Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/18109/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про торговельну марку та товарний знак.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2018. Зареєстровано: 30.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2018.

Номер судового провадження: 2/760/1390/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №2/760/1390/18
		Справа №760/18109/16-ц
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді          Усатової І.А.,
		при секретарі           Ковальській К.О.,
		за участю:
		представників позивача Дроздовича О.С., Сомова А.Е.,
		представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2., ОСОБА_3., 
		відповідача ОСОБА_4.,
		представника відповідача МЕРТ України та третьої особи Ресенчука В.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  Політичної партії "Українське об'єднання патріотів-Укроп" до ОСОБА_1, Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_4, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності " про визнання недійсним договору, суд -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		24.10.2016 Політична партія «Українське об'єднання патріотів - Укроп», звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_4 та Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним договору від 28 липня 2016, зобов'язання вчинити дію.
		Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що Політична партія «Українське об`єднання патріотів «УКРОП» (як правонаступник), 20.01.2016 уклала договір з Благодійною організацією «Укроп» (як правопопередник) договір про те, що правопопередник передає, а правонаступник приймає всі права заявника за заявкою на знак для товарів та послуг заявки № m201510483.
		Зазначає, що у відповідності до повідомлення № 2727/3 від 25.02.2016 Державної служби інтелектуальної власності України до матеріалів заявки № m201510483 внесені зміни стосовно особи заявника «Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп» вул. Велика Васильківська б. 28, кв. 1, м.Київ, 01004 (UА).
		В позові посилається на те, що Благодійна організація «Укроп» вул. Комсомольська, б. 58, м. Дніпропетровськ, 49000 Україна (ЄДРПОУ 39809707) в особі посадової особи голови правління Пильченко А.О. за договором від 20.01.2016 передала права заявника (заміна заявника за заявкою) та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 до ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «УКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ - УКРОП» вул. Велика Васильківська, б. 28. кв. 1, м. Київ, 01004 Україна (ЄДРПОУ 39479782) в особі ОСОБА_4. що діяв за довіреністю від 31.07.2015 підписаної ОСОБА_1, головою Політичної ради Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» (період повноважень з 12.07.2015 року по 23.01.2016 року).
		Позивач стверджує, що станом на початок жовтня 2016 року йому стало відомо, що ОСОБА_4 за довіреністю від 31.07.2015 та без відповідного права та розпорядження посадової особи Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» підписав від імені Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» договір від 28.07.2016 яким передав права заявника (заміна заявника за заявкою) та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 ОСОБА_1, мешкаючому АДРЕСА_1, а станом на 20.09.2016 Державна служба інтелектуальної власності повідомила позивача про прийняття рішення (повідомлення про рішення № 68050/3М/16 від 20.09.2016), про те, що в найменування та адресу заявника за заявкою отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 внесені зміни, а саме (п.731) замість заявника за заявкою Політична партія «Українське обієднання патріотів - Укроп» вказано заявника (особа, що має право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг) - ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
		В позові також посилається на те, що відповідачем Державною службою інтелектуальної власності та Державним підприємством «Український інститут промислової власності», що знаходиться в підпорядкуванні Державної служби інтелектуальної власності, в результаті бездіяльності не було належним чином перевірено повноваження довіреної особи ОСОБА_4. відчужувати від імені Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483, що потягло за собою вчинення неправомірної дії та ухвалення неправомірного рішення стосовно порушення прав позивача на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483.
		Позивач вказав, що відповідач ОСОБА_1., як член Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» не мав права виступати, як вигодонабувач за оскаржуваним договором, а відповідач 2, ОСОБА_4., як довірена особа позивача, не мав повноважень на відчуження прав на комбінований знак ІНФОРМАЦІЯ_2, включаючи відчуження права позивача на отримання Свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483.
		25.10.2016 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Коробенку С.В.
		Ухвалою судді від 28.10.2016 відкрито провадження у справі.
		Ухвалою суду від 10.03.2017 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження в частині позовних вимог та закрито провадження у справі в частині вимог до Державної служби інтелектуальної власності України.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.05.2017 скасовано ухвалу від 10.03.2017 про закриття провадження у справі в частині вимог та направлено справу для продовження розгляду до Солом'янського районного суду міста Києва.
		31.05.2017 цивільну справу, після повернення з Апеляційного суду міста Києва, було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.
