Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/479/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2018. Зареєстровано: 25.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2018.
Дата набрання законної сили: 23.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		23 жовтня 2018 року 
		справа №806/479/18
		адміністративне провадження №К/9901/62467/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у складі судді Попової О.  Г. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів Іваненко Т.  В., Кузьменко Л.  В., Франовської К.  С. у справі №  806/479/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 листопада 2017 року №  0022301304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів на загальну суму 88  018  грн 63 коп., з них за податковими зобов'язаннями у розмірі 70  414 грн 90 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 17  603 грн 73 коп., та №  0022311304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 17  603  грн 73 коп. з них за податковими зобов'язаннями у розмірі 14  082 грн 98 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3  520 грн 75 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
		 
		02 квітня 2018 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та доведення податковим органом наявності податкових правопорушень, передбачених пунктом 214.4 статті 214, пунктом 216.4 статті 216, пунктом 218.1 статті 218, пунктом 187.8 статті 187, пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, внаслідок безпідставного застосування позивачем знижених ставок акцизного збору на підставі пункту 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України.
		 
		27 вересня 2018 року позивачем до Верховного Суд подано касаційну скаргу, в якій платник податків, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень частини четвертої статті 2, підпункту 63 пункту першого статті 4 Митного кодексу України, пункту 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовує безпідставність висновку податкового органу щодо наявності складу податкових правопорушень, допущених при митному оформленні транспортного засобу з тих підстав, що автомобіль ввезено для власного користування вперше протягом року, отже вона має пільги зі сплати акцизного збору.
		 
		Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що позивач не міг знати і не повинен знати про те, що уповноважена ним особа ввозила на територію України інші транспортні засоби для інших осіб, що взагалі не впливає на право позивача на пільгове розмитнення. 
		 
		Платник податків також доводить, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		 
		28 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу №  806/479/18.
		 
		12 жовтня 2018 року справа №  806/479/18 надійшла на адресу Верховного Суду.
		 
		Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у вересні 2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти та сплати митних платежів фізичною особою ОСОБА_1 при митному оформленні транспортного засобу за митною декларацією від 29 вересня 2016 року №101060002/2016/010385, за результатами проведення якої складено акт від 27 вересня 2017 року №  663/06-30-13-10/НОМЕР_3 (далі - акт перевірки).
		 
		02 листопада 2017 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України податковим органом прийнято спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення.
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №  0022301304 за порушення вимог пункту 214.4 статті 214, пункту 216.4 статті 216, пункту 218.1 статті 218, пункту 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів на загальну суму 88  018  грн 63 коп. з них за податковими зобов'язаннями у розмірі 70  414 грн 90 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 17  603 грн 73 коп.,
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №  0022311304 за порушення положень пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 17  603  грн 73 коп. з них за податковими зобов'язаннями у розмірі 14  082 грн 98 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3  520 грн 75 коп.
		 
		Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовано до платника податків на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
		 
		Склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводиться податковим органом висновком про безпідставне застосування при здійсненні розмитнення транспортного засобу за митною декларацією від 29 вересня 2016 року №101060002/2016/010385 знижених ставок акцизного збору, передбачених пунктом 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкових зобов'язань по митних платежах на суму 84  497 грн 88 коп., в тому числі акцизного податку - 70 414 грн 90 коп., податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів 14  082 грн 98 коп.
		 
		Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до спростування позивачем висновків судів попередніх інстанцій про наявність складу податкових правопорушень та доведення правомірності застосування під час процедури митного оформлення автомобіля податкової пільги, наданої пунктом 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону України «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів» від 31 травня 2016 року № 1389-VIII, далі - Закон №  1389).
		 
		За змістом пункту 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону №  1389) тимчасово, до 31 грудня 2018 року, встановлено ставки акцизного податку на товари, що використовувалися серед іншого, за кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 8703  31  90 у розмірі 0,103 євро за 1 куб. см об'єму циліндрів двигуна.
		 
		Абзацом другим цього пункту визначено, що ставки акцизного податку, встановлені цим пунктом, не застосовуються для легкових автомобілів, серед іншого, якщо вони ввозяться на митну територію України особою для власного використання або на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення, поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду в кількості понад один легковий автомобіль протягом календарного року.
		 
