Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/10212/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано судом: 15.10.2018. Зареєстровано: 17.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2018.
Дата набрання законної сили: 31.08.2020 (частково)
Результат оскарження 31.08.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		12 жовтня 2018 року                    м. Київ                                 № 826/10212/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України, про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,
		 
		встановив:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (ОСОБА_1) з позовом до Служби безпеки України,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України  (Штаб АТЦ при Службі безпеки України) в якому, з урахуванням зміни позовних вимог,  просив:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 04.04.2015 №246-ОС про зменшення розміру додаткових видів його грошового забезпечення; 
		- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 08.04.2015 №10/284-ос про його звільнення з посади відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу АТЦ при Службі безпеки України та зарахування у розпорядження начальника Штабу - заступника керівника АТЦ при Службі безпеки України; 
		- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 21.04.2015 №10/306-ос, яким внесено зміни до наказу Служби безпеки України про присвоєння йому військового звання «підполковник»; 
		- визнати бездіяльність Служби безпеки України щодо не призначення на рівну посаду або на нижчу посаду, але не більше як на один ступінь, - протиправною; 
		- поновити на посаді відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу АТЦ при Службі безпеки України, а у разі неможливості поновлення на вищевказаній посаді - призначити на рівну або нижчу, але не більше ніж на одну ступінь посаду; 
		- стягнути з Служби безпеки України суму не виплаченого грошового забезпечення за період з 04.04.2015 по день поновлення на посаді у розмірі, який був до прийняття протиправного наказу від 04.04.2015 №246-ОС; 
		- стягнути з Служби безпеки України суму спричиненої моральної шкоди у розмірі 100000 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказав на порушення відповідачем вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та протиправне позбавлення його грошових надбавок, що призвело до суттєвого зменшення грошового забезпечення, а також порушення відповідачем вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України  від 27.12.2007 №1262/2007.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2016 відкрито провадження у справі, проведено підготовчі дії, призначено справу до судового розгляду та запропоновано відповідачу надати заперечення й витребувано у сторін докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
		На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.    
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		15.12.2017 набрав чинності  Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до  Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.
		Відповідно до підпункту 10 пункту 1  розділу VII «Перехідні положення» КАС України  в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції  КАС України.
		У зв'язку із відмовою позивача, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2018 закрито провадження в частині заявлених ОСОБА_1 вимог про поновлення на посаді відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу АТЦ при Службі безпеки України, а у разі неможливості поновлення на вищевказаній посаді - призначення на рівну або нижчу, але не більше ніж на одну ступінь посаду.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2018 клопотання позивача про визнання підстав пропуску строку звернення до суду поважними задоволено та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
		Представник відповідача надала суду письмові заперечення від 12.09.2016, у яких просила відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначила, що накази про звільнення    позивача з посади відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу АТЦ при Службі безпеки України та зарахування у розпорядження начальника Штабу, про внесення змін до наказу Служби безпеки України про присвоєння військового звання «підполковник» видані на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
		Під час розгляду справи, позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
		Представники Служби безпеки України та Штабу АТЦ при Службі безпеки України проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі.
		Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Отже розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 перебував на військовій службі в Службі безпеки України на офіцерських посадах.
		Наказом Голови Служби безпеки України від 16.05.2013 №519-ос призначений на посаду відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу АТЦ при Службі безпеки України.
		Відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 15.07.2014 №1350-ос за сумлінне виконання службових обов'язків в зоні Антитерористичної операції достроково отримав військове звання «підполковник».
		Наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 04.04.2015 №246-ос ОСОБА_1 встановлено надбавку у розмірі 1% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно з пунктом 2.3.2 та надбавку в розмірі 1% посадового окладу згідно з пунктом 2.3.5, а також знижено розмір преміювання до 1%  посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. 