		27.12.2016 представником Державної служби інтелектуальної власності України та представником Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» подано заперечення на позов, відповідно до яких не визнано позов, заперечується проти його задоволення, оскільки Державна служба інтелектуальної власності України та Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» діяли в межах власних повноважень у відповідності до вимог закону.
		10.03.2017 представником ОСОБА_1 подано заперечення щодо позовної заяви, з якого вбачається, що відповідач 1, ОСОБА_1., не визнає позов, заперечує проти його задоволення, вважає його безпідставним, незаконним та необгрунтованим та не погоджується з правовою оцінкою обставин, наданою позивачем, оскільки всі необхідні повноваження на укладення ОСОБА_4. договору про передачу прав на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг від 28.07.2016 були надані повноважним на той час Головою Політичної ради Партії. 
		Жодних підстав для припинення представництва за довіреністю у ОСОБА_4. не було (довіреність не була скасована або відкликана, правочин вчинений у строк, в межах якого були надані відповідні повноваження представнику). У разі видачі юридичною особою представнику довіреності на вчинення відповідного правочину, протягом строку довіреності або до припинення її дії від імені юридичної особи діє цей представник, відтак є необгрунтованими також посилання позивача щодо необхідності отримання представником додаткових повноважень чи вказівок від діючого Голови Політичної ради Партії.
		Представник ОСОБА_1 вказав, що позивач не був первісним заявником за заявкою №m201510483 на реєстрацію знаку для товарів і послуг, яка була подана ще 03.07.2015, оскільки позивач, як правонаступник, отримав право на одержання свідоцтва за заявкою №m201510483 на знак для товарів і послуг від правопопередника - Благодійної організації «УКРОП», за договором про передачу прав на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг від 20.01.2016, який від імені позивача був підписаний довіреною особою ОСОБА_4., який діяв на підставі тієї ж самої довіреності від 31.07.2015, що й при укладенні договору про передачу прав на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг від 28.07.2016. 
		Також стверджує, що договір від 20.01.2016, за яким позивач набув право на одержання свідоцтва за заявкою №m201510483 на знак для товарів і послуг, за текстом та змістом є абсолютно ідентичним договору від 28.07.2016, за яким позивач ці права передав.
		Крім того, посилається на необґрунтованість позову в частині того, що ОСОБА_1., як член Партії не мав права виступати вигодонабувачем за оскаржуваним Договором від 28.07.2016, оскільки в даному випадку знак для товарів і послуг не є майном позивача, так як набуття права власності на вказаний знак ще не відбулося та лише подано до Державної служби інтелектуальної власності України заявку № m201510483 на реєстрацію даного знаку для товарів та послуг, при цьому свідоцтво на знак для товарів і послуг, що підтверджує право власності на відповідний знак для товарів та послуг, не отримано.
		03.07.2018 прокольною ухвалою суду було залучено до справи співвідповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
		03.07.2018 відповідач ОСОБА_4., надав пояснення, відповідно до яких не визнає позов, заперечує проти його задоволення, вважає його безпідставним, незаконним та необгрунтованим та не погоджується з правовою оцінкою обставин, наданою позивачем.
		ОСОБА_4. в поясненнях вказує, що відповідно до висновку від 11.05.2018 № 126/99-е науково-правової експертизи інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України ОСОБА_4. як повноважний представник правопопередника - політичної партії «Українське обєднання патріотів УКРОП» - мав право підписувати із фізичними особами оговори в тому числі і Договір від 28.07.2016 про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг.
		ОСОБА_4. в поясненнях також вказує, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ від 30 травня 2018 року у справі № 201/9809/17, яке набрало чинності 03.07.2018, здійснено тлумачення змісту довіреності, якою 31.07.2015 Політична партія «Українське об'єднання патріотів - Укроп» в особі ОСОБА_1, як голови Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп», уповноважила ОСОБА_4. на представництво Політичної партії «Українське обєднання патріотів Укроп», наступним чином: «відповідно до довіреності, якою 31 липня 2015 року Політична партія «Українське об'єднання патріотів - Укроп» в особі ОСОБА_1, як голови Політичної партії «Українське обєднання патріотів Укроп», уповноважила ОСОБА_4. на представництво Політичної партії «Українське обєднання патріотів Укроп», в ОСОБА_4. наявні повноваження на укладення від імені та в інтересах Політичної партії «Українське обєднання патріотів Укроп» 28 липня 2016р. з ОСОБА_1 договору про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг».
