Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/16296/14 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2018.
Дата набрання законної сили: 10.10.2018
Номер судового провадження: 61-4715ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 жовтня 2018 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 753/16296/14-ц
		провадження № 61-4715св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг»,
		відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2016 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Невідомої Т. О., Побірченко Т. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 116 983,64 доларів США, що еквівалентно 1 536 637,55 грн, та 5 608 727,11 грн.
		Позов мотивовано тим, що на підставі кредитного договору від 04 грудня 2007 року № ML-009/454/2007 публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 111 089 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,49 % річних та FIDR. Відповідно до умов договору та згідно з Графіком платежів ОСОБА_1 зобов'язався щомісяця повертати частину кредиту та сплачувати нараховані відсотки і повернути кредит у передбачені договором строки, сплативши плату за користування кредитними коштами і виконавши інші зобов'язання за договором. Протягом 2009 - 2010 років між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткові договори, якими вносились зміни та доповнення до кредитного договору.
		З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-009/454/2007. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1 Протягом 2009 - 2010 років між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додаткові договори, якими вносились зміни та доповнення до договору поруки.
		Внаслідок порушення позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 18 серпня 2014 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 7 145 364,66 грн, що складається із залишку заборгованості за кредитом в сумі 100 122,73 доларів США, суми несплачених відсотків за користування кредитом в сумі 16 860,91 доларів США та пені за прострочення виконання зобов'язань з розрахунку 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочення, в розмірі 5 608 727,11 грн. На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю і договору про відступлення права вимоги від 27 травня 2011 року до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права вимоги за кредитним договором № ML-009/454/2007 та договором поруки № SR-009/454/2007.
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 116 983 долари США 64 центи, що еквівалентно 1 536 637,55 грн та 1 500 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимогу позивача про дострокове виконання боргових зобов'язань відповідачі не виконали, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків, зменшивши розмір пені відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України. 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року в частині позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року в частині позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 змінено в частині позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків, зменшено розмір стягнення з 116 983 доларів США 64 центів до 89 873 доларів США 20 центів.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-009/454/2007 від 04 грудня 2007 року по тілу кредиту у розмірі 89 873 долари США 20 центів та пеню у розмірі 1 500 000,00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 3 828,96 грн.
		В решті рішення суду залишено без змін.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при нарахуванні пені станом на серпень 2013 року вся сума кредиту набула статусу простроченої заборгованості. Направлена боржнику та поручителю 16 липня 2014 року досудова вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором не має правового значення для відрахування початку перебігу шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя. Позов до поручителя ОСОБА_2 пред'явлений у вересні 2014 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Отже, порука ОСОБА_2 є припиненою.
		У травні 2016 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять змінити рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2016 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Касаційна скарга мотивована тим, що нарахована пеня з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів». Судом не вказано дату початку виникнення прострочки за договором, тому розрахунок не може бути підставою для стягнення відповідних сум, борг не узгоджено сторонами. Позов поданий неналежним позивачем. 
		В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, а тому не переглядаються. 
		Відзив на касаційну скаргу не поданий.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Судом встановлено, що 04 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-009/454/2007, предметом якого є надання кредиту в іноземній валюті в розмірі 111 089 доларів США на придбання нерухомого майна та оплату комісії банку зі строком повернення кредитних коштів до 04 грудня 2035 року.
		В подальшому між ЗАТ «ОТП Банк» та позичальником ОСОБА_1 укладалися додаткові договори до кредитного договору, відповідно до умов яких неодноразово узгоджувалися нові Графіки платежів та змінювався розмір процентної ставки.
		01 квітня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» (правонаступник ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 5, відповідно до умов якого в період з 06 квітня 2010 року до 04 липня 2010 року позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану проценту ставку в розмірі 6,50 % річних, з 05 липня 2010 року до 03 січня 2011 року - 14,13 % річних, а з 4 січня 2011 року і до повного виконання боргових зобов'язань - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,63 % річних та FIDR, та виклали Графік платежів в новій редакції.
