Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/3663/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2018. Зареєстровано: 12.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2018.
Дата набрання законної сили: 30.05.2019
Результат оскарження 30.05.2019 Львівський апеляційний суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: 2/461/984/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Справа №461/3663/18 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		03 жовтня 2018 року                                                м.Львів
		 
		 
		 
		Галицький районний суд м. Львова в складі :
		головуючого судді                    Лялюк Є.Д.,
		за участю секретаря судових засідань        ОСОБА_1,
		позивачів                            ОСОБА_2, ОСОБА_3
		представника відповідача                ОСОБА_4
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визнання частково недійсною та скасування ухвали ОСОБА_5 міської ради №1931 від 14.11.2012 року
		в с т а н о в и в:
		 
		позивачі звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про визнання частково недійсною та скасування ухвали № 1931 9-ої сесії 6-го скликання ОСОБА_5 міської ради, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку.
		В обгрунтування поданого позову покликаються на те, що ухвалою ОСОБА_5 міської ради № 1931 від 14 листопада 2012 року відповідачу ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та передано у власність для обслуговування житлового будинку по вул. Луцького,5 у м. Львові земельну ділянку площею 0,0184 га. При прийнятті цієї ухвали допущено порушення норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, а також не було зясовано, зокрема який статус земельної ділянки, яка обслуговує суміжні будинки №5 і 5 «а» по вул. Луцького (колишня Аврори) у м. Львові, чи приймалось раніше рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради про надання в користування земельної ділянки, її розміру та цільове призначення і для якого будинку вона виділялась. Покликаються на те, що при прийнятті оспорюваної ухвали ОСОБА_5 міської ради безпідставно та необгрунтовано враховано протокол узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ОСОБА_5 міської ради від 25 січня 2012 року №18 в частині рекомендації щодо погодження межі між земельними ділянками будинків №5 і №5 «а» по вул. Луцького в м. Львові та приведення її у відповідність до плану земельної ділянки виготовленого ЛМБТІ станом на 16 червня 1999 року (ділянка №5 квартал №178). Межа земельної ділянки згідно плану 1999 року безпідставно та необгрунтовано затверджена як узгоджувальною комісією, так і ухвалою ОСОБА_5 міської ради №1931 від 14 листопада 2012 року, встановлена лише для того, щоб урахувати самовільно збудовані деревяні споруди (веранду і сарай), які знаходяться на відстані 1,65 м від їх будинку і є небезпечними для їхнього проживання. Зазначають, що ще до прийняття оскаржуваної ухвали ОСОБА_5 міської ради, 17 серпня 2012 року ОСОБА_2, власниця квартири №3 та співвласники квартири №1 двохквартирного будинку №5 «а» по вул. Луцького в м. Львові надали письмову заяву до ОСОБА_5 міської ради, в якій просили відповідно до ст. 14 Конституції України надати їм безоплатно у власність земельну ділянку площею 418 кв.м. для будівництва та обслуговування будинку. Таким чином при прийнятті оскаржуваної ухвали ОСОБА_5 міської ради від 14 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_6 порушено не тільки їхні права на користування частиною спірної земельної ділянки, необхідної їм для обслуговування будинку, безпечного в ньому проживання, безперешкодного проїзду до нього пожежної машини в разі потреби, іншого транспорту для обслуговування будинку, а також створено перешкоди у реалізації їхнього конституційного права на отримання у власність земельної ділянки для обслуговування будинку. 
		Позивачі в судовому засіданні позов підтримали та просили такий задоволити. 
