Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9938/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2018. Зареєстровано: 23.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2018.
Дата набрання законної сили: 10.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 жовтня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/9938/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючий - Стратієнко Л.В.,
		судді: Баранець О.М., Вронська Г.О., 
		за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
		 
		за участю представників:
		позивача - Беседіна В.І., Мосійчук Я.І.,
		відповідача - Аністратенко О.О.,
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Аністратенко О.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва  
		(суддя - Усатенко І.В.)
		від 16.04.2018
		та постанову Київського апеляційного господарського суду
		(головуючий - Калатай Н.Ф., судді - Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.)
		від 04.06.2018,
		 
		за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
		до публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"
		про стягнення 1 115 660 929,04 грн,
		та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
		до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
		про припинення зобов'язань
		В С Т А Н О В И В:
		У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 115 660 929,04 грн, з яких 1 036 820 000,00 грн - вартість цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів № 266-ДД/2015 від 15.09.2015  (надалі - договір), 19 259 286,57 грн - упущена вигода у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем за період з 16.03.2017 по 13.05.2017 включно, 9 331 380,00 грн інфляційні втрати за період з 16.03.2017 по 13.05.2017 включно, 45 222 395,62 грн - пеня за прострочення зобов'язань за договором за період з 16.03.2017 по 13.05.2017включно, 5 027 866,85 грн - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором за період з 16.03.2017 по 13.05.2017 включно.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ПАТ "Укртелеком" зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № 266-ДД/2015 від 15.09.2015  щодо оплати не пізніше 14 год. 15.03.2017 1 000 000 штук іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій серії "С", випущених ТОВ "ЕСУ" згідно з проспектом емісії облігацій загальною номінальною вартістю 1 000 000 грн з періодом погашення: 17.03.2017 - 19.03.2017, за ціною, яка складається з номінальної вартості цінних паперів та накопиченого відсоткового доходу за цінними паперами і становила станом на 15.03.2017 1 036 820 000 грн.
		 
		У липні 2017 року відповідач звернувся з зустрічним позовом про визнання припиненими зобов'язань ПАТ "Укртелеком" і ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за договором купівлі-продажу цінних паперів № 266-ДД/2015 від 15.09.2015  відповідно до вимог ст. 607 ЦК України , оскільки 16.03.2017 є останнім днем обігу облігацій, після чого будь-які операції з ними, крім операцій з їх погашення припиняються.
		 
		17.03.2017 позивач пред'явив облігації до погашення емітенту, а тому виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів у зв'язку з фактичною відсутністю предмету договору та, відповідно, виконання сторонами зобов'язань щодо приймання-передачі предмету договору є неможливим.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018, в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
		 
		25.06.2018 ПАТ "Укртелеком" подало касаційну скаргу на прийняті у справі судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ч.2 ст. 212, ст. ст. 607, 690 ЦК України, а також порушення норм процесуального права - ч.2 ст.4, ч.1 ст. 15 ГПК України, просить скасувати постановлені судові рішення в частині вирішення зустрічного позову та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а в частині відмови у задоволенні первісного позову судові рішення залишити без змін.
		 
		27.06.2018 ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" також звернувся з касаційною скаргою на судові рішення у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права - ст. ст. 15, 16, 22,194, 195, 525, 526, 530, 538, 550, 598, 599, 607, 625, 655, 656, 662, 664, 690, 692, 693 ЦК України, ст. ст. 193, 224, 225 ГК України, ст. ст.3, 7 Закону України " Про цінні папери та фондовий ринок", ст. ст. 1, 20 Закону України "Про депозитарну систему", а також порушення норм процесуального права - ст. ст. 2, 7, ч.1 ст.108, чч.2.5 ст. 236, п.3,п.6 ч.4 ст. 238, підпункти "б", "в" п.3 ч.1,  п.2 ч.1ст. 282 ГПК України, просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з виключною правовою проблемою, скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та постановити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2018 у задоволенні клопотання ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено  у зв'язку з відсутністю передбачених ч.5 ст. 302 ГПК України підстав.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, 3-ї особи, обговоривши доводи касаційних скарг і заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а відповідача - задоволенню не підлягає  з таких підстав.
		 