		04 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (Кредитором) та ОСОБА_2 (Поручителем) укладено договір поруки № SR-009/454/2007, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед Кредитором за повне і своєчасне виконання усіх зобов'язань за кредитним договором.
		У зв'язку з укладенням між Банком та позичальником додаткових договорів до кредитного договору протягом 2009-2010 року вносилися відповідні зміни і доповнення до договору поруки.
		Згідно з договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 травня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» (Продавець) продав (переуступив) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (Покупцю) права на кредитний портфель за рядом кредитних договорів, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1
		На підставі вищевказаного договору ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло прав кредитора у зобов'язанні, що виникло з кредитного договору, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1
		ПАТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 111 089 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку останнього.
		З розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 вбачається, що до січня 2009 року включно він виконував свої зобов'язання за кредитним договором. З лютого 2009 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по тілу кредиту, проте він продовжував сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а з вересня 2010 року будь-які сплати за кредитним договором взагалі припинив.
		На момент набуття позивачем прав кредитора у зобов'язанні заборгованість ОСОБА_1 складала 116 983,64 доларів США і включала заборгованість по тілу кредиту - 100 122,73 доларів США, та заборгованість по процентах - 16 860,91 доларів США, що підтверджується витягом з додатку до договору купівлі-продажу кредитного портфелю.
		З огляду на порушення Позичальником прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів понад 30 календарних днів Банк відповідно до пункту 2.1.5.1. додаткового договору № 5 вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній ним частині.
		16 липня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» письмово повідомило позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про здійснену заміну кредитора у зобов'язанні та висунуло вимогу про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів (т. 1 а. с. 42, 43).
		Сторони кредитного договору домовилися, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 30 календарних днів Банк вважається таким, що реалізував своє право щодо вручення позичальнику вимоги про виконання боргових зобов'язань у повному розмірі. Позичальник вважається таким, що отримав вимогу банку, у зв'язку з чим зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному обсязі протягом наступних 30 календарних днів, що слідують за останнім днем строку порушення зобов'язань (пункт 2.1.5.1. додаткового договору № 5).
		Пунктом 3.4. договору поруки передбачено, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо Кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною у цьому договорі.
		Судом встановлено, що вимогу позивача про дострокове виконання боргових зобов'язань відповідачі не виконали.
		Відповідно до пункту 4.1.1. кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочення.
		Позивачем нарахована пеня за останній рік перед зверненням з позовом до суду, тобто за період з 18 серпня 2013 року по 18 серпня 2014 року, в розмірі 426 990,29 доларів США, що еквівалентно 5 608 727 грн. 11 коп.
		З наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором убачається, що ОСОБА_1 здійснив останній платіж на погашення тіла кредиту 05 січня 2009 року, а останній платіж на погашення відсотків за користування кредитними коштами - 06 вересня 2010 року.
		Заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 16 860,91 доларів США нарахована позивачем за період з 06 квітня 2010 по 27 травня 2011 року.
		Встановлено, що у період з 04 лютого 2009 року до 05 вересня 2011 року (включно по 04 серпня 2011 року) боржник щомісячно повинен був сплачувати по 330,63 доларів США на погашення тіла кредиту, а всього за указаний період на погашення тіла кредиту ОСОБА_1 повинен був сплатити 10 249,53 доларів США (330,63 х 31 місяць) (що підтверджується графіком платежів за кредитним договором (т.1, а.с.149-152).
		Суд першої інстанції задовольняючи частково позов виходив з того, що правові підстави для застосування позовної давності у спорі відсутні, оскільки кредитний договір діє до 2035 року.
		Суд апеляційної інстанції не погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині шляхом зменшення розміру стягнення з 116 983 доларів США 64 центів до 89 873 доларів США 20 центів, оскільки відповідач подав заяву про застосування позовної давності (т.1, а.с.131-133) і при поданні позову 02 вересня 2014 року строк позовної давності до позовних вимог про стягнення тіла кредиту на суму 10 249,53 доларів США за період з 04 лютого 2009 року включно по 04 серпня 2011 року та до позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 16 860,91 доларів США за період з 06 квітня 2010 по 27 травня 2011 року сплинув
		Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту та пені. 
		Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2016 року в частині позовних вимог позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення тіла кредиту та відсотківзалишити без змін.
		Постава суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є  остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                  М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                  В. І. Журавель
		 
		                                                                                                          В.М. Коротун  
		 
		                                                                                                          В.І. Крат
		 
		                                                                                                           В.П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...