		Позивач ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні як свідок, пояснив, що двохквартирний будинок №5 «а» по вул. Луцького у м. Львові збудований в 1936 році як домоволодіння і розташований на відведеній у встановленому порядку для його будівництва земельній ділянці на підставі рішення №1157 виконкому ОСОБА_5 міської ради від 20 серпня 1953 року. Згідно схематичного плану будівельного кварталу №178 м. Львова станом на 29 липня 1953 року загальна площа присадибної ділянки №5 (тепер 5«а»)по вул. Луцького в м. Львові по фактичному користуванню становить 522,5 кв.м. Станом на 1939 рік будинок розміром 5,3 м на 15,4 м, який розташований на цій земельній ділянці як відокремлена будівля, на яку архівних даних немає і тепер належить ОСОБА_6, ніякого номера не мав і зводився як господарська нежитлова будівля в складі домоволодіння, про що свідчить план на забудову. Зазначив, що саме за будинком №5 «а» по вул. Луцького в м. Львові закріплена земельна ділянка площею 522,5 кв.м., що встановлено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 жовтня 2014 року у справі №461/4322/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним протоколу узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ОСОБА_5 міської ради та зобов'язання вирішити земельний спір відповідно до закону, яке залишене в силі ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 5лютого 2015 року. Пояснив, що протокол узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ОСОБА_5 міської ради від 25 січня 2012 року №18 в частині рекомендації щодо погодження межі між земельними ділянками будинків №5 і №5 «а» по вул. Луцького в м. Львові безпідставно врахований при прийнятті оскаржуваної ухвали, оскільки прийнятий з порушенням Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів. Оспорюваною ухвалою порушено права позивачів на користування частиною спірної земельної ділянки, необхідної їм для обслуговування будинку, безперешкодного проїзду до нього пожежної машини та створено перешкоди у реалізації права на отримання у власність земельної ділянки для обслуговування будинку. Крім того зазначив, що оспорювана ухвала ОСОБА_5 міської ради прийнята всупереч вимогам ст.8, 14 Конституції України, ст.ст.5,12,78,118,152,158,186,198 ЗК України, ст.ст. 23,29 Закону Украни «Про планування і забудову територій», ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку», вимогам Положення про Узгоджувану комісію для вирішення земельних спорів, вимогам ДБН.
		Позивач ОСОБА_2 надала пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.
		Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином; в судовому засіданні 20 вересня 2018 року проти позову заперечувала. Тому, суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності представника відповідача ОСОБА_5 міської ради, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
		Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним в відзиві на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши думку позивачів, представника відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно дост. 129 Конституції України,ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зст. 3 ч. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд встановив, що відповідач ОСОБА_6 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луцького, 5, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 01 липня 2011 року та Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 21 червня 2011 року. 
		Згідно архівного витягу за будинком № 5 по вул. Аврори (сучасна Луцького) рішенням виконавчого комітету міської ради № 1157 від 20 серпня 1953року залишено присадибну ділянку площею 522,50 кв.м. Згідно довідки №3/460, виданої 31 січня 2013 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», на земельній ділянці площею 522,5 кв.м., яка закріплена за будинком №5 фактично розташовані житлові будинки №5 і №5 «а».
		Відповідно до довідки Управління Держкомзему у м. Львові № 40/01-14/207 від 24 січня 2012 року земельна ділянка по вул. Луцького, 5 у м. Львові відноситься до земель, що не надані у власність чи користування; за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови.
		Згідно ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара, в селищах не більше 0,15 гектара, в містах не більше 0,10 гектара.
		Тому власники цих житлових будинків №5 і №5 «а» по вул. Луцького, 5 у м. Львові були вправі на паритетних засадах претендувати на отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування належних їм будинків. 
		На підставі ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України, тобто, у порядку приватизації земельної ділянки, ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_5 міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,0184 га.
		У зв'язку з відсутністю згоди суміжних землекористувачів на погодження (встановлення) меж земельної ділянки узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів ОСОБА_5 міської ради винесено рішення, викладене у протоколі № 18 від 25 січня 2012 року, яким рекомендовано межу земельної ділянки привести у відповідність до плану земельної ділянки, виготовленого ЛМБТІ станом на 16 червня 1999 рік (ділянка № 5, квартал № 178).
		Ухвалою ОСОБА_5 міської ради № 1931 від 14 листопада 2012 року відповідачу ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та передано у власність для обслуговування житлового будинку по вул. Луцького,5 у м. Львові земельну ділянку площею 0,0184 га. Право власності ОСОБА_6 на спірну ділянку засвідчується виданим Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯН №386981 від 29 грудня 2012 року.
		Отже, оскаржуваною ухвалою відповідачу ОСОБА_6 надана лише частина земельної ділянки, закріпленої рішенням виконавчого комітету міської ради № 1157 від 20 серпня 1953року за будинком № 5 (тепер №5 «а») по вул. Аврори (сучасна Луцького), а саме 184 кв.м., тоді як залишок площі вищевказаної земельної ділянки становить 338,5 кв.м., яким і користуються позивачі.
