Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/528/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2018. Зареєстровано: 18.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2018.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		  
		 
		09.10.2018  м. Івано-ФранківськСправа № 909/528/18
		Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді  Максимів Т.В.   , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовом:  Дочірньої компанії  "Газ України"  Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
		до відповідача: Публічного акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації  "Івано-Франківськгаз" 
		про стягнення  5 317 052,33 грн 
		за участю:
		від позивача:  Міненко В.М., 
		від відповідача: Данилюк Г.Й. 
		 
		Суть спору.  Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської  області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" з вимогами про стягнення 5317052,33 грн. за договором поставки природного газу №06/09-7286 від 25.02.2009, з яких: 1186608,03 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання за період з 14.06.2015 по 31.05.2018 та  4130444,30 грн. - інфляційних втрат за період червень 2015 - квітень 2018.
		          Позиція позивача.
		          Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що прийняття судом рішення не припиняє зобов"язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов"язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум, в зв"язку із чим позивач нарахував відповідачу  3 % річних та інфляційні втрати, зважаючи на часткову оплату боргу за  мировою угодою.
		          Також, позивачем вказано, що актами цивільного законодавства не встановлено, що цивільні права та обов"язки можуть виникати з рішення суду у вигляді ухвали про затвердження мирової угоди, якою визначено саме порядок виконання рішення, а не грошового зобов"язання, передбаченого умовами правочину у вигляді договору. 
		          Підставою виникнення  цивільних прав та обов"язків з виконання грошового зобов"язання зі сплати основного боргу у сумі 17206301,13 грн за переданий природний газ у правовідносинах у справі господарського суду Івано-Франківської області №6/56- є договір поставки природного газу №06/09-7286 від 25.02.2009, який встановлює, зокрема строки виконання цього грошового зобов"язання. Зазначив, що мирова угода, затверджена на стадії виконання судового рішення  є процесуальним актом, в якому встановлюється інший спосіб та порядок виконання судового рішення, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду у справах №904/8731/17 від 24.04.2018, №921/412/17-г/7 від 15.05.2018.
		           03.08.2018 позивачем подано відповідь на відзив вх.№11819/18, де зазначено, що сторонами цього спору за взаємною згодою не було реалізовано право на реструктуризацію заборгованості за природний газ, яка виникла згідно договору поставки природного газу №06/09-7286 від 25.02.2009 станом на 01.01.2011, відповідно до чинного законодавства, а саме шляхом укладення договору про реструктуризацію  заборгованості на умовах Закону України  "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Вказав, що сторонами з врахуванням  норми, викладеної у п.2.6 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", з метою ненастання негативних наслідків для відповідача у вигляді стягнення коштів в примусовому порядку, було вирішено врегулювати саме порядок виконання судового рішення в частині суми основного боргу, у зв"язку з чим сторонами підписано та господарським судом Івано-Франківської області ухвалою від 16.07.2012 затверджено мирову угоду у справі №6/56.          
		          В судовому засіданні представник позивача  позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у  позовній заяві вх.№8944/18 від 18.06.2018 та  відповіді на відзив вх.№11819/18 від 03.08.2018 та  відповіді на заперечення  відповідача на пояснення позивача  вх.№15393/18 від 08.10.2018.
		 
