Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/46018/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2018.
Дата набрання законної сили: 17.09.2018
Номер судового провадження: 61-33083ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		17 вересня 2018 року
		м. Київ
		справа № 761/46018/16-ц
		провадження № 61-33083 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.,            Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; 
		представник позивачів - ОСОБА_8;
		відповідач - KLM Royal Dutch Airlines в особі представництва в Україні фірми «КЛМ»;
		представник відповідача - ОСОБА_9; 
		третя особа - приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»;
		представники третьої особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року у складі судді Осаулова А. А. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів:             Іванченка М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.,  
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом доKLM Royal Dutch Airlines в особі представництва в Україні фірми «КЛМ» (далі - авіакомпанія KLM), третя особа - приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПрАТ «МАУ»), про захист прав споживачів послуг повітряного перевезення.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що між позивачами та відповідачем було укладено договір повітряного перевезення пасажира та багажу за маршрутом слідування Київ-Амстердам-Валенсія-Париж-Київ, за яким відповідач згідно з квитками, які підтверджують факт укладення договору, 02 серпня 2016 року зобов'язаний був здійснити перевезення позивачів з Києва до Валенсії через Амстердам за маршрутом: Київ (аеропорт Бориспіль) - Амстердам (рейс KL 3097 від 02 серпня 2016 року), Амстердам-Валенсія (рейс KL 1715 від 02 серпня 2016 року). 
		Разом з тим, після проходження позивачами реєстрації, працівниками відповідача було повідомлено, що рейс KL 3097 від 02 серпня 2016 року не буде виконаний вчасно та затримується. Через затримку вказаного рейсу, позивачі не змогли скористатись оплаченим ними перевезенням за рейсом KL 1715 від 02 серпня 2016 року по всьому наступному маршруту слідування Амстердам-Валенсія та не прибули вчасно у м. Валенсія (Іспанія), тобто в кінцевий пункт подорожі. Позивачам було запропоновано рейс на наступний день - 03 серпня 2016 року за зміненим маршрутом з пересадкою в Лондоні, яким вони скористались. 
		Вважали, що відповідач повинен сплатити їм компенсацію за затримку рейсу та неможливість використання оплаченим перевезенням згідно з вимогами статті 104 Повітряного кодексу України та Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735. Зазначали, що відповідач відмовив їм у перевезенні згідно придбаних авіаквитків у погоджений день та час відправлення повітряного судна, не виконав умови договору щодо часу виконання рейсу, маршруту слідування та часу прибуття в кінцевий пункт призначення, а лише на наступний день здійснив їх перевезення. Також зазначали, що при прибутті 03 серпня 2016 року у           м. Валенсія (Іспанія) вони отримали свій багаж із затримкою. Такими діями (бездіяльністю) відповідача їм було завдано моральної шкоди. 
		Ураховуючи викладене, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 400 Євро компенсації за затримку авіарейсу; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4,                    ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 50 доларів США кожному за затримку багажу; стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по                  10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ними судові витрати.                   
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня                      2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що авіарейс KL 3097 (PS 101) по маршруту Київ (Бориспіль) - Амстердам, який було заплановано на відправлення 02 серпня 2016 року на 09 год. 50 хв. за київським часом, було затримано, фактичний час відправлення - 13 год. 18 хв. за київським часом. Під час підготовки повітряного судна «Boeing 737-800 UR-PSD» для здійснення рейсу KL 3097 (PS 101) було виявлено непередбачену технічну несправність, яка загрожувала безпечному виконанню польотів, що було зафіксована пілотами після запуску двигунів. Вказану несправність було в подальшому усунуто, проте для забезпечення безпечного виконання польоту вище вказане повітряне судно було замінене на інше, рейс не скасовано, а лише змінено час відправлення - 13 год. 18 хв. за київським часом. Відтак, рейс KL 3097 затриманий відповідачем через непередбачувані та випадкові обставини, які перешкоджали безпечному виконанню польоту та загрожували життю та здоров'ю пасажирів вказаного рейсу. Позивачам в обмін на їх квитки були видані квитки на наступний  день - 03 серпня 2016 року по маршруту маршрутом: Київ (Бориспіль) - Лондон - Валенсія, якими позивачі скористались, послуги з перевезення були надані. Отже, авіаперевізником було вжито всіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці, затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано, але здійснено, а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день, скориставшись послугами авіаперевезення. Крім того, позивачами не надано належних і допустимих доказів і того, що їх багаж було затримано з вини відповідача та що останній повинен нести відповідальність за затримку багажу. Також суд зазначив, що нормами Монреальської конвенції та Повітряного кодексу України, умовами договору перевезення, укладеного з позивачами, не передбачено відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 - відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до  пункту 3 глави 3 розділу XVI Правил Повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України                                від 30 листопада 2012 року № 735, та частини третьої статті 105 Повітряного кодексу України встановлено, що перевізник не зобов'язаний виплачувати компенсацію, передбачену частинами п'ятою і шостою статті 104 цього Кодексу, якщо він може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія непереборної сили або надзвичайна ситуація, якій не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів. Рейс, який мав здійснити відповідач, здійснений із запізненням, однак позивачі не відмовились від послуг перевезення, скористались квитками на інший рейс, а затримка у здійсненні повітряного перевезення сталась у зв'язку із надзвичайними, непередбачуваними обставинами. Позивачами не надано доказів того, що унаслідок протиправних дій відповідача їм затримано видачу багажу, а також того, що така затримка мала місце. Оскільки заподіяння моральної шкоди є похідним від заподіяння майнової шкоди, наявність якої судом не встановлена, не підлягає задоволенню позов і в частині відшкодування моральної шкоди.
		 
