Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/2822/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2018. Зареєстровано: 11.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2018.
Дата набрання законної сили: 08.01.2019
Номер судового провадження: 2/592/1583/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                       Справа№592/2822/18
		                                                               Провадження №2/592/1583/18 
		                         
		РІШЕННЯ
		                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                
		17 вересня 2018 року                                                                                 м.Суми        
		Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
		головуючого: судді Бичкова І. Г. ,
		за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,
		представника позивачки: ОСОБА_1 ,
		відповідача: ОСОБА_2 ,
		представниці відповідача: ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дітей (аліментів) , -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		       21.03.2018 року ОСОБА_4 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дітей (аліментів) , в якому вона зазначила про те, що 02.12.2005 року вона - ОСОБА_4 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.10.2017 року, частково зміненим постановою апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року по цивільній справі № 592/2352/17, було розірвано. Від вказаного шлюбу вони з відповідачем мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.10.2017 року, частково зміненим постановою апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року по цивільній справі № 592/2352/17, було визначено місце проживання їхніх двох дітей з нею. При цьому необхідно наголосити на тому, що апеляційним судом Сумської ласті було постановлено, що виконання його постанови в частині надання дозволу на виїзд малолітнього ОСОБА_5 за кордон України до Республіки Польща в її супроводі строком до 27.05.2019 року без згоди батька - відповідача по справі, відстрочити до закінчення дитиною навчального 2017 - 2018 року. Фактично з березня 2017 року малолітній син ОСОБА_6 проживає разом з нею (на сьогодні вони тимчасово мешкають в м. Варшава, де вона працює) , окремо від відповідача, останній не бере участі в його утриманні, хоча повинен це робити так, як це передбачено законом, тому на сьогодні вона ставить питання щодо стягнення з відповідача аліментів на малолітнього ОСОБА_6, а питання щодо аліментів на ОСОБА_5 буде вирішувати не зараз. Матеріальний стан позивача та відповідача, а також інші обставини, які можуть враховуватися при визначенні у питаннях аліментів на малолітнього ОСОБА_6 встановлені у зазначених вище судових рішеннях. Також вона додатково та завчасно надасть суду копію з перекладом довідки з дошкільного закладу в м. Варшава, який відвідує ОСОБА_6, та документ про її доходи (ці документи виготовляються) . У відповідності до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Ст. 180 СК України передбачено, що утримувати дітей до їх повноліття зобов'язані як мати, так і батько дитини. Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнала право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" № 2402-ІІІ від 26.04.2001 року кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Отже, відповідач ОСОБА_2 повинен сплачувати кошти на утримання малолітнього ОСОБА_6 незалежно від рівня її доходів. При визначенні розміру коштів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 вона враховує вищенаведене, передбачені законом чинники, а також те, що відповідач має відмінний стан здоров'я, утримань з нього не проводиться, враховує фактичні потреби для необхідного та достатнього забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому визначила, що аліменти мають оплачуватися у грошовій сумі в залежності від заробітку (доходу) відповідача згідно ст. 183 СК України, і розмір цієї частки повинен становити 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача в місяць на утримання малолітнього ОСОБА_6. Заходи досудового врегулювання спору не проводилися, забезпечення доказів та позову не вживалися. Попередній розрахунок судових витрат не складався, оскільки вона не несе витрати з приводу цієї справи. Нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Від судового збору вона звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VІ. Ціна позову, згідно ч. 2 ст. 195 СК України, визначена шляхом множення 6 місяців на розмір середньої заробітної плати по Сумській області за грудень 2017 року (останні опубліковані дані середньої зарплати за грудень 2017 року на сайті Державної служби статистики України) у розмірі 7359,00 грн. та помножити на 0,25 (одна четверта частина доходів) , що становить: 6 х 7359,00 грн. х 0,25 % = 11038,50 грн. (ціна позову) . На підставі вищевикладеного, керуючись вищезгаданими нормами права, а також ст. 51 Конституції України; ст. ст. 180 - 183, 191 СК України, вона просила: 1. Розглянути питання щодо розгляду цієї справи за її позовом у порядку спрощеного позовного провадження. 2. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в м. Суми, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка народилася в м. Мінськ, кошти на утримання дитини (аліменти) на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття (вхідний № 11133/18 від 21.03.2018 року) (а. с. 2 - 4) .
