Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/852/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2018. Зареєстровано: 11.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2018.

Результат оскарження 28.02.2019 Східний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"20" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/852/18
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Жигалкіна І.П.               
		при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом    3- я особа, яка не Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар", с. Картамиш      заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП", Житомирська область, с. Оліївка до  3- і особи, які не Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ    заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:   1) Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Первомайськ    2) Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТіК", Лозівський район, с. Веселе про  визнання недійсними торгів за участю представників: 
		позивача - не з'явився 
		третя особа на стороні позивача - не з'явився 
		відповідача - не з'явився 
		1. третя особа на стороні відповідача - не з'явився
		2. третя особа на стороні відповідача - не з'явився 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просить суд визнати недійсним електронні торги ДП "Сетам" (надалі - Відповідач) за лотами №№267648, 267634, 267663, 267537 щодо нерухомого майна, що знаходиться по Харківській області. Також просить суд стягнути з Відповідача суму судових витрат.
		Ухвалою суду від 05.04.2018 р. по справі №922/852/18 позовну заяву ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" про визнання недійсними електронних торгів ДП "Сетам" за лотами №№267648, 267634, 267663, 267537 щодо нерухомого майна, що знаходиться по Харківській області залишено без руху, надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви у наступний спосіб усунення: 1) надати сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; 2) надати копії письмових доказів, посвідчені у відповідності до приписів абзацу 2 частини п'ятої статті 91 ГПК України та пункту 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003; 3) докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 4) вимоги відповідно до четвертої частини статті 164 ГПК України.
		11.04.2018 р. від ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" надійшла заява (вх. №9574) про усунення недоліків, відповідно до ухвали суду від 05.04.2018 р. по справі № 922/852/18.
		Ухвалою суду від 13.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу № 922/852/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні "26" квітня 2018 р. о(об) 12:00. Також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. 
		Ухвалою суду від 26.06.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.07.2018 р. о 11:20. Ухвалою суду від 10.07.2018 р. розгляд справи відкладено на 19.07.2018 р. о 12:00.
		06.09.2018 року до суду надійшла заява третьої особи, ТОВ Компанії "Ботік" (вх. № 25805 від 06.09.2018 р.) про відвід судді Жигалкіна І.П. від розгляду справи № 922/852/18. Відвід судді Позивач обґрунтовує посиланням, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, пояснюючи тим, що представнику здалося, що суддя своїми репліками і запитаннями надає перевагу стороні відповідача.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2018 р. провадження у справі було зупинено до вирішення питання про відвід судді Жигалкіна І.П. від розгляду даної справи та передано заяву про відвід судді на автоматизований розподіл в порядку ч. 1 ст. 32 ГПК України.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями від 10.09.2018 р., було визначено для розгляду даної заяви суддю Прохорова С.А.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2018 р. (суддя Прохоров С.А) в задоволенні заяви про відвід судді Жигалкіна І.П. відмовлено.
		Провадження по справі № 922/852/18 було поновлено "19" вересня 2018 року на підставі ухвали суду від 14.09.2018 р. та призначено розгляд справи на "20" вересня 2018 р. о 11:00.
		Представник Позивача у судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Треті особи - ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" та Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у судове засідання не з'явилися. Про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Представник третьої особи - ТОВ Компанія "БОТіК" у судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
		Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.  
		Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
		19 березня 2018 року Державним підприємством "СЕТАМ" на веб-сайті ДП "СЕТАМ" проводились електронні торги за лотами №№ 267648, 267634, 267663, 267537 щодо нерухомого майна, яке належало ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" на праві власності, а саме: будинок, загальна площа (м): 100,90, житлова площа (м): 49,40, адреса: Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 39, що належить власнику на підставі: договір купівлі-продажу, ВРХ № 780627, 09.10.2012, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Вовк І. В., зареєстровано в реєстрі за № 2078; нежитлова будівля, Будинок механізаторів, Харківська обл, Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; нежитлова будівля, Критий тік, Харківська обл.., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; нежитлова будівля, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372621, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради.
		Продавцем арештованого майна є Первомайський МР ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області, який на підставі виконавче провадження реалізувував арештоване майно.
		Позивач у своєму позові зазначає що Державним виконавцем Первомайського МР ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області були порушені ряд виконавчих проваджень, в яких ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" виступав Боржником, та які були об'єднані в зведене виконавче провадження №54519883. 
		15.08.17 державним виконавцем Первомайського МР ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в межах зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника № 54519883.
		16.08.2017 державний виконавець Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області Лактіонова О.В. внесено запис про обтяження № 21895858 до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно в межах 458  144,53 грн.
		26.09.17 ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" було проведено інвентаризаційний опис №103 будівель та споруд, в якому, серед інших, проведена оцінка нерухомого майна: будинок, загальна площа (м): 100,90, житлова площа (м): 49,40, адреса: Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 39, що належить власнику на підставі: договір купівлі-продажу, ВРХ № 780627, 09.10.2012, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Вовк І. В., зареєстровано в реєстрі за № 2078 - 44 788,23 грн.; нежитлова будівля, Будинок механізаторів, Харківська обл, Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради - 5 336,39 грн.; нежитлова будівля, Критий тік, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради - 26 914,92 грн.; нежитлова будівля, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372621, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради - 447,00 грн.
		29 вересня 2017 року ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 29.09.17 у справі №554/7355/17 в якості забезпечення позову було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно в межах ціни позову 26 880 700,00 грн., що належить ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар", код 37646502, Харківська область, Первомайський район, с. Картамиш, вул. Октябрська, 39.
