Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 236/2139/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2018.
Дата набрання законної сили: 09.10.2018
Номер судового провадження: 51-6456км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		09 жовтня 2018 року
		м. Київ
		справа № 236/2139/17
		провадження № 51-6456км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050420000909, за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. А. Іваново А. Іванівського району Одеської області та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості, 
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 364-1 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 
		20 жовтня 2017 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 затверджено угоду від 11 жовтня 2017 року про визнання винуватості та засуджено ОСОБА_6 за: ч. 1 ст. 197-1 КК до штрафу в розмірі 
		300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн; 
		ч. 1 ст. 364 -1 КК до штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати керівні посади у сфері господарської діяльності на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 
		5100 грн, з позбавленням права обіймати керівні посади у сфері господарської діяльності на строк 1 рік.
		Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6 в дохід держави 2376 грн процесуальних витрат.
		Вироком установлено, що ОСОБА_6 був засновником та головою фермерського господарства «Стимул 777» (ЄДРПОУ 32974022), наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов`язками з управління зазначеного господарства, тобто був службовою особою юридичної особи приватного права. 
		У травні 2016 року ОСОБА_6 без проведення передбачених ст. 134 Земельного кодексу України земельних торгів, за відсутністю вчиненого та зареєстрованого в установленому порядку правочину, зловживаючи повноваженнями голови фермерського господарства, всупереч інтересам юридичної особи приватного права, з метою одержання неправомірної вигоди, порушуючи статті 93, 116-126 Земельного кодексу України, статті 6, 13-20 Закону України «Про оренду землі», самовільно зайняв земельну ділянку 
		(к/н 1423055700:03:000:1016) площею 49, 0619 га, яку віднесено до земель категорії сільськогосподарського призначення і яка розташована на території колишньої Кіровської селищної ради на межі з територією Кремінського району Луганської області, та використав її у господарських цілях ФГ «Стимул 777», чим завдав шкоди державі на суму 78 400, 92 грн. 
		Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 27 лютого 2018 року вирок щодо ОСОБА_6 залишив без зміни.
		 
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений та його захисник порушують питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог зазначають, що: у матеріалах справи відсутні журнал та фіксація судового засідання від 03 серпня 2017 року, що є порушенням вимог статей 107, 108 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК); довіреністю представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_8 не передбачено повноважень стосовно надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості; визнання засудженим вини не є в повній мірі добровільним та беззастережним, внаслідок чого угоду затверджено незаконно; в самій угоді відсутні умови часткового звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 472 КПК; апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги та не вказав підстав, на яких її визнано необґрунтованою; суд апеляційної інстанції не надав оцінки доказам, які було долучено до апеляційної скарги, та порушив вимоги ч. 1 ст. 363 та ч. 1 ст. 405 КПК, а тому його ухвала не відповідає вимогам статей 419, 370 КПК. 
		У запереченні на касаційну скаргу прокурор, вважаючи судові рішення законними й обґрунтованими, просив вирок та ухвалу залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та захисника  без задоволення. 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_6 мають бути залишені без зміни. 
		 
		Мотиви Суду
		Главою 35 КПК передбачено умови, за яких може бути укладено угоду про примирення або угоду про визнання винуватості, вимоги до змісту угоди, наслідки укладення та затвердження угоди, а також порядок судового провадження на підставі угоди. 
		Частиною 4 ст. 469 КПК передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, а також з певними особливостями щодо особливо тяжких злочинів. 
		Як убачається з матеріалів провадження, між прокурором та 
		ОСОБА_6 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів невеликої тяжкості 11 жовтня 2017 року було укладено угоду про визнання винуватості. 
		Зазначена угода, як видно з її змісту, зокрема, містить беззастережне визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 364-1 КК, узгоджене покарання (як основне, так і додаткове) та згоду останнього на його призначення. Угоду підписано прокурором, ОСОБА_6 та його захисником. 
		Згідно з журналом та звукозаписом судового засідання місцевий суд перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості перевірив відповідність її змісту ст. 472 КПК, виконав вимоги, передбачені частинами 4 та 7 ст. 474 КПК, у тому числі щодо роз`яснення обвинуваченому наслідків укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК. Суд також переконався в добровільності її укладення, що вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді (ч. 6 ст. 474 КПК).
		Таким чином, судове провадження здійснено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а вирок, яким затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_6 про визнання винуватості, відповідає вимогам ст. 475 КПК.
		Колегія судів не вбачає підстав для іншого висновку. 
		Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що визнання засудженим вини не є в повній мірі добровільним та беззастережним, внаслідок чого угоду затверджено незаконно, є безпідставними.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 424 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку засудженим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4  7 ст. 474 КПК, у тому числі нероз`яснення засудженому наслідків укладення угоди.
		З огляду на зазначені вимоги закону, доводи засудженого та захисника в касаційній скарзі про те, що довіреністю представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_8 не передбачено повноважень стосовно надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості, а також що в угоді відсутні умови часткового звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків, знаходяться поза межами касаційного оскарження.
		Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що довіреністю представника потерпілої юридичної особи містить повноваження ОСОБА_8 щодо представництва Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, зокрема, в місцевих загальних судах при розгляді кримінальних справ та користування правами, визначеними процесуальним законодавством.
		Що стосується відсутності в угоді умов часткового звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення, то, як видно з матеріалів справи, цивільний позов у цьому кримінальному провадженні про відшкодування завданої шкоди не заявлявся. Сторонами угоди погоджено питання щодо відшкодування ОСОБА_6 витрат за проведення судово-економічної експертизи (процесуальні витрати).
		Також є безпідставними доводи касаційної скарги щодо порушення місцевим судом вимог статей 107, 108 КПК. У справі міститься журнал (а.с. 32) та технічний запис підготовчого судового засідання від 03 серпня 2017 року (відповідний диск долучено до матеріалів справи). 
		Апеляційний розгляд здійснено у межах апеляційної скарги з урахуванням особливостей, передбачених для оскарження в апеляційному порядку вироку на підставі угоди про визнання винуватості (ч. 4 ст. 394 КПК), з дотриманням вимог ст. 405 КПК. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. 
		Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальні справі щодо ОСОБА_6 . Суд не встановив.
		Враховуючи наведене, касаційна скарга засудженого та захисника задоволенню не підлягає. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 
		20 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 
		27 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та його захисника  адвоката 
		ОСОБА_7  без задоволення. 
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...