		Як встановлено господарським судом, 15.09.2015 банк як продавець та товариство як покупець уклали договір купівлі-продажу цінних паперів № 266-ДД/2015 (а.с. 14-18 т. 1), відповідно до п. 1.1 якого банк продає (передає у власність товариства), а товариство купує (приймає у банка та сплачує) цінні папери - облігації іменні відсоткові звичайні ТОВ "ЕСУ" (ідентифікаційний код 33940565), серії С, код ЦП UA4000163901, загальною кількістю 1    000    000 штук, загальною номінальною вартістю 1    000    000    000 грн. (далі -облігації).
		 
		У договорі сторони встановили, що:
		- товариство зобов'язане на виконання договору оплатити та прийняти облігації, визначені в п. 1.1 договору, 15.03.2017 (п. 2.1); згідно з п. 2.2 договору товариство має право купувати облігації повністю або частинами достроково (до 15.03.2017), але в будь-якому випадку кількість облігацій, які придбаваються товариством у банку за цим договором в загальній кількості станом на 15.03.2017, має дорівнювати загальній кількості облігацій, визначеній у п. 1.1 договору;
		- за згодою сторін, вартість облігацій, що купуються товариством у банку, складається з номінальної вартості облігацій та накопиченого відсоткового доходу за облігаціями, розрахованого відповідно до проспекту емісії облігацій, починаючи з дати початку відсоткового періоду облігацій, в якому товариством сплачується вартість облігацій, і до відповідної дати здійснення їх оплати, без ПДВ (п. 2.3);
		- товариство зобов'язане на виконання умов цього договору не пізніше 14-00 за київським часом 15.03.2017, а в разі дострокової купівлі облігацій - не пізніше 14-00 за київським часом в дату оплати облігацій, вказану в повідомленні, перерахувати на користь банку вартість облігацій на рахунок продавця № 36416013503, відкритий в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313, код ЄДРПОУ 00032112 (п. 2.4);
		- банк зобов'язаний на виконання умов цього договору надавати депозитарній установі розпорядження на списання прав на облігації у відповідній кількості, зі свого рахунку у цінних паперах банку в депозитарній установі на рахунок у цінних паперах товариства в депозитарній установі ПАТ "ПУМБ" (код МДО 300517) у депозитарній системі ПАТ "НДУ" (депозитарна установа-2) за реквізитами, зазначеними в п. 2.7 договору, в день оплати товариством банку вартості облігацій відповідно до п.п. 2.1 - 2.4 договору, але не раніше надходження вартості облігацій на рахунок банку, визначений у п. 2.4 договору (п. 2.5);
		- товариство зобов'язане на дату оплати облігацій виконувати дії, необхідні для здійснення зарахування прав на облігації за цим договором на рахунок у цінних паперах товариства в депозитарній установі -2, зазначений в п.2.7 договору (п. 2.6);
		- купівля-продаж облігацій за цим договором здійснюється поза фондовою біржею без дотримання принципу "поставка цінних паперів проти оплати" (п.2.7);
		- у випадку невиконання або неналежного виконання товариством своїх зобов'язань щодо оплати банку облігацій у кількості, визначеній у п.1.1 цього договору, у строк, визначений у п 2.1 цього договору, товариство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 3.2);
		- сплата стороною штрафних санкцій не звільняє її від виконання обов'язків за цим договором та від обов'язку щодо відшкодування іншій стороні у повному обсязі збитків, завданих невиконанням та/або неналежним виконанням умов за цим договором. Збитки підлягають стягненню понад штрафні санкції (п. 3.4);
		- договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів відбитками печаток сторін та діє до 16.03.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1).
		 
		15.09.2015 ПАТ "Укртелеком, ТОВ "ЕСУ", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі банк") та ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі Ощадбанк) уклали Меморандум (а.с. 184-186, т. 1) про те що, оскільки банк та Ощадбанк мають намір здійснити продаж належних їм облігацій серії "С", які випущені третьою особою, а товариство має намір купити такі облігації, сторони домовились про укладення між банком та товариством та між Ощадбанком та товариством договорів купівлі-продажу облігацій, належних банку та Ощадбанку, на умовах їх виконання у будь-яку дату до закінчення обігу облігацій (15.03.2017). 
		 
		Пунктом 4 Меморандуму передбачено, що в разі продажу товариством корпоративних прав ТОВ "Тримоб", вся сума коштів, виручена від продажу вказаних корпоративних прав за відповідним договором, спрямовується у повному обсязі на придбання/викуп облігацій у банку та Ощадбанку та погашення зобов'язань третьої особи перед банком та Ощадбанком за облігаціями.
		 