		У листопаді 2017 року представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 - подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з відмовою у перевезенні позивачам згідно з умовами укладеного договору рейсом КL 3097 (РS101), вони не змогли скористатись оплаченим ними перевезенням по всьому наступному маршруту слідування Амстердам-Валенсія та не прибули вчасно 02 серпня 2016 року у м. Валенсія, яке і було кінцевим пунктом їх подорожі за цим маршрутом слідування. Відповідач не вжив жодних заходів для того, щоб здійснити перевезення позивачів згідно умов укладеного договору повітряного перевезення у завчасно погоджену сторонами договору дату.
		Відповідач не довів, що ним взагалі вживались будь-які заходи для того, щоб вчасно відправити позивачів згідно придбаних ними квитків, (наприклад альтернативними рейсами інших авіакомпаній). Крім того, договір повітряного перевезення було укладено не з третьою особою по справі - ПрАТ «МАУ», а з відповідачем - авіакомпанією КLМ, яка і зобов'язана була забезпечити перевезення позивачів.
		Сам факт перевезення пасажирів на наступний день не позбавляє обов'язку відповідача сплатити фінансові компенсації, які передбачені статтею 104 Повітряного кодексу України і які на даній протяжності маршруту складають по 400 Євро кожному з позивачів.
		Вважав необґрунтованим та помилковим твердження суду, що технічна несправність повітряного судна є форс-мажорною обставиною, яка виключає відповідальність авіаперевізника за будь-яких підстав. 
		Крім того, 03 серпня 2016 року після прибуття у м. Валенсія, ОСОБА_4,                    ОСОБА_6, ОСОБА_7 не змогли отримати свій зареєстрований на рейс багаж. Згідно з вимогами Глави 3 Розділу XXVIII Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 № 735, в аеропорту                           м. Валенсія було складено РІR (Ргореrtу Іггеgularity Report) - акт, який підтверджує факт затримки чи пошкодження багажу пасажирів, який було оформлено на ім'я ОСОБА_4 Зазначене судами враховано не було. Вважав безпідставною відмову у відшкодуванні моральної шкоди.
		 
		У грудні 2017 року авіакомпанія KLM подала заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначала, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. У главі 2 розділу XVI Правил Повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735, де регулюються питання компенсації пасажирам у разі відмови в перевезенні, визначено, що у разі якщо перевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов'язаний спочатку знайти добровольців, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який добровільно відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду.
		Тобто відмова у перевезенні полягає в тому, що пасажири добровільно відмовляються літати на своєму рейсі на прохання авіакомпанії і за це отримують компенсацію, у разі якщо авіакомпанія продала більше авіаквитків, ніж існує місць в літаку, тобто місць в літаку фактично не вистачає для всіх пасажирів з авіаквитками.
		Проте ПрАТ «МАУ» не зверталася з проханням до позивачів відмовлятися від рейсу, а позивачі самостійно розірвали старі договори авіаперевезення і уклали нові договори авіаперевезення з ПрАТ «МАУ».
		З моменту розірвання договору авіаперевезення з авіакомпанією KLM за ініціативою позивачів, відповідач звільняється від будь-якої відповідальності перед позивачами, у тому числі і за затримку багажу, оскільки перевезення позивачів здійснювала інша авіакомпанія і на момент вказаної затримки договір перевезення з відповідачем вже було розірвано.
		Також зазначено, що моральна шкода не може бути визначена та відшкодована, оскільки норми ЦК України не розповсюджуються на правовідносини, що виникли між сторонами, а вищу юридичну силу має Монреальська конвенція, нормами якої не передбачено відшкодування моральної шкоди. 
		Відповідальність авіаперевізника за вказаною Конвенцією обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами. Доказів, що підтверджують витрати у зв'язку з фактичними реальними збитками пов'язаних із затримкою  рейсу та багажу, позивачами не надано.
		 
