Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7718/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2018. Зареєстровано: 17.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2018.
Дата набрання законної сили: 01.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		02.10.2018Справа №  910/7718/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
		 
		за позовом          Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії   "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" 
		до                     Асоціації "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" 
		про                     визнання негативної інформації недостовірною, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії
		 
		за участю представників:
		від позивача:                     Костюк В.А.
		від відповідача:          Ватажишин О.В., Чернецький О.Я.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Асоціації "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" в якому просить суд: 
		визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ДП "УКРАВТОГАЗ" (код ЄДРПОУ 36265925) негативну інформацію, поширену Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 41697102) на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, а саме наступну інформацію: "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз Украины" "Укравтогаз... Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины";
		зобов'язати спростувати недостовірну негативну інформацію, поширену Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 41697102) на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, а саме наступну інформацію стосовно ДП "УКРАВТОГАЗ" (код ЄДРПОУ 36265925): "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз Укрины" "Укравтогаз... Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины", шляхом публікації резолютивної частини рішення суду у цій справі на сторінці Асоціації "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" у Інтернет-ресурсі Facebook не пізніше 10 календарних днів з дати набрання судовим рішенням у цій справі законної сили. Спростування повинне містити посилання на рішення суду, дату його винесення, а також мати заголовок наступного змісту: "Спростування негативної недостовірної інформації стосовно ДП "УКРВАТОГA3" (код ЄДРПОУ 36265925)". Текст спростування повинен бути розміщений таким самим шрифтом, що і спростовувана інформація. Спростування повинне бути розміщене не менше одного календарного місяця;
		стягнути з Асоціації "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 41697102) на користь ДП "УКРАВТОГАЗ" (код ЄДРПОУ 36265925) грошові кошти у сумі 115000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої недостовірною негативною інформацією, розміщеною Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 41697102) на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем на своїй сторінці  у Інтернет-ресурсі Facebook, була розміщена інформація стосовно ДП "УКРАВТОГАЗ". Позивач стверджує, що дана інформація є недостовірною та принижує ділову репутацію позивача, у зв'язку із чим підлягає спростуванню у відповідності до чинного законодавства. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7718/18 та призначено підготовче засідання у справі на 16.07.2018.
		06.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що розповсюджена 21.05.2018 інформація є оціночним  судженням та здійснена відповідачем при реалізації ним свого права на свободу слова, а тому не може розцінюватись як недостовірна  інформація, що принижує його ділову репутацію, честь та гідність позивача. Також відповідач заперечив щодо заявленої позивачем до стягнення суми моральної шкоди у розмірі 115000,00 грн., з підстав недоведеності втрат немайнового характеру та відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та розміром шкоди.  
		В судовому засіданні 16.07.2018 на підставі статей 183, 233 ГПК України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.08.2018.
		01.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. 
		В судовому засіданні 02.08.2018 продовжено строк  підготовчого провадження у справі №910/7718/18, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.08.2018.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 відмовлено Асоціації "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" у задоволенні клопотання про витребування доказів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018, у зв'язку із перебуванням судді Гулевець О.В. 30 серпня 2018 року у відпустці, розгляд справи  по справі  №910/7718/18 призначено на 13.09.2018.
		В судовому  засіданні 13.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7718/18 до судового розгляду по суті на 11.10.2018, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. 
		Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.  
		Представники відповідача  проти позову заперечили, надали пояснення по суті заперечень.
		В судовому засіданні 11.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд  
		ВСТАНОВИВ:
		21.05.2018   Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ"  на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook була розміщена наступна інформація  щодо Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ":  "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз Украины" "Укравтогаз". При ориентировочной себестоимости в 15 грн. за м.куб. гос. компания   умудряется продавать газ по 12.10 грн/м.куб ещё и без НДС!!! Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины". Заработка между стоимостью добычи газа и ценой, которую платит население, хватит на все, даже поторговать в минус для государства, за счёт населения страны, ничего не стоит. Куда смотрит АМК, фискалъная служба и СБУ? 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії   "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ". 
		Позивач вважає, що недостовірність інформації, поширеної відповідачем на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, полягає у наступному:
		Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" не є державною компанією. У статутному капіталі підприємства відсутня частка державного майна;  
		Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"  не проводило продаж стисненого природного газу (СПГ) за цінами вказаними у інформації відповідача не встановлювало нижчу ціну на СПГ у порівнянні з іншими суб'єктами.  
		Національна  акціонерна компанія   "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" не  покриває збитків та не відповідає за зобов'язаннями позивача.
