Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/720/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2018. Зареєстровано: 18.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2018.
Дата набрання законної сили: 15.04.2019
Результат оскарження 24.03.2020 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: скасовано рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: 1-кп/130/33/2018
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017020000000034

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		1-кп/130/33/2018 
		130/720/17
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		 
		 
		17.10.2018 р. м. Жмеринка
		 
		Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		секретаря ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «Статус дистрибьюшн», раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.286 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020000000034 від 24.01.2017,
		за участі сторін кримінального провадження: 
		прокурора ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілої ОСОБА_6 ,
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		24.01.2017 о 14 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗиЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Короленка у м.Жмеринка Вінницької області, неподалік домогосподарства №24/2, в напрямку будівлі місцевого суду, під час початку руху та подальшої зміни напрямку руху праворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не обрав безпечного бокового інтервалу з пішоходом ОСОБА_7 , яка рухалась в зустрічному напрямку праворуч від автомобіля по краю проїзної частини дороги, внаслідок чого допустив наїзд на вказаного пішохода. 
		Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.
		Відповідно до висновку судово  медичної експертизи №16 від 28.02.2017, ОСОБА_7 внаслідок наїзду отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно  мозкової травми, розповсюджених крововиливів у м`які тканини голови, розтрощення кісток лицевого та мозкового черепу, забиття та часткового видалення речовини мозку, закритого перелому лівого ліктьового суглобу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та перебувають у причинному зв`язку зі смертю останньої. 
		Згідно висновку автотехнічної експертизи №166а від 15.03.2017 року, в ситуації яка склалася, в діях водія автомобіля «ЗиЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.п.10.1, п.13.3 Правил дорожнього руху України.
		Водій ОСОБА_3 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: 
		п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»
		п.13.3 - «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху».
		Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.10.1,13.3 ПДР України знаходяться у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_7 .
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.
		У вчиненому кримінальному правопорушенні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе спочатку визнав, потім змінив своє ставлення до вчиненого та не визнав вину. Пояснив, що 24.01.2017 він рухаючись на автомобілі «ЗиЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 5 км/год, зі сторони базару в м. Жмеринка по вулиці Короленка до магазину, під`їдаючи до повороту направо переконався чи немає інших автомобілів побачив, що навпроти його автомобіля йшла жінка яка не зупинялась, щоб пропустити автомобіль. Він, рухаючись автомобілем по суцільній колії, проїжджаючи поворот кабіною автомобіля почув стук. Зупинився, вийшов з кабіни і побачив жінку, яка лежала під заднім колесом його автомобіля, наїхав частиною заднього колеса. Визвали швидку. Вважає, що не порушував вимоги Правил дорожнього руху України. ТОВ «Статус дистрибьюшн» на якому він працює водієм відшкодувало шкоду потерпілій ОСОБА_6 , в тому числі витрати пов`язані з похованням ОСОБА_7 . 
		Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Вважає, що водій ОСОБА_3 не винен, оскільки дочка її ОСОБА_7 впала. 
		Потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що останній раз розмовляв зі своєю дружиною ОСОБА_7  24.01.2017 біля 14 години. Через пів години з мобільного телефону його дружини подзвонили та повідомили про те, що його дружина потрапила в ДТП. Оскільки в нього не було можливості приїхати то він подзвонив до сестер його дружини, які повідомили ОСОБА_6 . Знає, що 24.01.2017 ОСОБА_7 мала йти в місцевий суд. З матеріалів справи та інших осіб йому відомо, що ОСОБА_7 проходячи повз автомобіля, автомобіль кабіною проїхав, вона якось потрапила під заднє колесо, краєм колеса її голова була розтрощена. Вважає, що водій не дотримався безпечного інтервалу. Претензій матеріального та морального характеру не має.
		Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що працює експедитором у ТОВ «Статус дистрибьюшн». 24.01.2017 разом з водієм ТОВ «Статус дистрибьюшн» ОСОБА_3 на автомобілі «ЗиЛ 130» розвозили товар по м. Жмеринці. Їдучи по вул. Короленка до магазину, перед поворотом направо водій ОСОБА_3 зупинився, подивився чи немає інших автомобілів і розпочав поворот. По обочині з правої сторони дороги йшла жінка, обочина дороги була вкрита льодом. Повертаючи кабіною автомобіля почули стукіт, водій ОСОБА_3 подивився в дзеркало і зупинився і сказав «там жінка». Вийшли з автомобіля та побачили жінку, яка лежала головою на дорогу, ногами ближче до забору, без ознак життя. Зрозуміли, що жінка потрапила під заднє колесо автомобіля, послизнулася і впала. ОСОБА_3 викликав швидку. Водій ОСОБА_3 характеризується на роботі з позитивної сторони, працює давно. 
