Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 353/348/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2018.
Дата набрання законної сили: 10.10.2018
Номер судового провадження: 61-13461ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                      
		Іменем України                                                             
		 
		10 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 353/348/16-ц
		провадження № 61-13461св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - комунальне підприємство «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство» Тлумацької міської ради Івано-Франківської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство» Тлумацької міської ради Івано-Франківської області на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Горблянського Я. Д., Максюти І. О., від 22 серпня 2016 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство» Тлумацької міської ради Івано-Франківської області (далі - КП «ЖРЕП») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті неналежного виконання взятих на себе зобов'язань.
		Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що він зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 яка належить на праві приватної власності            ОСОБА_5
		08 листопада 2012 року між КП «ЖРЕП» та ОСОБА_5 був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
		01 грудня 2015 року близько 13 год. 00 хв. у АДРЕСА_2, внаслідок неналежно закріпленого листа шиферу на даху будинку № 5, на належний йому на праві користування автомобіль марки «Опель Вектра», номерний знак НОМЕР_1, впав зірваний лист шиферу, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, зокрема розбито вітрове скло, пошкоджений капот і дах автомобіля.
		Відповідно до звіту-оцінки пошкоджень автомобіля від 03 грудня 2015 року вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля становить 8 311,92 грн.
		Також зазначав, що внаслідок пошкодження автомобіля йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у перенесенні душевних страждань та зміні способу життя. 
		З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_4 просив визнати неналежно виконаними зобов'язання              КП «ЖРЕП» за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, стягнути з відповідача на його користь матеріальний збиток у розмірі 8 311,92 грн та 3 000 грн моральної шкоди, а також витрати зі сплати оцінки вартості матеріального збитку у розмірі        450 грн, 29,78 грн за послуги Івано-Франківського обласного центру гідрометеорології та судовий збір.
		 
		Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області  у складі судді Луковкіна У. Ю. від 12 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів, що між ним та відповідачем існують договірні відносини стосовно відшкодування шкоди завданої майну позивача, а також що відповідач неналежно виконував свої договірні зобов'язання та наявність безпосереднього причинного зв'язку між неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань та шкідливими наслідками для майна позивача.
		Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня          2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
		Позов ОСОБА_4 задоволено частково.
		Стягнуто з КП «ЖРЕП» на користь ОСОБА_4 8 311,92 грн матеріального збитку, 500 грн моральної шкоди, 450 грн. витрат з оплати оцінки вартості матеріального збитку, 1 057 грн судового збору та 606 грн судового збору в дохід держави. В решті позову відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що бездіяльність працівників КП «ЖРЕП» з неналежного утримання даху будинку АДРЕСА_3 призвело до пошкодження автомобіля позивача, а тому наявні правові підстави для  стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що пошкодженням автомобілю позивачу завдано моральну шкоду.
		 
		У вересні 2016 року КП «ЖРЕП» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів що між ним та відповідачем існують договірні відносини стосовно відшкодування шкоди, завданої майну позивача. Суд апеляційної інстанції не врахував, що будинки АДРЕСА_2 відносяться до громадського житлового фонду (всі квартири приватизовані), відповідальність за технічний стан покладено на власників - мешканців будинків. Також відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваного рішення до закінчення касаційного провадження у справі.
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справа передана до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_4 зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності             ОСОБА_5
		 
		Балансоутримувачем будинків АДРЕСА_2, є КП «ЖРЕП».
		 
		08 листопада 2012 року між КП «ЖРЕП» та ОСОБА_5 був укладений типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі проведення поточного ремонту та обслуговування житлового фонду.
		 
		Згідно з актами від 01 та 02 грудня 2015 року, складеними комісією Тлумацької міської ради, 01 грудня 2015 року близько 13 год. 00 хв. у АДРЕСА_2 з даху багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 зірваний лист шиферу впав на належний ОСОБА_4 на праві користування автомобіль марки «Опель Вектра», номерний знак НОМЕР_1. 
		 
		Вказані обставини також підтверджуються висновком інспектора Тлумацького відокремленого підрозділу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області. 
		 
		Згідно з висновком звіту-оцінки пошкоджень автомобіля від 03 грудня     2015 року вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження   автомобіля становить 8 311,92 грн.
		 
		За проведення оцінки вартості матеріального збитку позивачем сплачено 450 грн. 
		 
		Зазначені правовідносини врегульовано статтею 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто наявність складу делікту та протиправних дій, вини завдавача шкоди.
		 
		Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
		 
		Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом із тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
		Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.
		 
		Причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням автомобіля позивача та бездіяльністю КП «ЖРЕП» як балансоутримувача будинку АДРЕСА_2 встановлено судом апеляційної інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
		 
		Відсутність своєї вини у завданні позивачу шкоди КП «ЖРЕП» не доведено.
		 
		Установивши, що балансоутримувач будинку АДРЕСА_2 неналежним чином утримував вказаний будинок, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди пошкодженням його автомобіля в результаті падіння з будинку шиферу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду.
		 
		Стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі           500 грн, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно застосувавши положення статті 23 ЦК України, частини першої статті 1167 ЦК України, дійшов до правильного висновку про те, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля з вини відповідача, позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої визначено із врахуванням обставин у справі, характеру, тривалості та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що відсутність між сторонами договірних правовідносин виключає відповідальність відповідача за спричинену шкоду, є безпідставними, оскільки зобов'язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов'язаннями, отже позадоговірними, у яких підстави, форми і розмір відповідальності визначаються тільки законом, а не договором.
		 
		У відповідача є обов'язок не порушувати право власності (користування) позивача на його автомобіль незалежно від наявності у сторін договірних правовідносин у зв'язку з тим, що таке право гарантоване державою і перебуває під його охороною.
		 
		Разом із тим, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання неналежно виконаних договірних зобов'язань саме тому, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання, що виключає застосування договірної відповідальності.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 03 жовтня 2017 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, тому виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня        2016 року підлягає поновленню.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство» Тлумацької міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня        2016 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   О. В. Білоконь     Є. В. Синельников      С. Ф. Хопта      Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...