Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/7429/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2018.
Дата набрання законної сили: 25.10.2018
Номер судового провадження: 61-26736ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		25 жовтня 2018 року
		м. Київ
		справа № 754/7429/15-ц
		провадження № 61-26736 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представник позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		відповідач - ОСОБА_7, 
		третя особа - ОСОБА_8, 
		третя особа - ОСОБА_9, 
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталія Юріївна,
		третя особа - П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року у складі суді Журавської О. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року у складі суддів Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до               ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу КулінічНаталія Юріївна, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила: 
		-         визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_9 16 вересня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. за реєстровим № 4496;
		-         визнати недійсним договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_9 від імені ОСОБА_12 18 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю. за реєстровим № 3021;
		-         припинити право власності ОСОБА_12 на ? частини квартири АДРЕСА_1;
		-         визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на  1/3 частину квартири АДРЕСА_1, 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2, 1/3 частину автомобіля НОМЕР_1, 2008 року випуску, 1/3 частину причепу одноосьового, номерний знак НОМЕР_2, 1982 року випуску.
		Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача - ОСОБА_12, після смерті якого відкрилась спадщина, спадкоємцями за законом по якій є ОСОБА_4, син ОСОБА_8, який відмовився від своєї частки у спадщини на користь позивача та дружина померлого ОСОБА_7
		Після заведення спадкової справи стало відомо про наявність договору дарування від 18 вересня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_9 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_12, подарувала ? частину спірної квартири відповідачу ОСОБА_7
		Оспорюючи дійсність вказаного договору дарування, позивач посилалася на те, що померлий ОСОБА_12 не підписував довіреність, видану на ім'я ОСОБА_9, оскільки перебував в тяжкому стані.
		Вказувала на те, що домоволодіння в в с. Стара Оржиця є спільною сумісною власністю відповідача та ОСОБА_12, а отже його частина входить до складу спадщини.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня  2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що висновком проведеної у справі почеркознавчої експертизи встановлено, що саме ОСОБА_12 вчинив підпис у довіреності від 16 вересня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського нотаріального округу 
		Кулініч Н. Ю. та на підставі якої в подальшому ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_7  ? частину квартири АДРЕСА_1.
		Позивачем не надано належних та допустимих доказів недійсності вказаної довіреності та договору дарування, та також не зазначено обставин та доказів того, що надані експертами висновки є завідомо неправдивими та проведеними з порушенням норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання договору дарування недійсним. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказане домоволодіння було придбано відповідачем ОСОБА_7 за особисті кошти.
		У задоволенні вимог позову про визнання права власності в порядку спадкування на 1/3 частину автомобіля, 1/3 частину причепу відмовлено з підстав відсутності спору про право на це майно та, зокрема, відмова нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на вказане майно.
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину частини домоволодіння АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12; розподілу 2/3 та 1/3 частки транспортного засобу «Шевроле», шляхом виділення транспортного засобу, загальною вартістю 150 000 грн у натурі ОСОБА_4 і стягнути з неї                  2/3 частку його вартості у розмірі 100 000 грн на користь ОСОБА_7; розподілу 2/3 та 1/3 частки причепу, виділивши причеп, загальною вартістю 15 000 грн у натурі ОСОБА_4 і стягнути з неї 2/3 частку його вартості у розмірі 10 000 грн на користь ОСОБА_7, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Касаційна скарга мотивована тим, що 16 вересня 2014 року ОСОБА_12 не посвідчував особистим підписом довіреність, яка в подальшому була використана ОСОБА_9 для відчуження ? частини квартири АДРЕСА_1 на користь відповідача, а тому вказане майно входить до складу спадщини, що надає позивачу право вимагати визнання права власності на останнє. Разом з тим, завідомо неправдивим висновком експертів не встановлено явний факт підробки підпису               ОСОБА_12 у вказаній довіреності, тому договір дарування, посвідчений за день до смерті ОСОБА_12, про дарування вказаної квартири відповідачу вважається дійсним.
		Відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку від 14 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_7, остання придбала за 34 697 грн домоволодіння АДРЕСА_2. На день придбання ОСОБА_7 вказаного домоволодіння остання перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, а тому вказане майно є спільною сумісною власністю.