		При цьому, якщо сума коштів, що буде виручена від продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб" відповідно до умов відповідного договору, перевищить загальний розмір сум, що підлягають сплаті відповідно до договорів купівлі-продажу облігацій, укладених на виконання пунктів 1, та 2, цього Меморандуму, сторони додатково укладають договори купівлі-продажу щодо придбання товариством цінних паперів (облігацій) у банку та Ощадбанку на загальну суму такого перевищення в рівній кількості у кожного з банків. Такі договори (угоди) купівлі-продажу мають бути укладені не пізніше 10 календарних днів з дати надходження платежів, що підлягатимуть сплаті відповідно до кожного з договорів, укладених на виконання пунктів 1, та 2 цього Меморандуму.
		 
		В п. 7 Меморандуму сторони погодили, що даний Меморандум набирає чинності з дати його підписання всіма сторонами, і що строк дії Меморандуму складає 2 роки, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Меморандумом.
		 
		 
		28.09.2015 товариство як покупець, банк як продавець-1 та Ощадбанк як продавець-2 уклали договір (а.с. 187-188, т.1), в якому, керуючись тим, що: 
		 
		- банк та Ощадбанк мають намір здійснити продаж належних їм облігацій (UA4000163901) серії "С", які випущені третьою особою, а товариство має намір купити такі облігації;
		 
		- товариство уклало з продавцями договори купівлі-продажу цінних паперів (облігацій)  у кількості 1    000    000 шт. (з кожним) на умовах їх виконання в будь-яку дату до закінчення обігу облігацій (15.03.2017) за ціною, що дорівнює номінальній вартості цих облігацій плюс накопичений відсотковий дохід на дату виконання договору купівлі-продажу цінних паперів (далі по тексту договору-первісні договори), але при цьому має намір спрямувати на придбання/викуп облігацій банку та Ощадбанку та погашення зобов'язань третьої особи перед продавцями за облігаціями на всю суму коштів, що буде виручена від продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб" за відповідним договором;
		 
		- сторони зобов'язалися у разі, якщо сума коштів, що буде виручена від продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб" на підставі умов відповідного договору (угоди), перевищуватиме загальний розмір сум, що підлягають сплаті відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів (облігацій), укладених 15.09.2015, і сум, спрямованих на погашення зобов'язань третьої особи перед банком та Ощадбанком за облігаціями, укласти договори купівлі-продажу між товариством та Банком, товариством та Ощадбанком на відповідну рівну кількість облігацій.
		 
		Пунктом 4 вказаного договору сторони зобов'язалися укласти договори на умовах, визначених цим договором, не пізніше 10 календарних днів з дати надходження коштів за первісними договорами з подальшим внесенням в них в разі необхідності доповнень (враховуючи умови, встановлені цим договором). Дати оплати за облігації за договорами погоджуються сторонами окремо та не можуть настати раніше ніж дата фактичного надходження коштів на користь товариства відповідної частки коштів від продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб".
		 
		У пунктах 5 та 6 договору від 28.09.2015 сторони домовились, що зазначений договір має силу попереднього договору, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 16.03.2017.
		 
		Листом № 151-00/1057 від 14.03.2017 (а.с. 98, т. 1), враховуючи закінчення строку обігу облігацій 16.03.2017, банк запропонував товариству укласти до 12:00 за київським часом 15.03.2017 додатковий договір до договору, за умовами якого передбачити надання банку розпорядження на списання прав на облігації зі свого рахунку в цінних паперах на рахунок у цінних паперах товариства у строк до 15.03.2017 у кількості 1    000    000 штук із залишенням незмінним кінцевого строку виконання товариством зобов'язань  з оплати облігацій.
		 
		Листом № 650-вих-80D731-80D114-2017 від 14.03.2017 (а.с. 222, т. 1) товариство повідомило банк про те, що зобов'язання покупця за договором є такими, що не настали, адже відкладальною умовою для виникнення зобов'язання за договором було вчинення товариством правочину щодо продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб", що товариство вжило всі залежні від нього дії для продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб", однак Фонд державного майна України відповідно до вимог підпункту "в" пункту 11.4 договору № КПП-582 купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом від 11.03.2011 (а.с. 189-200, т. 1) не надав  згоди попередньої згоди на продаж корпоративних прав ТОВ "Тримоб".
		 
