Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/493/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2018. Зареєстровано: 11.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2018.
Дата набрання законної сили: 04.10.2018
Номер судового провадження: 22-ц/785/3054/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/3054/18 
		Номер справи місцевого суду: 522/493/17
		Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
		Доповідач Ващенко Л. Г.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		04.10.2018 року                                 м. Одеса
		 
		 
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
		головуючого  Ващенко Л.Г.
		суддів  Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.
		за участі секретаря  Озарчук В.С.
		 
		з участю: представника третьої особи Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
		 
		розглянула увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представника Міністерстваінфраструктури Українина рішення Приморського районногосуду м.Одеси від10листопада 2017року (ускладі суддіБойчук А.Ю.)у цивільнійсправі за позовом  ОСОБА_2 до Міністерства інфраструктури України, третя особа: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправним і скасування наказу від 06.01.2017 року №1-О, 
		 
		ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
		11.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Міністерства інфраструктури України (далі-Міністерство) про визнання протиправним і скасування наказу від 06.01.2017 року №1-О, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ Міністра Міністерства інфраструктури України від 06.01.2017 року №1-О «Про керівника державного підприємства «АМПУ».
		Позов обґрунтовано наступним.
		Наказом Міністерства від 17.08.2015 року №254-к позивача було призначено на посаду першого заступника Голови державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі-АМПУ). Наказом від 01.08.2016 року №107-О, з 01.08.2016 року виконання обовязків голови АМПУ покладено на позивача на період тимчасової непрацездатності Голови АМПУ ОСОБА_3
		Наказом Міністерства від 06.01.2017 року №1-О позивача було звільнено від виконання обовязків Голови АМПУ.
		Посилаючись на те, що у порушення вимог чинного законодавства наказ про звільнення позивача від виконання обовязків Голови АМПУ підписаний директором Департаменту забезпечення комунікацій та аналітичної роботи ОСОБА_4, на якого не покладався обовязок підписання наказів Міністерства, наказ видано з порушенням та всупереч положень п.п. 7.9,7.10 Статуту АМПУ про не втручання в оперативну господарську діяльність підприємства та покладення обовязків, у разі тимчасової непрацездатності Голови підприємства, на його заступника, позивач просив позов задовольнити.
		Представники Міністерства і АМПУ заперечували проти позову в суді першої інстанції.
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2017 року позов задоволено частково: суд змінив дату покладання наказом Міністерства інфраструктури України від 06.01.2017 року №1- О керівника державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пункт 2) виконання обовязків голови державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на ОСОБА_5 на 07 січня 2017 року, а в решті позовних вимог позивачу ОСОБА_2 відмовив.
		(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
		В апеляційній скарзі представник Міністерства просить рішення суду від 10.11.2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що висновки суду в частині зміни дати покладення наказом Міністерства виконання обовязків Голови АМПУ на ОСОБА_5 на 07.01.2017 року не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
		(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
		В апеляційній скарзі представник Міністерства зазначив: Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, в тому числі у сферах морського та річкового транспорту; державний секретар Міністерства призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства; АМПУ входить до сфери управління Міністерства, як уповноваженого органу управління; відповідно до абз.1 п.5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу», повноваження державного секретаря Міністерства, до призначення осіб за результатами конкурсу, виконують заступники Міністра-керівники апаратів але не довше ніж до 01.01.2017 року; відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про центральний орган виконавчої влади» на час відсутності державного секретаря Міністерства чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обовязки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату Міністерства; за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року ОСОБА_6 призначено державним секретарем Міністерства з дати початку фактичного виконання ним посадових обовязків, тобто з 13.01.2017 року; 30.12.2016 року заступник Міністра-керівник апарату, в межах своєї компетенції видав наказ №568-к, яким поклав виконання обовязків державного секретаря Міністерства на директора Департаменту забезпечення комунікації та аналітичної роботи ОСОБА_4, у звязку з чим наказ від 06.01.2017 року №1-О видано в межах повноважень ОСОБА_4; суд першої інстанції безпідставно змінив дату виконання обовязків ОСОБА_5 (пункт 2), тим самим вирішив питання щодо прав та обовязків особи, яка не була залучена до участі у справі; оспорюваний наказ за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії і прав та обовязків ОСОБА_2 стосується виключно пункт 1 наказу від 06.01.2017 року №1-О; пункт 2 наказу від 06.01.2017 року №1-О породжує правовідносини між Міністерством та ОСОБА_5 і не стосується прав та обовязків ОСОБА_2; ОСОБА_2, у встановленому законом порядку, не заявляв до суду позовних вимог стосовно зміни дати покладення Міністерством виконання обовязків Голови АМПУ на ОСОБА_5, тобто суд вийшов за межі позовних вимог і порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства.
		(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
		Позивач ОСОБА_2 і третя особа представник АМПУ не скористались правом надати суду відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
		 
		ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		( встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
		Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
		Наказом Міністерства від 17.08.2015 року №254-к позивача було призначено на посаду першого заступника Голови державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі-АМПУ), а наказом від 01.08.2016 року №107-О з 01.08.2016 року виконання обовязків голови АМПУ покладено на позивача на період тимчасової непрацездатності Голови АМПУ ОСОБА_3 (а.с.12,14 т.1).
		Наказом Міністерства від 06.01.2017 року №1-О позивача було звільнено від виконання обовязків Голови АМПУ (а.с.11 т.1).
		Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в тому числі у сферах морського та річкового транспорту. АМПУ входить до сфери управління Міністерства, як уповноваженого органу управління.
		Відповідно до абз.1 п.5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу», повноваження державного секретаря Міністерства, до призначення осіб за результатами конкурсу, виконують заступники Міністра-керівники апаратів але не довше ніж до 01.01.2017 року.
		За змістом ч.5 ст. 10 Закону України «Про центральний орган виконавчої влади» на час відсутності державного секретаря Міністерства чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обовязки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату Міністерства. За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року ОСОБА_6 призначено державним секретарем Міністерства з дати початку фактичного виконання ним посадових обовязків, тобто з 13.01.2017 року.
		30.12.2016 року заступник Міністра-керівник апарату, в межах своєї компетенції видав наказ №568-к, яким поклав виконання обовязків державного секретаря Міністерства на директора Департаменту забезпечення комунікації та аналітичної роботи ОСОБА_4
		Таким чином, наказ від 06.01.2017 року №1-О видано в межах повноважень ОСОБА_4В
		Між сторонами виникли правовідносини з оскарження наказу, повязаного з виконанням трудових обовязків особи, яка не є державним службовцем і трудові обовязки цієї особи не повязані з державною службою, у звязку з чим правовідносини сторін регулюються нормами ЦК України, КЗпП України, Законом України «Про центральний орган виконавчої влади», статутом АМПУ.
		(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
		Рішення суду від 10.11.2017 року про відмову ОСОБА_2 у позові до Міністерства про визнання протиправним і скасування наказу від 06.01.2017 року №1-О, позивач ОСОБА_2В, у встановленому законом порядку не оскаржив, погодившись з рішенням суду у цій частині.
		Суд відмовляючиу позовіпро визнанняпротиправним таскасування наказуМіністерствавід 06.01.2017 року №1-О «Про керівника державного підприємства «АМПУ» виходив з того, що наказ видано та підписано уповноваженою на те особою і в межах компетенції цієї особи.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині, оскільки він відповідає обставинам справи і нормам матеріального права - розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу», Закону України «Про центральний орган виконавчої влади».
		Так, відповідно до абз.1 п.5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу», - повноваження Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств до призначення на посади осіб за результатами конкурсу в порядку, визначеному цим Законом, виконують відповідно Міністр Кабінету Міністрів України та його заступники, заступники міністрів - керівники апаратів, але не довше ніж до 1 січня 2017 року.Повноваження заступників міністрів - керівників апаратів припиняються одночасно з призначенням на посади державних секретарів міністерств осіб за результатами конкурсу в порядку, визначеному цим Законом. Особи, які перебували на посадах заступників міністрів - керівників апаратів, звільняються у звязку із скороченням таких посад відповідно доКЗпП України.
		На час відсутності державного секретаря міністерства чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обовязки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату міністерства відповідно до наказу державного секретаря міністерства (ч.5 ст. 10 Закону України «Про центральний орган виконавчої влади»).
		У разі тимчасової непрацездатності Голови Підприємства, виконання його обовязків
		Покладається на заступника Голови Підприємства відповідно до розподілу обовязків. Починаючи з 6-го дня непрацездатності Голови Підприємства, Уповноважений орган управління має право призначити виконуючого обовязки Голови підприємства, який звільняється від виконання обовязків після закінчення періоду тимчасової непрацездатності Голови Підприємства (п.7.10 абз.7 Статуту АМПУ, а.с.51-83, а.с.76 т.3).
		Судом першої інстанції встановлено і підтверджується належними та допустимими доказами, наявним у справі, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року ОСОБА_6 призначено державним секретарем Міністерства з дати початку фактичного виконання ним посадових обовязків, тобто з 13.01.2017 року. 30.12.2016 року заступник Міністра-керівник апарату, в межах своєї компетенції видав наказ №568-к, яким поклав виконання обовязків державного секретаря Міністерства на директора Департаменту забезпечення комунікації та аналітичної роботи ОСОБА_4