		       18.04.2018 року відповідач ОСОБА_2 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про те, що, ознайомившись із змістом позовної заяви про стягнення з нього - ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання їхніх спільних дітей, то він не визнає позов у зв'язку із наступним. По-перше, в позові зазначена ціна позову відповідно до ст. 195 СК України, якою регулюється порядок визначення заборгованості при сплаті аліментів. Він ні з ким не укладав нотаріально посвідчених договорів про сплату аліментів на утримання його дітей в добровільному порядку і станом на дату написання даного відзиву у нього відсутня будь-яка заборгованість зі сплати аліментів на утримання його дітей. По-друге, відповідно до постанови апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року (справа № 592/2352/17) щодо їхнього старшого сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 267 ЦПК України, відстрочено виконання постанови апеляційного суду щодо надання дозволу на його виїзд за кордон України до Республіки Польща у супроводі матері, без згоди батька відстрочено до закінчення дитиною навчального 2017 - 2018 року. На даний час старший син ОСОБА_5 проживає у м. Суми разом з ним, навчається у 2 класі загальноосвітньої школи і фактично перебуває на його повному утриманні, так як його мати перебуває в Республіці Польща з 27.03.2015 року. Тому стягнення з нього аліментів на користь цього сина призведе до подвійного стягнення з нього коштів на утримання з урахуванням того, що він й так на даний час його утримує. Втретє, між Україною та Республікою Польща укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який тарифіковано Україною 04.02.1994 року. Ст. 13 цього Договору передбачено, що установи юстиції Договірних Сторін надають за клопотанням допомогу при встановленні адреси осіб, які перебувають на їх території. У позові ОСОБА_9 про стягнення з нього аліментів зазначено невірні її місцезнаходження та місце проживання, бо за даними Державної прикордонної служби України (вих. № 184/Х-3396 від 21.03.2018 року) позивач ОСОБА_9 перебуває з 06.03.2018 року у Республіці Польща. Таким чином, відповідно до ст. 13 Договору передбачено, що суд у цій справі зобов'язаний звернутися до органів юстиції Республіки Польща про встановлення місця проживання ОСОБА_9 . Тим більше, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позові, крім інших даних, фізична особа повинна зазначити місце свого проживання чи перебування. У позові ОСОБА_4 не зазначено, що вона перебуває у Республіці Польща з 06.03.2018 року, що є очевидним порушенням ст. 175 ЦПК України. Крім іншого, у позові ОСОБА_4 не зазначено, що їхній молодший син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває з 06.03.2018 року на території Республіки Польща, на якого ОСОБА_4 отримує допомогу від Держави Республіка Польща на його утримання. Вказані обставини мають суттєве значення, як для визначення розмірів аліментів, так і способу та порядку їх нарахування та сплати. Отже, суд у цій справі зобов'язаний згідно ст. 13 Договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який тарифіковано Україною 04.02.1994 року, звернутися до органів юстиції Республіки Польща з метою встановлення місця проживання ОСОБА_4 та їхнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Необхідність встановлення місця перебування неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території Республіки Польща обумовлена необхідністю визначення територіальної підсудності, адже відповідно до ч. 3 ст. 28 Договору між Україною та Республікою Польща, в справах про аліментні відносини, компетентними є органи тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина, а також органи тієї Договірної Сторони, на території якої дитина має місце проживання. Докази, які підтверджують обставини, зазначені ним у даному відзиві, будуть надані ним у судовому засіданні 23.04.2018 року. Він просив врахувати обставини, зазначені ним у цьому відзиві при розгляді справи по суті (вхідний № 15214 від 18.04.2018 року) (а. с. 35) .
		       23.04.2018 року відповідач ОСОБА_2 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про залишення позову без розгляду, в якому він зазначив про те, що провадження у даній справі відкрите ухвалою суду від 29.03.2018 року за позовом, поданим нібито від позивача ОСОБА_4 про стягнення з нього аліментів на її користь. Він вважає, що відповідно до ст. 257 ЦПК України дана позовна заява, подана нібито від імені ОСОБА_4 , підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з наступним. Відповідно до довідки Державної прикордонної служби України (вих. № 184/Х-3396 від 21.03.2018 року) , їхній спільний із ОСОБА_4 син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, вибув за межі України 06.03.2018 року відповідно до рішення суду (мається на увазі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.10.2017 року у справі № 592/2352/17, яким визначено, що його син має проживати із матір'ю ОСОБА_4 , якій цим же судовим рішенням надано право вивозу сина за межі України до Республіки Польща без його згоди, як батька ОСОБА_6) . Без супроводу позивачки ОСОБА_4 органи Державної прикордонної служби України не могли випустити за межі України до Республіки Польща його неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ні з ким іншим, як із матір'ю - ОСОБА_4 , від імені якої невідома особа підписала та подала до Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву 21.03.2018 року, підробивши почерк та підпис ОСОБА_4 . За фактом підробки підпису та почерку ОСОБА_4 у такому офіційному документі, як позовна заява, яка є предметом даного судового розгляду, та використання завідомо підробленого документу ним подана заява про вчинення кримінального правопорушення, подана до Сумського ВП ГУНП у Сумській області. У позовній заяві, адресованій Ковпаківському районному суду м. Суми, про стягнення з нього аліментів на користь його колишньої дружини ОСОБА_4, від імені самої ОСОБА_4 стоїть підпис, виконаний не самою ОСОБА_4 . В підтвердження зазначеного він надає до даного клопотання копії документів, в яких міститься підпис та почерк самої ОСОБА_4 . Порівнюючи справжні підписи ОСОБА_4 на доданих до даної заяви копіях документів та підпис, виконаний від її імені у позовній заяві, очевидно вбачається неспівпадіння особливих та загальних ознак цих підписів. Крім іншого, до позовної заяви ОСОБА_4 додані копії документів, які містять рукописний текст "21.03.2018 Копія вірна ОСОБА_4 " та підпис, виконаний від імені ОСОБА_4 , яка не була в Україні станом на 21.03.2018 року. Усі вказані у п. п. 1 - 5 додатків до позовної заяви ОСОБА_4 про стягнення аліментів, поданої 21.03.2018 року до Ковпаківського районного суду м. Суми, документи засвідчені почерком та підписом, виконаних не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підтвердженням вказаного він додає до даної заяви копії документів, на яких міститься почерк ОСОБА_4 , зокрема розписки, надані нею суду, довіреності від її імені та інші документи, в яких міститься оригінальний власний підпис ОСОБА_4 , щоб суд міг впевнитись, що на позовній заяві виконано підпис від імені ОСОБА_4 , який візуально суттєво відрізняється вії її підпису, виконаного власноручно на документах, копії яких він додає до даного клопотання. Таким чином, станом на 21.03.2018 року - дату подання позовної заяви від імені ОСОБА_4 , остання перебувала за межами України і невідома особа вчинила від її імені підпис на вказаній позовній заяві і без належної довіреності, подала цей позов до Ковпаківського районного суду м. Суми. Крім іншого, якби у ОСОБА_4 був представник (адвокат) , то він повинен в такому випадку не підробляти підпис ОСОБА_4 , а виконати підпис від свого імені. Як вбачається із змісту позовної заяви, яка є предметом даного судового розгляду, вона підписана не представником (адвокатом) , а підписана нібито ОСОБА_4 . Згідно ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. У зв'язку із очевидністю обставин, які свідчать, що позивач ОСОБА_4 не була на території України 21.03.2018 року (дату подачі позову до Ковпаківського районного суду м. Суми) , від її імені на вказаному позові підпис вчинено невідомою особою, у доказах, зазначених у додатках 1 - 5 позовної заяви додані копії документів, які містять рукописний текст "21.03.2018 Копія вірна ОСОБА_4 " та підпис, виконаний від імені ОСОБА_4 , яка не була в Україні станом на 21.03.2018 року, які не виконані самою ОСОБА_4 , а до матеріалів позову не додано документа про право будь-яких осіб підписувати від імені ОСОБА_4 будь-які документи, очевидно вбачається, що позов подано особою, яка не має повноважень. Крім іншого, підробка підпису та почерку ОСОБА_4 у вищевказаних документах, містить ознаки злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, керуючись вимогами ст. 257 ЦПК України, він просив залишити позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишити без розгляду (вхідний № 15908 від 23.04.2018 року) (а. с. 37, 38) .
