Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/172/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2018.
Дата набрання законної сили: 10.10.2018
Номер судового провадження: 61-31386ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Ухвала
		 
		10 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/172/16-ц. 
		провадження № 61-31386св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		представник позивача - ОСОБА_2,
		відповідач - ОСОБА_3,
		представник відповідача - ОСОБА_4,
		третя особа - публічне акціонерне товариство - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду 
		м. Києва від 13 липня 2016 року у складі судді Гладун Х. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_3, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за договорами банківського вкладу у розмірі 2 346 135,40 грн.
		Позовна заява мотивована тим, що позивач є спадкоємцем вкладника 
		публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - 
		ПАТ «КБ «Надра») ОСОБА_5 всіх грошових вкладів з належними по них відсотками, нарахуваннями, компенсаціями, індексаціями, за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) від 14 травня 2014 року та 
		від 25 червня 2014 року. Постановою Правління Національного банку України від 06 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних». Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 неодноразово зверталася до банку з метою отримання вкладів, проте отримала лише гарантовану суму в розмірі 200 000 грн. Загальний розмір заборгованості по вкладах становить 253 674,24 грн та 90465,25 євро, що в еквіваленті 2 092 461,20 грн, а всього 2 3461 35,40 грн. 
		У зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних, а відповідач є власником істотної участі банку, позивач вважає, що саме відповідач має нести відповідальність за зобов'язаннями банку.
		Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 
		2016 року, залишеним без змін ухвалою  Апеляційного суду м. Києва 
		від 04 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки  позивач отримала гарантовану Фондом суму у розмірі 
		200 000 грн, при цьому в належний спосіб не довела вини відповідача у віднесенні ПАТ «КБ Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних. Розміщена на сайті Національного банку України публікація щодо віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних не є належним та допустимим доказом вищевказаних обставин в розумінні статей 57-59 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами.
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що саме ОСОБА_3, як власник істотної участі банку, має нести відповідальність за зобов'язаннями ПАТ «КБ «Надра» перед ОСОБА_1, оскільки саме відповідач не вжив всіх необхідних заходів для запобігання неплатоспроможності банку.
		Як на підставу доведення вини ОСОБА_3, як власника істотної участі в банку, ОСОБА_1 посилається на те, що  ухвалою Вищого адміністративного суду України встановлено, що «протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46% (нормативне значення не менше ніж 20%). Станом на 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37%. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2011 року №368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4), починаючи з 20 березня 2014 року та не усунув це порушення.
		Аргументом касаційної скарги також указано те, що діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України, була ризиковою та такою, що створювала загрозу інтересам вкладників і кредиторів банку, а також стабільності банківської системи України. Усупереч вимогам статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою встановлено обов'язок власників істотної участі в банку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку, власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Акціонери банку не підтвердили готовність надати реальну і оперативну фінансову підтримку установі, у тому числі для погашення боргів, отриманих попереднім акціонером, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників діяльності банку та неможливості своєчасного виконання зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
		Касаційна скарга також містить посилання на те, що судами не було досліджено лист Національного банку України від 31 грудня 2015 року щодо підстав віднесення банку до неплатоспроможних, та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопад 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У березні 2018 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу. 
		Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		Відповідач указує, що учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Відповідач є опосередкованим власником істотної участі ПАТ «КБ «Надра», однак не має можливостей здійснювати вплив на діяльність банку шляхом здійснення безпосередньої участі в роботі його органів управління, загальних зборах, виконавчому органі тощо, як це передбачено вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		Відзив на касаційну скаргу також містить посилання на відсутність в матеріалах справи відомостей, які б підтверджували факти завдання позивачу шкоди відповідачем, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною позивачу шкодою, у вигляді неповернення суми залишку вкладів.
		ПАТ «КБ Банк «Надра» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направило.
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		За змістом частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку  спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		У справі, яка переглядається, суд установив, що 14 травня 2014 року 
		та 25 червня 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договори строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлених у рамках пакету послуг «ПУ «Семейный эконом». 
		Відповідно до пункту 2.1 вказаних договорів ОСОБА_5 передав на вкладні рахунки наступні грошові суми: 530 000 грн за договором від 14 травня 
		2014 року; 90 000 євро за договором від 25 червня 2014 року. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, який був чоловіком позивача, помер.  
		09 квітня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого остання отримала у спадщину грошові вклади з належними по них відсотками, нарахуваннями, компенсаціями, індексаціями, що знаходяться у ПАТ «КБ «Надра». 
		Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання вкладів.
		06 лютого 2015 року Правління Національного банку України 
		прийнято постанову № 83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних». 
		Позивачу, як правонаступнику вкладника, було виплачено гарантовану спеціальним законом суму в розмірі 200 000 грн.
		Судом установлено, що згідно офіційної відкритої інформації НБУ відповідач ОСОБА_3 є учасником і єдиним опосередкованим власником 89,97 % статутного капіталу ПАТ «КБ Банк «Надра».
		Згідно з частиною четвертою статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції від 06 лютого 2015 року, чинній станом на момент віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних) власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
		Відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції від 06 лютого 2015 року, чинній станом на момент віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних) на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
		З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у судах касаційної інстанції перебували на розгляді справи щодо застосування положень частини шостої статті 58 Закону України Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		При вирішенні таких спорів, суд касаційної інстанції погоджувався з висновком судів попередніх інстанції про те, що передбачена частиною шостою статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відповідальність власників істотної участі та керівників банку не є автоматичною. Така відповідальність може бути застосована до власників істотної участі лише в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних з вини таких власників. 
		Таким чином, особа, яка вимагає стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди указаними особами,внаслідок дій або бездіяльності, розмір зазначеної шкоди, надати докази зв'язку між невиконанням зобов'язань та заподіяною шкодою та докази вини власника.
		До таких висновків прийшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у  справах: № 757/24481/16-ц ухвала 
		від 27 березня 2017 року; №761/3002/15-ц ухвала від 29 березня 2017 року; 
		№ 753/23222/15-ц ухвала від 10 травня 2017 року; №759/2588/16-ц ухвала 
		від 05 липня 2017 року; 753/10904/16-ц ухвала від 25 вересня 2017 року; 
		№ 761/25478/15-ц ухвала від 04 жовтня 2017 року; №757/25664/15-ц ухвала від 13 жовтня 2016 року.
		Також Вищий господарський суд України у справах №№ 910/10919/15 постанова від 13 січня 2016 року та 910/15296/16 постанова від 07 червня 
		2017 року.
		Аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у постановах від: 21 лютого 2018 року у справі №643/2472/16-ц; 21 березня 2018 року у справі №757/10643/17; 16 травня 2018 року у справі №757/34878/15-ц; 20 червня 
		2018 року у справі № 757/3766/17-ц; 21 червня 2018 року у справі №757/26671/17-ц.
		У деяких наведених судових рішеннях, суд касаційної інстанції вважав, що на власників істотної участі банку та/або їх керівників може бути покладена відповідальність лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.
		Разом із тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 25 вересня 2017 року, справа 
		753/10904/16-ц, та від 04 жовтня 2017 року, справа № 761/25478/15-ц,  зазначив лише про той факт, що вкладнику гарантована сума вкладу виплачена і вкладник, згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не позбавлений права отримати згідно із чергою решту коштів. При цьому суд касаційної інстанції взагалі не вважав за необхідне досліджувати вину власника істотної участі банку.
		Крім того, спростовуючи доводи касаційної скарги щодо непорушності права власності та дотримання всіх складових принципу верховенства права  при вирішенні спорів, пов'язаних з власністю особи, Вищий господарський суд України у постанові від 07 червня 2017 року, справа №910/15296/16, вказав, що надання необґрунтованих переваг одному з кредиторів банку за рахунок стягнення заборгованості з одного з акціонерів банку, вина якого у настанні неплатоспроможності банку не доведена, свідчило б про порушення принципу  верховенства права.
		У справі, яка переглядається, як на підставу доведеності вини ОСОБА_3, власника істотної участі в банку, ОСОБА_1 посилається на те, що  судовими рішеннями, ухваленими у порядку адміністративного судочинства, якими ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до Національного банку України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, встановлено, що саме власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.
		Так, даним судовим рішенням  установлено, що «протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46% (нормативне значення не менше ніж 20%). Станом на 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37%. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2011 року №368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4), починаючи з 20 березня 2014 року та не усунув це порушення».
		У матеріалах справи також наявна ухвала Печерського районного суду 
		м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі.
		Разом із тим, у постанові Правління Національного банку України 
		від 06 лютого 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» основна причина віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних зазначено - недокапіталізація банку відповідно до вимог стрес-тестування та неприведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України.
		Національний банк зазначив, що віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 році, призначення якої було викликано, зокрема, ризиковою діяльністю попереднього менеджменту на чолі з ОСОБА_8, який не забезпечив якісного управління банком та фактично довів його до банкрутства. Однак зусилля та заходи, що в подальшому вживалися менеджментом ПАТ «КБ «Надра» для покращення його діяльності та функціонування відповідно до встановлених нормативів, виявилися недостатніми в умовах фінансово-економічної кризи.
		Ураховуючи, що положенням частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не урегульовано питання, у який саме спосіб має бути доведена вина власника істотної участі в банку у віднесенні банку до категорії неплатоспроможних та зважаючи на те, що суди касаційної інстанції при вирішенні аналогічних справ доходять різних висновків, які впливають на єдність судової практики, колегія суддів вважає, що вирішення цього правового питання, з урахуванням наведених вище правових висновків судів касаційної інстанції у подібних правовідносинах, містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру  до відправлення правосуддя.
		Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		А, отже, правовою проблемою є загальне визначення підстав, меж, принципів відповідальності власника істотної участі в банку, зокрема, відповідальності за бездіяльність та її наслідки (частина четверта статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність») або дії та їх наслідки (частина п'ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), тягар доведення вини тощо.
		Керуючись частиною п'ятою  статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ :
		 
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         В. С. Висоцька
		 
		 
		Судді                                                                                                     А. О. Лесько
		 
		                                        
		                                                                                                     В. В. Пророк
		 
		 
		          В. М. Сімоненко
		 
		 
		                                                                                                                І. М.Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...