		Експерт ОСОБА_10 суду пояснив, що згідно наданих матеріалів справи, вихідних даних згідно постанови про призначення експертизи, проведеного слідчого експерименту боковий інтервал між пішоходом та правим алгоритмом автомобіля «ЗИЛ» складав 0,2 м, швидкість автомобіля складала 5 км/год, враховуючи дані безпечний боковий інтервал при такій швидкості мав би бути мінімальним 0,4 м, тому водій автомобіля «ЗИЛ» не дотримався безпечного бокового інтервалу, чим порушив п.13.3 ПДР України. Відповідно до п.10.1 ПДР України водій габаритного автомобіля «ЗИЛ» рухаючись на вузькій дорозі, вкритою ожеледицею, побачивши пішохода мав би зупинитися, пропустити пішохода, переконатися в безпечності руху та рухатися далі. Момент небезпеки між водієм та пішоходом виник коли водій побачив пішохода. Висновок експертизи підтримує. 
		Крім показів обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_9 , експерта ОСОБА_10 , його вина підтверджується слідуючими доказами:
		відповідно витягу з кримінального провадження №12017020000000034, інформація про вчинення злочину за ч.2 ст.286 КК України внесена до ЄРДР 24.01.2017 Фабула: 24.01.2017 по вул. Короленко в м.Жмеринка, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Зіл», р.н. НОМЕР_3 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка загинула на місці події (а.с.81);
		за протоколом огляду дорожньо  транспортної події від 24.01.2017 з схемою ДТП та фототаблицями встановлено, що по вулиці Короленка у м.Жмеринка Вінницької області, неподалік домогосподарства №24/2, в напрямку будівлі місцевого суду в світлу пору доби (час огляду 15.45 год. -17.48 год., стан покриття вологе частково місцями з снігом) автомобіль «ЗиЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_1 , розташований на дорозі по вул.Образцова м.Жмеринка таким чином, що відстань від правих переднього та заднього коліс до паркану домогосподарства за адресою вул.Короленка24/2 становить 1,9 та 1,9 м. Відповідно відстань від лівого заднього колеса до голови трупа ОСОБА_7 становить 6,6 м. Пошкоджень на транспортному засобі «ЗиЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_1 , які могли виникнути під час ДТП відсутні. На задньому правому колесі автомобіля наявні нашарування біологічного походження (а.с. 82-97);
		згідно висновку КУ «Жмеринська ЦРЛ» №21 від 24.01.2017 щодо результатів медичного огляду у ОСОБА_3 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено (а.с.99);
		за картою виїзду швидкої медичної допомоги №1083 від 24.01.2017 о 14.30 год. по вул.Короленка,17 м.Жмеринка (привід ДТП) констатована смерть жінки до приїзду швидкої допомоги, відкрита черепно-мозкова травма не сумісна з життям (а.с.100);
		згідно наказу №2/к від 03.10.2016 ТОВ «Статус дистрибьюшн» прийнято ОСОБА_3  на посаду водія автотранспортних засобів від 03.10.2016 (а.с.104)
		згідно копії подорожнього листа вантажного автомобіля від 24.01.2017 водій ОСОБА_3  на автомобілі «ЗИЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_2 , виїхав з гаража о 9 год.15 хв. по маршруту Вінниця  Жмеринка (а.с.111);
		відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 03.02.2017 у автомобіля «ЗиЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_1 основні пошкодження сконцентровані в лівій частині переднього бампера та мають давній характер їх утворення. Даний автомобіль обладнано кунгом. Бокові габарити кунгу розташовані навпроти зовнішніх країв задніх коліс. При провертані керма вліво-вправо, передні колеса повертаються у відповідні сторони, люфтів та заклинювань не спостерігається. При приведені автомобіля в рух, за допомогою двигуна, та подальшому натиснені на педаль гальм, автомобіль зупиняється, колеса блокуються (а.с.116-120);
		відповідно протоколу слідчого експерименту від 03.03.2017 з фототаблицями, з планом - схемою до слідчого експерименту та планом - схемою розташування автомобіля та пішохода з врахуванням слідової інформації та слідчого екперементу, проведеного у присутності адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 за участі ОСОБА_3 та двох понятих, ОСОБА_3 пояснив, що керуючи автомобілем «ЗІЛ» рухався по вул. Короленко в напрямку суду. Перед поворотом праворуч він зупинив автомобіль та помітив, що на зустріч праворуч від автомобіля по краю проїзною частини, яка вкрита ожеледицею, прямолінійно рухається жінка. Замірами встановлено, що автомобіль перебуває на відстані 1,5 м до закінчення повороту, тобто виїзду на пряму дорогу. З вказаного положення, з місця подія дорога проглядається на відстань понад 50 м. Після чого було встановлено, місце перебування пішохода в момент наїзду, яке знаходиться на відстані 5,8 м. від повороту. ОСОБА_3 показав, що пішохід в момент початку руху автомобіля розташовувалася на відстані 6,3 м до місця наїзду та рухалася в зустрічному напрямку, прямолінійно, на відстані 0.2 м від краю снігу, праворуч від автомобіля. Під час огляду місця пригоди, а саме сліду кочення заднього правового колеса автомобіля було виявлено вказаний автомобіль на проїзній частині дороги та в місці руху пішохода, встановлено даного учасника дорожнього руху, який по будові тіла схожий до потерпілої ОСОБА_11 . При цьому встановлено, що боковий інтервал між правими габаритами автомобіля та пішоходом складає 0,2 м. (а.