		       31.05.2018 року представник позивачки ОСОБА_4 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на відзив, в якій він зазначив про те, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив на позовну заяву повинен містити найменування (ім'я) позивача і номер справи. З огляду відзиву на позовну заяву, датованого 18.04.2018 року, у ньому не зазначено найменування (ім'я) позивача і номер справи, позивачем у ньому зазначена якась ОСОБА_4, тобто невідомо кому він адресований і по якій справі, з цієї причини усі доводи такого відзиву не породжують будь-яких правових наслідків, він повністю проти нього заперечує і відхиляє. Тим не менше, він вважає за необхідне захищати свої права і в цьому випадку, а тому нижче наводяться заперечення проти відзиву. 1. Вимогами п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України передбачено, що відзив на позовну заяву (крім іншого) повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. З тексту відзиву вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не згодний з ціною позову, посилається при цьому на начебто невірно застосовану ст. 195 СК України, яка, на його думку, регулює виключно порядок визначення заборгованості при сплаті аліментів. При цьому, жодних посилань на відповідні докази та норми права, які б підтверджували позицію відповідача ОСОБА_2 відзив у цій частині не містить. Проте, згідно п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Для визначення суми сукупності всіх виплат аліментів за 6 місяців необхідний кількісний показник заробітку (доходу) відповідача за один місяць у гривнях. Ці дані, у силу Закону України "Про інформацію" , ЦК України, а також у силу того, що відповідач ОСОБА_2 ніде не працює, позивач ОСОБА_4 не може отримати. Отже, для забезпечення виконання вимог п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України при створенні змісту позовної заяви, згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України у частині визначення ціни позову, для уникнення наслідків, передбачених ст. 185 ЦПК України, у позовній заяві було використано аналогічний підхід для визначення кількісного показника заробітку (доходу) відповідача за один місяць, який застосовано у ст. 195 СК України, іншого законодавство не містить. Тобто приймаючи такий щомісячний заробіток (дохід) на рівні середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, що також узгоджується з ч. 3 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" . Відповідачу ОСОБА_2 відомі зазначені вище приписи законодавства щодо необхідності визначення ціни позову, позивач ОСОБА_4 здійснила таке визначення способом, який не заборонений законом, проте відповідач зловживає своїми правами, заперечуючи явно логічні доводи. Всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, він у відзиві не посилається на відповідні докази іншої ціни позову, та не надає такі докази суду та іншим учасникам справи. Тобто, у цій частині відзив є необґрунтований, а відповідні заперечення на позов відхиляються. 2. У відзиві відповідач ОСОБА_2 вказує на те, що стягнення з нього аліментів начебто на користь сина ОСОБА_5 приведе до подвійного стягнення. Проте, позовна заява станом на день подання до суду не містила вимог про стягнення аліментів на будь-кого іншого, крім як на утримання дитини (аліменти) на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначене вище достеменно усвідомлював відповідач ОСОБА_2 , проте, повторно зловживаючи своїми правами, заперечує проти позову у цій частині відзиву і не посилається на відповідні докази та не надає такі докази суду та учасникам справи, тобто у цій частині відзив є необґрунтований станом на день його складення. 3.1. Як вбачається з відзиву, інших доказів по справі, відповідач ОСОБА_2 вірно зазначає у них місце проживання позивача ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується також і записом у паспорті позивача про її реєстрацію за вказаною адресою, що відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та що спростовує позицію відповідача ОСОБА_2 про її начебто порушення. Всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 у відзиві не посилається на відповідні докази протилежного та не надає такі докази суду та учасникам справи. У відзиві відповідач ОСОБА_2 вказує на те, що з 06.03.2018 року позивач ОСОБА_4 перебуває на території Республіки Польща, проте така вказівка відповідача, як і перетин кордону з Польщею, не спростовують місце проживання позивача, яке вказано у її національному паспорті. І у цій частині відзив є необґрунтований, а відповідні заперечення на позов відхиляються. 3.2. У відзиві відповідач ОСОБА_2 вказує на те, що позивач ОСОБА_4 начебто отримує від Республіки Польща допомогу на утримання сина ОСОБА_6. В той же час, всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, він у відзиві не посилається на відповідні докази начебто надання позивачу такої допомоги, не надає такі докази суду та учасникам справи згідно вимог процесуального закону щодо надання доказів. Позивач заперечує проти твердження відповідача про отримання такої допомоги, таку допомогу позивач не отримує. І у цій частині відзив є необґрунтований, а відповідні заперечення на позов відхиляються. 3.3. У відзиві відповідач ОСОБА_2 посилається на ст. ст. 13, 28 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 року, зазначаючи на необхідність розшуку місця проживання позивача ОСОБА_4 та сина ОСОБА_6 . Проте, як вже неодноразово зазначалося вище, місце проживання позивача ОСОБА_4 (відповідно місце проживання дітей з матір'ю, що визначене рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.10.2017 року та постановою апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року по цивільній справі № 592/2352/17) відповідач сам неодноразово та постійно зазначає в усіх судових та інших документах, в тому числі по цій цивільній справі, ініційованій позивачем ОСОБА_4 в Україні, та таке місце проживання вказано у паспорті позивача ОСОБА_4 . Якщо відповідач ОСОБА_2 має бажання з'ясувати якісь питання за Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 року, він не позбавлений такої можливості по інших справах і в іншому процесуальному статусі, який теоретично надасть йому таку можливість, але по цій цивільній справі № 592/2822/18, у якій він має статус відповідача, мова йде про стягнення саме з нього аліментів і у позивача наразі немає потреби у правовій допомозі за вищезазначеним договором. Крім цього, з вказаних вище судових рішень по цивільній справі № 592/2352/17 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у 2017 - 2018 роках брав участь у її розгляді у національних судах без посилань на Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 року, та у відзиві не наводить жодних аргументів щодо такої зміни обставин, яка б виявляла необхідність "розшуку" його і дітей, в тому числі, за допомогою механізмів міжнародних угод, та правову підставу ініціювати відповідне питання відповідачем. Жодних переконливих або будь-яких інших доказів суду не надав. І у цій частині відзив є необґрунтований, а відповідні заперечення на позов відхиляються. 