		Відтак суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_6, будучи власником будинку по вул. Луцького, 5 у м. Львові, мав право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для обслуговування житлового будинку.
		Відповідач ОСОБА_5 міська рада, приймаючи оскаржувану ухвалу діяла у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими законами України.
		Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, відповідно до ст.19 Конституції України, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.
		Згідно вимог ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
		Тому, ухвала ОСОБА_5 міської ради № 1931 від 14 листопада 2012 року в частині затвердження ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та передачі у власність для обслуговування житлового будинку по вул. Луцького,5 у м. Львові земельну ділянку площею 0,0184 га, відповідає вимогам закону.
		Суд бере до уваги твердження позивачів, що 17 серпня 2012 року ОСОБА_2 зверталися до ОСОБА_5 міської ради із заявою щодо безоплатної передачі їм у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку №5а по вул. Луцького у м. Львові. За результатами розгляду цієї заяви Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин скеровано останнім лист № 2403-3 вих. № 1740 від 04 вересня 2012 року, у якому останнє вказало на необхідність подання відповідного переліку документів для вирішення питання щодо приватизації землі. Однак лише 18 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів щодо погодження межі між земельними ділянками на вул. Луцького, 5«а», вул. Луцького, 3 та вул. Луцького,5, що підтверджується витягом з протоколу №62 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 18 січня 2013 року. Відтак, доказів того, що на момент винесення оспорюваної ухвали (а саме 14 листопада 2012 року) чи в подальшому позивачкою ОСОБА_2 було подано ОСОБА_5 міській раді повний перелік документів, необхідний для розгляду даного питання, до позовної заяви не долучено, через що доводи позивачів про те, що вони претендували на ділянку, надану відповідачу ОСОБА_6, не відповідають дійсності. Крім того, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15 жовтня 2014 року у справі № 461/4322/13-ц також встановлено, що необхідного переліку документів для реалізації свого права на отримання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 міській раді позивачка ОСОБА_2 не подавала.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2015 року у справі № 461/4322/13-ц встановлено: позивач (ОСОБА_2В.) з 25 жовтня 2006 року є власником квартири № 3 у будинку №5 «а» на вул. Луцького у м. Львові на підставі договору довічного утримання від 06 липня 2001 року; ОСОБА_5 ОДКБТІ та ЕО станом на 03 жовтня 2003 року виготовлено технічний паспорт на будинок №5а (співвласники ОСОБА_7 і ОСОБА_8І.), у якому зазначено загальну площу земельної ділянки 300,7 кв.м.
		Жодних документів, які б підтверджували виникнення у позивачів права власності на житловий будинок №5 «а» по вул. Луцького у м. Львові, матеріали справи не містять. Оскільки позивач ОСОБА_2 є власником квартири №3 у будинку №5 «а» на вул. Луцького у м. Львові, а діючим законодавством не передбачено передачі у власність земельної ділянки для обслуговування квартири, то непідтвердженими є доводи позивачів про те, що прийняттям оскаржуваної ухвали їм створено перешкоди в реалізації їх конституційного права на отримання у власність земельної ділянки для обслуговування будинку.
		В частині покликання позивачів на помилковість рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ОСОБА_5 міської ради від 25 січня 2012року (витяг з протоколу № 18) через відсутність їх згоди на розмежування земельної ділянки між будинками №№ 5 і 5 «а», в яких проживають позивачі і третя особа, суд враховує те, що вказаний протокол був предметом оскарження зі сторони позивача ОСОБА_2 у порядку цивільного судочинства.
		Зокрема, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15 жовтня 2014 року у справі № 461/4322/13-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним протоколу узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ОСОБА_5 міської ради та зобов'язання вирішити земельний спір відповідно до закону, відмовлено.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 жовтня 2014 року залишено без змін. Крім того, в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 15 жовтня 2014 року у справі № 461/4322/13-ц зазначено, що суд, перевіривши відповідність оскаржуваного протоколу засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 25 січня 2011 року №18 в частині рекомендування приведення межі земельної ділянки у відповідність до плану земельної ділянки, виготовленого ЛМБТІ станом на 16 червня 1999 року вимогам чинного законодавства, виходячи з встановлених судом обставин, приходить до висновку, що такий не порушує прав позивача, а тому складений в межах компетенції, є правомірним.
