Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/16060/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2018. Зареєстровано: 25.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2018.
Дата набрання законної сили: 23.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 жовтня 2018 року 
		Київ
		справа №569/16060/17
		адміністративне провадження №К/9901/48612/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23.10.2017 (суддя Бердій М.А) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 (головуючий Іваненко Т.В., судді: Кузьменко Л.В., Франовська К.С.)
		 
		у справі № 569/16060/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про порушення митних правил,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Рівненської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0338/20400/17 від 03.08.2017, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 17000,00 грн.
		 
		Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23.10.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018, адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
		Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
		 
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій невірно витлумачено частину першу статті 100 КАС України. Позивач вважає, що до застосування підлягала стаття 108 КАС України. На думку позивача, суд першої інстанції повинен був здійснити перевірку адміністративного позову вимогам  КАС України, встановити строк для усунення недоліків, залишивши позовну заяву без руху.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі      № 569/16060/17 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23.10.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2014. 
		Ухвалою від 30.08.2018 суд визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи № 569/16060/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про порушення митних правил та призначив попередній розгляд справи на 04.09.2018.
		Під час попереднього розгляду справи суд дійшов висновку про те, що справу необхідно розглянути в судовому засіданні. Ухвалою суду від 04.09.2018 розгляд справи призначено на 18.09.2018 о 12 год. у судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м.Київ, вул.Московська, 8, корп.5., у подальшому судове засідання з розгляду касаційної скарги призначено на 23.10.2018 об 11 год.
		Сторони у справі були належним чином повідомленні про дату та час судового розгляду, однак у судове засідання не з'явились.
		 
		За правилами пункту 2 частини першої статті 345 Кодексом адміністративного судочинства України     (далі - КАС України) суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		 
		Керуючись вищевикладеними положеннями цього Кодексу, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої     статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
		КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Вказаний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
		Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із вимогами про визнання протиправною та скасування постанови Рівненської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 481 Митного кодексу України, а саме: перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб     та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 17000,00 грн.
		 
		Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено встановлений статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення строк оскарження постанови.
		Статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) встановлено строки звернення до адміністративного суду.
		Згідно частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно норм статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
		Згідно змісту пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі)     або     в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
		Вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. При цьому,     звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
		З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова була винесена 03.08.2017 та отримана позивачем 08.08.2017, що підтверджується його підписом на вказаній постанові. 
		Позивач оскаржив дану постанову до Державної фіскальної служби України 16.08.2017. Відтак, 18.10.2017 ОСОБА_2 отримав лист Державної фіскальної служби України від 05.09.2017 № 1105/М/99-99-20-02-02-14, копію постанови від 05.09.2017, якою скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		Скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та у подальшому звернувшись до суду 19.10.2017, позивач пропустив десятиденний строк для звернення з позовом до суду від дати отримання копії постанови.
		У той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не порушував питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
		У визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об'єктивна - наявність факту порушеного права, суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. 
		Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
		При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
		Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
		На стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі відповідні процесуальні дії суду передбачено пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України, де вказано про те, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
		Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. 
		Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення постанови.
		Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій на виконання приписів статті 100 КАС України повинні були встановити на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Оскільки обов'язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин. Проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, обставин щодо причин пропуску процесуального строку не встановлювали. 
		 
		Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судами не надано оцінки матеріалам позовної заяви щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
		 
		Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Як встановлено пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23.10.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 скасувати.
		Передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева 
		Р.Ф. Ханова
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...