		У січні 2018 року ПрАТ «МАУ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому  зазначало, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відповідач не відмовляв у перевезенні позивачам, літак було оперативно замінено на інший справний і рейс було виконано о 13 год. 18 хв. із затримкою доставки пасажирів до Амстердаму на 3 години 28 хвилин. Оскільки інших доступних варіантів не було, пасажирам було запропоновано скористатися альтернативними рейсами наступного дня. Розділ XVI Правил Повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735, містить положення, які регулюють питання відмови у перевезенні або скасування рейсу.
		Для того, щоб мала місце відмова у перевезенні має існувати декілька обставин: рейс виконується за розкладом; позивачі вчасно прибули для посадки на рейс; іншим пасажирам надано можливість скористатися рейсом; позивачам відмовлено у праві скористатися рейсом з підстав, які знаходяться під контролем перевізника. Як правило відмова такого типу має місце, коли авіакомпанія продає квитки більшій кількості пасажирів, ніж може вмістити літак.
		Також аналогічною обставиною є скасування рейсу і повідомлення пасажира про це пізніше, ніж за 2 тижні до дати виконання рейсу.
		Інших підстав для виплати компенсації у розмірі 250/400/600 євро                         (в залежності від дистанції перельоту), повернення повної вартості невикористаних квитків або безкоштовного переоформлення квитків на альтернативні рейси немає. 
		Відповідно до пункту 1 розділу XVII вказаних вище Правил компенсація за затримку в перевезенні багажу встановлюється виходячи з необхідності забезпечити пасажира засобами першої потреби. У будь-якому разі така компенсація обмежується сумою 50 доларів США (або еквівалентом в іншій валюті).
		На рейсі ІВ 4691 03 серпня 2016 року (Лондон - Валенсія), що виконувала авіакомпанія British Airways сталася випадкова затримка на одну добу у перевезенні трьох місць багажу. Це підтверджується відповідним актом (РІR), виписаним на авіакомпанію British Airways. Затриманий багаж було доставлено позивачам 05 серпня 2016 року без зауважень агентом авіакомпанії British Airways.
		При цьому, позивачі до справи не приєднали фінансових документів про понесені ними реальні збитки на предмети першої потреби у зв'язку з незначною затримкою перевезення їх зареєстрованого багажу, що могло бути підставою для здійснення відшкодування збитків пасажирам.
		Правовідносини сторін в галузі міжнародних авіаперевезень пасажирів та багажу не регулюються Цивільним законодавством України, та/або Законом України «Про захист прав споживачів», тому що ці правовідносини відносяться до галузі міжнародного повітряного права та відповідно регулюються спеціальною міжнародною конвенцією, а саме Монреальською конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року.
		Монреальська конвенція не містить положень щодо відшкодування моральної шкоди у правовідносинах в галузі міжнародного повітряного права, проте у зазначених міжнародних нормативних актах вичерпно врегульовується питання щодо форми, підстав та розміру відповідальності авіаперевізника у разі затримки пасажирів та їх багажу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». 
		 
		Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 2 ЦПК України 2004 року). 
		Аналогічне положення міститься у частині другій статті 3 Повітряного кодексу України.
		 
		Відповідно до Преамбули Повітряного кодексу України, Повітряний кодекс України встановлює правові основи діяльності в галузі авіації.
		 
		Згідно з частиною першою статті 3 Повітряного кодексу України дія цього Кодексу поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України.
		 
		Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року (далі - Монреальська конвенція), Повітряним кодексом України (далі - ПК України) та Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735, (далі - Правила  повітряних перевезень пасажирів і багажу).
		 
		Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
		 
		Згідно зі статтею 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		 
		Згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов'язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.
		 
		Положеннями частини шістнадцятої статті 100 ПК України визначено, що пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 104 ПК України у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов'язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду.
		 
		Крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов'язаний запропонувати пасажиру на вибір: 1) відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості; 2) зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць (частина друга статті 104 ПК України).
		 