		Листом №151-00/1069  від 15.03.2017 (а.с. 99, т. 1) банк звернувся до товариства з вимогою виконати свої зобов'язання за договором шляхом перерахування на користь банку в строк не пізніше 14:00 години за київським часом 15.03.2017 вартості облігацій, а також виконати дії, необхідні для здійснення зарахування прав на облігації на рахунок у цінних паперах товариства, та проінформував останнього, що 15.03.2017 після 14:00 години за київським часом виконає свої зобов'язання за договором шляхом надання депозитарній установі АТ "Укрексіибанк" розпорядження про списання прав на облігації зі свого рахунку у цінних паперах у депозитарній установі АТ "Укрексімбанк" на рахунок у цінних паперах товариства у депозитарній установі - ПАТ "ПУМБ" за реквізитами, зазначеними в п. 2.7 договору.
		 
		З листа Національного депозитарію України № 673/03 від 13.04.2017 (а.с. 101-103, т. 1) вбачається,  що банк свій обов'язок щодо надання відповідного розпорядження виконав, проте операція щодо переказу облігацій між рахунками різних депозитарних установ проведена не була з причини "парного не знайдено до вказаної дати", тобто з огляду на відсутність відповідного зустрічного електронного розпорядження від депозитарної установи товариства. 
		 
		17.03.2017 на виконання п.3.9 проспекту емісії облігацій ТОВ "ЕСУ" позивач пред'явив емітенту до погашення облігації шляхом надання депозитарній установі розпорядження про списання прав на облігації зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах емітента.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції,  виходив з того, що:
		-  з боку відповідача за первісним позовом було допущено порушення його зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати за спірним договором за цінні папери, проте з огляду на закінчення строку обігу облігацій 16.03.2017, подальше виконання сторонами зобов'язань, визначених договором, неможливе, а відтак, зобов'язання сторін за договором станом на 16.03.2017 припинені відповідно до положень ст. 607 ЦК України, яка встановлює, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, а під  неможливістю виконання зобов'язання в даному випадку є законодавча заборона обігу облігацій після спливу строку їх обігу, визначеного в проспекті емісії облігацій;
		 
		- враховуючи, що строк обігу облігацій закінчився, позивач пред'явив облігації до погашення емітенту, перерахувавши їх на рахунок третьої особи, чим реалізував своє право власності на цінні папери шляхом пред'явлення їх до погашення емітенту. Пред'явлення облігацій до погашення унеможливлює інші способи реалізації та захисту прав власника на цінні папери. Продаж цінних паперів після закінчення строку їх обігу є неможливим, а тому  неможливий захист прав позивача шляхом стягнення вартості цінних паперів з відповідача у цій справі;
		 
		- зі змісту ст. 530 ЦК України випливає, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору;
		 
		- позивачем за первісним позовом період прострочення відповідача за первісним позовом визначено з 16.03.2017 по 13.05.2017, проте, як встановлено судом, 16.03.2017 зобов'язання сторін за договором були припинені в зв'язку з припиненням обігу облігацій та перерахуванням їх на рахунок емітента, а відтак, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом за порушення умов договору інфляційних втрат, пені та 3 % річних  за період прострочення з 16.03.2017 по 13.05.2017;
		 
		-  у спорі про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Однак,  обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом  упущеної (втраченої) вигоди, позивач за первісним позовом зазначає, що якщо б він отримав у визначений договором термін  грошові кошти за договором, вони були б розміщені у депозитні сертифікати "овернайт" Національного банку України з мінімальною гарантованою дохідністю під 12 %  річних з 16.03.2017 по 13.04.2017 (включно) та під 11% річних з 14.04.2017 по 13.05.2017 (включно), що сума запланованих, але не отриманих позивачем  процентів за розміщення отриманих за договором коштів у депозитні сертифікати "овернайт" і  складає  упущену (втрачену) вигоду, проте позивачем не подано жодних доказів на підтвердження реальної можливості отримання доходів від розміщення грошових коштів та вжитих ним заходів для одержання доходів, і лише вказано на потенційну, теоретичну можливість розміщення грошових коштів у депозитні сертифікати "овернайт" Національного банку України, основану на даних веб - сайту останнього, а відтак, доказів, які б визначали гарантовану, безумовну і реальну можливість отримання позивачем за первісним позовом доходу від отриманих за договором коштів та розмір втраченої вигоди, надано суду не було, тому підстави для стягнення упущеної вигоди відсутні. Крім того, спірні облігації придбані позивачем за первісним позовом у їх емітента 24.04.2013, що підтверджується договорами купівлі-продажу цінних паперів № 455-ДД/2013, 456-ДД/2013, 457-ДД/2013, 458-ДД/2013, 459-ДД/2013, 460-ДД/2013, 461-ДД/2013, 462-ДД/2013, 463-ДД/2013, що свідчить про те, що придбання облігацій відбулось не на замовлення відповідача за первісним позовом і не для його потреб, і що лише у вересні 2015 року було вирішено придбати облігації у позивача за первісним позовом з метою погашення заборгованості емітента перед позивачем за первісним позовом, а відтак, протягом 2013-2017 років позивач за первісним позовом як власник облігацій отримував (мав право отримувати) саме від емітента інвестиційний прибуток від облігацій та мав право відчужити придбані ним облігації третій особі в порядку, передбаченому проспектом емісії.
		 
