Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/1013/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2018. Зареєстровано: 12.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2018.
Дата набрання законної сили: 09.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		09 жовтня 2018 року 
		справа №806/1013/17
		адміністративне провадження №К/9901/59696/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.А.., Олендера І.Я.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у складі судді Токаревої М.С. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у складі колегії суддів Мацького Є.М., Шевчук С.М., Шидловського В.Б. у справі №  806/1013/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБІО» до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБІО» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2017 року №  0004591401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 303  295 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 75  824 грн., №  0004601406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8  145 грн. 50 коп.; №  0004611302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору за податковим зобов'язанням 102 грн. 83 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 65 грн. 31 коп. та визначено суму пені у розмірі 42 грн. 11 коп.; №  0004621302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 1  261 грн. 59 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 915 грн. 07 коп. та визначено суму пені у розмірі 479  грн. 83 коп.; №  0004631302, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1020 грн., а також №  0004581401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткуванням на прибуток у розмірі 1  342  833 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.
		 
		16 січня 2018 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги Товариства задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 23 березня 2017 року №  №  004601406, 0004611302, 0004621302, 0004631302. В решті позовних вимог відмовлено.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень №  №  004601406, 0004611302, 0004621302, 0004631302.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суд першої інстанції висновувався з правомірності податкових повідомлень-рішень №  0004591401 та №0004581401 (в частині, що оскаржується) внаслідок встановлення нереальності господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Автоплюс+», внаслідок здійснення яких платником протиправно визначено витрати та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.
		 
		14 травня 2018 року постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову, прийнято в скасованій частині нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2017 року №  0004591401, №0004581401 в частині 1  342  833 грн. 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд апеляційної інстанції висновувався з встановлення реальності господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Автоплюс+», внаслідок здійснення яких платником правомірно визначено витрати та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб Приватного підприємства "Автоплюс+" щодо фіктивної підприємницької діяльності або рішення суду про визнання укладених з цим підприємством угод недійсними.
		 
		20 серпня 2018 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
		 
		22 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу №  806/1013/17. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, з мотивів передчасності його подання.
		 
		У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень 73 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 , підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки ухвалі Богунського районного суду м.  Житомира від 03 жовтня 2017 року у справі №  295/8403/13-к про закриття провадження у справі.
		 
		Обґрунтовуючи правомірність інших податкових повідомлень-рішень, податковий орган доводить наявність складу податкових правопорушень, покладених в основу їх прийняття, та не погоджуються з оцінкою обставин, наданою судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановленим судами попередніх інстанцій.
		 
		18 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.
		 
		У січні-березні 2017 року податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку платника податків з питань дотримання вимог, серед іншого, податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 13 березня 2017 року №  123/06-30-14-01/32828660 (далі - акт перевірки).
		 
		23 березня 2017 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України відповідно податковим органом винесено спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення.
		 
		Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Касаційна скарга податкового органу вміщує в собі три узагальнені групи доводів: щодо реальності операцій, щодо наявності складу податкового правопорушення в сфері обігу готівки, щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.
		 
		Щодо нереальності господарських операцій (податкові повідомлення-рішення №  0004591401 та №  0004581401 у частині, що оскаржується).
		 
		Податковим повідомленням-рішенням № 0004591401 за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 303 295 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 75 824 грн. на підставі абзацу першого пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.
		 
		Податковим повідомленням-рішенням № 0004581401 за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1.2, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткуванням на прибуток за 3 квартали 2016 року у розмірі 5  374  615 грн.
		 
		Податкове повідомлення-рішення № 0004581401 оскаржується позивачем в частині встановлення завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткуванням на прибуток на суму 1  342  833 грн.
		 
		Склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття цих податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Приватним підприємством «Автоплюс+», за наслідком здійснення яких сформовано податковий кредит за березень, серпень 2014 року на загальну суму 303  295 грн. та завищено витрати у 2014 році на суму 1  342  833 грн.
		 
		Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на матеріали кримінального провадження №32014060000000085, ухвалу Богунського районного суду м.  Житомира від 03 жовтня 2017 року у справі №  295/8403/13-к про закриття провадження у справі. 
		 