		Наведене свідчить про те, що наказ від 06.01.2017 року №1-О видано в межах повноважень ОСОБА_4
		За такихобставин,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновкупро відмовуу позовіОСОБА_7до Міністерствапро визнанняпротиправним та скасування наказу Міністерства від 06.01.2017 року №1-О «Про керівника державного підприємства «АМПУ» у частині, що стосується позивача ОСОБА_2
		Разом з тим, висновок суду із посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року про те, що днем звільнення вважається останній день фактичного виконання працівником трудових обовязків, тобто 06.01.2017 року вважається останнім днем виконання позивачем ОСОБА_2 обовязків Голови АМПУ, у звязку з чим покладення виконання обовязків Голови АМПУ на ОСОБА_5 вважається наступний день після увільнення позивача, у даному випадку, не відповідає вимогам закону (а.с.177,178 т.3).
		Оспорюваний ОСОБА_2 наказ за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, при цьому, прав та обовязків ОСОБА_2 стосується виключно пункт 1 наказу від 06.01.2017 року №1-О (а.с.11 т.1).
		Пункт 2 наказу від 06.01.2017 року №1-О породжує правовідносини між Міністерством та ОСОБА_5 і не стосується прав та обовязків ОСОБА_2
		У встановленому законом порядку, позивач ОСОБА_2, не заявляв в суді першої інстанції позовних вимог стосовно зміни дати покладення Міністерством виконання обовязків Голови АМПУ на ОСОБА_5
		ОСОБА_5,якого стосуєтьсяп.2 наказу від 06.01.2017 року №1-О, до участі у справі у якості відповідача, судом не залучався.
		Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнямфізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 22 ЦПК України, диспозитивність цивільного судочинства, у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення суду).
		Посилання судув рішенніна постановуПленуму ВерховногоСуду України№9від 06.11.1992року «Пропрактику розглядусудами трудовихспорів» стосовнотого,що днемзвільнення вважаєтьсяостанній деньфактичного виконанняпрацівником трудовихобовязків івідповідно змінасудом датив пункті2наказу від 06.01.2017року №1-О ,у даномувипадку єнеобґрунтованими,оскільки судження судуу ційчастині стосуютьсяіншої особидо якоїпозов незаявлено іяка незалучена доучасті усправі. 
		(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
		Доводи і аргументи апеляційної скарги представника Міністерства стосовно зміни дати початку роботи ОСОБА_5 прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині.
		Апеляційна скарга представника Міністерства в частині скасування рішення суду про відмову ОСОБА_7 у позові ро визнання протиправним і скасування наказу від 06.01.2017 року №1-О не містить доводів та обґрунтувань незаконності рішення суду в зазначеній частині, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
		(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
		Зважаючи на те, що видача Міністерством наказу про припинення виконання позивачем ОСОБА_2 обовязків Голови АМПУ не порушила прав позивача, наказ видано з дотриманням норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
		(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
		Підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнезясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушеннянорм процесуальногоправа абонеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.4 ЦПК України).
		Зважаючи на те, що рішення суду в частині зміни дати покладання наказом Міністерства від 06.01.2017 року №1-О (пункт 2) виконання обовязків Голови АМПУ на ОСОБА_5 на 07.01. 2017 року, не відповідає обставинам справи в вимогам закону, порушує принцип диспозитивності, рішення суду у цій частині підлягає скасуванню.
		Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
		Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові про визнання протиправним і скасування наказу від 06.01.2017 року №1-О постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду у цій частині підлягає залишенню без змін.
		 
		СУДОВІ ВИТРАТИ
		Судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,повязані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 141 ч.ч.ч1,2,7 ЦПК України).
		Зважаючи на те, що позивач у даній справі звільнений від сплати судових витрат, понесені відповідачем витрати можуть бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА 
		Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.п.1,2, 375, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:    
		 
		Апеляційну скаргу представника Міністерства інфраструктури України  задовольнити частково.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року у частині зміни дати покладання наказом Міністерства інфраструктури України від 06.01.2017 року №1-О обовязків керівника державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пункт 2) виконання обовязків голови державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на ОСОБА_5 на 07 січня 2017 року  скасувати.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року у частині відмови у позові ОСОБА_2 у позові до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним і скасування наказу від 06.01.2017 року №1-О  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 08.10.2018 року.
		 
		Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко
		ОСОБА_8
		    ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...