Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/3551/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2018. Зареєстровано: 22.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2018.
Дата набрання законної сили: 04.02.2019
Номер судового провадження: П/820/5197/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Харків 
		10 жовтня 2018 р. № 820/3551/18 
		Харківський окружний адміністративний суд
		в складі головуючого  судді Білової О.В.,
		за участю секретаря судового засідання  Ділбаряна А.О., 
		за участю позивача  Кашенка Я.С., свідка  ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Польова пошта НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_5 (польова пошта НОМЕР_6 ) (військове містечко № 1, АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - 
		В С Т А Н О В И В:
		До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_2 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (Польова пошта НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_5 (польова пошта НОМЕР_6 ), в якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо невидачі ОСОБА_3 атестату на продовольство при його вибутті з військової частини НОМЕР_5 .
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо незабезпечення ОСОБА_2 харчуванням за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині НОМЕР_2 за період з 11.05.2016 по 01.12.2017.
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію вартості неотриманого харчування за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині НОМЕР_2 за період з 11.05.2016 по 01.12.2017.
		- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		- стягнути з Військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Збройних силах України, в тому числі з 07.03.2015 за контрактом. Позивача було переведено з Військової частини НОМЕР_5 до Військової частини НОМЕР_2 в травні 2016. Під час переведення позивача з однієї військової частини до іншої йому не надавався атестат на продовольство, також такий атестат не надсилався з Військової частини НОМЕР_5 до Військової частини НОМЕР_2 . У зв`язку з цим позивач не отримував належне йому харчове забезпечення у Військової частини НОМЕР_2 . Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними та вважає, що має право на отримання компенсації вартості неотриманого харчування за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині НОМЕР_2 за період з 11.05.2016 по 01.12.2017. Також, у зв`язку з відсутністю належного харчування у позивача погіршився стан здоров`я, через що позивач вважає, що є підстави для стягнення з відповідачів моральної шкоди.
		Представник відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , не погодився з позовними вимогами та надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач був поставлений на всі види забезпечення при прибутті в частину, не звертався із заявою про виплату йому компенсації замість харчування, а підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні, оскільки не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю харчування та погіршенням здоров`я.
		Представник відповідача, Військової частини НОМЕР_5 , не погодився з позовними вимогами та надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не отримував у відповідача атестат на продовольство, хоча був зобов`язаний це зробити, а щодо відшкодування позивачу моральної шкоди представник відповідача зазначив, що позивач не навів прямий причинний зв`язок між відсутністю у нього атестату на продовольство та набуття з цієї причини хвороб.
		Ухвалою суду від 29.08.2018 визнано поважними причини пропуску звернення до суду позивачем, поновлено вказаний строк, в задоволенні клопотань представників відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду та про повернення позовної заяви  відмовлено.
		Позивач, ОСОБА_3 - в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та з огляду на змість показів свідка ОСОБА_1 .
		Представники відповідачів - Військової частини НОМЕР_5 та Військової частини НОМЕР_2 - в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань з приводу причин неявки в судове засідання не надали.
		Суд, заслухавши пояснення позивача та свідка, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
		Позивач, ОСОБА_3 , 22 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 був призваний у Збройні сили України за мобілізацією.
		З 22.03.2014 по 22.12.2015 проходив службу у Куп`янсько-Шевченківсько-Дворічанському ОРВК.
		07 березня 2015 року на підставі наказу Харківського ОВК від 07.03.2015 позивача прийнято до ЗСУ за контрактом.
		З 23.12.2015 по 07.05.2016 позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_5 -польова пошта НОМЕР_6 .
		Наказом Командира військової частини польова пошта НОМЕР_6 вирішено вважати такими, що вибули із списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_6 : солдата ОСОБА_2 , санітарного інструктора 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_6 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому склад)) від 12.04.2016 №19-РС увільнити від займаної посади та направити для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 . З 07 травня 2016 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 
		Відповідно до п. 2 наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 11.05.2016 №100 військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 12.04.2016 №19-РС в розпорядження командира військової частини польової пошти НОМЕР_3 , який прибув для подальшого проходження служби із військової частини польової пошти НОМЕР_6 м. Сєвєродонецьк Луганської області, з 11 травня 2016 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначеного наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.05.2016 № 67-РС на посаду кулеметника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону, вважати таким, що з 11 травня 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. 
		З 11.05.2016 по 01.12.2017 позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 - польова пошта НОМЕР_3 .
		01.12.2017 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №115 від 01.12.2017 позивача звільнено в запас на підставі пп. «і» ч. 8 ст. 26 (закінчення строку контракту).
		Зазначені обставини підтверджуються військовим квитком Позивача та копіями відповідних наказів (а.с.14-15, 18, 20).
		Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних приписів чинного законодавства.
