Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/1985/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2018. Зареєстровано: 28.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2018.
Дата набрання законної сили: 17.12.2018
Номер судового провадження: 2/636/1324/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 636/1985/18
		Провадження № 2/636/1324/18
		Р І Ш Е Н Н Я 
		 
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		(заочне)
		25 жовтня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області
		у складі: головуючого судді  Гуменного З.І.,
		за участю секретаря судового засідання  Шикової К.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Сігма Автолізинг» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-
		встановив:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Сігма Автолізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 02368 від 27.01.2018, укладеного між сторонами та стягнення грошових коштів, сплачених як авансовий платіж у розмірі 60 000 грн.
		Свої вимоги ОСОБА_1, мотивував тим, що 27 січня 2018 року він уклав договір фінансового лізингу № 02368 з ТОВ "Сігма Автолізинг" про продаж в лізинг автомобіля марки Lada hargus Сross, вартістю 399 900,00 грн., сплативши при цьому авансовий внесок у розмірі 60 000 грн. Проаналізувавши зміст спірного договору, ОСОБА_1 прийшов до висновку, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача як споживача за порушення умов договору, усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, не надані права лізингоодержувача, як споживача вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, вказаний договір не є нотаріально посвідченим, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. ОСОБА_1, вважає, що укладений договір суперечить положенням законів, а саме: Закону України "Про фінансовий лізинг", Закону України "Про захист прав споживачів", вимогам Цивільного кодексу України, так як не посвідчений нотаріально, умови Договору є несправедливими та порушують принцип добросовісності, а тому має бути визнаний недійсним, а кошти, сплачені в рахунок авансу, повернуті йому. Просив позов задовольнити.
		Позивач в судове засідання не зявився, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, та просив розглядати справу у його відсутності.
		Представник відповідача у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток. Також відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. 
		Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. 
		Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи, відповідно до положень ст. 281 ЦПК України. 
		Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлені наступні факти і відповідні ним правовідносини.
		27.01.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігма Автолізинг" укладено договір № 02368 фінансового лізингу, згідно з яким предметом Договору є транспортний засіб марки «Lada hargus cross», вартістю 399 900,00 грн., що визначено у п. 1.1 ст. 1 та п. 8.2 ст. 8 вищевказаного договору (а.с. 10-17).
		Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найму (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. 
		Згідно з ч. 1ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.
		Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується предметом пізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.
		Згідно з п. 1.7 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.
		Пунктом 9.1 договору визначено, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку № 1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.
		Договір фінансового лізингу був підписаний сторонами на кожному аркуші договору.
		На виконання умов договору ОСОБА_1 сплачено авансовий платіж до договору фінансового лізингу № 02368 від 27.01.2018 у сумі 60 000 грн, що підтверджується квитанцією від 27.01.2018 (а.с. 19).
		Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
		За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
		В силу ст.ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
		Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.
		Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
		Відповідно до частини першої ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб марки «Lada hargus cross», а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК не було укладено в нотаріальній формі, а тому він в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року по справі № 6-1551цс16.
		Крім того, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
		Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
		Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
		Суд погоджується з доводами позивача про те, що при укладанні договору сторонами остаточно не визначили вартість предмета лізингу, не погоджено графік сплати лізингових платежів згідно з додатком № 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається, а також з тим, що додатки до договору фінансового лізингу ним не були отримані.
		Крім того, як встановлено судом із змісту спірного договору № 02368 фінансового лізингу, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
		За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
		Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу відповідно до п. 4.3 договору здійснює відповідач, то в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, даний договір суперечить положенням ст. 808 ЦК України.
		За змістом частин 1, 2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
		Суд погоджується з доводами позивача про те, що є несправедливими умови договору фінансового лізингу про нарахування штрафних санкцій за дострокову сплату лізингових платежів, а також є несправедливими умови договору фінансового лізингу, які передбачають жорстку відповідальність лізингоодержувача за невиконання умов укладеного договору та відсутність відповідальності лізингодавця за невиконання останнім умов договору, оскільки такі умови договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін.
		Також, суд погоджується з доводами позивача про несправедливість умов договору в частині того, що у випадку розірвання договору комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається і що відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору, оскільки по-перше, дана умова порушує принцип добросовісності, встановлений п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. ст.509 ЦК України, тому що комісія за організацію по договору фінансового лізингу № 02368 від 27 січня 2018 року у сумі 60 0000 грн є неспівмірною з затратами лізингодавця при укладенні договору, оскільки за вчинення лізингодавцем інших дій на виконання договору передбачені інші платежі, які належить сплатити лізингоодержувачу. По-друге, дана умова договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, оскільки на порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» договором № 02368 від 27 січня 2018 року не встановлено право позивача як споживача на одержання відповідної компенсації від ТОВ «Сігма Автолізинг» як виконавця у зв'язку з розірванням договору. У випадку розірвання договору відповідальність за це покладається тільки на позивача. По-третє, даний пункт договору завдає шкоди споживачеві, оскільки зі сплачених ним 60 000 грн. після розірвання договору повертаються лише 80 %.
		Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
		Суд, аналізуючи зміст спірного договору фінансового лізингу, укладеного між ТОВ «Сігма Автолізинг» та ОСОБА_1, дає підстави прийти до висновку, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача як споживача за порушення умов договору, усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, не надані права лізингоодержувача як споживача вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, вказаний договір не є нотаріально посвідченим, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
		Таким чином, умови договору № 02368 фінансового лізингу є такими, що суперечать нормам ЦК, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України), призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.
		Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та застосувати правові наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, позовної заяви немайнового характеру ставка судового розміру складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн.), а за подання позовної заяви майнового характеру, ставка судового розміру складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8 810,00 грн.). 
		Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1409,60 грн необхідно стягнути з відповідача ТОВ «Сігма Автолізинг» на користь держави.
		На підставівикладеного такеруючись ст.ст.3,4,10,11,76-80,133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ :
		Позовну заяву ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Сігма Автолізинг» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - задовольнити.
		Визнати договір фінансового лізингу № 02368 від 27 січня 2018 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (код ЄДРПОУ 41298109) та ОСОБА_1 - недійсним.
		Стягнути з ТОВ «Сігма Автолізинг» (код ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового лізингу № 02368 від 27 січня 2018 року грошові кошти в сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. 
		Стягнути з ТОВ «Сігма Автолізинг» (код ЄДРПОУ 41298109) на користь держави судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста девять) грн. 60 коп.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...