		Також позивач зазначає, що у зв'язку із розповсюдженням відповідачем  недостовірної  інформації позивач  зазнав моральної шкоди у сумі  115000,00 грн., яку позивачем заявлено до стягнення у судовому порядку.    
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове  задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 200 Цивільного кодексу інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		У відповідності до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
		Згідно із статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. 
		За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
		Отже, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини 1 статті 299 Цивільного кодексу України.
		У відповідності до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:  поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;   поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 15 постанови Пленуму  Верховного  Суду  України № 1 від 27.02.2009  "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").  
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).  
		Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, 21.05.2018   Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ"  на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook була розміщена наступна інформація  щодо позивача:  "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз Украины" "Укравтогаз". При ориентировочной себестоимости в 15 грн. за м.куб. гос. компания   умудряется продавать газ по 12.10 грн/м.куб ещё и без НДС!!! Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины". Заработка между стоимостью добычи газа и ценой, которую платит население, хватит на все, даже поторговать в минус для государства, за счёт населения страны, ничего не стоит. Куда смотрит АМК, фискалъная служба и СБУ? 
		Як визначено  у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009  "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Отже, для  всебічного та об'єктивного з'ясування всіх фактичних обставин справи необхідним є дослідження і встановлення, перш за все, факту поширення відповідачем неправдивих відомостей стосовно позивача.
		Так в розміщеній відповідачем інформації зазначено, що Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"   є державною компанією. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		Згідно із ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
		Частиною 8 статті 63 Господарського кодексу України визначено, що дочірнім визнається підприємство, яке перебуває в залежності (в простій або вирішальній згідно із ст. 126 ГК України)  від іншого підприємства.
		Згідно із відомостей із Єдиного державного реєстру  юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", затвердженого правлінням ПАТ НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" від 02.02.2017, протокол №26, позивач є дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" і створене за рішенням правлінням НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (протокол №32 від 14.04.2008) та відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України (наказ від 11.12.2008 №627 Про створення Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ").
		Пунктом 1.3. Статуту позивача визначено, що засновником підприємства є Національна акціонерна компанія  "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".
		Відповідно до пункту 3.1. Статуту підприємство є самостійним суб'єктом господарювання з правами юридичної особи, заснованої та зареєстрованої відповідно до чинного законодавства України. 
		Держава не відповідає за зобов'язаннями підприємств, а підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави, крім випадків, передбачених чинним законодавством України (п. 3.3. Статуту).
		У відповідності до розділу 4 Статуту позивача, серед джерел формування майна підприємства частка державного майна відсутня.
		Отже, позивач не є державним  підприємством  та як підтверджено наведеними вище обставинами є дочірнім підприємством   Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ". 
		Таким чином, поширена відповідачем інформація, що Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"  є державною компанією не відповідає дійсності.
		У своїй інформації відповідачем зазначено, що Національна акціонерна компанія   "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"  покриватиме  збитки ДП "УКРАВТОГАЗ". 
		Однак, пунктом  3.3 Статуту ДП "УКРАВТОГАЗ" визначено, що Національна акціонерна "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (засновник) не відповідає за зобов'язаннями підприємства, а підприємство відповідно не відповідає за зобов'язаннями засновника. 
		Наведені положення Статуту позивача відповідають положенням  частини 1 статті  96 Цивільного кодексу України, відповідно до яких,  юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
		З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що  поширена відповідачем інформація щодо покриття  Національною акціонерною компанією   "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"  збитків ДП "УКРАВТОГАЗ"  є також недостовірною, оскільки вона не відповідає дійсності. 
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається, зокрема, на те, що розміщена спірна інформаціє висвітлює оціночні судження, які відображають критичну оцінку відповідача щодо ціноутворення на газовому ринку.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009  "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
		Так, частиною першою  статті  30   Закону України "Про інформацію" передбачено, що  ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. 
		Згідно із ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
		Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
		Таким чином, розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
		Однак, проаналізувавши  спірну інформацію,  суд прийшов до  висновку, що відповідачем  наведено саме фактичну інформацію, правдивість якої може бути підтверджена або спростована.
		Поширена відповідачем спірна інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, наявних у відповідача на момент оприлюднення спірної інформації, які відповідач мав можливість перевірити на предмет їх дійсності.
		З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними   доводи  відповідача щодо висвітлення спірної інформації в якості оціночного судження, оскільки існують всі необхідні підстави для кваліфікації поширеної відповідачем спірної інформації саме як фактичного твердження та  перевірки такої інформації на відповідність дійсності.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що   судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 
		Враховуючи наведене вище, з огляду на встановлені   судом обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача, що  поширена Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ"  на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, інформація: "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз Украины" "Укравтогаз... Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины" є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності.
