Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/700/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2018. Зареєстровано: 16.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2018.
Дата набрання законної сили: 18.12.2018
Результат оскарження 18.12.2018 Західний апеляційний господарський суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 909/700/18
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И     
		16.10.2018  м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) про стягнення з комунального підприємства "Комунальник-Т" (77400, Івано-Франківська обл., м. Тисмениця,                    вул. Галицька, буд. 41) 22 266 грн 90 коп. за неналежне виконання грошового зобов'язання. 
		Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з КП "Комунальник-Т"                    22 266 грн 90 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 26 листопада 2014 р.    № 1085/15-БО-15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив оплату отриманого від позивача природного газу із порушенням визначених в укладеному між сторонами договорі строків, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу 10 907 грн 45 коп. пені, 10 445 грн 96 коп. інфляційних втрат та 913 грн 48 коп. трьох процентів річних.
		15 серпня 2018 р., суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та зобов'язав позивача у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути виявлені недоліки.
		31 серпня 2018 р., до канцелярії суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
		03 вересня 2018 р., суд відкрив провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив сторонам строки: на подання сторонами заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін і заяв по суті спору, а відповідачу - відзиву на позов.
		Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
		Відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію ухвали суду 05 вересня 2018 р., відтак строк для подання відзиву та витребуваних судом документів розпочався 06 вересня 2018 р. та закінчився - 20 вересня 2018 р.
		Відповідач вимог ухвали суду у встановлений судом строк не виконав.
		Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
		Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд
		в с т а н о в и в:
		КП "Комунальник-Т", відповідно до даних витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
		26 листопада 2014 р., між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Комунальник-Т" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1085/15-БО-15, відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ (надалі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
		Відповідно до п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
		Згідно з п. 3.3 Договору, приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу.
		Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа включно місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		За змістом п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		На виконання умов Договору протягом січня - грудня 2015 року продавець передав у власність покупця за відповідними актами приймання-передачі газ на загальну суму             91 754 грн 84 коп., вартість якого покупець оплатив у повному обсязі протягом        листопада 2015 - січня 2016 року.
		У зв'язку з тим, що відповідач здійснив оплату за газ з порушенням обумовлених сторонами договірних строків, позивач нарахував відповідачу пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
		Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв'язку із порушенням строків оплати отриманого за договором купівлі-продажу природного газу.
		За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
		За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
		За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач передав у власність відповідача природний газ, який останній оплатив із порушенням визначених в укладеному між сторонами договорі строків.
		Разом з тим, 30 листопада 2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
		За змістом ст. 1 зазначеного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
		Як визначено в ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
		Так, відповідно до п. 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01 липня 2016 р.
		Згідно з даними сайту http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2018/03/Reyestr-04.09.2018.pdf, відповідач до даного реєстру не включений.
		Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах                     від 22 березня 2018 р. у справі № 914/123/17, від 02 травня 2018 р. у справі № 914/102/17.
		Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Враховуючи, що КП "Комунальник-Т" є підприємством, що надає послуги з централізованого постачання гарячої води, а позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних, та інфляційні втрати на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", останній платіж, зокрема, був здійснений 16 січня 2016 р., тому на відносини, що склалися між сторонами даного спору поширюється дія згаданого Закону.
		Відтак, позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних неправомірно, а тому позовні вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволенню не підлягають.
		Судовий збір, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача.
		Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
		в и р і ш и в:
		у позові публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з комунального підприємства "Комунальник-Т"               22 266 грн 90 коп. за неналежне виконання грошового зобов'язання - відмовити повністю.
		Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, - покласти на позивача.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
		Суддя                                                                                Ткаченко І. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...