		02 жовтня 2017 року державний виконавець Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області внесено запис про обтяження №226164490 до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно в межах 6  541  796,05 грн.
		08 грудня 2017 року державний виконавець Первомайського МР ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лактіонова О.В. здійснено виїзд за місцезнаходженням майна боржника, описано десять об'єктів нерухомості та арештовано нерухоме майно Позивача згідно опису. 
		Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 05.04.2018 (а.с. 39, том 1), державний виконавець Первомайського МР ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лактіонова О.В. відомості про опис предмета обтяження після проведення виконавчої дії не внесено до відповідних державних реєстрів. Відомості про опис предмета обтяжень до записів про обтяження №226164490 від 02.10.2017 та №21895858 від 16.08.2017 державний виконавець не змінював.
		02 січня 2018 року ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 02.01.2018 у справі №554/9691/17 в якості забезпечення позову було вжито заходів забезпечення позову та ухвалено: заборонити будь-яким особам (органам державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, іншим акредитованим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар", код ЄДРПОУ: 37646502, Харківська область, Первомайський район, село Картамиш, вулиця Октябрська, будинок 39.
		Постановою від 06.12.2017 державним виконавцем Первомайським МР ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області був призначений суб'єкт оціночної діяльності ФО-П Жупійов Ю.М., який провів оцінку чотирьох об'єктів нерухомості з десяти описаних та арештованих державним виконавцем, а саме: житловий будинок, що розташований за адресою Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Щаслива, будинок 39, в цілому, вартість якого складає 252250,00 грн., без врахування ПДВ, згідно звіту від 26.01.2018 року; нежитлова будівля, будинок механізаторів, що розташований за адресою Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Щаслива, будинок 63, в цілому, вартість якого складає 83300,00 грн., без врахування ПДВ, згідно звіту від 25.01.2018 року; нежитлова будівля, критий тік, що розташований за адресою Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, в цілому, вартість якого складає 427400,00 грн., без врахування ПДВ, згідно звіту від 25.01.2018 року; нежитлова будівля, насіннєвий склад, що розташований за адресою Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, 83/100 частки, вартість якого складає 186600,00 грн., без врахування ПДВ, згідно звіту від 25.01.2018 року.
		30 січня 2018 року приватний виконавець Харківської області Близнюков Ю.В. вніс запис про обтяження № 24594553 до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про арешт нерухомого майна ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар", код ЄДРПОУ 37646502, на підставі постанови про арешт майна боржника №55667003 від 30.01.2018. Відповідно до вказаного запису приватного виконавця у відомостях про опис предмета обтяження зазначено: все нерухоме майно.
		Як зазначає третя особа у своїх поясненнях, 27.02.18 Первомайським МР ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області було передано пакети документів на реалізацію чотирьох зазначених об'єктів нерухомості до ДП "СЕТАМ".
		19.03.18 відбулись електронні торги з реалізації вказаного нерухомого майна, де було визначено переможцем даних торгів за відповідними лотами - ТОВ Компанія "БОТІК".
		Також, на підставі проведених електронних торгів за лотами №№ 267648, 267634, 267663, 267537 були сформовані протоколи № 322261 від 19.03.2018, № 322260 від 19.03.2018, №322262 від 19.03.2018, № 322259 від 19. 03.2018 ДП "СЕТАМ", державним виконавцем Первомайського МР ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лактіоновою Оксаною Володимирівною складено акти про проведення електронних торгів від 02.04.2018 у зведеному виконавчому провадженні №54519883 щодо реалізації лотів №№ 267648, 267634, 267663, 267537.
		Державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошніченко О.М., на підставі актів, видано Свідоцтва про придбання майна з електронних торгів від 04.04.2018 за реєстраційними номерами: 1-322, 1-324, 1-323, 1-325, переможцю торгів - ТОВ Компанії "БОТІК" та прийнято Рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно №40493008 від 04.04.2018, №40493101 від 04.04.2018, №40493186 від 04.04.2018. На підставі вказаних Свідоцтв та Рішень внесла в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про право власності на нерухоме майно за ТОВ Компанія "БОТІК".
		З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що станом на дату складання державним виконавцем Лактіоновою О.В. опису та накладення арешту на майно боржника від 08.12.2017 так само, як станом на дату внесення запису про обтяження № 226164490 від 02.10.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ухвала Октябрського районного суду міста Полтави від 29.09.17 у справі №554/7355/17 про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Позивача скасована не була.
		Також, станом на дату проведення вказаних електронних торгів запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження № 24594553 від 30.01 2018, внесений приватним виконавцем Близнюковим Юрієм Володимировичем, про арешт всього нерухомого майна ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" скасований не був. Відомості про скасування постанови про арешт майна боржника № 55667003 від 30.01.2018, винесеної приватним виконавцем Близнюковим Ю.В., якою накладено арешт на все майно ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" відсутні. Так само, на час проведення електронних торгів (19.03.2018), складання оскаржуваних протоколів проведення електронних торгів від 19.03.2018, складання актів про проведення електронних торгів від 02.04.2018, видачі свідоцтв про придбання майна з електронних торгів від 04.04.2018 за реєстраційними номерами: 1-322, 1-324, 1-323, 1-325 та подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ухвала Октябрського районного суду міста Полтави від 02.01.2018 у справі № 554/9691/17 скасована не була.
		Інформації про застереження щодо реєстрації речового права власності у Державному реєстрі, про існування обтяжень щодо прав на нерухоме майно, у протоколах проведення електронних торгів від 19.03.2018 та актах про проведення електронних торгів від 04.04.2018 не зазначено.