с.121-128) Встановлено, що протокол слідчого експерименту був проведений відповідно до вимог ст. 240 КПК України, згідно ч.3 цієї статті до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 будь  яких зауважень та доповнень не надав.
		Згідно висновку судово  медичної експертизи №16 при експертизі трупа ОСОБА_7 мала місце відкрита черепно-мозкова травма у вигляді рваних ран та осаднень шкіри обличчя, розповсюджених крововиливів у м`які тканини голови, розтрощення кісток лицевого та мозкового черепу, забиття та часткового видалення речовини мозку, а також закритий перелом кісток лівого ліктьового суглобу та синець на тильній поверхні лівої кисті. Травма голови виникла від дії тупого твердого предмету з прикладанням значної сили при умові шляхово-транспортної пригоди, тобто внаслідок переїзду колесом вантажного автомобіля через голову, що мало місце 24.01.2017 року. Виявлений перелом кісток лівого ліктьового суглобу та синець на лівій кисті виникли у ОСОБА_7 в наслідок падіння тіла на ліву руку, що передувало переїзд через її голову. Смерть ОСОБА_7 настала від зазначеної відкритої черепно-мозкової травми, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебуває у причинному зв`язку зі смертю. При судово-токсикологічній експертизі крові та сечі від трупа ОСОБА_7 етилового спирту не виявлено, це свідчить про її тверезий стан в момент смерті (а.с.130-131);
		Відповідно до висновку експерта №102а від 16.03.2017 на момент експертного огляду робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «ЗиЛ 130» державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходилися в технічно працездатному стані при якому були відсутні які-небудь несправності, що впливають на її вихідні параметри та призвести до втрати керування не могли (а.с.135-138);
		Відповідно до висновку експерта №166а від 15.03.2017 року в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ЗиЛ 130» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.10.1, 13.3 ПДР України, зміст яких викладений в дослідницькій частині. Питання, як повинен був діяти в даній дорожній обстановці пішохід, експертом не досліджувалось, так як спеціальних пізнань в галузі авто техніки не потрібно, і може бути вирішене органами слідства(суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «ЗиЛ 130» ОСОБА_3 під час проїзду повз пішохода, що рухається в зустрічному напрямку, з технічної точки зору не дотримався безпечного бокового інтервалу. В заданій дорожній обстановці, при умові розвитку механізму ДТП вказаного в постанові про призначення експертизи, можливість попередження зіткнення у водія автомобіля «ЗиЛ 130» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 з технічної точки зору полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1,13.3 ПДР України, при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «ЗиЛ 130» ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 13.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.(а.с.143-145);
		Відповідно висновку експерта №185а/58-к від 11.06.2018, експертна група вважає, що мав місце повний переїзд заднім правим колесом (колесами) автомобіля «ЗиЛ 130» державний номерний знак НОМЕР_2 через голову гр-ки ОСОБА_7 , яка знаходилась на дорожньому покриті в горизонтальному положенні на спині майже перпендикулярно руху транспортного засобу, повернута обличчям доверху. Колесо транспортного засобу переїжджало через голову потерпілої у напрямку справа наліво. На це вказує наявність речовини біологічного походження на правому задньому колесі, бічне сплощення голови у бічному напрямку (зміна конфігурації голови у бічному напрямку) справа наліво, розтріскування кісток черепа та їх розходження, розрив твердої мозкової оболонки, розміщення речовини головного мозку та видавлення її з черепної коробки назовні у напрямку справа на ліво тощо, а також відсутність будь-яких слідів контакту на інших деталях цього автомобіля. 
