Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/1491/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2018. Зареєстровано: 18.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2018.
Дата набрання законної сили: 16.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 жовтня 2018 року 
		Київ
		справа №809/1491/16
		адміністративне провадження №К/9901/39881/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді - доповідача - Олендера І.Я., 
		суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (суддя - Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (судді: Макарик В.Я. (головуючий), Большакова О.О., Глушко І.В.) у справі №809/1491/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1559-13 від 24.06.2016.
		2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та безпідставним визначенням контролюючим органом податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як майно позивача, на яке нараховано податок, не є об'єктом оподаткування в силу приписів підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою  Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №1559-13 від 24.06.2016.
		4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що нежитлова будівля, яка використовується позивачем для виробництва товарів харчування є будівлею промисловості, а тому згідно з підпунктом «є»      підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3
		6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нерухомого майна (нежитлових приміщень) загальною площею 4 038,4 м.кв. за адресою: Івано-Франківська область, Долинський район, м. Долина, вул. Обліски, 36.
		Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №1559-13 від 24.06.2016, яким визначено позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у розмірі 49 187,71 грн.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки нежитлова нерухомість, яка належить позивачу, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Використаний у статті                      266 Податкового кодексу України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами різних галузей. 
		Позивачем подано відзив (заперечення) на касаційну скаргу контролюючого органу в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на її необґрунтованість.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		9.1 Пункт12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
		Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. 
		9.2 Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
		Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		9.3 Пункт 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.
		Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
		10. Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII).
		10.1 Пункту 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII.
		Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		11. Встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
		Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
		Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
		Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
		В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 1 січня  2015 року.
		Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки (для об'єктів нежитлової нерухомості). Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.
		При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом            2015 рік.
		Плановим відповідно до норми підпункту   12.3.4 пункту 12.3 статті   12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.
		Враховуючи ухвалення Закону №71-VIII, яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2014 року, касаційний суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
		Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів зазначає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зобов'язання щодо сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки виникають у платників податків лише після            1 січня 2016 року.
		14. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що нежитлова будівля, яка належить позивачеві на праві власності та використовується для ведення його господарської діяльності є будівлею промисловості, а отже в силу абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
		Так, використаний у положенні підпункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті           266  Податкового кодексу України Податковому кодексі України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей. 
		Відтак, об'єкт нерухомості (нежитлове приміщення), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.
		Помилковість вказаних висновків судів попередніх інстанцій не призвела до неправильного вирішення справи по суті.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		15. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. 
		16. З огляду на зазначене, враховуючи статті 12, 267 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі №809/1491/16 слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 809/1491/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		...........................
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...