		При цьому у публічних оголошеннях в розділі "Торги" на офіційному сайті ДП "СЕТАМ" за адресою посилання: setam.net.ua, по спірних об'єктах нерухомості, що були продані на електронних торгах, у графах "Встановлені обмеження" та "Обмеження на користування квартири, будинку" зазначено "інформація відсутня".
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 11.08.17 року між ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" та ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" був укладений договір прямого лізингу щодо нерухомого майна, крім інших, за адресами: будинок, загальна площа (м): 100,90, житлова площа (м): 49,40, адреса: Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 39, що належить власнику на підставі: договір купівлі-продажу, ВРХ № 780627, 09.10.2012, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Вовк І. В., зареєстровано в реєстрі за № 2078;нежитлова будівля, Будинок механізаторів, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; нежитлова будівля, Критий тік, Харківська обл.., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; нежитлова будівля, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372621, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради.
		Відповідно до умов Договору ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" (лізингодавець) передав ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" (лізингоодержувач) зазначене нерухоме майно на строк до 10 березня 2018 року. Загальна ціна Договору становить 130 000,00 грн. Майно було оцінено сторонами, про що зазначено у специфікації.
		Майно, яке є об'єктом лізингу, було передано ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" згідно акту приймання-передавання від 11 серпня 2017 року.
		Пунктом 5.2 Договору передбачено порядок сплати лізингових платежів: оплата вартості Предмета договору здійснюється Лізингоодержувачем самостійно з 05 листопада 2017 року і далі щомісяця шляхом внесення лізингових платежів, передбачених Графіком внесення лізингових платежів (Додаток №2 до Договору) не пізніше п'ятого числа робочого дня наступного за звітним місяця, за який здійснюється лізинговий платіж, на рахунок Лізингодавця або у касу підприємства Лізингодавця.
		Судом встановлено, що ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" виконало свої зобов'язання з оплати предмету лізингу в повному обсязі до 05 березня 2018 року, що підтверджується прибутково-касовими ордерами та довідкою від 05 березня 2018 року.
		ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" виконав свої обов'язки за вищевказаним договором лізингу від 11 серпня 2017 року, тому у відповідності до пункту 3.1.12 договору звернувся до ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" з проханням вчинити необхідні дії для отримання ним права власності на об'єкт лізингу.
		ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" сплатив на користь відповідача повну вартість об'єкту лізингу та фактично прийняв майно у володіння. 
		Вимогами договору лізингу передбачено перехід об'єкта лізингу у власність ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" у випадку виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором лізингу та закінчення строку договору.(п. 3.1.12). 
		Наступне оформлення, вже існуючого, права власності на нерухоме майно (об'єкту лізингу), вартість якого була лізингоодержувачем внесена у складі лізингових платежів, мала відбутися після виконання умов договору.
		Позивач відмовив в реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно в зв'язку з тим, що на об'єкт договору накладено арешт в рамках виконавчого провадження №54519883.
		Третя особа ТОВ Компанія "БОТІК", зазначив про нікчемність договору лізингу в наслідок недодержання сторонами під час його укладання обов'язкової вимоги про нотаріальне посвідчення договору лізингу нерухомого майна та одночасно наполягав, що вказаний договір є договором фінансового лізингу.
		Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, а також принципом верховенства права, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
		Стосовно питання про нікчемність договору лізингу, суд зазначає та викладає наступну правову позицію.
		Так, ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Таким чином, набуття права власності, відповідно до статті 328 ЦК України - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення суб'єктивного права власності на певні об'єкти, під час застосування цієї норми необхідним є встановлення, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об'єкт.
		Як встановлено судом, 11.08.17 року між ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" та ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" був укладений договір прямого лізингу щодо нерухомого майна, що є предметом спору.
		Правовідносини за договором лізингу виникли 11.08.2017, державний виконавець Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області Лактіонова О.В. внесла запис про обтяження нерухомого майна №21895858 від 16.08.2017.
		Згідно з статтею 806 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
		Суд зазначає, що спеціального закону про прямий лізинг законодавцем не прийнято.
		Аналіз діючого цивільного законодавства дозволяє суду стверджувати, що договір лізингу є змішаним договором який опосередковує перехід права власності на певне майно і який укладається між сторонами у формі та порядку, відповідно до вимог, встановлених параграфом 1 "Загальні положення про найм (оренду)" глави 58 "Найм (Оренда)" Цивільного кодексу України, з особливостями, передбаченими параграфом 6 "Лізинг" глави 58 "Найм (Оренда)". А, до відносин, які пов'язані із лізингом, застосовується параграф 1 "Загальні положення про купівлю-продаж" глави 54 "Купівля-продаж" Цивільного кодексу України та ст.712 ЦК України "Договір поставки".
		За таких обставин, суд вважає, що слід брати до уваги, те що вимоги відносно форми договору лізингу нерухомого майна встановлені положеннями, які регулюють відносини найму (оренди) нерухомого майна, згідно із якими законодавець не визначив спеціальних вимог щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору найму.
		Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. 
		Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами.
		Договір прямого лізингу укладено у письмовій формі 11.08.2017 року строком до 10.03.2018 року.
		За таких обставин, договір прямого лізингу укладений у письмовій формі не підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки це прямо не передбачено положеннями, які встановлюють вимоги до договору лізингу.
		Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
		Враховуючи те, що діюче цивільне законодавство не містить спеціальних норм про прямий лізинг, суд визначає правові норми ЦК України та інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні відносини.