3.4. У відзиві відповідач ОСОБА_2 вказав на те, що докази, які начебто підтверджують зазначені ним обставини у відзиві, він надасть у судовому засіданні 23.04.2018 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання за 23.04.2018 року, відповідач не надав таких доказів суду і згідно вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України попередньо не надіслав такі докази іншим учасникам справи. І у цій частині відзив є необґрунтований, а відповідні заперечення на позов відхиляються. 4. Загалом, з тексту відзиву слідує, що відповідач позову не визнає та не надає доказів сплати аліментів, усі його заперечення на позов є відхиленими з відповідною наведеною вище аргументацією (вхідний № 21548/18 від 31.05.2018 року) (а. с. 85 - 87) .
		       04.06.2018 року представник позивачки ОСОБА_4 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву про стягнення коштів на утримання дітей (аліментів) (збільшення позовних вимог) , в якій він зазначив про те, що 02.12.2005 року ОСОБА_4 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.10.2017 року, частково зміненим постановою апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року, по цивільній справі № 592/2352/17, було розірвано. Від вказаного шлюбу вони з відповідачем мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.10.2017 року, частково зміненим постановою апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року, по цивільній справі № 592/2352/17, було визначено місце проживання їхніх двох дітей з нею, вирішено інші питання. При цьому, апеляційним судом Сумської області було постановлено, що виконання його постанови в частині надання дозволу на виїзд малолітнього ОСОБА_5 за кордон України до Республіки Польща у її супроводі строком до 27.05.2019 року без згоди батька - відповідача по справі, відстрочити до закінчення дитиною навчального 2017 - 2018 року. Малолітній син ОСОБА_6 з березня 2017 року проживає разом з нею. По цій справі вона надала суду та відповідачу копію довідки (з перекладом, завірену нотаріусом) від 20.03.2018 року з дошкільного закладу в м. Варшава, де вона працює, про влаштування до нього ОСОБА_6 . Також, малолітній син ОСОБА_5 закінчив навчальний 2017 - 2018 рік і також проживає з нею як і визначив суд. 27.05.2018 року вона з ним прибула до Польщі, що вбачається з копій посадочних документів. Вона працює, отримує близько тисячі злотих на місяць, несе відповідні витрати. Інших доходів або допомоги вона не має. Отже, вона проживає з двома малолітніми дітьми й утримує їх. Відповідач ОСОБА_2 не бере участі в утриманні дітей, аліментів не сплачує, хоча повинен це робити так, як це передбачено законом, може перераховувати аліменти поштовим переказом за місцем її реєстрації, проте цього не здійснює, що підтверджується відсутністю у нього відповідних доказів сплати, намірів сплачувати аліменти не висловлює, що вбачається також з відзиву на позовну заяву, датованого 18.04.2018 року. Також вона має право й інтерес отримувати аліменти на дітей стабільно, без нагадувань та прохань, згідно судовому рішенню. У відповідності до ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Ст. 180 СК України передбачено, що утримувати дітей до їх повноліття зобов'язані як мати, так і батько дитини. Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнала право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" № 2402-ІІІ від 26.04.2001 року кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Отже, відповідач ОСОБА_2 повинен сплачувати кошти на утримання двох дітей, щомісячно. При визначенні розміру коштів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вона враховує вищенаведене, передбачені законом чинники, а також те, що відповідач має відмінний стан здоров'я, утримань з нього не проводиться, враховує фактичні потреби для необхідного та достатнього забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, а тому визначила, що аліменти мають сплачуватися у грошовій сумі в залежності від заробітку (доходу) відповідача згідно ст. 183 СК України, і розмір цієї частки повинен становити 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача в місяць на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5. У відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися. Згідно п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що заходи забезпечення доказів та позову до подання позовної заяви не здійснювалися. Згідно п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що попередній розрахунок судових витрат не складався, так як вона не несе витрати з приводу цієї справи. Від судового збору позивач звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року. У відповідності до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України підтверджує, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Ціна позову, згідно ч. 2 ст. 195 СК України, визначена шляхом множення 6 місяців на розмір середньої заробітної плати по Сумській області за квітень 2018 року (останні опубліковані дані середньої зарплати на сайті Державної служби статистики України) у розмірі 6985,00 грн. та помножити отриману суму на 1/3 (одна третя частина доходів) , що становить: 6 х 6985,00 грн. х 1/3 = 13970,00 грн. (ціна позову) . Для підтвердження певних зазначених вище обставин позивач додала до первісного позову та у справу заявою від 27.03.2018 року докази, які просить розглядати в обґрунтування цього позову. На підставі викладеного вище, керуючись згаданими вище нормами права, а також ст. 51 Конституції України; ст. ст. 180 - 183, 191 СК України; ст. ст. 1 - 5, 10, 11,19, 23, 42, 43, 49, 95, 174 - 177, 274, 276 ЦПК України, остаточно виклала позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в м. Суми, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка народилася в м. Мінськ, кошти (аліменти) на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до досягнення кожною дитиною повноліття (вхідний № 22029 від 04.06.2018 року) (а. с. 88 - 90) .
