 17.07.2015 та ознайомлення з його висновками/пропозиціями. При цьому суд звертає увагу на те, що до складу комісії з проведення службового розслідування, яка склала Акт, входило три представники Мінінфраструктури, а отже міністерство мало можливість ознайомитися із змістом Акта безпосередньо в день його підписання (17.07.2015).
		Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», з наступними змінами та доповненнями, підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.
		У разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі (постанова Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14).
		Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до   Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»   (надалі - Порядок № 100), цей Порядок застосовується   у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1).
		У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку № 100, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься і випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
		Суд погоджується з доводами позивача про відсутність його вини у тривалому розгляді судами даної справи. Згідно з поясненнями позивача, з моменту звільнення з посади Голови Державіаслужби позивач є безробітним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
		На підставі розпорядження КМУ № 658-р від 01.07.2015 позивач був відсторонений від виконання своїх обов'язків на час службового розслідування, у зв'язку з чим впродовж липня-серпня 2015 року (два місяці напередодні звільнення) не працював.
		За таких обставин, для розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача згідно з положеннями пункту 2 Порядку № 100 слід користуватися отриманими позивачем виплатами впродовж травня-червня 2015 року.
		З наявної в матеріалах справи довідки Державіаслужби № 90 від 30.07.2015 вбачається, що середній заробіток Позивача за травень-червень 2015 року складає 6631,75 грн.
		Час вимушеного прогулу становить 771 робочих днів.
		Середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 складає 349,03 грн (сума середнього заробітку за два місці 13   263,50 грн. / кількість відпрацьованих робочих днів 38).
		Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню становить 269   102,13 грн (349,03 грн х 771 робочих днів).
		Оскільки згідно з приписами ст. 235 КЗпП якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд вважає за необхідне стягнути з Державіаслужби на користь позивача 269   102,13 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.09.2015 (день звільнення) по 01.10.2015 (день проголошення рішення у справі).
		Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
		Рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, виконуються негайно в силу приписів пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді Голови Державіаслужби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 6631,75 грн. підлягає негайному виконанню.
		Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 -77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2015 № 882-р «Про звільнення ОСОБА_5 з посади Голови Державної авіаційної служби України».
		Визнати протиправним та скасувати наказ Державної авіаційної служби України від 07.09.2015 № 319о/с «Про звільнення ОСОБА_5».
		Поновити ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) на посаді Голови Державної авіаційної служби України з 04 вересня 2015 року.
		Стягнути з Державної авіаційної служби України (код ЄДРПОУ 37536026, адреса: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.09.2015 по 01.10.2018 у розмірі 269   102,13 грн. 
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді Голови Державної авіаційної служби України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі - 6 631,75 грн.
		 
		Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-207 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15   розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України   до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Повний текст рішення суду складено 09.10.2018
		 
		Головуючий суддя                                                                                Р.О. Арсірій
		 
		Судді                                                                                                    В.А. Кузьменко
		                                                                                                              О.П. Огурцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...