		Податковий орган у касаційній скарзі зазначає, що «оскільки незаконне формування директором Приватного підприємства «Автоплюс+» податкового кредиту з податку на додану вартість (купівля транспортно-експедиційних послуг у фіктивних контрагентів з метою перевезення товарно-матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо») та відповідне перевиставлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо» податкових зобов'язань з податку на додану вартість (продаж транспортно-експедиційних послуг на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо» - перевезення товару на його замовлення) не потребує повторного доказування в адміністративній справі.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Обіо" є виробництво неметалевих мінеральних виробів, не віднесених до інших групувань. Через відсутність власних транспортних засобів, позивач користувався послугами надавачів транспортних послуг, зокрема і Приватного підприємства "Автоплюс+".
		 
		Актом перевірки зафіксовано, що на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м.  Житомира Кузнецової  Д.  В. від 24 вересня 2014 року №  295/14697/14-к старшим лейтенантом податкової міліції Кушнюк І. Ю. проведено вилучення первинних документів, що зафіксовано у протоколі тимчасового доступу до речей та документів від 09 жовтня 2014 року. Відповідно до опису вилучених оригіналів документів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Обіо" вилучено: реєстр договорів-заявок по Приватному підприємству "Автоплюс+" та оригінали зазначених в них документів; реєстр ярликів на завантаження по Приватному підприємству "Автоплюс+" та оригінали зазначених в них документів; реєстр актів виконаних робіт по Приватному підприємству "Автоплюс+" та оригінали зазначених в них документів; реєстр податкових накладних по Приватному підприємству "Автоплюс+" та оригінали зазначених в них документів; реєстр платіжних доручень по Приватному підприємству "Автоплюс+" та оригінали зазначених в них документів; реєстр товарно-транспортних накладних по Приватному підприємству "Автоплюс+" та оригінали зазначених в них документів.
		 
		На час проведення перевірки та здійснення судового розгляду у суді першої інстанції вказані документи були вилучені та не досліджувалися податковим органом та судом. Під час розгляду у суді апеляційної інстанції вказані документи повернуто позивачеві, про що він повідомив відповідача.
		 
		Реальність операцій з надання транспортних-експедиційних послуг Приватним підприємством «Автоплюс+», за наслідками яких сформовано витрати та податковий кредит досліджена та підтверджена судом апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин), на яку посилається податковий орган як на підставу прийняття податкового повідомлення рішення № 0004581401 прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		 
		У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		 
		Положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		 
		Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704)
		 
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано висновувався з того, що витрати для цілей формування податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. 
		 
		Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що під час проведення перевірки податковим органом всупереч вимогам пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України не вжито заходів, спрямованих на отримання первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. На підставі пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України виїмка документів або інше їх вилучення правоохоронними органами є поважними причинами ненадання платником податків первинних документів під час перевірки.
		 
		Посилання податкового органу в акті перевірки на кримінальне провадження є безпідставним, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.
		 
		При цьому Верховний Суд погоджується з доводом касаційної скарги податкового органу щодо необхідності здійснення оцінки ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності як підстави для звільнення від доказування.
		 
		Разом з тим, Суд зауважує, що судом першої інстанції, так само як і податковим органом у касаційній скарзі викладені обставини, встановлені ухвалою Богунського районного суду м.  Житомира від 03 жовтня 2017 року у праві №  295/8403/13-к, а саме встановлення факту, що директор Приватного підприємства "Автоплюс+" ОСОБА_3 діючи умисно, протиправно, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, внаслідок відображення в документах бухгалтерської та податкової звітності, фінансово-господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Ярмак Трейд", "Камфорд Естейт", "Інтертрейд", "Ладготрейд", "ТГН Торг", "Рокдейл" та "Бігфорг" які фактично не є постачальниками послуг для Приватного підприємства "Автоплюс +" та створені з метою надання податкової вигоди третім особам і містять ознаки фіктивності, ухилився від сплати податків.
		 
		Вказаною хвалою не встановлено жодних обставин, які б свідчили про фіктивність діяльності Приватного підприємства "Автоплюс+", цією ухвалою не встановлено також жодних обставин щодо взаємовідносин між позивачем у цій справі та Приватним підприємством "Автоплюс+", а відтак така ухвала не має жодного преюдиційного значення у справі, що розглядається.
		 
		Обґрунтування податкового органу в акті перевірки та змісті касаційної скарги про непідтвердження надання послуг за ланцюгом постачання є таким, що не відповідає правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, відтак  її не можливо «перевиставити».
		 