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
		 
		- у разі існування між сторонами, які перебувають між собою в певних правовідношеннях, спору про припинення зобов'язань за договором, такий спір може бути передано на вирішення суду, а вимога про визнання припиненими зобов'язань за договором по суті є вимогою про припинення господарських правовідносин за цим договором, що відповідає передбаченим статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України способам захисту. В цьому випадку помилково ототожнювати вимогу про захист права з питанням встановлення фактів;
		 
		- оскільки судом встановлено, що зобов'язання за договором № 266-ДД/2015 від 15.09.2015 припинились на підставі ст. 607 ЦК України в зв'язку з неможливістю виконання, і саме з цих підстав відмовлено в первісному позові, тобто права позивача за зустрічним позовом захищені способом, передбаченим законом при вирішенні спору, що є предметом розгляду первісного позову, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову;
		 
		- відповідно до практики ЄСПЛ, рішенням у справі повинно бути відновлено становище, яке існувало до порушення прав позивача за зустрічним позовом, проте обраним позивачем способом захисту суд не вбачає можливості відновлення прав сторін у справі.
		 
		Верховний Суд вважає, що повністю погодитися з висновками господарських судів при вирішенні первісного позову неможливо, а в частині вирішення зустрічного позову ці висновки є правильними, з огляду на таке.  
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є  правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		 
		В силу ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договору.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		 
		Спірний договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу цінних паперів, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України.
		 
		Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).
		 
		За приписами ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
		 
		Частина 1 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
		 
		За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
		 
		Водночас, стаття 689 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. 
		 
		Частиною  1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		 
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
		 
		Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що договір був укладений саме на умовах попередньої оплати, оскільки в п. 2.5 договору сторони визначили, що банк зобов'язаний надавати депозитарній установі розпорядження на списання прав на облігації у відповідній кількості в день оплати товариством банку вартості облігацій, але не раніше надходження вартості облігацій на рахунок банку.
		 
		Доводи касаційної скарги позивача про те, що такий висновок господарських судів, з урахуванням включення до п.2.7 договору умови про незастосування принципу "поставка цінних паперів проти оплати",  суперечить п.18 ч.1 ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України", зі змісту якого вбачається, що за такої умови договору поставка цінних паперів може здійснюватися до оплати покупцем вартості цінних паперів, є безпідставними, оскільки посилання у п.2.7 про недотримання вказаного принципу не означає без дотримання п.2.5 договору, яким визначено алгоритм дій сторін при купівлі-продажу цінних паперів. 
		 
		Частиною 1 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про депозитарну систему України").
		 
		Отже, право власності у товариства на облігації мало виникнути в момент фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку, проте, як встановлено господарськими судами, відповідна операція, яка мала бути проведена не пізніше 15.03.2017 (з огляду на надання банком відповідного розпорядження виключно після перерахування товариством коштів, яке, в свою чергу, мало відбутися не пізніше 14:00 за київським часом 15.03.2017), враховуючи відсутність відповідного зустрічного електронного розпорядження від депозитарної установи товариства, не відбулась.
		 
		Посилання позивача на неправильне застосування господарськими судами  ст. 664 ЦК України, якою передбачено,  що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це, є безпідставними, оскільки ця норма регулює виконання обов'язку продавця щодо передачі товару, але не враховує особливості передачі прав на цінні папери, встановленіЗаконом України "Про цінні папери та фондовий ринок" та Законом України "Про депозитарну систему України",  в зв'язку з чим положення цієї норми підлягають застосуванню до правовідносин сторін з урахуванням положень зазначених спеціальних законів.
		 
		Крім того, необхідно зазначити, що п.1.1 ст.1 договору визначено, що продавець продає (передає у власність покупця), а покупець купує (приймає у продавця та сплачує) нижчезазначені цінні папери.
		 