		Наказом Голови Служби безпеки України «По особовому складу» від 08.04.2015 №10/248-ос у зв'язку з проведенням організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 05.01.2015 №1/ДСК позивача за підпунктом «б» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України зараховано в розпорядження начальника Штабу - заступника керівника АТЦ при Службі безпеки України зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок, доплат, преміювання та матеріального забезпечення з 08.04.2015 по 08.07.2015. 
		Наказом Голови Служби безпеки України «По особовому складу» про внесення змін до деяких наказів Служби безпеки України «По особовому складу» від 21.04.2015 №10/306-ос відповідно до статті 13 Закону України «Про Службу безпеки України» та з урахуванням результатів опрацювання матеріалів щодо присвоєння військових звань деяким військовослужбовцям штабу АТЦ при Службі безпеки України внесені зміни до наказу Служби безпеки України від 15.07.2014 №1350-ос, а саме слова «підполковник» ОСОБА_1 -  виключено.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідок про бесіди з позивачем від 28.10.2015, 13.01.2016, 30.05.2016 штабом АТЦ вживалися заходи для вирішення питання працевлаштування позивача, зокрема, направлялись запити до підрозділів ЦУ, регіональних органів та закладів Служби безпеки України з проханням розглянути можливість подальшого проходження військової служби співробітниками, які перебувають у розпорядженні начальника Штабу АТЦ  у тому числі і позивача. Всі довідки містять підпис позивача про ознайомлення.
		За результатами отриманих відповідей, у зазначених підрозділах з різних причин не було можливості призначити на посаду майора ОСОБА_1, за винятком Управління Служби безпеки України в Тернопільській області. Як зазначено в довідці про бесіду від 30.05.2016 ОСОБА_1 повідомив, що 30.05.2016 подав рапорт на ім'я Голови Служби безпеки України з питань подальшого проходження служби, після розгляду якого ним буде прийнято остаточне рішення щодо подальшого проходження військової служби. 
		Позивач 23.04.2016, 30.05.2016, 09.12.2016, 09.02.2017, 23.02.2017, 26.04.2017, 02.06.2017 звертався до Голови Служби безпеки України із рапортами, в яких, зокрема, просив: призначити його на посаду відповідального співробітника Штабу АТЦ при Службі безпеки України чи іншу посаду в Службі безпеки України; виплатити грошове забезпечення за період з серпня 2015 року. Крім того, ОСОБА_1 просив надати витяги з наказів про зарахування його в розпорядження, щодо здійснення організаційно - штатних змін в Штабі АТЦ та секторі господарського забезпечення, довідку про день закінчення періоду перебування його у розпорядженні та довідку про суму грошового забезпечення. Також, позивач  просив припинити порушення прав та вирішити питання щодо призначення його на посаду в Службі безпеки України, наголошував на готовності проходити військову службу в підрозділах Служби безпеки України.
		За результатом розгляду рапортів позивача, Т.в.о. начальника Штабу заступником керівника Центру листом від 23.05.2016 №33/л/617 позивача повідомлено, що у зв'язку з відсутністю на даний час у Штабі АТЦ при Службі безпеки України вакантної посади відповідального співробітника та враховуючи фахову підготовку, досвід та напрям роботи призначити його на іншу посаду в Штабі АТЦ при Службі безпеки України не вбачається можливим. 
		З відповіді першого заступником начальника Штабу АТЦ при Службі безпеки України О.Батрак від 10.03.2017 №33-К-44/115 на рапорт позивача вбачається, що наказом начальника Штабу - заступником керівника АТЦ при Службі безпеки України від 03.02.2017 №3-ос позивача з 09.02.2017 призначено на посаду головного спеціаліста режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при Службі безпеки України про що відповідно повідомлено.
		В подальшому, наказом Голови Служби безпеки України від 25.05.2017 №584-ос відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України позивача звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «е» пункту 62 (через службову недбалість) та пунктом 88-1 у запас Збройних Сил України. Виключено зі списків особового складу, з урахуванням часу на здавання посади з 27.05.2017. 
		Позивач вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого, суд виходить з наступного.
		Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані, зокрема,  Конституцією України,  Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого  Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою  наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 №772.
		Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України від 08.04.2015 №10/284-ос про звільнення    ОСОБА_1 з посади відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу АТЦ при Службі безпеки України та зарахування у розпорядження начальника Штабу - заступника керівника АТЦ при Службі безпеки України, суд з'ясував наступні обставини.
		Наказом Голови Служби безпеки України «По особовому складу» від 08.04.2015 №10/248-ос у зв'язку з проведенням організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 05.01.2015 №1/ДСК позивача, за підпунктом «б» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України зараховано в розпорядження начальника Штабу - заступника керівника АТЦ при Службі безпеки України зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок, доплат та преміювання та матеріального забезпечення з 08.04.2015 по 08.07.2015, звільнивши його з посади відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу АТЦ при Службі безпеки України.  
		Наказ винесено на підставі рапорту заступника начальника Штабу від 16.02.2015. 
		Підпунктом «б» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України передбачено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу АТЦ при Службі безпеки України допускається: у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців.
		Пунктом 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, також передбачено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
		Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.
		Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.
		Згідно пункту 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється у разі звільнення їх з посад у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку із зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів) відповідно до актів законодавства України та нормативно-правових актів чи інших розпорядчих документів Служби безпеки України, якими визначаються мета, зміст та терміни проведення цих заходів. 
		З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою передумовою винесення наказу про звільнення та зарахування військовослужбовця у розпорядження є прийняття суб'єктом владних повноважень вмотивованого рішення, в якому зазначаються правові підстави, мета, зміст та терміни проведення організаційних заходів.  
		Оскаржуваний наказ є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України і відповідно до вимог статті 2 цього ж Кодексу, суд перевіряє чи таке рішення прийнято з урахуванням, зокрема, таких вимог: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Частиною другою  статті 77 КАС України  передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Проте, відповідач всупереч зазначених норм не надав розпорядчих документів (наказів), якими визначаються мета, зміст та терміни проведення організаційних заходів. Крім того, відповідач не підтвердив факту проведення організаційних заходів у структурному підрозділі Служби безпеки України, в якому проходив службу позивач. 
		Таким чином, оскаржуваний наказ не можна визнати законним та обґрунтованим, що, відповідно, надає підстави для захисту прав позивача в судовому порядку.
		Наступне, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу першого заступника Голови Служби безпеки України від 04.04.2015 №246-ос, яким ОСОБА_1 зменшено розмір надбавок та преміювання також є обґрунтованою з огляду на таке.
		Так, наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 04.04.2015 №246-ос позивачу установлено надбавку у розмірі 1% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно з пунктом 2.3.2 та надбавку в розмірі 1% посадового окладу згідно з пунктом 2.3.5, а також знижено розмір преміювання до 1%  посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. 
		Підставою для винесення вказаного наказу зазначено рапорт начальника Штабу від 16.02.2015.
		З рапорту заступника начальника Штабу АТЦ при Службі безпеки України від 16.02.2015 вбачається, що на підставі пунктів 2.3.2, 2.3.5, 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 23.01.2008 №35/ДСК та у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, що призвело до порушення роботи службового автотранспорту Штабу АТЦ при Службі безпеки України та порушення військової дисципліни запропоновано встановити, а фактично зменшити, позивачу розмір премії та надбавок. 
		Проте, відповідач не зазначив, які саме службові обов'язки, покладені на позивача, не виконувались та коли саме відбувались відповідні порушення роботи службового автотранспорту і чим це підтверджується, а також не зазначено у чому саме полягало порушення позивачем військової дисципліни. 
		Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів проведення службового розслідування чи притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання службових обов'язків та/чи порушення службової дисципліни. 
		Натомість, позивач неодноразово мав заохочення та відзнаки за сумлінну працю. Так,  позивачу у зв'язку з сумлінним виконанням обов'язків та у якості заохочення відповідач неодноразово призначав та виплачував премію, у тому числі незадовго перед винесенням оскаржуваного наказу, а саме - згідно наказу Служби безпеки України від 19.12.2014 №25-ОС та наказу Служби безпеки України від 24.02.2015 №129-ОС. 
		Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право установлювати надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу. 
		У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.
		Таким чином, підставою для скасування чи зменшення розміру надбавки є неналежне, а саме - несвоєчасне чи низькоякісне виконання військовослужбовцем завдань.
		Проте, відповідач не довів факту несвоєчасного чи низькоякісного виконання позивачем службових обов'язків. Посилання відповідача на систематичне невиконання покладених на нього обов'язків, неявку на службу судом відхиляється, адже відповідач надає відповідні докази щодо обставин, які мали місце вже після винесення оскаржуваного наказу про зменшення розміру надбавок та премії та після винесення наказу про звільнення позивача з займаної посади та зарахування у розпорядження начальника Штабу - заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України. 
		          За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу першого заступника Голови Служби безпеки України від 04.04.2015 №246-ос є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України у зв'язку з не призначенням позивача на рівну посаду або на нижчу посаду, але не більше як на один ступінь, суд врахував наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Статтею 43 Конституції України  закріплене право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.
		Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
		Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
		Згідно з підпунктом «б» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається, зокрема, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.
		Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
		Аналогічні положення встановлено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, яка визначає механізм реалізації вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
		Так, згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
		Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, їх начальниками в установленому порядку.
		Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов'язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов'язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками за погодженням з ним. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.
		Час перебування військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні відповідного начальника, на лікуванні, в щорічній основній, додаткових, творчих, соціальних відпустках та відпустках у зв'язку із хворобою, за сімейними обставинами та з інших поважних причин, продовжує строк цього розпорядження на період перебування військовослужбовця на лікуванні у зазначених відпустках, про що видаються відповідні накази по особовому складу щодо продовження строку перебування в розпорядженні (п. 4.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України).
		Згідно пункту 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (пп. «б» п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України) здійснюється у разі звільнення їх з посад у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку із зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів) відповідно до актів законодавства України та нормативно-правових актів чи інших розпорядчих документів Служби безпеки України, якими визначаються мета, зміст та терміни проведення цих заходів. 
		При комплектуванні вакантних посад в органах, підрозділах, закладах, установах у першу чергу розглядаються питання про призначення на ці посади військовослужбовців, посади яких скорочуються або які зараховані в розпорядження відповідних начальників у зв'язку з проведенням організаційних заходів. Їх призначення на посади здійснюється відповідно до вимог пунктів 1.3, 4.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
		Пунктом 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, також передбачено, що у разі відсутності в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку займав військовослужбовець до зарахування в розпорядження, керівник цього органу, підрозділу, закладу, установи не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку перебування військовослужбовця в розпорядженні організовує через Управління роботи з особовим складом підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності. Зазначені заходи не проводяться у випадку прийняття посадовою особою, визначеною у пункті 67 Положення, рішення про задоволення клопотання (поданого рапорту) військовослужбовця, який зарахований у розпорядження, про звільнення з військової служби у Службі безпеки України у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
		У разі неможливості призначення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на рівну посаду він призначається на нижчу посаду (не більше як на один ступінь, а за його бажанням чи згодою згідно з поданим рапортом - на будь-яку іншу нижчу) або підлягає звільненню з військової служби в установленому порядку. 
		На підтвердження вживання заходів щодо призначення позивача на відповідну посаду відповідачем надано довідки про співбесіди від 28.10.2015, 13.01.2016, 30.05.2016. Крім того, відповідач стверджує, що ним направлялись запити до підрозділів ЦУ, регіональних органів та закладів Служби безпеки України з проханням розглянути можливість подальшого проходження військової служби співробітниками, які перебувають у розпорядженні начальника Штабу АТЦ, у тому числі і позивача. Всі довідки містять підпис позивача про ознайомлення.
		Проте, згідно пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається, зокрема, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.
