Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/4681/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2018. Зареєстровано: 28.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2018.

Номер судового провадження: 22-ц/785/6751/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/6751/18 
		Номер справи місцевого суду: 522/4681/17
		Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
		Доповідач Журавльов О. Г.
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.10.2018 року                                 м. Одеса
		 
		 
		Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого - Журавльова О.Г.,
		суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,
		за участю секретаря Ковязіної А.Д.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2018 року (суддя Бойчук А.Ю.),
		встановив:
		У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. на неповнолітніх дітей, а саме дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення дітьми повноліття.
		Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2002 року, який був розірваний за рішенням суду, а шлюбні стосунки фактично припинені з серпня 2010 року. Від шлюбу мають трьох дітей, які проживають з батьком.
		Позивач зазначив, що відповідач практично не спілкується з дітьми, не приймає участь у їх вихованні та утриманні, грошові кошти на життєво важливі потреби дітей не надає та взагалі матеріально не підтримує їх, всі питання щодо утримання дітей вирішуються самостійно позивачем без участі та підтримки з боку відповідача. Позивач вважає, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до дітей, не вживає заходів щодо забезпечення їх достатнім життєвим рівнем, а також не забезпечує грошовими коштами на їх життєві потреби, у зв'язку з чим, повинна сплачувати аліменти до досягнення повноліття дітьми.
		Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.
		Стягнуто зОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4,на користьОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_5,аліменти утвердій грошовійсумі наутримання дочки ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1в розмірі2000(двітисячі)гривень 00коп. до досягнення дочкою повноліття.
		Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. до досягнення сином повноліття.
		Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_7, 24.12.2010 р.н, в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. до досягнення сином повноліття.
		19.02.2018 року відповідачем була подана заява про перегляд заочного рішення від 30 серпня 2017 року.
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2018 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2017 року було скасовано та призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні.
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2018 року позов ОСОБА_2 було задоволено.
		Стягнуто зОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4,на користьОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_5,аліменти утвердій грошовійсумі наутримання дочки ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1в розмірі2000(двітисячі)гривень 00коп. до досягнення дочкою повноліття.
		Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. до досягнення сином повноліття.
		Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_7, 24.12.2010 р.н, в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. до досягнення сином повноліття.
		Допущено негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
		Задовольняючи позов та визначаючи розмір стягнутих аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі 2000 (дві тисячі) грн., щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач спроможна платити аліменти на утримання дітей в зазначеній сумі.
		Рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3
		В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
		Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач приймає учать у вихованні та утриманні сумісних дітей, зазначено, що позивач взагалі не мав підстав для звернення з даним позовом до суду. Також, апелянт вказує, що є безробітною, не може працевлаштуватися, у звязку з перебуванням в АР Крим, на обліку в державній службі зайнятості не перебуває, допомогу по безробіттю не отримує, тому не має реальної можливості сплачувати аліменти на трьох дітей у розмірі 2000 грн. на кожного щомісяця.
		На апеляційну скаргу ОСОБА_2 надав відзив, яким він заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
		Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю  доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього.
		Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Частиною 1 статті 141СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
		Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2002 року по липень 2014 року. Від шлюбу сторони мають трьох дітей.
		Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 проживає окремо за місцем проживання свого батька, в Автономній республіці Крим.
		Разом з тим, як було встановлено апеляційним судом Одеської області у постанові від 24.04.2018 року по справі №522/7458/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, починаючи з 2014 року, відповідач ОСОБА_4 (ОСОБА_3Р.), з періодичністю кожні 2-3 місяці стабільно приїздить до своїх дітей та проводить з ними по 2-3 тижні. Відповідач завжди привозить своїм дітям одяг, подарунки, продукти харчування та інші речі. Більш того, відповідач під час свого перебування з дітьми завжди супроводжувала їх до школи, цікавилася їх успіхами та відвідувала шкільні заходи та святкові концерти. Всі візити матері до своїх неповнолітніх дітей завжди супроводжувалися їх неабиякою радістю від спілкування та присутності мами в їх житті.
		Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Задовольняючи позов та визначаючи розмір стягнутих аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі 2000 (дві тисячі) грн., щомісячно, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.
		Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, оскільки суд, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Відповідно до ст.180СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно зі ст. ст. 13, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Однак, судом першої інстанції було залишено поза увагою, що ОСОБА_3 з 26.12.2014 року є безробітною, на обліку в державній службі зайнятості не перебуває, допомогу по безробіттю не отримує, перебуває на частковому утриманні свого батька.
		Наразі, відповідач не може працевлаштуватися, у звязку з перебуванням на тимчасово окупованій території, в АР Крим. Така ситуація виникла у звязку з тим, що відповідач ОСОБА_4 не могла проживати сумісно з позивачем ОСОБА_2 в його квартирі разом з його батьками та змушена була переїхати за місцем проживання свого батька, оскільки не має іншого житла у м. Одесі.
