Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/28103/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2018.
Дата набрання законної сили: 03.10.2018
Номер судового провадження: 61-20149ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		03 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/28103/16-ц
		провадження № 61-20149св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,                         Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представник позивача - ОСОБА_5,
		відповідач - Київська міська рада,
		третя особа - державний нотаріус Десятої Київської нотаріальної контори Сабадаш Ольга Вікторівна,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року у складі судді Писанець В. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів:                        Семенюк Т. А., Прокопчук Н. О., Саліхова В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Київської міської ради, третя особа - державний нотаріус Десятої Київської нотаріальної контори Сабадаш О. В., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		Позовна заява мотивована тим, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача ОСОБА_7, після чого відкрилася спадщина, яка складається з належної померлому кооперативної квартири                     АДРЕСА_1. Окрім позивача у ОСОБА_7 інших спадкоємців немає.
		13 травня 2016 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак в прийнятті цієї заяви нотаріус відмовила, посилаючись на пропуск строку для прийняття спадщини.
		Позивач стверджував, що пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки не знав про смерть ОСОБА_7 Відповідно до листа-відповіді Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 06 червня 2016 року труп ОСОБА_7 виявлено 14 березня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1, причина смерті не встановлена у зв'язку з муміфікацією трупа. Водночас позивач зазначав, що приблизна дата смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.
		При цьому позивач посилався на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 почав обчислюватися з ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча фактично мав обчислюватися з ІНФОРМАЦІЯ_2. Також стверджував, що у період з 07 до 29 квітня 2016 року перебував на лікуванні в лікаря-невропатолога, а тому не міг звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		На підставі викладеного позивач просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 червня                           2017 року, позов задоволено.
		Визначено ОСОБА_4 додатковий строк 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, який помер                      ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки дізнався про смерть спадкодавця лише 14 березня 2016 року, а у період з 07 до 29 квітня 2016 року перебував на лікуванні у лікаря-невропатолога, що підтверджується довідкою від                       04 червня 2016 року № 159.
		У червні 2017 року Київська міська рада подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що довідка від 04 червня 2016 року № 159 про перебування ОСОБА_4 на лікуванні у лікаря-невропатолога, на яку посилалися суди в оскаржуваних судових рішеннях, не є належним доказом поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини. 
		Також у касаційній скарзі зазначено, що незнання спадкоємцем про смерть спадкодавця без встановлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому Київська міська рада посилалася на те, що необізнаність позивача про смерть рідного дядька свідчить лише про те, що позивач довгий час не спілкувався зі спадкодавцем та не цікавився станом його здоров'я.
		У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4, подані його представником ОСОБА_5, на касаційну скаргу.
		У запереченнях зазначено, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини через об'єктивні, непереборні та істотні труднощі. Зокрема, вказано, що смерть ОСОБА_7 не була встановлена у визначеному Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» порядку до моменту видачі свідоцтва про смерть, 24 березня 2016 року, тому спадкоємець не міг звернутися до нотаріуса про прийняття спадщини раніше; до дня реєстрації відомостей про смерть ОСОБА_7 не вважався померлим.
		Також у запереченнях зазначено, що спадкоємець проживає у місті Нікополь Дніпропетровської області, що значно ускладнювало можливістьзвернення із заявою про прийняття спадщини. До того ж на момент, коли позивач дізнався про смерть спадкодавця, він перебував у відрядженні з 01 до 30 березня      2016 року, а у період з 07 до 29 квітня 2016 року перебував на лікуванні у лікаря-невропатолога; ОСОБА_7 поховано лише 25 березня 2016 року, що є також об'єктивними причинами, через які позивач не зміг звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		Крім того, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 посилався на те, що доводи касаційної скарги про те, що спадкодавець та спадкоємець тривалий час не спілкувалися не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ЦК України не пов'язує факт підтримання родинних зв'язків та спілкування зі спадкодавцем із можливістю прийняття спадщини.
		Доводи касаційної скарги про те, що довідка від 04 червня 2016 року № 159 про перебування ОСОБА_4 на лікуванні у лікаря-невропатолога не є належним доказом, який підтверджує поважність пропуску строку для прийняття спадщини, є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій цей доказ дослідили з дотримання норм процесуального права.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесеннязмін до Господарськогопроцесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України таінших законодавчих актів» (далі- ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішенняу цивільних справах, якіподані і розглядяких не закінченодо набрання чинності цією редакцієюКодексу, передаються до Касаційногоцивільного суду тарозглядаються спочатку за правилами, що діють післянабрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		19 квітня 2018 року справапередана до Верховного Суду.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Встановлено, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Судами встановлено та про це свідчать матеріали справи, що 14 березня    2016 року Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві зареєстровано факт виявлення трупа   ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1
		Відповідно до довідки про причину смерті від 15 березня 2016 року № 671/2 причину смерті ОСОБА_7 не встановлено в звязку з муміфікацією трупа, ймовірною датою смерті є ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1.
		Позивач є рідним племінником померлого ОСОБА_7 
		13 травня 2016 ОСОБА_4. звернувся до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 
		Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори СабадашО. В. від 31 травня 2016 відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, встановленого ЦК України.
		Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
		Відповідно до частини першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
		Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		Згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У частині третій цієї статті зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Розглядаючи спір по суті, суди врахували положення зазначених норм ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від                          30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», та, дослідивши поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, встановили, що ОСОБА_4 не скористався правом на прийняття спадщини у зв'язку з поважними причинами, а тому дійшли правильних висновків про наявність підстав для встановлення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.
		З огляду на викладене суд апеляційної інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
		Доводи касаційної скарги про те, що незнання про смерть спадкодавця не свідчить про поважність пропуску строку для прийняття спадщини висновків суду не спростовують, оскільки смерть ОСОБА_7не була встановлена раніше 15 березня 2016 року та зареєстрована органами реєстрації актів цивільного стану 24 березня 2016 року відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Зазначена обставина та перебування позивача на лікуванні з 07 до 29 квітня 2016 року свідчать про поважність причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.
		Обставини, на які посилається Київська міська рада в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень Верховного Суду.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     В. С. Висоцька 
		 
		 
		Судді                                                                                                 А. О. Лесько 
		 
		 
		С. Ю. Мартєв 
		 
		 
		В. М. Сімоненко
		 
		 
		С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...