		Як встановлено судами, облігації, що були предметом договору купівлі-продажу, у власність відповідача не перейшли, а тому доводи касаційної скарги про повне виконання позивачем умов договору є помилковими.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. 
		 
		Згідно з п.11 ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"  обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів; строк обігу облігацій ( відповідно до п.19 цієї ж статті)  - строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту або рішення про емісію цінних паперів.
		 
		Отже, вчинення правочинів,  пов'язаних з переходом прав на облігації і прав за  облігаціями, поза межами строку їх обігу неможливе.
		 
		Згідно з проспектом емісії облігацій (а.с. 19-89 т. 1), з врахуванням змін (а.с. 90-91 т.1) обіг облігацій починається з дня наступного за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску і закінчується 16.03.2017 (включно) (абз. 2 п. 3.6).
		 
		Відповідно до абз. 1 п. 3.9 проспекту емісії облігацій, погашення облігацій буде здійснюватися в національній валюті України (гривні) самостійно емітентом на підставі зведеного облікового реєстру, складеного ПАТ "НДУ" на кінець операційного дня, що передує даті початку погашення облігацій та наданого емітенту на дату початку погашення облігацій, за адресою: Україна, 02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 5а. Дата початку погашення облігацій: 17.03.2017. Дата закінчення погашення облігацій: 19.03.2017.
		 
		Отже, висновок господарських судів про неможливість здійснення господарських операцій щодо облігацій після спливу строку їх обігу, визначеного в проспекті емісії облігацій, окрім погашення їх емітентом є правильним.
		 
		Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про те, що  зобов'язання сторін за договором припинились 16.03.2017 відповідно до положень ст. 607 ЦК України, тобто у зв'язку з обставиною, за яку жодна з сторін не відповідає, оскільки вказана норма закону застосовується у випадках наявності обставин, за яку жодна з сторін відповідальності не несе.
		 
		Проте, у цьому випадку судами встановлено, що протягом встановленого договором строку для виконання відповідачем зобов'язання з оплати акцій - до 14 год. 15.03.2017 ніяких обставин, незалежних від його волі, які б перешкоджали виконанню цього зобов'язання не існувало і неможливість виконання зобов'язання у зв'язку з закінченням строку обігу облігацій йому також була відома.
		 
		Отже, встановлена законом неможливість виконання зобов'язання після закінчення  строку, встановленого договором для його виконання, у цьому випадку не є обставиною, за яку жодна з сторін не відповідає, адже відповідачем не доведено існування перешкод для належного виконання зобов'язання, що виникли в результаті таких обставин, за яких він при виявленні належної дбайливості не в змозі був виконати зобов'язання.
		 
		Таким чином, господарські суди, правильно встановивши обставини справи, дали їм неправильну правову оцінку, адже зобов'язання сторін за договором припинилися з підстави, передбаченої законом - закінчення 16.03.3017 строку обігу облігацій (ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"), тобто відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України.  
		 
		Разом з тим, вказана помилка у застосуванні норми матеріального права не призвела до помилкових висновків за результатами розгляду спору, а тому, виходячи з правила ч.2 ст. 309 ГПК України - не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення лише з формальних міркувань,  не є підставою для скасування судових рішень.
		Така позиція узгоджується і з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Із матеріалів справи випливає, що на виконання вимог п. 3.9 проспекту емісії облігацій банк пред'явив емітенту (третій особі) до погашення, належні йому 2    243    644 штук облігацій, до складу яких увійшли й облігації у кількості 1    000    000, купівлі-продажу яких була предметом договору, шляхом надання 17.03.2017 депозитарній установі розпорядження про списання прав на облігації зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах емітента.
		 
		Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами про стан рахунку в цінних паперах банку (а.с. 95-97 т. 1, 94-95 т. 2) та розпорядженням № 127 на проведення депозитарною установою - АТ "Укрексімбанк" облікової операції списання від 17.03.2017 (а.с. 132-133 т. 2).
		 
		У встановлені проспектом емісії облігацій строки грошові кошти в рахунок погашення облігацій на рахунок банку не надійшли,  у зв'язку з чим банк звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ЕСУ" про стягнення 2    834    215    685,68 грн. заборгованості, в тому числі номінальної вартості Облігацій, заборгованості по відсотковим доходам по облігаціям, пені, інфляційних втрат, 3% річних (справа № 910/7149/17).
		 