		          Заперечення відповідача.
		           19.07.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх.№11104/18,  в якому останній  проти позову заперечив.  Вказав, що укладення  08.06.2012 сторонами мирової угоди   є єдиною можливою формою виконання вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки іншого способу  реструктуризувати заборгованість по якій  винесене рішення суду та триває виконавче провадження законодавством не передбачалось. Звернув увагу суду на те, що мирова угода виконується належним чином, шляхом проведення оплати заборгованості згідно графіка погашення та умовами мирової угоди не передбачено, що основний борг в сумі 17206301,13 грн підлягає індексації на індекс інфляції згідно з  офіційним повідомленням Державного комітету статистики України в офіційному друкованому виданні.
		           14.09.2018 представником відповідача подано заперечення на пояснення, наведені позивачем у відповіді на відзив, де зазначено, що підставою для укладення  мирової угоди є п.2.6. ст.2  Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який передбачає обов"язковість  укладення договору на реструктуризацію заборгованості за спожитий газ та метою якого є вирішення проблем сплати боргів, забезпечення умов для підвищення рівня поточних розрахунків за спожитий природний газ та електричну енергію, а також створення умов для поліпшення фінансово- економічного стану підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, а також суб"єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов"язану з постачанням природного газу та електричної енергії за регульованими тарифами, запобіганню їх банкрутству. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. 
		          В судовому засіданні представник  відповідача проти позову заперечив   з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вх.№11104/18  від 19.07.2018 та запереченні  на пояснення наведені позивачем у відповіді на відзив від 14.09.2018.
		          Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
		                    Ухвалою від 22.06.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.07.2018.
		          Ухвалою від 19.07.2018 постановлено продовжити підготовче провадження строком на 30 днів та відкласти підготовче засідання у справі на 18.09.2018.
		           18.09.2018  ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 09.10.2018.
		          Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи у засіданні суду здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		          У судовому засіданні 09.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		          Обставини справи.
		          Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши подані сторонами докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
		           25.02.2009 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз" (в подальшому - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (Покупець)  укладено договір поставки природного газу №06/09-7286 з подальшими змінами та доповненнями (договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов"язався передати у власність Покупця в 2009 році природний газ, а Покупець зобов"язався прийняти та оплатити поставлений газ на умовах цього договору.
		          На виконання умов  договору, Позивач у січні - грудні 2009 передав Відповідачу природний газ на загальну суму 131972187,85грн., а останній, розрахувався за отриманий природний газ частково в розмірі 44184579,40 грн, що стало підставою для звернення Позивача до суду з позовними вимогами про стягнення  заборгованості в сумі 67581306,00грн, нарахувавши на неї пеню, 3% річних  та інфляційні втрати.
		          Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2010 у справі №6/56 (а.с.88), позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволені частково; вирішено  стягнути  з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" 67581306,00 грн. основного боргу, 3449116,39 грн. пені, 1445428,02грн. 3% річних, 6295578,26грн. інфляційних втрат, 25500грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		           16.07.2012 Господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу у справі №6/56-19/45 (а.с.90), якою затверджено мирову угоду від 08.06.2012, укладену між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз"  в процесі виконання судового рішення, згідно умов якої визначено порядок виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2010 у справі №6/56 в частині суми основного боргу, який на момент підписання мирової угоди становив 17206301,13 грн.
		          Пунктом 2 мирової угоди встановлено, що на момент укладання цієї мирової угоди боржником повністю погашені суми: пені, втрат внаслідок інфляційних процесів, 3% річних, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		           В п.3 мирової угоди вказано, що враховуючи вимоги п.2.6. ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання судового рішення  в частині суми основного боргу, яка на момент підписання цієї мирової угоди становить 17206301,13 грн.
		          Відповідно до п.4 мирової угоди Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2 цієї мирової угоди, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіка погашення заборгованості. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Стягувача у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню. Період сплати заборгованості, відповідно до Графіка становить  червень 2012  року - травень 2032 року.
		          Згідно з п.п.11, 12  мирової угоди, за невиконання її умов сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У випадку порушення Боржником умов погашення суми основного боргу в частині сплати платежів у розмірі та у терміни, визначені п.4 цієї мирової угоди, Стягувач має право негайно вживати передбачених законодавством заходів до примусового виконання цієї угоди, в тому числі шляхом пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди на примусове виконання до органу державної виконавчої служби. 
		          Відповідно до п.13 мирової угоди Боржник зобов'язується відшкодувати Стягувачу збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань щодо погашення заборгованості відповідно до порядку, встановленого п.4 цієї Мирової угоди.
		          Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем (Боржником) на виконання умов укладеної мирової угоди  за період  липень 2012 - травень  2018  сплачено 5161890,24 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунком боргу (а.c.13-14) та   платіжними дорученнями  (а.с.16 - 87).
		          Таким чином, сума боргу з урахуванням часткового погашення заборгованості станом на 01.06.2018  складає 12044410,89 грн.
		          Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
		          Позивач посилаючись  на недотримання Відповідачем умов п.6.1 договору поставки природного газу №06/09-7286 від 25.02.2009  щодо здійснення розрахунків у встановлений саме договором строк (за умов відсутності претензій щодо дотримання строків платежів, визначених Графіком мирової угоди), звернувся з позовними вимогами до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз"  3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання за період з 14.06.2015 по 31.05.2015 та інфляційних втрат за період з червня 2015  по квітень 2018.
		 
