Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 371/1659/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2018.
Дата набрання законної сили: 10.10.2018
Номер судового провадження: 61-11742ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем України
		10 жовтня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 371/6159/16-ц
		провадження № 61-11742св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. 
		(суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»,
		відповідач - ОСОБА_1,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2017 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Мельника Я. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін               до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено                    до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (далі - ПрАТ «Європейський страховий альянс») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку регресу.
		Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2015 року між                             ПрАТ «Європейський страховий альянс» та ОСОБА_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - автомобіля ВАЗ-2103. 30 січня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля ВАЗ 2103 та автомобіля Mazda. Винним у ДТП визнаний відповідач. Позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 24 970,47 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_1 всупереч вимогам чинного законодавства не повідомив страховика про настання страхового випадку у триденний термін, то у позивача, як страховика, виникло право на звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача, як страхувальника, суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
		На підставі викладеного ПрАТ «Європейський страховий альянс» просило стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 24 970,47 грн.
		Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 27 січня          2017 року (в складі судді Гаврищука А. В.) у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа винна у ДТП, притягнений до адміністративної відповідальності, сам страховик вказані обставини визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення ОСОБА_1 страховику про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення коштів.
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь 
		ПрАТ «Європейський страховий альянс» страхове відшкодування у розмірі 24 970,47 грн та понесені у справі судові витрати у розмірі 2 893,80 грн.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач спричинив ДТП та всупереч вимогам статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив страховика у встановлений законом строк про страховий випадок, тому страховик, виплативши за рішенням суду страхове відшкодування особі, якій завдано шкоди внаслідок ДТП, має право на страхове відшкодування у порядку регресу до винної особи.
		У касаційній скарзі, яка у травні 2017 року подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що страховик визнав настання страхового випадку, добровільно сплативши відповідне страхове відшкодування. Факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами у встановленому законом порядку, а обов'язок повідомлення страховика про настання страхового випадку у триденний термін, передбачений саме для встановлення наявності факту ДТП та уникнення необґрунтованих виплат. Крім того, відповідач у день ДТП по телефону повідомив позивача про страховий випадок. Тому сам по собі факт письмового неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення з нього в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування.  
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
		02 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження                            в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні                 чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди встановили, що 21 серпня 2015 року між ПрАТ «Європейський страховий альянс» та ОСОБА_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ-2103, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		30 січня 2016 року на перехресті вул. Межигірської та вул. Юрківської                   у м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля ВАЗ 2103 та автомобіля Mazda.
		Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого              2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
		За результатами ДТП власнику пошкодженого автомобіля Mazda          ОСОБА_2 на підставі її заяви перераховано суму страхового відшкодування. Розмір виплаченого страхового відшкодування становить 27 970,47 грн, що підтверджується: аварійним сертифікатом про оцінку вартості відновлювального ремонту, протоколом огляду транспортного засобу від 05 лютого 2015 року, ремонтною калькуляцією від 05 квітня          2016 року, висновком щодо розміру заподіяної шкоди, розрахунком суми страхового відшкодування, страховим актом, платіжними дорученнями.
		ПрАТ «Європейський страховий альянс» вказувало про те, що ОСОБА_1  не повідомив його, як страховика, про зазначену вище ДТП, у строки, встановлені статтями 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», унаслідок чого у нього виникло право регресної вимоги до відповідача.
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначені обов'язки учасників ДТП (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).
		Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
		Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. 
		Необґрунтована виплата страхового відшкодування має місце у разі, коли страховика не було повідомлено про страховий випадок жодним з учасників ДТП, що призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
		Ураховуючи викладене, посилання апеляційного суду на вимоги статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки обставини ДТП встановлені, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються позивачем, страховик необґрунтованих виплат не здійснив. 
		Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що у цьому випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення судового рішення, яке має базуватись на загальних положеннях та підставах про відшкодування збитків. 
		Обмеження набуття права зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди у разі неповідомлення страховика протяги трьох днів з моменту ДТП про вказану подію за умови встановлення факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
		Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
		Водночас, апеляційний суд всупереч нормам процесуального права помилково залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та досліджених доказів, не вказував зазначені вище норми матеріального права, а тому помилково скасував рішення місцевого суду.
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
		Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
		Рішення Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2017 року скасувати, рішення Миронівського районного суду Київської області 
		від 27 січня 2017 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                  А. О. Лесько
		В. В. Пророк
		В. М. Сімоненко
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...