Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/765/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2018. Зареєстровано: 28.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2018.
Дата набрання законної сили: 24.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 жовтня 2018 року 
		Київ
		справа №822/765/16
		адміністративне провадження №К/9901/11075/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді - Білоуса О.В., 
		суддів - Желтобрюх  І.Л., Стрелець  Т.Г., 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокуратури Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (головуючий суддя - Касап  В.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (головуючий суддя - Ватаманюк  Р.В., судді - Мельник-Томенко  Ж.М., Сторчак В.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Хмельницької області, в якому просив:
		 
		- визнати протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
		- зобов'язати прокуратуру Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, інших виплат ОСОБА_1 за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період;
		- зобов'язати прокуратуру Хмельницької області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000грн.
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на момент його звільнення з органів прокуратури відповідачем не виплачено в повному обсязі заробітну плату відповідно до статті 81 Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон №1697-VII), натомість заробітна плата нараховувалася і виплачувалася позивачу виходячи з посадового окладу, який передбачений Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року №505 (далі - Постанова №  505).
		 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:
		 
		- визнано протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року відповідно до  статті 81 Закону №1697-VII;
		- зобов'язано прокуратуру Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, інших виплат ОСОБА_1 за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року відповідно до  статті 81 Закону №1697-VII,  з врахуванням вже здійснених виплат за цей період;
		- в задоволені решти позовних вимог відмовити.
		 
		Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, прокуратура Хмельницької області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		 
		В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень статті 81 Закону №1697-VII не передбачено, а отже він не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. 
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		 
		Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
		 
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач з 17 липня 2009 року працював в органах прокуратури. 17 січня 2015 року переведений на посаду прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в суді прокуратури Хмельницької області.
		 
		11 жовтня 2015 року згідно наказу прокурора Хмельницької області №  1233к від 22 вересня 2015 року та наказу №  1272к від 01 жовтня 2015 року позивач звільнений займаної посади та органів прокуратури Хмельницької області у зв'язку із скороченням штату прокуратури Хмельницької області.
		 
		За період з 01 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року позивачу нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 31  673,07 грн., що підтверджується довідкою розрахунком та розрахунковим листом.
		 
		З розрахункового листа вбачається, що позивачу за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року прокуратурою Хмельницької області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого  Постановою №  505.
		 
		На думку позивача, заробітна плата, за вищевказаний період, повинна нараховуватись прокуратурою Хмельницької області, виходячи з посадових окладів, передбачених  статтею 81 Закону №  1697-VII.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відсутність механізму реалізації права працівників прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому статтею 81 Закону №  1697-VII, у зв'язку з невнесенням відповідних змін до Постанови №  505, не є підставою для зменшення їх посадових окладів.
		 
		Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх помилковими та зазначає наступне.
		 
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом №  1697-VII.
		 
		Відповідно до частини другої статті 81 Закону №  1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. 
		 
		В силу частини третьої статті 81 Закону №  1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
		 
		Частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
		 
		При цьому, статтею 13 вказаного Закону обумовлено, що плата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
		 
		Вказане положення кореспондується з положеннями частини дев'ятої статті 81 Закону № 1697-VII, в якій передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		 
		За нормами частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
		 
		Згідно зі статтею 89 Закону №  1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
		 
		Статтею 90 Закону №  1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
		 
		Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
		 
		Тобто, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII.
		 
		В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (із внесеними до неї змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763) затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури. Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились.
		 
		Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
		 
		Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 810/1304/16, № провадження К/9901/7737/18.
		 
		За таких обставин і правового регулювання Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
		 
		Згідно з статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати в частині та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу прокуратури Хмельницької області задовольнити.
		 
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог.
		 
		У цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
		 
		В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.В.Білоус
		 
		Судді                                                                                           І.Л.Желтобрюх
		 
		                                                                                          Т.Г.Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...