		Отже, суди прийшли до правильного висновку, що банк, як власник облігацій, використав право на отримання номінальної вартості облігацій, заборгованості з відсоткових  доходів за облігаціями, пені, інфляційних втрат, 3% річних, в тому числі за тими облігаціями, які є предметом розгляду у цій справі, шляхом пред'явлення їх до погашення емітенту, тобто обрав спосіб захисту свого права як власника шляхом пред'явлення облігацій емітенту для погашення і це підтверджено предметом позову в господарській справі № 910/7149/17.
		 
		Оскільки пред'явлення облігацій до погашення унеможливлює інші способи реалізації та захисту прав власника на облігації, а закінчення строку обігу облігацій унеможливлює їх продаж після закінчення строку їх обігу, захист прав банку шляхом стягнення вартості облігацій з товариства, до якого право власності на ці облігації не перейшло,  є неможливим.
		 
		А висновок господарських судів  про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення  1    036    820    000 грн. вартості цінних паперів за договором є правильним. 
		 
		Правильним є висновок про те що, незважаючи на припинення зобов'язань сторін за договором щодо оплати, передачі та прийняття облігацій, банк в силу ч.2 ст. 612 ЦК має право на стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок невиконання товариством зобов'язань з оплати облігацій та їх прийняття.  
		 
		Також господарськими судами правильно вирішено первісний спір і в частині позовних вимог про стягнення 9    331    380 грн. інфляційних втрат, проте погодитися з відмовою у стягненні у повному обсязі  45 22    395,62 грн. пені та 5    027    866,85 грн. 3 % річних неможливо, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		За п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 
		Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
		 
		У п. 3.2 договору сторони визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання товариством своїх зобов'язань щодо оплати банку цінних паперів у кількості, визначеній у п.1.1 цього договору, у строк, визначений у п 2.1 цього договору, товариство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		 
		Передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за останнім днем, у якому грошовий обов'язок мав бути виконаний, та протягом періоду існування прострочення такого обов'язку.
		 
		Банком період прострочення товариства визначено з 16.03.2017 по 13.05.2017.
		 
		Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суди зазначили про те, що  16.03.2017 зобов'язання сторін за договором, в тому числі і щодо перерахування товариством банку вартості облігацій були припинені в зв'язку з припиненням обігу облігацій та перерахуванням їх на рахунок емітента, а відтак, саме з цієї дати такий обов'язок у товариства відсутній.
		 
		Проте, такий висновок суду помилковий, оскільки  16.03.2017 згідно з п.3.6 проспекту емісії облігацій є останнім днем обігу облігацій та останнім днем, в який відповідач  міг виконати зобов'язання за договором з оплати облігацій, оскільки погашення облігацій мало відбутися на підставі зведеного облікового реєстру, складеного ПАТ "НДУ" на кінець операційного дня, що передує даті початку погашення облігацій (такою датою є 17.03.2017, абз.1 п.3.9 проспекту емісії облігацій), а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня та 3% річних за один день прострочення виконання зобов'язання, коли воно ще в силу вимог закону не припинилося.
		 
		Отже, судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог і стягнення за 16.03.2017 795 344 грн. пені ( 1 036 820 000 х (14,0 х 2/100/365 х 1) та 85 122 грн 3% річних ( 1 036 820 000 х (3/100/365 х 1).
		 
		Виходячи з того, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, то прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
		Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог банку за первісним позовом про стягнення 19    259    286,57 грн. упущеної (втраченої) вигоди  з таких підстав.
		 
		Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		 
		Збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		 
		Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		 
		Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		 
		З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника. Крім того, слід врахувати заходи, вжиті кредитором щодо одержання упущеної вигоди. Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності порушника у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. 
		 
		Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення з товариства 19    259    286, 57 грн.  упущеної (втраченої) вигоди, банк зазначав, що якщо б ним у визначений договором термін було отримано грошові кошти в рахунок оплати облігацій, вони були б розміщені у депозитні сертифікати "овернайт" Національного банку України з мінімальною гарантованою дохідністю під 12 %  річних з 16.03.2017 по 13.04.2017 (включно) та під 11% річних з 14.04.2017 по 13.05.2017 (включно), і що сума запланованих, але не отриманих процентів за розміщення отриманих за договором коштів у депозитні сертифікати "овернайт" і складає  упущену (втрачену) вигоду, яку заявлено до стягнення.
		 