		Слід відзначити, що розрізняють прогалини в праві та прогалини в законі. Прогалини в праві - це повна або часткова відсутність в діючих нормативно-правових актах необхідних юридичних норм. Прогалини в законі - це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі.
		У зв'язку з цим в юриспруденції розроблені способи заповнення прогалин в процесі застосування закону, які отримали назву аналогії. Розрізняють: аналогію закону - рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки. Застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом чи якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм; аналогію права - рішення справи чи конкретного юридичного питання на основі принципів права, загальних начал і змісту законодавства. Аналогія не застосовується у сфері кримінального законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення.
		При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов: аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм; суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками; пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності в іншій галузі права і у законодавстві в цілому; - винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті; обов'язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку.
		При застосуванні аналогії права суттєве значення мають принципи права, які закріплюються в конституції (зокрема, принцип верховенства права). Так як норми Конституції України є нормами прямої дії, то правозастосовувач, базуючись на власній правосвідомості, може мотивувати рішення у справі, посилаючись на конституційні норми.
		Так, статтею 8 ЦК України визначено: якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
		Можливість застосування аналогії закону передбачена і частиною другою статті 305 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), згідно з якою у частині, не врегульованій Господарським кодексом України, іншими, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення ЦК України, якими регулюються відносини доручення.
		Частиною десятою статті 11 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК УКраїни) передбачено: якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
		У виниклому спорі, суд вважає, що до договору прямого лізингу, відносини за яким не врегульовані спеціальним законодавством, можуть бути застосовані норми ЦК України, що регулюють найм (оренду) нерухомого майна та норми Закону України "Про фінансовий лізинг", які регулюють схожі правовідносини.
		Зокрема ст. 793 ЦК України, встановлює, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про фінансовий лізинг", договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Інших вимог або прямо встановлених норм законодавства, що повинно застосовуватись до договору лізингу в розумінні статей 6, 8 та 806 ЦК України, в тому числі прямих норм щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору лізингу, діючим законодавством не встановлено.
		Частинами 1 та 3 ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
		Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з ч.1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання  правочинів недійсними" правочин  може  бути  визнаний  недійсним  лише з підстав, визначених законом,  та з  застосуванням  наслідків  недійсності, передбачених законом.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
		Частина 1 статті 284 ГК України встановлює, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
		За ч.ч. 1, 7 статті 292 ГК України - лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
		Суд зазначає, що конструкцію договору лізингу побудовано законодавцем у ЦК України як вид договору найму (оренди), тому до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених § 6 глави 58 ЦК України та інших законодавчих актів, які регулюють лізингові відносини (ч. 2 ст. 806 ЦК України). Крім того, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Це свідчить про те, що договір лізингу є змішаним. Річ у тім, що у конструкції лізингових операцій безпосередньо лізинговий договір зазвичай супроводжується договором купівлі-продажу чи поставки. Тому в абз. 2 ч. 2 ст. 806 ЦК України зазначається про застосування норм про купівлю-продаж та поставку саме до відносин лізингу, а не до договору лізингу. 
		Треба зазначити, що відповідно до п. 41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність. Згідно з п.п. 44, 46, 50 даної Доповіді: "44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики."
		Відповідно до п. 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено: "Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на  справедливий  судовий  розгляд,  гарантований  статтею 6 параграфа 1,  повинно тлумачитися  в  світлі  преамбули  Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права  є принцип правової певності,  який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."
		Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
		Згідно з ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення." Відповідно до ст.13 вказаної Конвенції: "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження." Згідно зі ст.1 «Захист власності» Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, дата набрання чинності для України: 11.09.1997: «Кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним  чином  не  обмежують  право держави  вводити в дію такі закони,  які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за  користуванням  майном  відповідно  до загальних  інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів». У ст. 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих конвенцією. Рішенням ЄСПЛ від 19.04.93 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		У рішенні ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» встановлено, що в судових рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що їх почули. Крім того, умотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя. В умовах дії такого принципу суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають виконувати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи всіх можливих заходів для перевірки та встановлення всіх фактичних даних у спорі.
		Крім того, враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України 12 червня 2018 року по справі № 915/865/17, яка відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 2, ст.ст. 18, 316, 326 ГПК України, є обов'язковою для всіх судів України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК Украґни з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГКУкраїни). Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 ГК). Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК України).
		За матеріалами справи, сторони договору, дійшли згоди стосовно того, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.
		Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (ст. 209 ЦК України).
		Системне тлумачення частини 2 статті 806 ЦК України та параграфу 1 Глави 58 ЦК України свідчить, що у частині 2 статті 806 ЦК України закріплена бланкетна норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 Глави 58 ЦК України). Відповідно, до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися тільки норми параграфу 1 Глави 58 ЦК, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що договір прямого лізингу, укладений між позивачем і відповідачем, не потребує нотаріального посвідчення, тому немає підстав вважати такий договір нікчемним.
		До того ж, за правилами статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України і статті 1 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.
		Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		За змістом статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Однак вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду за наявності відповідного спору.
		Суд, також звертає увагу, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК України).
		До договору прямого лізингу не застосовуються будь-які встановлені ЦК України або іншим законом особливості щодо форми його укладання. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: 1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. 3. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. 4. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи і наданими доказами, що жодних домовленостей між сторонами про нотаріальне посвідчення або державну реєстрацію цього договору прямого лізингу не існувало, законодавством для сторін спірного договору такі дії не визнано обов'язковими.