		Дослідження питання, щодо технічної можливості попередження наїзду на пішохода в момент її падіння автомобілем «ЗиЛ 130», втрачає логічний зміст і не досліджувалось, так як в даній дорожній обстановці, при технічних параметрах, що містяться в матеріалах кримінального прповадження, з технічної точки зору можливість попередження наїзду на пішохода у водія автомобіля «ЗиЛ 130» ОСОБА_3 полягала у виконанні ним вимог п.п. 10.1,13.3 Правил дорожнього руху, тобто водій під час руху, в момент коли пішохід потрапив в поле зору водія, і при цьому рухався в зустрічному напрямку та водій усвідомив, що при проїзді повз пішохода дорожні умови не дозволяють йому проїхати з безпечним боковим інтервалом, тому він з технічної точки зору повинен був зупинитися, дочекатися коли пішохід пройде повз автомобіль, а потім розпочинати рух. 
		В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах, які містяться в матеріалах кримінального провадження, в діях водія автомобіля «ЗиЛ 130» ОСОБА_3 невідповідінсть дій вимогам п.п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
		Чи вбачається в діях пішохода ОСОБА_7 невідповідності вимогам ПДР України, які перебувають в причинному зв`язку з виникнення ДТП, експертом не досліджувалось, так як спеціальних пізнань в галузі автотехніки не потрібно, і може бути вирішене органами слідства(суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху. 
		Вирішення питання про перебування стану дорожднього покриття в причинному зв`зку з виникненням події даної ДТП, виходить за межі компетенції експерта-автотехніка, тому не досліджувалось. (а.с.193-198). 
		Відповідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Вищезазначені докази суд приймає та вважає їх належними та допустимим, так як вони узгоджуються між собою, не суперечать один одному та процесуальному закону та про їх недопустимість не встановлено судом в зв`язку з чим суд не приймає клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказів недопустимими. 
		Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Відповідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання та особу винного.
		При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, вчиненим з необережності; обставини, що пом`якшують покарання та особу винного. Так, обвинувачений раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.111), позитивно характеризується за місцем проживання та роботи (а.с.155-156), на обліку у психіатра та нарколога (а.с.157) не значиться Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
		Згідно висновку досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_3 складеної 08.06.2017 фахівцем Жмеринського МРВ з питань пробації ОСОБА_12 результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не показали високого ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а також існує ймовірність виправлення правопорушника без ізоляції від суспільства, тому з метою цього виправлення у майбутньому можливе призначене покарання альтернативне позбавленню волі. 
		Не зважаючи на висновок органу пробації, суд відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК України, крім зазначеного враховує наслідки вчиненого злочину, а саме смерть молодої жінки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якої сиротами залишилися двоє малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 не розкаявся, оскільки щире каяття, характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілим, демонструє готовність понести заслужене покарання. Дане ставлення було відсутнє у обвинуваченого ОСОБА_3 .
		Наведене свідчить про підвищену суспільну небезпечність та неможливість виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без призначення покарання, яке слід відбувати у місцях позбавлення волі, та з врахуванням обставин що пом`якшують покарання та не наполяганні потерпілими на суворе покарання в межах мінімальної межі санкції статті ч.2 ст. 286 КК України, оскільки в іншому випадку мета покарання не може бути досягнута.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. 
		Цивільний позов не заявлявся.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави. 
		Речові докази по справі слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.370,371,374 КПК України, суд
		 
		 У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		Строк відбуття покарання відраховувати з моменту затримання ОСОБА_3 для виконання вироку.
		Стягнути з ОСОБА_3  на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в розмірі 2408 ( дві тисячі чотириста вісім ) грн. 36 коп. 
		Речові докази у кримінальному провадженні: транспортний засіб «ЗІЛ 130», державний номер НОМЕР_2 , який залишений на зберігання на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Жмеринського ВПГУНП у Вінницькій області - повернути власнику (а.с. 114).
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...