		Відповідач не надав суду доказів продовження строку перебування позивача в розпорядженні, тобто відповідач перебував у розпорядженні прямого начальника з 08.04.2015 до 08.07.2015, проте, у порушення вимог вказаних вище нормативно-правових актів (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) не був призначений на посаду у період з 09.07.2015 по 02.02.2017.
		З аналізу вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, вбачається прямий обов'язок відповідача після закінчення строку перебування військовослужбовця Служби безпеки України в розпорядженні прямого начальника вчинити одну з наступних дій: або призначити на рівну чи нижчу на один ступінь посаду або звільнити з військової служби в установленому порядку.
		Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач, нехтуючи встановленим  законом  обов'язком щодо працевлаштування, з урахуванням наявності, у період перебування позивача у розпорядженні відповідного начальника, вільних рівнозначних та нижчих на одну ступінь посад в системі Служби безпеки України, допустив протиправну бездіяльність, оскільки після закінчення строку перебування у розпорядженні (09.07.2015) і до моменту призначення на посаду (03.02.2017) позивач перебував у невизначеному правовому становищі, без призначення на відповідну посаду.
		Щодо позовної вимоги про скасування наказу Голови Служби безпеки України від 21.04.2015 №10/306-ос, яким внесено зміни до наказу Служби безпеки України про присвоєння позивачу військового звання «підполковник», то вона підлягає задоволенню, зважаючи на такі обставини.
		Указом Президента України «Про заохочення військовослужбовців - учасників антитерористичної операції» від 19.05.2014 №480 дозволено Міністерству оборони України, Головному управлінню Національної гвардії України, Службі безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управлінню державної охорони України під час проведення антитерористичної операції присвоювати в порядку заохочення військовослужбовцям - учасникам антитерористичної операції чергові військові звання до полковника (капітана 1 рангу) включно незалежно від займаної посади та строків вислуги у відповідному званні.
		Наказом Голови Служби безпеки України від 15.07.2014 №1350-ос за сумлінне виконання службових обов'язків в зоні Антитерористичної операції ОСОБА_1 достроково присвоєно військове звання «підполковник».
		Наказом Голови Служби безпеки України «По особовому складу» про внесення змін до деяких наказів Служби безпеки України «По особовому складу»  від 21.04.2015 №10/306-ос відповідно до статті 13 Закону України «Про Службу безпеки України» та з урахуванням результатів опрацювання матеріалів щодо присвоєння військових звань деяким військовослужбовцям штабу АТЦ при Службі безпеки України внесені зміни до наказу Служби безпеки України від 15.07.2014 №1350-ос, а саме слова «підполковник» ОСОБА_1 -  виключено.
		Підставою для винесення вказаного наказу була службова записка Головної інспекції підготовлена за наслідками перевірки правомірності присвоєння військових звань та заохочень певним працівникам Штабу АТЦ при Службі безпеки України, в якій зазначено, що дострокове присвоєння військового звання є заохоченням і надається учасникам Антитерористичної операції після документального оформлення та підтвердження наявності такого статусу. Однак слід зазначити, що ОСОБА_1 отримав статус учасника Антитерористичної операції вже після винесення наказу від 15.07.2014. 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 25 Закону України «Про службу безпеки України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Службі безпеки України,  її  органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право: морально і матеріально заохочувати співробітників Служби безпеки України та інших осіб за заслуги по забезпеченню державної безпеки; представляти їх у встановленому  порядку до державних нагород. 
		Пунктом 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV передбачено, що заохочення є важливим засобом виховання військовослужбовців і зміцнення військової дисципліни.
		Кожний командир у межах прав, наданих йому цим Статутом, зобов'язаний заохочувати підлеглих військовослужбовців за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання  службових  обов'язків.
		Заохочення має бути заслуженим. При визначенні виду заохочення враховується характер заслуг військовослужбовця та його ставлення до служби за попередній час. 