		За змістом частини четвертої, п'ятої статті 104 ПК України якщо пасажирів, які б виявили бажання відмовитися від подорожі цим рейсом, не виявлено або їх кількість є недостатньою, перевізник має право відмовити пасажиру у перевезенні проти його волі. Якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію зокрема у розмірі 400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів.
		 
		Статтею 106 ПК України визначена відповідальність авіаперевізника у разі затримки рейсу, зокрема авіаперевізник повинен надати пасажирам сприяння, передбачене пунктами 1 і 4 частини п'ятої статті 105 цього Кодексу у разі затримки рейсу, зокрема, до трьох годин - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів.
		 
		Судом встановлено, що рейс за маршрутом Київ (аеропорт Бориспіль) - Амстердам (рейс KL 3097) від 02 серпня 2016 року було затримано                       на 3 години 28 хвилин та виконано о 13 год. 18 хв. 
		 
		Тобто обставин, передбачених частиною першою статті 104 ПК України, які б передбачали застосування частини четвертої, п'ятої статті 104 ПК України (виплата компенсації зокрема у розмірі 400 євро - для рейсів дальністю             від 1500 до 3500 кілометрів) судом не встановлено.
		У випадку затримки рейсу авіаперевізник зобов'язаний надати пасажиру необхідне обслуговування та допомогу (стаття 106 ПК України).
		 
		При цьому положеннями статті 29 Монреальської конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв'язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.
		 
		Аналогічне положення міститься у пункті 2 глави 2 розділу ХХVІІ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, де зазначено, що відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами.
		 
		Зі змісту зазначених норм права випливає, що авіаперевізник відповідає за неналежне перевезення у межах реальних (фактичних) збитків, доведених пасажирами, але не вище ніж розмір відшкодування, встановлений нормами Монреальської конвенції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника. 
		 
		Аналогічна норма передбачена статтею 19 Монреальської конвенції.
		 
		Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу XV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу перевізник може затримати або скасувати рейс як з комерційних причин, так і з причин, які не залежать від нього. Перевізник повинен ужити всіх необхідних заходів для уникнення затримки в перевезенні пасажирів і багажу. У разі дії надзвичайних обставин перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання.
		 
		Пунктом 4 розділу І Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу передбачено, що надзвичайні обставини - обставини, які призводять до тривалої затримки або скасування одного або більше рейсів, навіть якщо відповідним авіаперевізником було вжито всіх розумних заходів, щоб запобігти затримкам або скасуванням. Надзвичайними обставинами є, зокрема, але не виключно, військові дії, масові безлади, диверсія, ембарго, пожежі, паводки чи інші стихійні лиха, вибухи, дії чи бездіяльність державних органів, страйки, технічні перешкоди, що виникли внаслідок відмови та збоїв, несправностей систем електропостачання, зв'язку, комунікацій, обладнання, програмного забезпечення.
		 
		Пунктом 2 глави 3 розділу XXVIII Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу передбачено, що у випадку неналежного перевезення зареєстрованого багажу пасажир повинен надіслати перевізнику претензію негайно після виявлення пошкодження (втрати частини вмісту багажу) й протягом семи календарних днів з дати отримання зареєстрованого багажу. У випадку затримки в перевезенні багажу претензія повинна бути заявлена протягом 21 календарного дня з дати, коли багаж було передано у розпорядження пасажира.
		 
		За відсутності претензій у згадані в пунктах 2, 3 цієї глави строки при міжнародних повітряних перевезеннях жодні позови до перевізника щодо неналежного перевезення багажу не приймаються, крім випадків застосування перевізником обману. Висування претензій щодо неналежного перевезення багажу на внутрішніх рейсах здійснюється відповідно до чинного законодавства України (пункт 9 глави 3 розділу XXVIII Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу).
		 
		Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, суди дійшли правильного висновку про те, що авіаперевізником було вжито всіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці. Затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано з технічних причин, але здійснено із запізнення на 3 год 28 хв., а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день, скориставшись послугами авіаперевезення. Доказів про понесені ними збитки унаслідок затримки рейсу позивачами не надано. Крім того, позивачами не надано доказів подання претензій до авіаперевізника у зв'язку із затримкою багажу, як і доказів понесених ними унаслідок цього збитків. У зв'язку із недоведеністю вини авіаперевізника у завданні позивачам шкоди унаслідок затримки рейсу вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність ухваленого рішення апеляційного суду не впливають.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 -залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...