Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 391/378/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2018.
Дата набрання законної сили: 24.10.2018
Номер судового провадження: 61-1939ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		24 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 391/378/17-ц
		 
		провадження № 61-1939св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
		третя особа - Компаніївська селищна рада Кіровоградської області,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2017 року у складі судді Червонописького В. С. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа - Компаніївська селищна рада Кіровоградської області, про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
		Позов мотивовано тим, що 16 квітня 1997 року між ним та Компаніївською селищною радою Кіровоградської області укладено договір на право тимчасового користування землею, відповідно до якого остання передала йому в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 200 га, строком на 20 років. До вказаного договору були укладені додаткові угоди щодо внесення змін розміру орендної плати. Орендна плата визначена у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки на рік. Користуючись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, він більш ніж за один місяць до закінчення дії договору оренди звернувся до відповідача з листом - повідомленням від 14 грудня 2016 року про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16 квітня 1997 року, до якого додано проект додаткової угоди про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах. ЛистомГоловного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06 лютого 2017 року йому було відмовлено у поновленні договору оренди землі, у зв'язку з порушенням строків звернення, закріплених статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
		Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2017 року позов задоволено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем вчинено всі необхідні дії для поновлення договору оренди землі, визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
		Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областівідхилено.
		Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2017 року залишено без змін.
		Відхиляючи апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
		12 січня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Касаційна скарга мотивована тим, що факт надіслання орендарем повідомлення про намір поновити договір оренди не означає його автоматичне поновлення. Судом не вирішено питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, наявність у відповідача повноважень щодо вчинення дій про зобов'язання яких просить позивач.
		У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення. При цьому посилаючись правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі 594/376/17-ц. 
		23 квітня 2018 року справа № 391/378/17-ц надійшла до Верховного Суду.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Судом встановлено, що 16 квітня 1997 року між ОСОБА_1 та Компаніївською селищною радою Кіровоградської області укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого ОСОБА_1 передано у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 200 га, строком на 20 років. 
		До закінчення строку дії договору орендар ОСОБА_1 14 грудня 2016 року звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та додав проект додаткової угоди, які подані ним у порядку і строки встановлені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
		Однак, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило в укладенні додаткової угоди до договору на право тимчасового користування землею, при цьому зазначивши, що орендар зобов'язаний повідомити орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі і не вбачає підстав для продовження терміну дії зазначеного договору оренди та рекомендує орендарю звернутися із заявою щодо поновлення вказаного договору у строки, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (лист № М-22534/0-1193/0/6-17 від 06 лютого 2017 року).
		Компаніївська селищна рада не заперечує проти продовження терміну дії договору оренди землі з ОСОБА_1 (лист № 02-28/176 від 27 березня 2017 року). 
		Частиною першою статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
		Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.
		Статтею 764 ЦК України передбачено такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
		Згідно із частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
		До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
		При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
		Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.  
		Таким чином, судами вірно встановлено, що позивачем дотримано усі умови, передбачені частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору оренди землі. Належних доказів на підтвердження направлення позивачу листа-повідомлення про заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди відповідачем не надано.  
		Встановлено, що позивач ОСОБА_1 скористався правом на поновлення договору оренди землі, у строк, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, тобто в межах строку, передбаченого Законом України «Про оренду землі». Повідомив орендодавця про намір укласти договір оренди землі на новий строк. Надав проект додаткової угоди до договору та всі необхідні документи. Сплачує орендну плату і продовжує користуватися земельною ділянкою після спливу строку дії договору, тобто належно виконує свої обов'язки за цим договором.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосувавши положення статті 33 Закону України «Про оренду землі», дійшли правильного висновку про те, що позивач є добросовісним орендарем, дії якого виразилися у продовжені користування ним земельною ділянкою та внесенні відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, що свідчить про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився.
		Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 541/831/17-ц та у постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-1282цс16 та від 23 листопада 2016 року № 6-2540цс16.
		Крім того, вказані вище висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.
		Доводи касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про те, що намір поновити договір оренди не означає його автоматичне поновлення, оскільки орендодавець наділений правом заперечувати проти поновлення договору оренди, спростовуються матеріалами справи, зокрема листом від 06 лютого 2017 року № М-22534/0-1193/0/6-17 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а. с. 23), в якому рекомендує ОСОБА_1 звернутися із заявою щодо поновлення вказаного договору оренди землі у строки, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення,його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення.
		РішенняКомпаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Постанова оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                               Н. О. Антоненко      
		 
		                                                                                                          В.І. Журавель
		 
		                                                                                                          В.М. Коротун  
		 
		                                                                                                           В.П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...