		Суд вважає, що крім того, варто звернути увагу на те, наступні позиції Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ викладені в Ухвалі від 10.02.2016 р. у справі № 6-34612ск15 де він зазначив, що правовідносини, які виникають з договору лізингу, регулюються § 6 гл. 58 ЦК України, у якому відсутні положення щодо обов'язковості нотаріального посвідчення такого договору. Також, аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі ВССУ від 16.03.2016 р. у справі № 6-35991ск15.
		Крім того, суд зазначає, що обраний Позивачем спосіб захисту права цивільного відповідає загальним способам захисту прав та відповідає змісту ст. 5 ГПК України.
		За таких обставин, суд не приймає до уваги твердження представника ТОВ Компанія "БОТІК" про нікчемність договору прямого лізингу від 11.08.2017, укладеного між ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" та ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП".
		Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність обмежень у речовому праві на спірне нерухоме майно та наявність права третьої особи ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" на об'єкти нерухомості, як лізингоодержувача та нового власника майна позивача на підставі договору прямого лізингу, укладеному між ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" 11 серпня 2018 року.
		Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.
		Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.
		Відповідно до ст. 9 цього ж Закону, лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу. 
		Відповідно до ч. 2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Отже, законодавець передбачив можливість захисту не лише порушеного права лізингоодержувача, але й законного інтересу будь-якої особи, в тому числі лізингодавця і лізингоодержувача від посягань інших осіб, в тому числі підприємств, установ, організацій та державних органів.
		Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.12.2004 № N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004, чітко визначив поняття "охоронюваного законом інтересу" особи: "…охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. "Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. 
		Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права..." 
		Більше того, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
		Для правильного розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо враховувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і неправовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Йдеться про виключно легітимні, але конкуруючі інтереси покупця і продавця, боржника і кредитора, наймача і наймодавця, споживача і товаровиробника, прокурора і адвоката, слідчого і підозрюваного тощо. Певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо. 
		Зокрема, і суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
		Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст."
		З огляду на викладене, за наявності дійсного договору прямого лізингу від 11.08.2017 року щодо передачі у лізинг спірного майна, подальше обтяження цього майна, його арешт, проведення виконавчих дій державним виконавцем з передачею цього майна для продажу третім особам, тобто ініціювання інших правовідносин, що наслідково можуть породити спірні права третіх осіб на предмет лізингу, за наявності права ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП" та його законного інтересу отримати спірне нерухоме майно у власність, є недопустимим, оскільки порушує встановлені та гарантовані державою правомочності щодо об'єкта права як самого власника майна - позивача, так і особи, що має право та охоронюваний законом інтерес отримати це майно у власність на підставі договору прямого лізингу.
		У випадку виявлення такого порушення права особи, суд повинен відновити порушені права та законний інтерес, шляхом надання правильної правової оцінки усім правовідносинам, що виникли внаслідок такого порушення, а також з'ясувати, чи можливо було уникнути порушення прав позивача у випадку дотримання учасниками правовідносин встановлених регуляторних норм.
		При цьому, для з'ясування судом факту господарсько-правового порушення не має значення наявність чи відсутність у діях осіб, що спричинили таке порушення, умислу та вини, оскільки поновлення порушеного права особи, що звернулась за його захистом, не має наслідком обов'язкове та безумовне настання відповідальності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		У матеріалах справи відсутня, а відповідачем та державним виконавцем не надана постанова про звернення стягнення на майно боржника.
		Третя особа Первомайський МРВ ДВС ГТУЮ у Харківській області у письмових поясненнях вказали, що після проведення оцінки нерухомого майна пакет документів на реалізацію чотирьох об'єктів нерухомості був переданий ДП "СЕТАМ" 27.02.2018. При цьому відповідачем та третьою особою не підтверджено належними і допустимими доказами дату отримання пакету документів на реалізацію арештованого майна.
		Відповідно до п.4 наказу Міністерства юстиції України від 26.07.2013 № 1538/5, Про врегулювання доступу до реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України 29 липня 2013 р. за № 1270/23802, 4. Державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (ОСОБА_1.) забезпечити доступ нотаріусам та державним виконавцям до даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек.
		Відповідно до п. 1 Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затвердженого наказом МЮУ від 15.12.2015 № 2586/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2015 р. за № 1568/28013, цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України (далі - реєстри), уповноваженим особам суб'єктів державної реєстрації, центрів надання адміністративних послуг, утворених відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги" (далі - центри надання адміністративних послуг), нотаріусам, їх помічникам, посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіальних органів, державним та приватним виконавцям та іншим особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у реєстрах (далі - користувачі).
		Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 6, 28 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 5 липня 2004 р. № 830: 1. Державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна. 2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком. 6. Відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи поданої в електронній формі або у випадках, передбачених цим Порядком, в паперовій формі. У разі проведення державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна державним або приватним виконавцем та податковим керуючим відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі сформованої ними заяви за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження). У разі коли заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача. 28. Фізична чи юридична особа має право на отримання витягу в паперовій або електронній формі про наявність чи відсутність запису в Реєстрі про обтяження, зміну обтяження, відступлення прав на предмет обтяження, передачу, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної (у разі застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів). Фізичні та юридичні особи мають право на отримання відомостей, що містяться в Реєстрі, в електронній формі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Реєстру на підставі договору, укладеного з адміністратором Реєстру.
		Таким чином, державний виконавець, як реєстратор, зобов'язаний вносити достовірні відомості про виникнення, зміну або припинення обтяжень, звернення стягнення на арештоване майно боржника у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
		Інформація про звернення стягнення на майно боржника відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується матеріалами справи та письмовими поясненнями державного виконавця.