		          При ухваленні рішення суд виходив з наступного.
		          За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб"єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
		          Предметом спору є стягнення з Відповідача нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на суму порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов'язань з оплати поставленого Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природного газу у січні- грудні 2009  3% річних та інфляційних втрат. Заявлений позов ґрунтується на договорі поставки природного газу №06/09-7286 від 25.02.2009.
		          Факт порушення  Відповідачем умов виконання грошового зобов"язання, визначених п. 6.1. договору поставки природного газу, сума якого є базою для нарахування стягуваних в межах цієї справи сум 3% річних та інфляційних втрат, встановлений чинним судовим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2010 у справі №6/56 та  не підлягає доказуванню   (ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України).
		          Як вбачається з матеріалів справи, позивач  посилаючись на правову позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 24.04.2018 у справі №904/8731/17 стверджує, що мирова угода не є договором у господарському (цивільному) правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, вона має на меті припинення спору на умовах погоджених сторонами та затверджених судом; правова природа заборгованості за договором є незмінною, а мирова угода впливає лише на порядок примусового виконання рішення. Тому, при визначенні наявності прострочення виконання грошового зобов"язання керувався умовами договору, а саме   п.6.1. договору.
		          Суд погоджується з твердженням позивача що вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природу та підстави виникнення боргу, що відповідає правовій позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 24.04.2018 у справі №904/8731/17.
		          Проте твердження  позивача про те, що мирова угода не є правочином  у цивільно  - правовому розумінні та не змінює строки виконання грошового зобов"язання, а є лише процесуальним актом, в якому встановлюється інший спосіб та порядок виконання судового рішення,  суд вважає помилковим виходячи з наступного:
		          Правовою підставою укладення мирової угоди сторонами вказано крім  рішення господарського суду від 15.06.2010, п.2.6. ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який передбачає обов'язковість укладення договору на реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, та метою якого (Закону) є вирішення проблеми сплати боргів, забезпечення умов для підвищення рівня поточних розрахунків за спожитий природний газ та електричну енергію, а також створення умов для поліпшення фінансово-економічного стану підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, а також суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану з постачанням природного газу та електричної енергії за регульованими тарифами, запобіганню їх банкрутству тощо.
		          Пункт 2.6. ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який розповсюджувався на сторін цієї справи на момент укладання мирової угоди в силу ст.1 вказаного Закону та зважаючи на період формування несплаченої заборгованості, не містить будь-яких обмежень можливості укладення договору на реструктуризацію через наявність винесеного судового рішення про стягнення грошових коштів.
		          Мирова угода  відповідає вказаним вимогам договору про реструктуризацію, оскільки в частині узгодження уповноваженими представниками сторін (п.3 угоди) забезпечує належне волевиявлення, спрямоване на реструктуризацію заборгованості згідно з Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", а з урахуванням її затвердження судом в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, на дату затвердження), забезпечує виконання судового рішення в межах такої реструктуризації.
		          Затверджена ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2012  мирова угода  відповідає визначенню правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.
		          Суд вважає, що  іншого варіанту забезпечення Боржнику можливості фактичної реалізації, передбачених п.2.6. ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" прав на реструктуризацію заборгованості за умов вже наявного чинного судового рішення, порядок і строки примусового виконання якого регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", яким не передбачено можливості позасудового коригування строків примусового виконання грошового зобов"язання, відносно якого було ухвалено судове рішення не вбачається.
		          Суд відхиляє аргументи позивача щодо застосування правових позицій Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду  у справах №904/8731/17 від 24.04.2018,  №921/412/17-г7 від 15.05.2018, оскільки:
		- Верховний суд не розглядав справи в контексті положень спеціальних приписів п.2.6. ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", тоді як в цій справі мирова угода містить безпосередньо вказівку на її укладання саме на підставі цієї спеціальної норми;
		- заперечення наявності у мировій угоді статусу договору в цивільному/господарсько-правовому розумінні здійснено в контексті висновку про невідповідність її ознакам новації у розумінні ст.604 Цивільного кодексу України, з чим  суд повністю погоджується, оскільки укладання та затвердження мирової угоди дійсно не змінили правову природу грошового зобов"язання.
		          Суд зауважує, що в цьому випадку мирова угода не є новацією, проте з урахуванням реструктуризації заборгованості в порядку п.2.6. ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" мала своїм наслідком у відповідності до ч.1 ст.651 та ст.654 Цивільного кодексу України зміну строку сплати боргу.
		 
		          Висновки суду.
		          Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність прострочення грошового зобов"язання у розумінні ст.610 та ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено і матеріалами справи не підтверджено порушення Відповідачем  умов мирової угоди, якою змінено строки виконання грошового зобов"язання, а тому у стягненні з Відповідача  5317052,33 грн за договором поставки природного газу №06/09-286 від 25.02.2009, з яких: 1186608,03 грн - 3% річних  за період з 14.06.2015 по 31.05.2018 та  4130444,30 грн - інфляційних втрат за період червень 2015 - квітень 2018 належить відмовити. 
		          
		          Судові витрати.
		Відповідно  до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в розмірі 79755,79 грн  покласти  на  позивача.          
		        На підставі викладеного, у відповідності до  ст. 129 Конституції України, керуючись статтями  129, 222,  232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		                                                  ВИРІШИВ:
		          
		          в позові   Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка,1, м.Київ,04116, код 31301827) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (вул.Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ,76010, код 03361046)  про стягнення 5317052,33 грн  - відмовити.
		          
		          Cудовий збір покласти  на позивача.
		          
		          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено 18.10.2018 
		 
		 
		Суддя                                                                           Максимів Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...