Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/3022/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту та зайнятості інвалідів.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2018. Зареєстровано: 24.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2018.
Дата набрання законної сили: 10.01.2019
Результат оскарження 10.01.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/813/3338/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа №813/3022/18
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 жовтня 2018 року м. Львів
		Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за 
		позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, представник  ОСОБА_1до Приватного підприємства «Статус-Т», представники  ОСОБА_2,  ОСОБА_3про про стягнення боргу,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач  Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просило стягнути з Приватного підприємства «Статус-Т» борг в сумі 20019,70 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для відповідача у 2017 році встановлено певний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, який ним не виконано. Враховуючи виявлені порушення відповідач, згідно з статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зобов'язаний сплатити на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у сумі 20019,70 грн. 
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.
		Позиція відповідача викладена у листі від 12.08.2018 року, в якому відповідач заперечив проти позову з підстав, що відповідачем було укладено договір № 5 «Про надання послуг підприємством», згідно якого проводиться щоденний контроль технічного стану автомобілів, медичний огляд водіїв перед виїздом на лінію і після закінчення робочої зміни, проводиться технічного обслуговування №1 та №2 та ремонт, зберігання та придбання автомобілів. На підприємстві створено вакантне робоче місце для працевлаштування інвалідів, про що подана відповідна звітність до Департаменту ринку праці та зайнятості, відповідно до вимог чинного законодавства. На даний момент вакансія не закрита. 
		Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили в задоволенні позову відмовити повністю.
		Представником позивача 10.09.2018 року через канцелярію суду подано відповідь на лист, в якому зазначає, що надана відповідачем копія Звітності №3-ПН була подана до базового центру зайнятості аж 13.12.2017 року. Цю звітність відповідач вказує як первинну.
		Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 16.07.2018 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 03.09.2018 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.
		Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
		Згідно зі звітом позивача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 9 осіб, з них інвалідів 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2017 році для підприємства становив 1 особи. 
		Позивачем виявлено, що встановлений норматив робочих місць для інвалідів на 2017 рік Приватного підприємства «Статус-Т» не виконано.
		На підставі встановлених порушень Приватного підприємства «Статус-Т» визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році.
		Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на думку позивача внаслідок порушення законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виникла заборгованість перед позивачем яка самостійно відповідачем не сплачена.
		Судом встановлено, що згідно копій звітів форми № 3-ПН, які подавалися відповідачем до Департаменту ринку праці та зайнятості, встановлено, що Приватним підприємством «Статус-Т» створено вакансії для працевлаштування інвалідів та що на запропоновані вакантні посади можливе працевлаштування інваліда.
		Оскільки при поданні звітів до Департаменту ринку праці та зайнятості відповідач зазначав про наявні для інваліда вакансії, то на нього не може покладатись відповідальність за не направлення уповноваженим органом інваліда.
		Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог, оскільки відповідачем вжито усіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу робочих місць, тому немає підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу щодо працевлаштування інвалідів.
		З цих же підстав судом враховуються пояснення представника відповідача, зазначені у листі від 12.08.2018 року, оскільки відповідачем було вжито всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу про що він інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), разом з тим, центром зайнятості інваліди до відповідача не спрямовувалися, безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, будь-яких зауважень до створеного робочого місця центром зайнятості не зазначалось.
		Норми права, які застосував суд, наступні: 
		Згідно із до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з ст. 18-1 цього ж Закону, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
		Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
		Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
		Згідно ст. 20 цього ж Закону, передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
		Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
		Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5. п.15. Перехідних положень КАС України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 13817458, м. Львів, пл. Маланюка, 6) до Приватного підприємства «Статус-Т» (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Воззєднання, 10) про стягнення боргу  відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
		Рішення суду складено в повному обсязі 22.10.2018 року.
		 
		Суддя Гавдик З.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...