		       13.09.2018 року відповідач ОСОБА_2 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Проти позову він заперечує, оскільки на даний час йому достовірно невідомо де і з ким знаходяться його діти, чи вони живі та здорові. Він вважає при подачі позову до суду допущено багато порушень законодавства. Згідно ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява при подачі до суду підписується позивачем або його представником. В даному випадку ця вимога була порушена, позовна заява і документи додані до неї були подані невідомою особою з підробленим підписом ОСОБА_4 , відомості про цей факт внесені до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження за ст. 356 ч. 1 КК України по факту підроблення документів. Крім цього відповідно до ухвали Верховного суду від 22.05.2018 року виконання постанови апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року зупинено до закінчення касаційного провадження (ухвала Верховного Суду від 22.05.2018 року є в матеріалах справи) . Але всупереч рішення Верховного Суду позивачка незаконно перетнула кордон разом з дітьми, про що теж внесені відомості до ЄРДР і відкрито два кримінальних провадження за ст. 146 ч. 2 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) за фактом зникнення його дітей. З березня 2018 року він не має ніяких відомостей про стан здоров'я та життя його сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Остання наявна йому відомість - це перетинання ним державного кордону України 06.03.2018 року у пункті пропуску Мостиська в напрямку виїзду з України. З 24.05.2018 року він не має ніяких відомостей про стан здоров'я та життя його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Остання наявна йому відомість - це перетинання ним державного кордону України 27.05.2018 року у пункті пропуску Мостиська в напрямку виїзду з України. Згідно відповідей слідчого місце знаходження його дітей на даний час не встановлено, слідство триває. Він має велике бажання щоб його діти виховувались за його постійної участі, він хоче спілкуватися з ними. Він сумлінно виконував, покладені на нього обов'язки по вихованню дітей, піклувався про їх здоров'я, розвиток та забезпечував всім необхідним. Ним були забезпечені належні умови проживання його дітей. Тому зважаючи на дані обставини він вважає в позові необхідно відмовити (вхідний № 38118 від 13.09.2018 року) (а. с. 136) .
		       14.09.2018 року представниця відповідача ОСОБА_2 за дорученням адвокат ОСОБА_3 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вона зазначила про те, що відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 251 ЦПК України вона вважає об'єктивно неможливим розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку касаційного провадження, де ухвалою Верховного суду від 22.05.2018 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року до закінчення касаційного провадження, а також кримінальних проваджень, відкритих за заявою ОСОБА_2 і внесених до ЄРДР за ст. 146 ч. 2 КК України за фактом зникнення його дітей. Тому вона просила провадження по справі зупинити (вхідний № 38444 від 14.092018 року) (а. с. 143) .
		       В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, у відповіді на на відзив, в позовній заяві про збільшення позовних вимог. Він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в м. Суми, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка народилася в м. Мінськ, кошти (аліменти) на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до досягнення кожною дитиною повноліття.
		       В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Він просив суд відмовити у задоволенні позову, залишити позов без розгляду, зупинити провадження у справі.
		       В судовому засіданні представниця відповідача ОСОБА_2 за дорученням адвокат ОСОБА_3 позов не визнала, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Вона просила суд відмовити у задоволенні позову, зупинити провадження у справі.
		       Вислухавши пояснення та думку представника позивачки ОСОБА_4 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1, пояснення та думку відповідача ОСОБА_2, пояснення та думку представниці відповідача ОСОБА_2 за дорученням адвокат ОСОБА_3, пояснення свідка ОСОБА_10, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
		       02.12.2005 року позивачка ОСОБА_4 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2, що підтверджується відміткою в розділі "сімейний стан" на сторінці 10 паспорту громадянина України серія НОМЕР_3, виданого 26.02.2015 року на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 7, 8) .