		Указом Президента України «Про заохочення військовослужбовців - учасників антитерористичної операції» передбачена можливість дострокового присвоєння військового звання у якості заохочення учасникам Антитерористичної операції. 
		Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач у період 29-30.04.2014 був у відрядженні в районі Антитерористичної операції. 
		Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з наказу АТЦ при Службі безпеки України від 06.11.2014 №33/1300т, яким підтверджено залучення ОСОБА_1 до проведення Антитерористичної операції у період з 29 по 30.04.2014, який відповідно до статті 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 №638-IV є документом, що підтверджує факт залучення військовослужбовця до проведення Антитерористичної операції.
		Згідно довідки Штабу АТЦ при Службі безпеки України від 22.11.2014 №22 ОСОБА_1 у період з 29.04.2014 по 30.04.2014 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
		Судом також з'ясовано, що посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 видано 05.02.2015.
		Отже, позивач дійсно був у відрядженні в зоні проведення Антитерористичної операції та оформив відповідний статус учасника Антитерористичної операції, що свідчить про наявність у нього права на отримання заохочення у вигляді дострокового присвоєння військового звання «підполковник» згідно Указу Президента України «Про заохочення військовослужбовців - учасників антитерористичної операції».
		Оскільки на момент винесення оскаржуваного наказу - 21.04.2015, позивач вже отримав статус учасника Антитерористичної операції, то позбавлення його заохочення у вигляді дострокового присвоєння військового звання за безпосередню участю в Антитерористичній операції на майбутнє суд визнає необґрунтованим та безпідставним.
		Фактично відповідач поклав несприятливі наслідки власної недбалості та помилки на позивача, що порушує принцип пропорційності, розумності, обґрунтованості та становить протиправне втручання у права позивача.  
		За таких обставин, вимога про визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України від 21.04.2015 №10/306-ос, яким внесено зміни до наказу Служби безпеки України про присвоєння позивачу військового звання «підполковник» підлягає задоволенню. 
		Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми не виплаченого грошового забезпечення за період з 04.04.2015 по день поновлення на посаді у розмірі, який був встановлений до прийняття протиправного наказу від 04.04.2015 №246-ОС, слід зазначити наступне.
		Враховуючи те, що судом задоволено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу №246-ОС від 04.04.2015, то при розрахунку розміру грошового утримання підлягають застосуванню надбавки у розмірі, який визначено до дати винесення вказаного наказу.   
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з квітня 2015 року по вересень 2015 року відповідачем нараховані та виплачені наступні суми грошового забезпечення: квітень 2015 року - 18643,81 грн., травень 2015 року - 137,14 грн., червень 2015 року - 3230,11 грн., липень 2015 року - 2263,20 грн., серпень 2015 року - 382,31 грн., вересень 2015 року - 3,33 грн., у період з жовтня 2015 року по лютий 2017 року грошове забезпечення позивачу не виплачувалось.
		Проте, відповідач не надав суду обґрунтованого розрахунку розміру нарахованого позивачу грошового забезпечення у спірний період, а також не довів дотримання вимог нормативно-правових актів, які визначають порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки України.  
		Суд при визначенні юридичної природи спірних правовідносин між сторонами врахував наступні обставини. 
		Чинними нормативно-правовими актами передбачено можливість особи звертатись до суду з позовом про поновлення порушеного права як шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, так і шляхом стягнення не нарахованого та/або не виплаченого грошового забезпечення військовослужбовця.
		Проте, середній заробіток та щомісячне грошове забезпечення військовослужбовця є різними за своєю юридичною природою поняттями, які мають відмінні підстави та  особливості розрахунку.
		Середній заробіток - це визначений за правовими нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період часу. Середній заробіток відображає регулярні виплати, зумовлені системами заробітної плати, і є типовим для даного працівника. Середній заробіток визначається з фактичної заробітної плати за минулий час.
		Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижче оплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100  затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
		Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
		Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Натомість, щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України має інше правове регулювання. 
