Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/11570/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2018.
Дата набрання законної сили: 17.10.2018
Номер судового провадження: 61-13159ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		17 жовтня2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 643/11570/15-ц
		провадження № 61-13159св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: Комунальне підприємство «Харківводоканал», Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2016 року у складі судді Букреєвої І. А. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал»), Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс»)про захист прав споживача, посилаючись на те, що у лютому 2012 року відповідачі призупинили подачу холодної води у квартиру АДРЕСА_1, в якій він проживає та яка перебуває у комунальній власності, чим порушили вимоги Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідачів поновити подачу холодної води до вказаної квартири.
		 
		Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківводоканал» про захист прав споживачів закрито.
		 
		Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_1 до КП «Жилкомсервіс» відмовлено.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2016 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року залишено без змін. Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року, скасовано, справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківводоканал» направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
		 
		Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2016 року позов задоволено. Зобов'язано КП «Харківводоканал» поновити постачання холодної води до квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що КП «Харківводоканал» надає послуги з холодного водопостачання у будинку АДРЕСА_1 та саме цим підприємством було направлено ОСОБА_1повідомлення про відключення квартири від системи водопостачання. Нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено відключення споживача від послуги з холодного водопостачання за ініціативою виконавця цих послуг.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу КП «Харківводоканал» відхилено. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2016 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
		 
		У травні 2017 року КП «Харківводоканал» подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що у березні 2014 року позивач звертався до підприємства з позовом про зобов'язання відновити водопостачання до квартири. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04  вересня 2014 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено з тих мотивів, що ще у 2009 році Комунальним підприємством «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» було призупинене постачання води до квартири ОСОБА_1 у зв'язку з наявною у нього заборгованістю з оплати вказаних послуг. Позивач не надав доказів того, що саме КП «Харківводоканал» здійснило відключення квартири від системи водопостачання. Підприємство не порушувало прав ОСОБА_1, а тому є неналежним відповідачем у справі. Повідомлення КП «Харківводоканал» про відключення квартири позивача від системи водопостачання є видом претензії і має інформаційний характер. Обов'язок з обслуговування внутрішньобудинкових мереж водопостачання покладено на утримувача будинку.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 28 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		14 березня 2018 року справу № 643/11570/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надійшло. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1, яка перебуває у комунальній власності.
		 
		14 лютого 2012 року КП «Харківводоканал» направило позивачу повідомлення № 86 про відключення споживача ОСОБА_1 від водопостачання його квартири у зв'язку з наявною заборгованістю за надані послуги.
		 
		Актом КП «Харківводоканал» про обстеження стану водопровідної системи квартири АДРЕСА_1 від 23 липня 2014 року встановлено, що водопровід до вказаної квартири обрізаний, послуга з холодного водопостачання не надається.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV), комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, холодною водою та водовідведенням; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
		 
		Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з постачання холодної води і водовідведення, порядок обліку і оплати цих послуг регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила). 
		 
		Цими Правилами встановлені права та обов'язки виконавця послуг, яким у даному випадку є КП «Харківводоканал».
		 
		Так, згідно з пунктом 32 Правил виконавець має право: 1) у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором; 2) вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги; 3) вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) доступу, у тому числі несанкціонованого, в приміщення споживача для ліквідації аварій відповідно до встановленого законом порядку.
		 
		Відповідно до пункту 33 Правил виконавець зобов'язаний: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил; проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; відновлювати надання послуг за письмовою заявою споживача шляхом зняття пломб із запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) протягом доби.
		 
		Частиною третьою статті 16 Закону № 1875-ІVвизначено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за окремими винятками, до числа яких не віднесено наявність у споживачів заборгованості за надані послуги.
		 
		Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27 червня 2008 року № 190, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування, передбачено відключення від водопостачання тільки в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.
		 
		Отже, ні Законом № 1875-ІV, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право виконавця послуг припинити водопостачання у разі несвоєчасної оплати споживачем наданих йому послуг.
		 
		Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що КП «Харківводоканал» як виконавець послуг з холодного водопостачання у будинку АДРЕСА_1 зобов'язане поновити надання такої послуги до квартири позивача.
		 
		Відповідно до статті 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. 
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що КП «Харківводоканал» не здійснювало відключення квартири позивача від системи водопостачання, не мають правового значення для правильного вирішення справи. 
		 
		КП «Харківводоканал» не заперечувало, що постачання води до квартири ОСОБА_1 було призупинене попереднім виконавцем послуг з холодного водопостачання у будинку АДРЕСА_1 - Комунальним підприємством «Виробничо-технологічне підприємство «Вода». 
		 
		Тому відповідач як новий виконавець послуг з водопостачання у вказаному будинку повинен поновити надання такої послуги. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що обов'язок з обслуговування внутрішньобудинкових мереж водопостачання покладено на утримувача будинку - КП «Жилкомсервіс», а тому КП «Харківводоканал» є неналежним відповідачем у справі, також є неспроможними з огляду на таке. 
		 
		Відповідно до статті 1 Закону № 1875-ІV управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
		 
		Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1875-ІV управитель зобов'язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; здійснювати огляд основних конструктивних елементів, огороджуючих конструкцій будинків і споруд, інженерних мереж, об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях (зовнішніх та внутрішньобудинкових систем, під'їзних шляхів і тротуарів), і складати відповідні акти; забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.
		 
		Отже, до компетенції управителя відноситься утримання внутрішньобудинкових систем у належному стані, а не підключення водопостачання до квартир у випадку його попереднього відключення у зв'язку з наявністю заборгованості за надані послуги.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Оскільки виконання рішення суду першої інстанції було зупинене ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року, у зв'язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його виконання.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Московського районного суду міста Харкова                  від 26 жовтня 2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ.А.Стрільчук  Судді:С.О.Карпенко   В.О.Кузнєцов   О.В.Ступак    Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...