		       Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.10.2017 року по справі № 592/2352/17, провадження № 2/592/955/17, зміненим постановою апеляційного суду Сумської області від 28.02.2018 року по справі № 592/2352/17, провадження № 22-ц/788/61/18, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 02.12.2005 року Ковпаківським районним у м. Суми відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 2268, було розірвано (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69833940, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69966189, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72504361, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72584081, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72584067) (а. с. 9 - 15) .
		       Із змісту свідоцтва про народження серія НОМЕР_4, виданого повторно 04.11.2015 року Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Суми Сумська область Україна, про що 17.06.2009 року було складено відповідний актовий запис № 1399. Батьками є та зазначені: батько - ОСОБА_2, громадянин України, мати - ОСОБА_4, громадянка України (а. с. 17) .
		       Із змісту свідоцтва про народження серія НОМЕР_5, виданого повторно 04.11.2015 року Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Суми Сумська область Україна, про що 22.02.2012 року було складено відповідний актовий запис № 481. Батьками є та зазначені: батько - ОСОБА_2, громадянин України, мати - ОСОБА_4, громадянка України (а. с. 16) .
		       Із змісту ч. 2 ст. 51 Конституції України вбачається, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
		       Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України) .
		       Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. п. 4, 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України) .
		       Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) .
		       Ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України) .
		       Оскільки позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, то визначення ціни позову не має істотного значення. Однак, ціна позову у такій справі визначається для розподілу судових витрат та стягнення судового збору з відповідача. У позовах про зменшення або збільшення платежів або видач, наприклад, про зменшення або збільшення розміру аліментів, орендної або найомної плати, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або втрати годувальника тощо, ціна позову визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік. У позовах про припинення платежів або видач, наприклад, про припинення сплати аліментів, ціна позову визначається сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік.
		       Не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство) , визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною (ч. 2 ст. 252 ЦПК України) .
		       Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України) .
		       Згідно ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
		       В ч. 1 даної статті фактично надається визначення дитини як учасника сімейних правовідносин. Дитиною визнається особа до досягнення нею повноліття. Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років (ч. 1 ст. 34 ЦК України) . Отже до досягнення 18 років фізична особа має правовий статус дитини. Наявність у особи правового статусу дитини означає, що така особа має відповідні права та обов'язки дитини. Спеціальні норми, які конкретизують обсяг прав та обов'язків дитини, містяться як в СК України (ст. ст. 148, 149, 152, 160, 177, 179, 243, 247, 253 тощо) , так і у ЦК України (ст. ст. 31, 32, 33) . Крім того, права дитини підлягають спеціальному захисту на підставі положень Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року. В даній статті йде мова про загальне визначення дитини та поділ поняття "дитина" на дві категорії: малолітня дитина та неповнолітня дитина. Малолітньою слід вважати дитину віком до 14 років. Дана стаття кореспондує положенням ст. 31 ЦК України, якою визначається часткова дієздатність малолітньої фізичної особи, яка хоча і не називається у ЦК України дитиною, але по суті вікових ознак є такою. Дитина у віці від 14 до 18 років є неповнолітньою. Неповнолітня дитина має неповну цивільну дієздатність в силу ст. 32 ЦК України, а також має певний особливий статус у сімейних правовідносинах. Так, на відміну від малолітньої дитини, неповнолітня дитина може надавати згоду на зміну її по батькові в разі зміни ім'я її батька (ст. 149 СК України) . Неповнолітня дитина самостійно визначає своє місце проживання, якщо її батьки проживають окремо (ст. 160 СК України) тощо. Дитина, яка досягла 14 років, вправі самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів (ч. 3 ст. 152 СК України) . Слід зазначити те, що незважаючи на дихотомічний поділ поняття "дитина" на види, СК України передбачає і інші вікові межі, за досягнення яких дитина отримує певні права. Так, дитина, яка досягла 7 років, вправі надавати згоду на зміну свого прізвища у разі зміни прізвища обома її батьками (ст. 148 СК України) . Дитина, яка досягла 10 років, має право узгоджувати своє місце проживання, якщо її батьки проживають окремо (ч. 2 ст. 160 СК України) . Іноді у СК України зустрічаються оціночні поняття належного віку дитини для реалізації нею певних прав. Так, в силу положень ст. 253 СК України, на передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити. СК України не визначає конкретного віку, посилаючись на можливість дитини висловити свою згоду. Отже надання дитині такого права буде залежати від психофізіологічних властивостей дитини, що має бути визначено в кожному конкретному випадку.
		       Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
		       Однією із цілей створення сім'ї є народження та виховання дітей. Діти в силу своїх природних властивостей не можуть захищати себе самі, а отже вимагають захисту як зі сторони своїх батьків так і зі сторони держави. Дана норма встановлює принцип забезпеченості прав дитини, які закріплені в ст. 52 Конституції України, Конвенції про права дитини та і інших міжнародних нормативних актах (наприклад, у Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях; Декларації про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів тощо) .
		       Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ч. 2 ст. 75 СК України) .
		       Нажаль закон не встановлює критеріїв за якими можливо віднести зобов'язану особу у правовідносинах щодо утримання подружжя до категорії таких, які можуть надавати матеріальну допомогу. Переконані, що неодмінною умовою виникнення обов'язку по утриманню має бути наявність у такої особи доходу, який перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом. Більше того, розмір надання утримання, який має встановлювати суд, не повинен позбавляти таку особу доходу, нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому судом мають враховуватись усі обставини справи в сукупності, в тому числі і уже існуючі на момент розгляду справи правовідносини щодо утримання непрацездатних батьків, дітей тощо) . Також суд має піддавати правовій оцінці та брати до уваги докази, які можуть бути подані відповідачем у справі, що підтверджують його об'єктивні щомісячні витрати (стягнення за виконавчими документами, зобов'язання перед банками та іншими фінансово-кредитними установами, лікування, навчання тощо) .