		Таким чином, подальше проведення процедури реалізації арештованого майна без прийняття державним виконавцем рішення про звернення стягнення на майно боржника, що оформлюється відповідною постановою відомості про яку вносяться до відповідних реєстрів, є юридично неможливою та незаконною. Відсутність постанови про звернення стягнення на майно боржника виключає можливість проведення подальших дій з передачі арештованого майна на реалізацію.
		Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
		Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
		Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
		У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються:
		2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
		Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
		Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.
		Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
		Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, державний виконавець не використовував відомості за даними бухгалтерського обліку щодо належного боржнику майна. Копія постанови про опис та арешт майна боржника не була надана позивачу, як стороні виконавчого провадження. Опис нерухомого майна, що відображений у постанові про опис та арешт майна боржника від 08.12.2017, не відповідає вимогам закону, а саме не містить даних про площу, кількість приміщень, призначення, матеріали стін, кількість поверхів. Відомості про опис і арешт нерухомого майна боржника (позивача) не було внесено до відповідних державних реєстрів. Постанова складена за відсутності понятих. При цьому у постанові вказано про передачу арештованого майна на зберігання позивачу.
		Відповідно до ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження", Майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у  частині восьмій  статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
		Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за № 1301/29431 (надалі Порядок), електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну; організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження та реалізації майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
		Наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2015 № 1885/5 "Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів", зареєстрованого МЮУ 06.10.2015 за № 1200/27645, Відповідача - Державне підприємство "СЕТАМ" уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, організацію та проведення електронних торгів, виконання інших функцій, передбачених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204 (зі змінами) (далі - Порядок).
		В силу приписів Порядку реалізації арештованого майна та згідно наказу 02.10.2015 № 1885/5 відповідач є організатором електронних торгів та уповноваженим на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, на організацію та проведення електронних торгів та на виконання інших функцій, передбачених Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим цим наказом.
		При цьому, Порядком передбачено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
		Відповідно до пункту 2 Розділу 2 Порядку, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек); відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса); відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек);
		Згідно із пунктом 3 Розділу 2 Порядку, виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
		Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
		Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року  № 1404-VIII "Про виконавче провадження" - копія акту опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
		Водночас, пунктом 4 Розділу 2 Порядку передбачено, що Організатор (відповідач) перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
		А згідно із пунктом 3 Розділу 3 Порядку, Організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).
		Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна, який становить: для лотів зі стартовою ціною від 5000,01 до 1 000 000,00 грн - 20 календарних днів.
		Дата початку проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.
		Відповідачем не надано доказів дотримання строків для підготовки до проведення торгів. У випадку розрахунку дати проведення електронних торгів з 28.02.2018 (наступного дня з дати подання державним виконавцем пакету документів для реалізації арештованого майна), то дата проведення електронних торгів повинна припадати на 20.03.2018, а не на 19.03.2018.
		Відповідно до пункту 4 Розділу 3 Порядку, Організатор проводить електронні торги (торги за фіксованою ціною), у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком.
		Отже, недотримання встановлених Порядком строків є грубим порушенням встановлених імперативних положення щодо підготовки і призначення проведення електронних торгів.
		При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку, інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) повинно містити:
		1) загальну інформацію про електронні торги (торги за фіксованою ціною):
		відомості про Організатора (найменування, контактні телефони, електронна адреса);
		відомості про зберігача (найменування та місцезнаходження (для юридичних осіб), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), контактний телефон, електронна адреса (за наявності), фактична адреса зберігання майна);
		порядок оформлення участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною);
		дату внесення інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) у Систему;
		строк підготовки до проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною);
		кінцевий термін прийому заявок, якщо проводяться електронні торги;
		дату і час початку електронних торгів (торгів за фіксованою ціною);
		дату і час закінчення торгів (зазначаються до хвилин);
		строки сплати та розмір гарантійного внеску, реквізити рахунку, на який вноситься гарантійний внесок (найменування банку, МФО банку, номер рахунку, призначення платежу) (крім реалізації майна у випадках, передбачених  розділом VІ  та  пунктом 1 розділу VІІ  цього Порядку);
		порядок та умови отримання майна переможцем;
		найменування, контактні телефони, адресу офіційної електронної пошти та реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який у разі визначення переможця електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) необхідно перерахувати кошти за придбане майно, строки сплати таких коштів, номер виконавчого провадження згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень.
		Інформація, зазначена у цьому підпункті, автоматично формується Системою;
		2) інформацію про майно (лот):
		реєстраційний номер лота;
		вид майна;
		найменування майна;
		відомості про майно, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), його склад, характеристики, опис, наявність дефектів;
		місцезнаходження майна;
		фотографічне зображення майна (відеоматеріали за наявності);
		відомості про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб;
		розмір гарантійного внеску (розмір винагороди за організацію та проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) - у разі реалізації майна відповідно до розділу VІ та пункту 1 розділу VІІ цього Порядку);
		стартову ціну продажу;
		крок електронних торгів;
		порядок ознайомлення з майном (фактична адреса зберігача та адреса зберігання майна, час для ознайомлення, контактні телефони та електронна адреса (за наявності)).
		Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) містить інформацію тільки про один лот.
		Згідно із п.п. 9, 11 Порядку, якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються:
		розмір площі;
		план приміщень (за наявності);
		місце розташування;
		призначення об'єкта;
		встановлені обмеження;
		відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер (за наявності);
		інформація про орендарів та інших користувачів приміщення, якщо вона відома виконавцю.