		В матеріалах справи відсутні належні докази того, що кошти, на які придбано спірне домоволодіння, є особистими коштами ОСОБА_7, як і відсутні докази того, що кошти, які були отримані нею від продажу                       26 лютого 2008 року житлового будинку АДРЕСА_3, були використані саме для купівлі спірного домоволодіння.
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що вказане домоволодіння не є спільним майном подружжя, оскільки придбано за особисті кошти ОСОБА_7, та що це майно не входить до складу спадщини.  Судами не враховано, що ОСОБА_12 надавав згоду на придбання вказаного майна, як один з подружжя, що свідчить про набуття подружжям спільної сумісної власності. 
		У касаційній скарзі позивач також посилається на безпідставність висновків судів в частині відмови визнати право власності на автомобіль та причеп в силу відсутності відмови нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва, оскільки судами не встановлено причини невидачі свідоцтва про право на спадщину на це майно та не враховано положення статей 3, 16             ЦК України, якими позивачу надано право звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення або невизнання.  
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального 
		кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення 
		змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_7 не погодилась з доводами позивача та просила залишити без змін ухвалені у справі рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. 
		Інші учасники судового процесу не скористалися правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. 
		Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача - ОСОБА_12, у зв'язку з чим відкрилась спадщина, спадкоємцями за законом якої є ОСОБА_4, син ОСОБА_8, який відмовився від своєї частки у спадщини на користь позивача та дружина померлого ОСОБА_7
		На момент смерті ОСОБА_12 йому на праві власності належав автомобіль «Шевроле», д. н. НОМЕР_1, 2008 року випуску, причеп одноосьовий,                 д. н. НОМЕР_2, 1982 року випуску.
		Довіреністю від 16 вересня 2014 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., ОСОБА_12 уповноважив ОСОБА_9 бути його представником з питань оформлення договору дарування належної йому ? частини квартири АДРЕСА_1.
		За договором дарування ? частини квартири від 18 вересня 2014 року, ОСОБА_12, від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю.                         16 вересня 2014 року, діяла ОСОБА_9, передав безоплатно ОСОБА_7             ? частину квартири АДРЕСА_1.
		14 березня 2008 року, ОСОБА_7, під час перебування у шлюбі з               ОСОБА_12, придбала житловий будинок АДРЕСА_2.
		Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що вказаний житловий будинок придбаний відповідачем під час перебування її в шлюбі із ОСОБА_12, у зв'язку з чим він є спільною сумісною власністю подружжя та його частина входить до складу спадщини після померлого.
		Вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно виходив з наступного.
		Відповідно до статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Статтею 57 СК Українивстановлено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
		Встановивши, що ОСОБА_7 від продажу 26 лютого 2008 року належної їй частки у спадковому майні після смерті матері отримала кошти у розмірі 146 450 грн, за рахунок яких, в подальшому - 14 березня 2008 року придбала  житловий будинок АДРЕСА_2, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що вказане домоволодіння було придбано ОСОБА_7 за особисті кошти, тому, в силу положень статті 57 СК України не спільною сумісною власністю подружжя, та частина цього майна не входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_12
		Суди попередніх інстанції дали належну оцінку джерелу походження отриманих ОСОБА_7 особистих грошей та врахували час від моменту продажу особистого майна до часу придбання вказаного вище домоволодіння.
		Наведених обставин під час розгляду справи позивач не спростувала.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на 1/3 частину спадкового автомобіля та причепу, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися до нотаріальної контори за отриманням відповідного свідоцтва про право на спадщину на вказане майно, з урахуванням відсутності відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину на це майно.
		Так, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним  законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		Доводи касаційної скарги щодо наявності спору між сторонами стосовно автомобіля та причепу, а також, що відповідач перешкоджає в оформленні спадкових прав на це майно є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки нотаріус не відмовляв позивачу в отриманні свідоцтва про право на спадщину на вказане майно, а згідно пояснень, наданих відповідачем під час розгляду справи, остання не заперечує проти права ОСОБА_4 на частку у цьому спадковому майні. 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_12 не видавав довіреності на відчуження належної йому ? частини квартири АДРЕСА_1 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1467              від 11 листопада 2015 року, проведеної Київською незалежною судово-експертною установою.  
		Суд касаційної інстанції, за приписами статті 400 ЦПК Українине має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. 
		Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердились під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, та фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги немає.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                      В. С. Висоцька
		 
		      В. В. Пророк
		 
		      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...