		       Згідно ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
		       Законодавець встановлює порядок сплати аліментів як відповідних визначених рішенням суду щомісячних платежів. За взаємною згодою сторін спору або договору можливою є капіталізація платежів, тобто сплата аліментів наперед. Це можливо шляхом повного розрахунку за зобов'язаннями, у випадку, коли термін надання утримання обчислюється відповідним строком (наприклад, за три роки після розірвання шлюбу у відповідності до ч. 4 ст. 76 СК України) . Якщо ж передбачити припинення аліментних зобов'язань у визначені строки неможливо (припинення непрацездатності, реєстрація нового шлюбу тощо) , то платник і одержував аліментів, для прикладу, можуть погодити періодичні щорічні платежі.
		       Згідно ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
		       Дана стаття визначає питання, які стосуються часу, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя. Причому у ній містяться правові норми як щодо визначення моменту з якого стягуються аліменти, так і щодо тривалості таких правовідносин. Ч. 1 даної статті передбачає правило, за яким аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. В цьому полягає специфіка аліментних правовідносин, оскільки законодавець стає на захист інтересів одержувача аліментів, передбачаючи можливі намагання з боку відповідача по справі затягувати судовий процес з метою ухилення від сплати аліментів. Важливим у цьому випадку є чітке визначення моменту подання позовної заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Позовна заява про стягнення аліментів може бути подана особисто стороною чи її представником через канцелярію суду. В такому випадку вона вважатиметься поданою в день відповідної реєстрації в канцелярії. Позивачеві варто одержати відмітку канцелярії суду на своєму примірнику позову про дату його реєстрації. Окрім цього, позовна заява з додатками може бути надіслана поштою чи іншими засобами зв'язку. Ч. 6 ст. 124 ЦПК України передбачає, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Тобто у тому випадку, коли позовна заява надсилається через пошту чи передається іншими засобами зв'язку, то днем подачі позову вважається день відповідного відправлення, який підтверджується відповідною відміткою відправлення (квитанція про відправку рекомендованого чи цінного листа, штемпель на конверті тощо) .
		       Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення (ч. ч. 1, 2 ст. 80 СК України) .
		       Законодавець зазначає, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Зі змісту цього положення випливає, що суд може прийняти одне з трьох можливих рішень: стягнути аліменти у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або застосувати змішаний спосіб стягнення. Таким чином, у законі міститься альтернативний варіант визначення розміру аліментів. Безумовно, що право вибору варіанту стягнення аліментів належить позивачеві, який формулює свої позовні вимоги у позовній заяві. Причому розмір утримання має визначатися з урахуванням доводів позивача про його матеріальний стан, його дійсну потребу в утриманні та спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу. Суд має враховувати позицію відповідача у справі та його матеріальне положення. При вирішенні спору суд має піддавати правовій оцінці як доходи відповідача, так і самого позивача, та не допускати ситуації, при якій відповідачу у разі стягнення з нього аліментів не бути забезпечено прожиткового мінімуму.
		       Важливим питання при визначенні розміру аліментів є врахуванням судом можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Тому при вирішенні питання про стягнення аліментів суд має враховувати як можливість одержання утримання від інших потенційних платників аліментів, так і інші обставини, що мають істотне значення. Нажаль закон не містить переліку інших обставин, що мають істотне значення. Такими обставинами можуть бути наявність у відповідача інших утриманців, стан його здоров'я, уже існуючі систематичні щомісячні витрати (кредити, страхові внески, зобов'язання по оплаті навчання дітей перед навчальними закладами тощо) .
		       Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України) .
		       Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин) , або чи розірвано їх шлюб. Обов'язок по утриманню зберігається і тоді, коли дитина народилася у шлюбі, який пізніше було визнано недійсним, а також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 СК України) . У випадку невиконання батьками від обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 164 КК України. Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину. У такому випадку аліменти стягуються з їхньої пенсії або іншого доходу на загальних підставах. Обов'язок утримувати дитину не залежить від віку батьків. Смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов'язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов'язок по утриманню дитини не переходить. Якщо на спадкоємця померлими батьками (матір'ю чи батьком) дитини було покладено обов'язок виплачувати зі спадщини певну грошову суму, то такий обов'язок не належить до аліментних, а є таким, що виникає на підставі заповідального відказу. Смерть дитини, оголошення її померлою припиняє аліментні обов'язки батьків, а у випадку визнання дитини безвісно відсутньою виконання рішення про стягнення аліментів повинно бути зупинене. Законом передбачені винятки із правила, встановленого даною нормою, за якими батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину (ст. 188 СК України) , або навпаки утримувати свою повнолітню дитину (ст. ст. 198, 199 СК України) . У свою чергу, в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року також зазначено про те, що при вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням. Якщо дитина постійно проживає в такому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред'явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника згідно зі ст. 245 СК України.