		Інформація про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги (торги за фіксованою ціною), вноситься Організатором згідно з документами, наданими відповідно до  пунктів 2,  3  розділу II цього Порядку.
		Організатор має право на доповнення інформації виключно в частині фотографічного зображення майна та відомостей про нього (склад, характеристика, опис).
		Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) може включати інші додаткові відомості, необхідні для проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною).
		Згідно із пунктом 9 розділу ІV Порядку, інформація про кількість учасників електронних торгів із зазначенням унікальних реєстраційних номерів заявок оприлюднюється на Веб-сайті в інформаційному повідомленні щодо лота. Інформація про учасників електронних торгів може бути надана у порядку та на умовах, визначених законодавством.
		Однак, інформаційне повідомлення про торги за лотом не містило унікальних реєстраційних номерів заявок зареєстрованих учасників на веб-сайті відповідача.
		Відповідно до пункту 6 розділу Х Порядку, підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.
		Копія акту надсилається стягувачу, боржнику та через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) Організатору.
		Відповідачем не підтверджено, а у матеріалах справи відсутні докази того, що оскаржувані акти про проведення електронних торгів були надіслані позивачу, як боржнику у зведеному виконавчому провадженні. У вступній частині актів не містяться прізвище, ім'я, по-батькові державного виконавця; відомості про обмеження та обтяження майна боржника; відсутня інформація про скасування обмежень/обтяжень. Постанова про скасування усіх арештів з майна боржника державним виконавцем не виносилась.
		Як було встановлено судом, та не спростовано відповідачем, інформаційні повідомлення по лотам, що були розміщені ДП "СЕТАМ" про проведення аукціону за лотами на реалізацію арештованого майна щодо спірних об'єктів нерухомості не містили даних про наявні обтяження.
		В ухвалі від 17 липня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа № 6-21250св13) дійшов висновку про те, що забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об'єкт нерухомого майна означає, що цей об'єкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок. При цьому не має правового значення і не може бути перешкодою для визнання договору недійсним той факт, що ухвала суду про накладення арешту не була зареєстрована відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 Цивільного процесуального кодексу України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
		Проте, як вбачається з доказів, наведених позивачем, Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області не взяв до уваги наявні ухвали суду про забезпечення позову, арешт майна позивача, накладений приватним виконавцем Близнюковим Ю.В., якими заборонено вчинення будь-яких дій стосовно речових прав позивача на нерухоме майно, а також існування договору прямого лізингу, відповідно до якого переважне право на отримання у власність нерухомого майна за лотами №№ 267648, 267634, 267663, 267537 належить ТОВ "ТРАСТ МАРКЕТ ГРУП".
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав заяву до відповідача повідомляючи про вказані ухвали та просив зупинити електронні торги за лотами №№ 267648, 267634, 267663, 267537 за вказаним нерухомим майном. Відповідач не зупинив електронні торги та реалізував вказане нерухоме майно.
		Доводи відповідача про законну відмову позивачу у зупиненні проведення електронних торгів є недоцільними з огляду на наступне.
		ДП "СЕТАМ" не є суб'єктом владних повноважень, а є юридичною особою комерційного, що здійснює комерційну діяльність як Організатор електронних торгів. Дії та бездіяльність відповідача регулюється загальними нормами права, які передбачають загальнообов'язковість судових рішень, які набули законної сили.
		З огляду на це, ДП "СЕТАМ" не наділений повноваженнями приймати рішення владно-публічного характеру щодо надання оцінки тим чи іншим актам, тим більше рішенням судів, та, на підставі такої оцінки, здійснювати ті чи інші дії.
		Слід зазначити, що у даному випадку має місце неузгодженість в частині підзаконного нормативно-правого акту нормам закону. З огляду на це, потрібно звернути увагу, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
		Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
		Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
		Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
		Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
		Також, суд вважає за необхідне зробити не посилання змісту ст. 4 ЦК України, якою визначено систему актів цивільного законодавства та їх ієрархію. 
		Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
		З огляду на те, що норми Конституції України та процесуальних кодексів мають вищу юридичну силу, ніж Порядок реалізації арештованого майна, затвердженого наказом МЮУ від 20.09.2016 №2831/5, який є підзаконним нормативно-правовим актом, а рішення суду, яке набуло законної сили є обов'язковим до виконання, відповідач повинен був керуватися нормами закону, а не підзаконного нормативно-правового акту.
		В іншому випадку адекватне реагування відповідача на повідомлення позивача про наявність обмежень, що найменше не призвело б до негативних наслідків як для позивача, так і для третіх осіб.
		Суд зазначає, що не зважаючи на мотиви відповідача, якими він керувався під час відмови у зупиненні електронних торгів, отримання відомостей про наявність обмежень щодо об'єкту торгів є підставою для внесення відповідних відомостей про характеристику лоту в частині наявності обмежень.
		Зважаючи, що згідно із вимогами порядку до заявки про проведення електронних торгів державний виконавець додає інформацію про наявність обтяжень та/або обмежень, що містяться у державних реєстрах, а згідно із дослідженої судом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів, запис про арешт майна позивача, накладений приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. 30.01.2018 вже містився у реєстрі, відповідач був зобов'язаний внести ці відомості до характеристики лотів.
		Згідно правового висновку ВСУ від 17.12.2014 р. по справі № 6-143цс14, при розгляді питання про дотримання при проведення торгів положень п. 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені. За загальним змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей (подібний висновок зроблено ВСУ від 02.09.2015 р. по справі № 6-813цс15).