		Згідно з ч. 1 статті 9-1 Закону «Про соціальний і правовий» захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до абзацу 2 підпункту «а» пункту 1 приміток до «норми № 1 - загальновійськова» Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426, за цією нормою за рахунок держави харчуванням забезпечуються: військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу військової служби, які проходять військову службу за контрактом в Збройних Силах та Національній гвардії, крім вихідних, святкових днів та часу перебування у відпустці, тільки обідом з розрахунку 45 відсотків добового набору продуктів за цією нормою, за винятком тих, що забезпечуються харчуванням за іншими підпунктами цього пункту або за іншими нормами. Зазначеним військовослужбовцям на їх бажання за рішенням командира військової частини дозволяється виплачувати грошову компенсацію у розмірі вартості набору продуктів, який видається на приготування обіду.
		З огляду на наведені приписи, позивач мав право на отримання харчування за нормою № 1  загальновійськова, що також не заперечувалося представником військової частини НОМЕР_2 у наданому до суду відзиві на позов.
		Пунктом 1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 за № 992/7280 (далі за текстом  Положення № 402), передбачено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування на продовольче забезпечення є атестат на продовольство, а також припис або посвідчення про відрядження, або відпускний квиток військовослужбовця. Атестат на продовольство є документом, який засвідчує, до якого числа і за якими нормами військовослужбовець або військова команда (підрозділ) забезпечені харчуванням (грошовою компенсацією замість норми харчування, повсякденним набором сухих продуктів). Атестат дає право військовослужбовцю, військовій команді (підрозділу) на отримання харчування або грошової компенсації замість норми харчування, або повсякденного набору сухих продуктів як на новому місці служби військовослужбовця, так і під час перебування у службовому відрядженні, у відпустці і на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я Збройних Сил України.
		У даному випадку право на харчування позивача фактично виникає у разі надання до нового місця проходження служби відповідного атестату на продовольство. При цьому припис або посвідчення про відрядження або відпускний квиток військовослужбовця є підставами для зарахування на харчування саме у випадках відрядження або відпустки військовослужбовця. Тому посилання представника відповідача  в/ч НОМЕР_2 на те, що позивача було зараховано на харчування на підставі припису не є обґрунтованим. З огляду на зазначене суд критично ставиться до вказаного твердження представника відповідача як на таке, що не доводить фактичне отримання позивачем харчування під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .
		Відповідно до пункту 2.3. Положення № 402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Центральним управлінням продовольчого забезпечення виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм. 
		Відповідно до п. 6.1. Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333 (далі за текстом  Інструкція від 26.05.2014 №333), військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших під час прямування до них, враховуються як поповнення відповідно до пунктів 6.2-6.10 цієї глави.
		Відправлення поповнення здійснюється у складі команд. Особи, персонально переміщені по службі з одних військових частин до інших, відправляються до місця служби одиночним порядком.
		Позивач відправлявся із військової частини польової пошти НОМЕР_6 до військової частини польової пошти НОМЕР_3 одиночним порядком.
		Відповідно до п. 6.3. Інструкції від 26.05.2014 №333, під час відправки одиночним порядком у кожного військовослужбовця повинні бути: припис, документи, що посвідчують особу військовослужбовця, військово-перевізні документи, продовольчий і речовий атестати, грошовий атестат (розрахункова книжка), а в опечатаному пакеті -обліково-послужна і службова картки, медична книжка. У приписах офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особову справу.
		На момент відправлення із військової частини польової пошти НОМЕР_6 до військової частини польової пошти НОМЕР_3 одиночним порядком Позивачу не було видано на руки атестат на продовольство.
		Відповідно до п. 6.6. Інструкції від 26.05.2014 №333, перед відправленням поповнення посадові особи військової частини, які організовують відправку, зобов`язані перевірити у військовослужбовців і начальників (старших) команд наявність і правильність оформлення документів, передбачених пунктами 6.2, 6.3 цієї глави, а також повноту забезпечення військовослужбовців усіма видами забезпечення і справність обмундирування.
		Таким чином посилання представника Військової частини НОМЕР_5 (польова пошта НОМЕР_6 ) на те, що отримання атестату на продовольство є виключно обов`язком позивача є таким, що не відповідає вимогам зазначених вище приписів законодавства.
		Також, з матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_5 (польова пошта НОМЕР_6 ) при переведенні ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_2 (Польова пошта НОМЕР_3 ), атестат на продовольство йому не видавався разом із іншими документами, що підтверджується письмовими поясненнями представника відповідача в/ч НОМЕР_5 та показами свідка ОСОБА_1 .
		Суд критично ставиться до твердження представника відповідача, Військової частини НОМЕР_2 щодо зарахування ОСОБА_2 на усі види забезпечення відповідно до наказу від 11.05.2016 №160, оскільки атестат на продовольство до Військової частини НОМЕР_2 не надавався, доказів протилежного представник Військової частини НОМЕР_2 не надав та у відзиві не зазначив.
		При цьому посилання представника відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , на п. 1.10 Положення № 402 є безпідставним, оскільки зарахування на продовольче забезпечення на підставі припису або посвідчення про відрядження не стосується спірних правовідносин, які виникли в результаті переведення позивачу на військову службу до Військової частини НОМЕР_2 (Польова пошта НОМЕР_3 ).