		Враховуючи приписи частини другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає, що хоча судом апеляційної інстанції і допущено процесуальне порушення, разом з тим воно не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Щодо наявності складу податкових правопорушень в сфері обігу готівки
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №  0004601406 за порушення пункту 2.11 глави 2, пунктів 3.1, 3.2 глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №  637 (далі - Положення №  637) застосовано штрафні (фінансові) санкції  у розмірі 8  145 грн. 50 коп. на підставі абзацу шостого статті першої Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №  436/95 (далі - Указ №  436/95).
		 
		Склад фінансового правопорушення доводиться податковим органом на підставі того, що працівниками позивача в підтвердження оплати проживання в готелі до авансового звіту надано квитанції до прибуткових касових ордерів та рахунки за проживання в готелях на загальну суму 8  145 грн. 50 коп., відтак відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів.
		 
		Суди попередніх інстанцій, висновуючись з положень пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення № 637 прийшли до обґрунтованого висновку, що наявність квитанцій до прибуткових касових ордерів, які містять всі обов'язкові реквізити, а також рахунків за проживання є належними письмовими документами, які підтверджують сплату покупцем готівкових коштів, що зумовлює відсутність фінансового правопорушення.
		 
		Податковими повідомленнями-рішеннями №  0004621302 та №  0004611302 за порушення вимог підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України Товариству визначено суму грошового зобов'язання відповідно з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також суму пені.
		 
		Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень №  0004621302 та №  0004611302, є похідним і доводиться податковим органом на підставі висновку про безпідставну видачу грошових коштів за авансовими звітами на загальну суму 8  145 грн. 50 коп.
		Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність складу фінансового правопорушення, передбаченого пунктами 2.11, 3.1, 3.2 Положення №  637, обумовлює безпідставність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу шостого статті першої Указу №  436/95, та доводить протиправність податкових повідомлення-рішення від 23 березня 2017 року №  0004601406, № 0004611302 та №  0004621302.
		 
		Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №  0004631302 за порушення пункту 46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51, абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1020 грн. на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України
		 
		Згідно з абзацом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено обов'язок осіб, які мають статус податкового агента подавати у строки, встановлені цим Кодексом, для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
		 
		За змістом пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом на підставі того, що платником податків у формі 1-ДФ не в повному обсязі відображено суми поворотної фінансової допомоги отриманої (повернутої) платнику податків (ознака доходу « 153») за період з другого кварталу 2014 року по третій квартал 2016 року.
		 
		У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на положення підпунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3 Порядків заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, зараховуваного (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджених наказом Міндоходів і зборів України від 21 січня 2014 року №  49 та наказом Міністерства Фінансів України від 13 січня 2015 року №  4, доводить, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосовано лише частину диспозиції норми, що закріплена у пункті 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.
		 
		Суди попередніх інстанцій, встановлюючи протиправність податкового повідомлення-рішення №  0004631302, висновувалися з того, що аналіз норми, передбаченої пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, свідчить, що відповідальність, визначена на підставі цієї статті, може настати лише у разі якщо такі неповні, недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
		 
		Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки гіпотеза норми, визначеної у пункті 119.2 статті 119 Податкового кодексу України має складний характер, тобто, визначає кілька обставин, за одночасної наявності (відсутності) яких діє диспозиція, а саме: об'єктивну сторону діяння платника податків (неподання, подання з порушенням встановлених строків, або подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку) та умову, за якої настає відповідальність за встановленні діяння -  зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку. 
		 
		Відтак, з метою застосування гіпотези вказаної норми права, необхідно встановлювати сукупність елементів - протиправне діяння платника податків (дія або бездіяльність), наслідки (зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку), а також причинно-наслідковий зв'язок між діянням платника податків та наслідками.
		 
		Судами попередніх інстанцій здійснено саме таку комплексну оцінку обставин справи, а відтак доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.
		 
		Верховний Суд також зауважує, що податковим органом не доведено факт «повторності» як підстави для застосування штрафу у розмірі 1020 гривень.
		 
		Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині, що залишена без змін судом апеляційної інстанції, та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, у справі №  806/1013/17 - залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова
		 
		Судді:                                                                                                     І.А.Гончарова
		 
		                                                                                                    І.Я.Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...