		Судом встановлено, що позивача не було повідомлено про проведення електронних торгів щодо вказаного нерухомого майна, чим позбавив його можливості взяти участь в торгах та викупити майно. Відповідач не надав до суду докази які спростовують вказане. 
		Згідно з п. 1 розділу 8 Порядку після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом.
		Так, заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюванні результатів торгів.
		За цими критеріями заінтересованою особою в оспорюванні укладеного на торгах договору може бути, зокрема, боржник, як власник нерухомого майна.
		Верховний суд України в своїй постанові від 12 жовтня 2016 року №6-1981цс16 зазначив, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. 
		Таким чином, ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватися недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203 , 215 ЦК України ).
		Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстратор: 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 24 цього ж Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників. 2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Державний реєстратор, до якого з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся заявник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, зобов'язаний в день звернення заявника повідомити зазначений в Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про звернення заявника із зазначенням майна щодо відчуження якого звернувся заявник.
		Відповідно до ст. 25 Закону, проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
		Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна.
		У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.
		Відповідно до ч. 4 ст. 31-1 Закону, інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
		З аналізу наведених норм, державний нотаріус діючи як реєстратор та вчинюючи реєстраційні дії, зобов'язаний переконатися у відсутності підстав для відмови у державній реєстрації речового права (в тому числі права власності) або зупинення державної реєстрації права власності.
		При цьому, з наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчинюючи державну реєстрацію права власності у реєстрі, державний реєстратор не здійснила перенесення та погашення права власності на нерухоме майно за позивачем, що призвело до фактичної подвійної реєстрації права власності на один і той самий об'єкт нерухомості у державних реєстрах речових прав.
		Відповідно до пункту 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Визнати недійсними електронні торги ДП "СЕТАМ" за лотом № 267648, щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372621, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради, визнати недійсними та скасувати Протокол про проведені електронні торги № 322261 від 19.03.2018, Акт про проведення електронних торгів від 02.04.2018 складений старшим державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лактіоновою Оксаною Володимирівною у зведеному виконавчому провадженні №54519883 щодо реалізації лоту № 267648, Свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 04.04.2018 № 1-324, видане державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошніченко Оленою Миколаївною переможцю торгів - ТОВ Компанії "БОТІК" (щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372621, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради).
		Визнати недійсними електронні торги ДП "СЕТАМ" за лотом № 267634, щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі, Критий тік, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради, визнати недійсними та скасувати Протокол про проведені електронні торги № 322260 від 19.03.2018, Акт про проведення електронних торгів від 02.04.2018 складений старшим державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лактіоновою Оксаною Володимирівною у зведеному виконавчому провадженні №54519883 щодо реалізації лоту № 267634, Свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 04.04.2018 № 1-323, видане державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошніченко Оленою Миколаївною переможцю торгів - ТОВ Компанії "БОТІК" (щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі, Критий тік, Харківська обл.., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради).
		Визнати недійсними електронні торги ДП "СЕТАМ" за лотом № 267663, щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі, Будинок механізаторів, Харківська обл, Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради, визнати недійсними та скасувати Протокол про проведені електронні торги № 322262 від 19.03.2018, Акт про проведення електронних торгів від 02.04.2018 складений старшим державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лактіоновою Оксаною Володимирівною у зведеному виконавчому провадженні №54519883 щодо реалізації лоту № 267663, Свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 04.04.2018 № 1-325, видане державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошніченко Оленою Миколаївною переможцю торгів - ТОВ Компанії "БОТІК" (щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі, Будинок механізаторів, Харківська обл, Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради).
		Визнати недійсними електронні торги ДП "СЕТАМ" за лотом № 267537, щодо нерухомого майна: Будинку, загальна площа (м): 100,90, житлова площа (м): 49,40, адреса: Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 39, що належить власнику на підставі: договір купівлі-продажу, ВРХ № 780627, 09.10.2012, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Вовк І. В., зареєстровано в реєстрі за № 2078, визнати недійсними та скасувати Протокол про проведені електронні торги № 322259 від 19.03.2018, Акт про проведення електронних торгів від 02.04.2018 складений старшим державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лактіоновою Оксаною Володимирівною у зведеному виконавчому провадженні №54519883 щодо реалізації лоту № 267537, Свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 04.04.2018 № 1-322, видане державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошніченко Оленою Миколаївною переможцю торгів - ТОВ Компанії "БОТІК" (щодо нерухомого майна: Будинку, загальна площа (м): 100,90, житлова площа (м): 49,40, адреса: Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 39, що належить власнику на підставі: договір купівлі-продажу, ВРХ № 780627, 09.10.2012, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Вовк І. В., зареєстровано в реєстрі за № 2078).
		Скасувати та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за ТОВ Компанія "БОТІК" нерухомого майна: нежитлова будівля, Будинок механізаторів, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради, нежитлова будівля, Критий тік, Харківська обл.., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради, нежитлова будівля, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372621, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради.
		 
		Стягнути з Державного підприємства "СЕТАМ" (04053, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Добрий Господар" (64144, Харківська область, Первомайський район, с. Картамиш, вул. Октябрьська, 39, код 37646502) суму судового збору за подання позовної заяви та подання заяви про зміну предмета позову у розмірі 19382,00 грн.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Повне рішення складено 28.09.2018 р.  
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
		Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/. 
		 
		Суддя І.П. Жигалкін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...