		Проте, банком не надано жодних доказів на підтвердження реальної можливості отримання доходів від розміщення грошових коштів та вжитих ним заходів для одержання доходів, і лише вказано на потенційну, теоретичну можливість розміщення грошових коштів у депозитні сертифікати "овернайт" Національного банку України, основану на даних веб-сайту останнього, а відтак, доказів, які б визначали гарантовану, безумовну і реальну можливість отримання банком доходу від отриманих за договором коштів та розмір втраченої вигоди, суду не було надано. 
		 
		Отже, судом правильно відмовлено в задоволенні позову в цій частині у зв'язку з недоведеністю  належними та допустимими доказами  наявності у позивача збитків у розмірі 19    259    286,57 грн. упущеної (втраченої) вигоди. 
		 
		Щодо доводів касаційної скарги про суперечність судових рішень науково-правовому  висновку від 10.10.2017, наданого суду банком  (а.с. 48-83, т. 2), то необхідно зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі, однак наданий банком висновок не відповідає вказаній нормі ГПК України, оскільки не стосується аналогії права (закону) та змісту норм іноземного права, а його оцінка зроблена судом відповідно до вимог ст. 109 ГПК України.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги відповідача, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
		 
		Зустрічний  позов заявлено про визнання припиненими зобов'язань банку та товариства за договором з посиланням на приписи ст. 607 ЦК України та на те, що товариством вчинялись всі можливі дії для виконання своїх обов'язків за договором, договір містить відкладальну обставину, якою є продаж товариством корпоративних прав ТОВ "Тримоб".
		 
		Щодо посилань товариства на те, що договір містить відкладальну обставину, якою є продаж товариством корпоративних прав ТОВ "Тримоб" необхідно зазначити таке.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
		 
		Суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість посилань банку на те, що Меморандум не є правочином, який породжує юридичні наслідки, оскільки він лише фіксує наміри його сторін здійснити розрахунок за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу облігацій шляхом продажу позивачем корпоративних прав ТОВ "Тримоб", однак не встановлює як обов'язок оплатити вартість облігацій (обумовлених п. 1, 2 Меморандуму) виключно за рахунок отриманих коштів від продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб", так і обов'язок придбати зазначені облігації виключно в разі продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб" (п.4 Меморандуму: "в разі продажу…"), в той час як в самому договорі жодних посилань на те, що розрахунок за облігації буде здійснюватись виключно за рахунок отриманих від продажу корпоративних прав ТОВ "Тримоб" коштів також встановлено не було (аналогічна правова оцінка вказаного Меморандуму викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі за № 910/13249/17) .
		 
		Отже,  договір не був укладений  з відкладальною обставиною, якою є продаж товариством корпоративних прав ТОВ "Тримоб".
		 
		Оскільки,  у цьому випадку відсутні обставини для припинення зобов'язань за договором на підставі ст. 607 ЦК України, а вони припинилися на підставі ст. 598 ЦК України, про що зазначено вище, то підстави для задоволення зустрічного позову у зв'язку з неможливістю його виконання саме у зв'язку з обставиною, за яку жодна з сторін не відповідає, відсутні, а тому відсутні і підстави для задоволення зустрічного позову.
		 
		Неправильне застосування норми матеріального права щодо правової кваліфікації підстав припинення зобов'язання не призвело до постановлення незаконного рішення, а тому підстав для скасування постановлених у справі судових рішень в  частині зустрічного позову не вбачається.
		 
		У зв'язку з частковим задоволенням первісного позову, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають перерозподілу судові витрати у справі за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивача, а також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги пропорційно задоволеним вимогам.
		 
		З огляду на те, що касаційна скарга позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає частковому задоволенню, Верховний Суд, керуючись вимогами ст. 129 ГПК України вважає за необхідне покласти на відповідача частину понесених позивачем ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" судових витрат - 192,00 грн за розгляд позовної заяви (первісної), 288,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 384,00 грн грн судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Оскільки касаційна скарга ПАТ "Укртелеком" задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на відповідача ПАТ "Укртелеком".
		Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.
		 
		Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі № 910/9938/17 в частині вирішення первісного позову про відмову у стягненні з публічного акціонерного товариства "Укртелеком" пені та 3% річних скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
		 
		Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) 795 344,00 грн пені та 85 122,00 грн. 3% річних.
		 
		В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі № 910/9938/17 залишити без змін.
		 
		Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) 192,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви, 288,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 384,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                        Л. Стратієнко 
		Судді                                                                                                     О. Баранець
		                                                                                                                    Г. Вронська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...