		Водночас, суд зазначає, що згідно із  частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України  при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
		За таких обставин, з урахуванням меж позовних вимог, під час розгляду даного спору  підлягає оцінці лише частина оприлюдненої відповідачем на  своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook  інформації, що оскаржувана позивачем у даній справі.
		З урахуванням наведеного, поширена відповідачем інформація щодо ціни продажу позивачем  стисненого природного газу не підлягає дослідженню в межах даної справи.
		Згідно із ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		За змістом  положень ст. ст. 94, 277 ЦК України юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		За приписами ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.
		Таким чином, суд прийшов до висновку, внаслідок поширення відповідачем спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки спірна інформація шкодить діловій репутації позивача та дискредитує останнього.
		Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу  України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
		Водночас засіб захисту, що вимагається статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).
		Враховуючи зазначене вище та  встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання  недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ДП "УКРАВТОГАЗ"   негативну інформацію, поширену Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ"   на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, а саме "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз Украины" "Укравтогаз... Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины" та зобов'язання спростувати вказану недостовірну негативну інформацію шляхом визначеним позивачем.
		Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 115000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданою поширенням недостовірної негативної інформації, розміщеної Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook.
		Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено процесуально-правовий зміст захисту права, який  полягає у тому, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.  Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. 
		Наведена правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995  "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що матеріали справи не містять та позивачем не надано, жодного доказу на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди при розповсюдженні відповідачем недостовірної інформації. 
		Твердження позивача про зменшення доходів підприємства внаслідок поширення спірної інформації відповідачем нічим не підтверджені та ґрунтуються на припущеннях. 
		З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивач в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 115000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої недостовірною негативною інформацією, розміщеною Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ"  на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
		У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Враховуючи вище викладене, суд вважає обґрунтованими  та  такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання недостовірною   та такою, що принижує ділову репутацію Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ"   негативну інформацію, поширену Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ"   на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, а саме: "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз Украины" "Укравтогаз... Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины" та зобов'язання спростувати таку   інформацію  шляхом публікації резолютивної частини рішення суду у цій справі на сторінці Асоціації "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" у Інтернет-ресурсі Facebook не пізніше 10 календарних днів з дати набрання судовим рішенням у цій справі законної сили із посиланням на рішення суду, дату його винесення, наявністю заголовку  наступного змісту: "Спростування негативної недостовірної інформації стосовно ДП "УКРВАТОГA3" (код ЄДРПОУ 36265925)" та із розміщенням тексту спростування  таким самим шрифтом, що і спростовувана інформація,  а також із розміщенням спростування не менше одного календарного місяця.
		У задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 115000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю. 
		Підсумовуючи наведене, суд задовольняє частково позовні вимоги Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії  "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".
		У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір  покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
		Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити  частково.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" (ідентифікаційний код 36265925) негативну інформацію, поширену Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" (ідентифікаційний  код  41697102) на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, а саме наступну інформацію: "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз Украины" "Укравтогаз... Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины".
		Зобов'язати спростувати недостовірну негативну інформацію, поширену Асоціацією "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" (ідентифікаційний  код  41697102) на своїй сторінці у Інтернет-ресурсі Facebook, а саме наступну інформацію стосовно ДП "УКРАВТОГАЗ" (ідентифікаційний код 36265925): "Так выглядит маркетингово-демпинговые действия государственной компании ДП НАК "Нефтегаз У крины" "Укравтогаз... Возникает вопрос, а кто покроет убытки? Конечно же суперприбыльный НАК "Нефтегаз Украины", шляхом публікації резолютивної частини рішення суду у цій справі на сторінці Асоціації "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" у Інтернет-ресурсі Facebook не пізніше 10 календарних днів з дати набрання судовим рішенням у цій справі законної сили. Спростування повинне містити посилання на рішення суду, дату його винесення, а також мати заголовок наступного змісту: "Спростування негативної недостовірної інформації стосовно ДП "УКРВАТОГA3" (ідентифікаційний код 36265925)". Текст спростування повинен бути розміщений таким самим шрифтом, що і спростовувана інформація. Спростування повинне бути розміщене не менше одного календарного місяця.
		Стягнути з Асоціації "ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ" (01001,  м. Київ, вулиця ХРЕЩАТИК, будинок 6, ідентифікаційний  код  41697102) на користь Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії   "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (03134, м. Київ, вул. ГРИГОРОВИЧА-БАРСЬКОГО, будинок 2, ідентифікаційний код 36265925)  судовий збір у розмірі 3524,00 грн. 
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано:   12.10.2018.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...