		За змістом акта перевірки та на підставі доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що у 2016 році за довіреністю, виданою громадянкою України ОСОБА_1 від 08 вересня 2016 року №  НВА529152, нерезидентом ОСОБА_2 (паспортний документ від 30 травня 2016 року НОМЕР_4 (Литва) ввезено на митну територію України легковий автомобіль марки Renault, модель - Меgane, кузов НОМЕР_5, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1461 куб. см, рік виготовлення - 2010, дата першої реєстрації - 24 червня 2010 року (код товару УКТ ЗЕД 8703  31  90), фактурною вартістю 2  500 євро, що на день митного оформлення (29 вересня 2016 року) за курсом Національного банку України (1- 29,06898200) становила 72  672  грн. 46 коп., митна вартість транспортного засобу складає 83  209 грн 96 коп.
		 
		Митне оформлення ввезеного легкового автомобіля проведене на підставі норм пункту 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України та застосовано ставку акцизного податку для легкових автомобілів, що використовувалися, з кодом товару 8703  31  90, яка становить 0,103 євро за 1 куб. см об'єму циліндрів двигуна, внаслідок чого податковим органом нараховано та сплачено митних платежів в сумі 31  876 грн 46 коп, в тому числі мита на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України фізичними особами - 8  321 грн, акцизного податку - 4  374 грн 39 коп., податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів - 19 181 грн 07 коп.
		 
		Безпідставність застосування ставок акцизного збору, визначених пунктом 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, доводиться податковим органом на підставі того, що ввезений нерезидентом ОСОБА_2 легковий автомобіль марки Renault, модель - Мegane, кузов НОМЕР_5, є другим транспортним засобом, ввезеним цією особою у 2016 році. Протягом календарного року зазначеним нерезидентом ввезено декілька легкових автомобілів за дорученнями громадян України та митне оформлення яких проведене із застосуванням норм Закону №1389.
		 
		Підтвердженням цього факту є наявність в матеріалах справи митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ, з яких вбачається, що ОСОБА_2 18 серпня 2016 року на митну територію України ввезено автомобіль марки Renault, модель - Мegane Estate для ОСОБА_3, а 29 вересня 2016 року ввезено на митну територію України автомобіль марки Renault, модель - Меgane для ОСОБА_1
		 
		Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного застосування декларантом у процесі розмитнення ставок, передбачених пунктом 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, а відтак наявності складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
		 
		Системний аналіз положень Закону України «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів» від 31 травня 2016 року № 1389-VIII дозволяє прийти до висновку, що запровадження законодавцем знижених ставок акцизного податку спрямоване на стимулювання розвитку ринку автотранспортних засобів в Україні та збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок детінізації автомобільної галузі.
		 
		Водночас абзацом другого пункту 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено обмеження, які не дозволяють недобросовісним декларантам зловживати наданими пільговими преференціями та завдавати шкоди суспільним інтересам. До таких обмежень віднесено ввезення на митну територію України легкових автомобілів особою на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення, поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів в кількості понад один легковий автомобіль протягом календарного року, що і було виявлено податковим органом під час проведення перевірки та підтверджено судами за наслідком судового розгляду.
		 
		Доводи, наведені у касаційній скарзі, про неврахування судами попередніх інстанцій факту першої реєстрації автомобіля на ім'я позивача, а також того, що платник податків не міг знати і не повинен знати про те, що уповноважена ним особа ввозила на територію України інші транспортні засоби для інших осіб, є неприйнятними, виходячи з такого. Ці обставини не впливають на наявність чи відсутність складу податкового правопорушення, оскільки абзацом другим пункту 15 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України не встановлено жодних винятків. Аналогічні доводи оцінені та спростовані судом апеляційної інстанції. Крім того, відповідно до законодавства декларант несе відповідальність за достовірність усіх відомостей, зазначених у митній декларації.
		 
		Декларант під час здійснення процедури розмитнення діє в інтересах та за рахунок клієнта. Подання декларантом недостовірних відомостей до митного органу, якщо це не охоплювалося умислом довірителя, не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним регресним позовом в порядку цивільного судочинства.
		 
		Верховний Суд погоджується в висновком судів попередніх інстанцій про доведеність відповідачем наявності складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, і відтак правомірне збільшення грошових зобов'язань з акцизного податку та податку на додану вартість.
		 
		Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі № 806/479/18 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                     Р.Ф.Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                               І.А.Гончарова
		          
		                                                                                                              І.Я.Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...