		       Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
		       Враховуючи ту обставину, що у разі спору щодо утримання дитини розмір аліментів у всіх випадках встановлюється судом, дана стаття в ч. 1 надає невичерпний перелік обставин, що беруться судом до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину. При визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків на користь дитини, суд має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини. Зокрема, чим гірше стан здоров'я дитини, тим більше коштів на утримання вона потребує. Так, якщо дитина є інвалідом, страждає на тяжке захворювання або їй заподіяно каліцтво, суд повинен вважати такі обставини підставою для збільшення розміру аліментів. Суд зобов'язаний також враховувати матеріальне становище дитини. Тобто, чим краще дитина матеріально забезпечена за рахунок, наприклад, заробітку, дивідендів, стипендії, інших доходів, тим меншу суму аліментів вона може отримати від батьків. Суд, таким чином, враховує ту обставину, що дитина потенційно може працювати або реально працює та має достатній заробіток. У даному випадку слід враховувати положення ст. 21 Закону України "Про охорону дитинства" , якими передбачено, що трудове повноліття настає з 16 років. Водночас, за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які не досягли 15-річного віку, за умови, що це не завдає шкоди їх здоров'ю та навчанню. За таких обставин суд може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину) , що має сплачувати той з батьків, який є їх платником аліментів. При розгляді справи про стягнення аліментів при визначенні їх розміру, суд повинен враховувати також стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися. Так, якщо суд встановить, що той з батьків, з кого стягуються аліменти, є інвалідом I, II чи III групи, він повинен цю обставину врахувати як підставу для зменшення їх розміру. І навпаки, якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину) , що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Дана стаття встановлює, що суд повинен враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, яких він відповідно до вимог СК України зобов'язаний утримувати (гл. гл. 9, 15, 16 СК України) . Зазначені особи можуть бути матеріально менш забезпеченими, ніж дитина, на утримання якої стягуються аліменти. За таких обставин суд може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину) , що підлягає стягненню з платника аліментів. Суду слід враховувати й інші обставини, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів. Такими іншими обставинами можуть бути випадки, коли дитина, на утримання якої стягуються аліменти, одержала у порядку спадкування чи за договором дарування майно, що дає їй достатні кошти на утримання самої себе. Тому за таких обставин суд може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину) , що підлягає стягненню з платника аліментів. Усе вище зазначене повною мірою стосується і тих випадків, коли розмір аліментів суд визначає у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) . Водночас при визначенні частки заробітку (доходу) платника аліментів суд повинен враховувати вимоги ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" , якою передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Вказані положення застосовуються також при зверненні стягнення на належні платнику аліментів стипендію та інші доходи, зазначені у ст. 69 даного Закону. Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Відповідно до ч. 2 даної статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП України, робота за контрактом за кордоном тощо) . Дана норма передбачає мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини. Слід враховувати також і рекомендації надані в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року, із змісту якого вбачається, що розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого в ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому слід мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то, відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року, він не повинен перевищувати в цілому 70 відсотків заробітної плати цієї особи (абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року) . Порядок стягнення аліментів на утримання дитини визначено в ст. 71 Закону "Про виконавче провадження" , а також в ст. ст. 194 - 197, 274 СК України.
		       Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) .
		       У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України) .
		       Крім того, суд вважає за можливе взяти уваги положення ч. 5 ст. 183 СК України, згідно якій той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
		       Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року, із змісту якої вбачається, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
		       Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені норми законів, якими врегульовані вказані спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
		       Отже, що стосується вимоги позивачки ОСОБА_4 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до досягнення кожною дитиною повноліття, то суд дійшов наступного висновку.
		       Оскільки відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати своїх малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (в силу вимог закону, а саме: ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, оскільки відповідач ОСОБА_2 може надавати таку матеріальну допомогу, бо є працездатною особою, не є інвалідом, оскільки стан здоров'я малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, задовільний, оскільки матеріальне становище малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, не є задовільним, оскільки стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів ОСОБА_2 є задовільним (він не є інвалідом, він не є непрацездатною особою) , оскільки у платника аліментів ОСОБА_2 немає інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, дочки, сина, оскільки платник аліментів ОСОБА_2 не довів суду наявність у нього на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, оскільки оскільки стягувачем аліментів, позивачкою по справі ОСОБА_4 не доведені витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, оскільки відповідачем ОСОБА_2 не надано жодного, належного, допустимого, переконливого доказу на спростування обґрунтування позовних вимог позивачки, оскільки надані відповідачем ОСОБА_2 документи та копії документів абсолютно не стосуються предмета доказування по даній справі про стягнення аліментів, відтак суд дійшов висновку про те, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути аліменти.
		       Оскільки аліменти сплачуються щомісячно, в силу вимог закону, а саме: ч. 3 ст. 77 СК України, відтак суд дійшов висновку про те, що аліменти з відповідача ОСОБА_2 слід стягувати щомісячно.
		       Оскільки аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, в силу вимог закону, а саме: ч. 1 ст. 79 СК України, відтак суд дійшов висновку про те, що аліменти слід стягувати з 21.03.2018 року, тобто з дня офіційної реєстрації позовної заяви в канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми.
		       Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       Оскільки позивачку ОСОБА_4 звільнено від сплати судового збору, в силу вимог закону, а саме: п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року, оскільки рішення ухвалюється на користь позивачки ОСОБА_4, відтак суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. .
		       Із змісту п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України вбачається, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
		       Оскільки судом було розглянуто справу про стягнення аліментів, відтак суд дійшов висновку про те, що в даному випадку слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
		       Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дітей (аліментів) слід задовольнити частково та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 заробітку (доходу) , але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.03.2018 року і до повноліття дітей, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 та до ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідно. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн. . Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
		       На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 259, 265 - 268, 272, 430 ЦПК України; ст. ст. 6, 7, 75, 77, 79, 80, 180, 182 СК України, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		       Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дітей (аліментів) задовольнити.
		       Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 заробітку (доходу) , але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.03.2018 року і до повноліття дітей, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 та до ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідно.
		       Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
		       Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн. .
		       Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
		       Рішення суду може бути оскаржене.
		       Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		                       
		 
		 
		Головуючий:                                                                                         І.Г. Бичков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...