		Таким чином, в судовому порядку підтверджено правомірність вказаного рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ОСОБА_5 міської ради, а відтак останнє обґрунтовано враховано ОСОБА_5 міською радою під час прийняття спірної ухвали № 1931 від 14 листопада 2012року.
		Суд критично оцінює твердження позивачів щодо наявності самовільно збудованих і небезпечних для проживання позивачів добудов до будинку №5 по вул. Луцького у м. Львові, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_2 у 2013 році зверталася із скаргою у Залізничну районну адміністрацію ОСОБА_5 міської ради з приводу демонтажу, на її думку, самовільно влаштованого (впритул до житлового будинку по вул. Луцького, 5 у м. Львові) дерев'яного сараю та вбиральні. З відповіді Залізничної районної адміністрації ОСОБА_5 міської ради №32 вих-2453 від 23 травня 2013 року вбачається, що при вивченні матеріалів компетентними особами встановлено, що житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0184 га на вул. Луцького, 5 у м. Львові знаходиться у приватній власності ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок та Державного акту на право власності на земельну ділянку. В результаті обстеження встановлено, що до житлового будинку примикає дерев'яний тамбур розм. 1,60м х 2,60м та сарай розм. 2,70м х 3,50м. Дані споруди зазначені у технічному паспорті на будинок по вул. Луцького, 5 у м. Львові, який виготовлений 05 квітня 2011 року ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», а також в плані міжміського бюро технічної інвентаризаціїстаном на 1954р. та 1999р. Відмітка про самочинне будівництво за вказаною адресою у технічному паспорті відсутня. Не підтвердилися в ході перевірки дані про наявність дворової вбиральні біля будинку по вул. Луцького, 5 у м. Львові.
		Вказані обставини також встановлені рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 серпня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року у справі №462/3331/14-ц.
		Таким чином, не підтверджуються матеріалами справи доводи позивачів про те, що прибудова тамбура до вказаного будинку та зведення господарських споруд проведені з порушенням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, зведені на чужі земельній ділянці і є самочинними.
		Що стосуєтьсяпозивача ОСОБА_3,то матеріалисправи немістять жодногодоказу,який бипідтверджував відношенняОСОБА_3до спірноїземельної ділянкичи квартири №3у будинку№5«а»  на вул. Луцького.
		Таким чином, доводи, викладені в позовній заяві про порушення відповідачами законних прав та інтересів позивачів безпідставні та спростовуються матеріалами справи.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали ОСОБА_5 міської ради, та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що ухвалою ОСОБА_5 міської ради № 1931 від 14 листопада 2012 року будь-які права та інтереси позивачів зі сторони відповідачів не порушуються, прийняте рішення ОСОБА_5 міської ради відповідає вимогам закону та не стосується позивачів, не породжує для них прав та обов'язків, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсною та скасування ухвали № 1931 9-ої сесії 6-го скликання ОСОБА_5 міської ради слід відмовити.
		Так як позовні вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації є похідними від позовних вимог про визнання частково недійсною та скасування ухвали № 1931 9-ої сесії 6-го скликання ОСОБА_5 міської ради, суд вважає, що в задоволенні вказаних вимог також слід відмовити.
		Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені врішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Відповідно доч.1ст.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,повязаних зрозглядом справи.  Згідноп.1ч.3цієї жстатті довитрат,повязаних зрозглядом справи,належать витрати  на професійну правничу допомогу.
		Як вбачається із долучених до матеріалів справи копій договору-доручення про надання правової допомоги №070 від 12 вересня 2013 року, додатку №1 від 20 червня 2018 року згідно договору-доручення №070 від 12 вересня 2013 року, окремої угоди погодження вартості правової допомоги від 20 червня 2018 року, рахунку від 20 червня 2018 року, квитанції №ПН1235 від 23 серпня 2018 року, акту виконаних робіт№1 від 21 червня 2018 року відповідач ОСОБА_6 поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.. 
		Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
		Тому з позивачів на користь відповідача ОСОБА_6 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
		Керуючись ст.ст.258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд,
		 
		в и р і ш и в:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 витрат за надання правової допомоги в розмірі 2250,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрат за надання правової допомоги в розмірі 2250,00 грн.
		 
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя                    Лялюк Є.Д.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...