		Відповідно до  статті 1 Закону  України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		Відповідно до статті 27  Закону України «Про Службу безпеки України»  держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до   Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		Частина четверта статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначає, що  грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Статтею 18  Закону України «Про Службу безпеки України»  встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
		Пунктами 1, 2  постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»  від 07.11.2007 №1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовці, осіб рядового і начальницького складу складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюються в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації.
		Зокрема, наказом Служби безпеки України від 23.01.2008 №35/ДСК, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2008 за №71/14762, затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України.
		Отже, суд дійшов висновку, що позивач фактично просить стягнути з відповідача суму щомісячного грошового забезпечення за період з 04.04.2015 та до моменту призначення на посаду - 02.02.2017, оскільки в період з 08.04.2015 по 08.07.2015 він перебував у розпорядженні прямого начальника, а після завершення строку перебування у розпорядженні прямого начальника протиправно не був призначений на посаду та протиправно не отримував щомісячне грошове забезпечення. 
		Відповідно до пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
		Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.
		Оскільки перебування військовослужбовця в розпорядженні не є звільненням, а є лише особливим тимчасовим службово-посадовим становищем, коли особа не знаходиться на конкретній посаді, проте, продовжує виконувати обов'язки і проходити службу, а також у зв'язку з тим, що відповідач протиправно не призначив позивача на посаду після закінчення строку перебування у розпорядженні прямого начальника, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача, який мав право на грошове забезпечення у визначеному законодавством розмірі у вказаний період.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Частинами першою та другою  статті 6 КАС України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  від 23.02.2006 №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Суд звертає увагу на те, що  статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Відповідно до змісту  статті 5 КАС України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом четвертим частини третьої  статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
		Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Для ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача нарахувати відповідно до вимог Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення за період з 04.04.2015 по 02.02.2017 з урахуванням розміру премій та надбавок, встановлених до прийняття наказу № 246-ОС від 04.04.2015 та за вирахуванням сум виплат, здійснених відповідачем у період з квітня по вересень 2015 року та за вирахуванням встановлених законодавством податків та зборів.
		Щодо позовних вимог про стягнення з Служби безпеки України суми спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 100000 гривень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Пунктом 3  постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4  визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Статтею 23 Цивільного кодексу України  визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Стаття 1173 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Як зазначено у пункті 4  постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
		Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів факту заподіяння  моральної шкоди та не доведено безпосереднього причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та їх наслідками у вигляді моральних чи фізичних страждань позивача.
		Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до частини першої  статті 90 КАС України  суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.
		Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-79, 139, 255 КАС України,
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати бездіяльність Служби безпеки України у період з 09.07.2015 по 02.02.2017 щодо не призначення ОСОБА_1 на рівну посаду або на нижчу посаду, але не більше як на один ступінь, - протиправною.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 04.04.2015 №246/ОС про зменшення розміру надбавок та премій ОСОБА_1.
		Зобов'язати Службу безпеки України нарахувати відповідно до вимог Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України від 23.01.2008 №35/ДСК та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.04.2015 по 02.02.2017 з урахуванням розміру премій та надбавок, встановлених до прийняття наказу від 04.04.2015 №246-ОС, за вирахуванням сум виплат, здійснених відповідачем у період з квітня по вересень 2015 року.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 08.04.2015 №10/284-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України та зарахування ОСОБА_1 в розпорядження  начальника Штабу - заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України з 08 квітня до 08.07.2015.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 21.04.2015 №10/306-ос, яким внесено зміни до наказу про присвоєння позивачу військового звання «підполковник».
		В задоволенні позовних вимог про стягнення з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 суми спричиненої йому моральної шкоди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень відмовити.   
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць.
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15  Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України  до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Позивач - ОСОБА_1 (02099, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).
		Відповідач - Служба безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ 00034074).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України (01010, м. Київ, вул. Московська, 5/2, код ЄДРПОУ 20003727).
		 
		 
		Суддя                                                                                                                  О.М. Чудак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...