Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/7278/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2018. Зареєстровано: 14.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2018.
Дата набрання законної сили: 11.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 жовтня 2018 року 
		Київ
		справа №686/7278/17
		адміністративне провадження №К/9901/18140/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Шарапи В.М., 
		суддів - Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 
		на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року (суддя Стефанишин С.Л.)
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (судді Гонтарук В.М., Біла Л.М., Граб Л.С.) 
		у справі за позовом ОСОБА_2 
		до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України, інспектора роти №1 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому лейтенанта поліції Макогона Богдана Андрійовича
		про визнання незаконної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
		УСТАНОВИВ:
		В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України, інспектора роти № 1 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому лейтенанта поліції Макогона Богдана Андрійовича про визнання незаконної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом.
		Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що постанову складено на місці вчинення правопорушення, тоді як відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5рп/2015 такі справи повинні розглядатися за місцезнаходженням органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.
		У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням вимог законодавства. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою інспектора роти №1 управління патрульної поліції у місті Хмельницькому лейтенанта поліції Макогон Б.А., серії АР № 924630 від 07 квітня 2017 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення п.3.34 ПДР України, а саме, позивач 07 квітня 2017 року, керуючи транспортним засобом марки Mersededes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснила зупинку в межах дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена», чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КУпАП).  
		Вважаючи зазначену постанову незаконною, позивач звернулась із цим адміністративним позовом.
		Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Положеннями частини першої статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил, зокрема, зупинки.
		За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
		Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.
		Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
		Відеозапис з місця події, що був наданий представником відповідача, досліджений судами попередніх інстанцій, є доказом в адміністративній справі і він безпосередньо свідчить про наявність та обставини правопорушення, вчиненого ОСОБА_2
		Щодо доводів касаційної скарги стосовно місця винесення постанови про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 258 КУпАП (в редакції чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-13, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
		Згідно з частинами другою-четвертою цієї статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
		У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		Відповідно до частини п'ятої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КУпАП.
		За змістом цієї статті органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, які виникають внаслідок порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. До переліку таких адміністративних правопорушень включено, зокрема, правопорушення, відповідальність за які встановлена статтею 122 КУпАП.
		Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Твердження позивача про те, що спірну постанову прийнято не «за місцем вчинення правопорушення», що, відповідно, суперечить висновку Конституційного Суду України, висловленому в рішенні від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015, є помилковими, оскільки різне правозастосування положень КУпАП зумовлено змінами у правовому регулюванні правовідносин, з яких виник спір у цій справі.
		Зокрема, на підставі Закону України від 14 липня 2015 року № 596-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (набрав чинності з 8 серпня 2015 року; далі - Закон №596-VIII) до КУпАП внесено низку змін, зокрема статтю 258 цього Кодексу доповнено частиною другою такого змісту: «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі» (пункт 38). У зв'язку з цим, за Законом №596-VIII частини другу - шосту слід вважати відповідно частинами третьою - сьомою.
		Винесена відповідачем постанова у справі про адміністративне правопорушення узгоджуються з підходом Конституційного Суду України до тлумачення положень частини першої статті 276 КУпАП і не суперечать висновку цього Суду щодо випадків, коли застосування скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності є недопустимим.
		За встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення, яку інспектор роти №1 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому лейтенант поліції Макогон Б.А. виніс стосовно ОСОБА_2
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Отже, судами першої та апеляційної інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін., 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		2.          Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від            03 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.
		3.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач В.М. Шарапа 
		 
		Судді                                                                                  В.М. Бевзенко
		 
		                                                                                           Н.А. Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...