		Зазначені обставини були також встановлені апеляційним судом Одеської області у постанові від 24.04.2018 року по справі №522/7458/15-ц, а тому не підлягають доказуванню.
		Одночасно, судом першої інстанції було визначено розмір стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей з ОСОБА_3 в сумі 2000 (дві тисячі) грн. в місяць на кожну дитину.
		При розгляді справи ОСОБА_3 було надано довідку про доходи від 12.02.18 року, яка видана Херсонською обєднаною податковою інспекцією ГУ ДФС у Херсонській області, згідно якої, в період з 01.01.2017 р. по 31.01.2018 р., ОСОБА_3 дохід не отримувала.
		З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача не має реальної можливості сплачувати аліменти на трьох дітей у розмірі 2000 грн. на кожного щомісяця.
		Судом першої інстанції не була прийнята до уваги дана довідка, проте належних доказів, які б спростовували відсутність у відповідача доходу, матеріали справи не містять. При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач спроможна платити аліменти на утримання дітей у заявленій в позові сумі є недоведеним та ґрунтується на припущеннях.
		Також, колегія суддів критично ставиться до доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру аліментів, а саме: копії договорів №258 від 09.08.2017 р., №257/5 від 09.08.2017 р., №256/7 від 09.08.2017 р., укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю НВК «Інтелект» про надання платних послуг за навчання дітей, оскільки оплатне навчання дітей не є аліментними відносинами у відповідності до приписів Сімейного кодексу України та стягується за іншими правилами, визначеними законодавством.
		Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Згідно статей 181, 182 СК України, за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
		За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
		Отже, при вирішенні питання щодо визначення розміру стягуваних аліментів з відповідача судом першої інстанції не враховано обставин, що мають істотне значення, як передбачено ст. 182 СК України, а саме матеріальне становище платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення.
		Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.
		При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо того, що позивач не мав підстав для звернення до суду з даним позовом та своїми діями порушив свої зобовязання щодо належного виконання мирової угоди, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2014 року по справі №522/2901/14, була визнана мирова угода, укладена між сторонами, відповідно до умов якої сторони визначили місце проживання сумісних дітей разом з батьком, ОСОБА_2, який бере на себе обовязок не перешкоджати ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні сумісних дітей.
		Також, позивач та відповідач беруть на себе обовязки, що після затвердження мирової угоди, при умовах належного її виконання обома сторонами, та не створення умов, які б погіршували існуючі на момент утворення угоди, умови мешкання, виховання та розвитку дітей, не будуть звертатися з позовами до суду про стягнення аліментів на утримання дітей, а також про позбавлення батьківських прав.
		Таким чином, звернення позивача з позовом до суду є гарантованим Конституцією України правом на захист своїх прав і свобод і будь-які обмеження, крім чітко визначених законодавством України, не можуть слугувати причиною відмови у доступі до правосуддя, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Також, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта щодо виконання у добровільному порядку обовязку по утриманню своїх дітей, оскільки матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження постійних та систематичних витрат на утримання дітей.
		Крім того, судова колегія зазначає, що добровільне виконання аліментних обовязків не перешкоджає винесенню рішення про стягнення аліментів у примусовому порядку.
		Згідно ст.184СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідача відсутній достатній дохід для присудження аліментів у мінімальному рекомендованому розмірі.
		Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі, однак при визначенні розміру аліментів прийшов до хибного висновку про їх розмір у сумі 2000 гривень на кожну дитину.
		Враховуючи прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, гарантований Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» який з 1 липня становить 1944 грн., 50% якого для дітей віком від 6 до 18 років становить 972 грн. на дитину, матеріальний стан відповідача та вимоги ст. ст. 180, 181, 182, 184 СК України, та з метою досягнення мети аліментного обов'язку, достатності та необхідності його для позивача, колегія суддів приходить до висновку про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. на кожну дитину.
		Оскільки висновки районного суду в частині визначення розміру аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині на підставі ст.376,ч.1п.1,3ЦПК України підлягає зміні зі зменшенням розміру стягуваних аліментів з ОСОБА_3 з 2000 грн. на кожну дитину до 1000 грн. на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За подання апеляційної скарги ОСОБА_3 сплачено судовий збір 960 грн., тому судові витрати за сплату судового збору в суді апеляційної інстанції підлягають до часткового стягнення з позивача ОСОБА_2 в розмірі 480 грн., оскільки судом апеляційної інстанції задоволено частково вимоги апеляційної скарги.
		 
		Керуючись ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		постановив:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2018 року в частині розміру аліментів змінити.
		Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1000 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 13.03.2017 року до дня досягнення дитиною повноліття, тобто до 05.06.2021 року.
		Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1000 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 13.03.2017 року до дня досягнення дитиною повноліття, тобто до 14.03.2024 року.
		Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1000 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 13.03.2017 року до дня досягнення дитиною повноліття, тобто до 24.12.2028 року.
		В інший частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_1 480 грн. судового сбору за подачу апеляційної скарги.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Повний текст Постанови складено 25 жовтня 2018 року.
		 
		Головуючий О.Г.Журавльов
		 
		Судді О.С.Комлева
		 
		ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...