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 , в судовому засіданні повідомив, що проходив службу разом із позивачем в одному підрозділі та одночасно переводився до Військової частини НОМЕР_2 , де також продовжив служити разом із позивачем до серпня 2016 року, після чого вони спілкувалися телефоном, іноді бачилися по службі.
		Свідок ОСОБА_1 підтвердив, що у Військовій частині НОМЕР_5 вони забезпечувалися харчуванням, жодних проблем з цим питанням не виникало.
		В той час, як оформлювалося переведення свідка та позивача до Військової частини НОМЕР_2 , як їм пояснили, був відсутній керівник продовольчої служби Військової частини НОМЕР_5 , тому їм повідомили, що атестати на продовольство надішлють до нового місця проходження служби поштою після їх прибуття до Військової частини НОМЕР_2 . Однак атестати на продовольство до в/ч НОМЕР_2 так і не надійшли, а їм було відмовлено у забезпеченні харчування через відсутність атестатів на продовольство. Впродовж служби свідка у Військовій частині НОМЕР_2 харчування не надавалося, з серпня 2016 року йому було відомо, зі слів позивача, що питання щодо харчування так і не вирішено.
		Свідок також повідомив, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_5 позивач жодних скарг на стан здоров`я не висловлював, однак через 4-5 місяців після переведення до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 у нього почалися проблеми зі шлунком, оскільки гарячими обідами позивач забезпечений не був. Щодо звернень до командирів, свідок пояснив, що вони намагалися з`ясувати питання харчування, однак їх рапорти до безпосередніх командирів не реєстрували, усні звернення залишалися без відповідей, до їдальні їх не пускали.
		Як пояснив позивач, він також за характером служби часто був задіяний по службі зранку, тому був відсутнім на ранкових шикуваннях, де можна було вирішити організаційні питання. 
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачі не надали жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування їх правової позиції, припустилися бездіяльності щодо організації харчування позивача відповідно до законодавчих приписів, тому позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідачів та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 вчинити певні дії є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди, судом встановлені такі обставини.
		З копії картки обстеження та медичного огляду від 25.02.2015 вбачається, що при вступі на військову службу позивач був придатний до військової служби, інформація про захворювання позивача відсутня (а.с. 132-133).
		Також позивачем надавалася до позовної заяви довідка гарнізонної військово-лікарської комісії від 11.05.2017 №960, згідно якої проводився медичний огляд позивача та за результатами якого встановлено НЦД по кардіальному типу, помірно виражено. Хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії (а.с. 19).
		Також представником позивача була надана та долучена судом до матеріалів справи виписка з амбулаторної картки позивача з записів якої вбачається, що позивачу поставлений діагноз гастродуоденіт (а.с.134-137).
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Також пунктом 9 вказаної Постанови Пленум Верховного Суду України передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Відповідно до приписів ст.ст. 4 - 8, 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV:
		- повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами;
		- внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами;
		- внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань;
		- вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець; 
		- внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - старшина роти. 
		- відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан;
		- Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: 
		наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; 
		забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. 
		Як вбачається з правових позицій, викладених представниками відповідачів у відзивах на позов, вони перекладають всю відповідальність за організацію проходження служби на самого позивача, жодним чином не пояснюють допущеної бездіяльності щодо незабезпечення відправки атестата на продовольство від в/ч НОМЕР_5 та невчинення жодних дій задля забезпечення законних прав позивача на отримання харчування за новим місцем служби протягом півтора років.
		Оскільки в ході розгляду справи судом встановлені обставини зневажливого відношення до позивача як особи, яка проходила військову службу за контрактом в особливий період, є учасником АТО, що стало можливим через неналежне виконання обов`язків його командирами з підтримання у військовій частині порядку, які мають забезпечувати, зокрема, збереження здоров`я військовослужбовців, та призвело до погіршення стану здоров`я позивача, отримання ним хронічного захворювання у зв`язку з відсутністю організованого гарячого харчування, суд вважає доведеним факт завдання моральної шкоди позивачу.
		Також суд вважає, що розмір заявлених позовних вимог щодо завданої моральної шкоди є розумним, виваженим, справедливим та співмірним заподіяній шкоді, з огляду на характер отриманого позивачем захворювання, яке потребує дотримання певної дієти, а також тривале порушення прав позивача, протягом якого з боку відповідачів не було вчинено жодних дій на відновлення таких прав.
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Польова пошта НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_5 (польова пошта НОМЕР_6 ) (військове містечко № НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди  задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо невидачі ОСОБА_3 атестату на продовольство при його вибутті з військової частини НОМЕР_5 .
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо незабезпечення ОСОБА_2 харчуванням за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині НОМЕР_2 за період з 11.05.2016 по 01.12.2017.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію вартості неотриманого харчування за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині НОМЕР_2 за період з 11.05.2016 по 01.12.2017.
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
		Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року.
		 
		Суддя Білова О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...