		У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
		Представники відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на його необгрунтованість, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Відповідач ОСОБА_4. в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його необгрунтованість, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Представник відповідача, Державної служби інтелектуальної власності України, він же представник відповідача, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, та представник третьої особи, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», проти позову заперечував, посилаючись на його необгрунтованість, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Судом встановлено, що позивач довіреністю від 31.07.2015, уповноважив ОСОБА_4. вчиняти наступні правочини:
		-укладати від імені Політичної партії «Українське об'єднання патріотів Укроп» договори, що безпосередньо повязані з діяльністю партії (договір оренди, договір купівлі-продажу тощо);
		-бути представником Політичної партії «Українське об'єднання патріотів Укроп» перед всіма фізичними та юридичними особами з вищевказаних питань;
		-підписувати від імені Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» будь-які документи, повязані з реєстрацією Торгівельної марки/Торгівельного знаку ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі, але не обмежуючись: договори, заявки, платіжні документи, звіти, додатки до них тощо;
		- представляти інтереси Політичної партії «Українське обєднання патріотів Укроп» в органах державної влади, а також в усіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, у тому числі заповнювати, підписувати, подавати і отримувати всі необхідні документи, розписуватися в їх отриманні;
		- виконувати будь-які інші дії, повязані з виконанням вказаної довіреності.
		Згідно зі ч. 4 ст. 11 Закону України «Про політичні партії в Україні» після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
		Довіреність політичної партії, як юридичної особи має бути видана органом, що уповноважено на це статутними документами.
		Відповідно до пункту 8.1 розділу VIII статуту Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» центральними керівними органами партії є: З'їзд Партії, Політична рада Партії та Президія Політичної Партії (Т. 1 а.с. 15-38).
		Згідно зі пункту 8.5 розділу VIII статуту Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» у період між З'їздами, засіданнями Політичної ради Партії та Президії Політичної ради партії керівництво Партією здійснює Голова Політичної ради Партії.
		Відповідно до підпункту 8.5.13 розділу VIII статуту Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» Голова Політичної ради Партії видає довіреності від імені Партії, надає право підпису документів, угод та здійснення інших правочинів.
		Учасники по справі не заперечували той факт, що з 12.07.2015 по 23.01.2016 ОСОБА_1 був Головою Політичної ради Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп».
		Тому, у відповідності до підпункту 8.5.13 розділу VIII статуту Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» ОСОБА_1., як Голова Політичної ради Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп», в період з 12.07.2015 по 23.01.2016 був наділений правом надавати довіреності від імені та в інтересах позивача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Згідно ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
		Відповідно до ч. 2 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.
		Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		У відповідності до ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
		Довіреність від 31.07.2015 оформлена в письмовій формі, як і оскаржуваний Договір від 28.07.2016.
		Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
		Довіреність від 31.07.2015 була оформлена на строк з 31.05.2015 по 31.07.2016.
		Згідно зі ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі:
		1) закінчення строку довіреності;
		2) скасування довіреності особою, яка її видала;
		3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
		4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
		5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
		6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
		7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
		Згідно зі ч. 3 ст. 248 ЦК України у разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
		Відповідно до ч. 2 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
		Відповідно до ч. 3 ст. 249 ЦК України права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
		Відповідно до ч. 1 ст. 250 ЦК України представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.
		Чинним законодавством та статутом Політичної партії «Українське об'єднання патріотів - Укроп» не визначено, що у разі припинення повноважень Голови Політичної ради Політичної партії припиняється дія довіреностей за підписом колишнього Голови Політичної ради Політичної партії.
		Позивач не надав доказів того, що станом на 28.07.2016 Довіреність від 31.07.2015 припинила свою дію.
		Крім того, судом встановлено, що відповідно до Договору від 20.01.2016, який також укладено на підставі Довіреності від 31.07.2015:
		-предметом договору є право на знак для товарів і послуг (комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2») за номером заявки m2015 10483 (Класи МКТП 16, 35, 41, 43, 45);
		-правом, що передається за договором від 20.01.2016р. є всі права на знак для товарів та послуг, стосовно всіх товарів та послуг, які вказані у заявці на знак для товарів і послуг, включаючи право на одержання свідоцтва за заявкою;
		-правонаступник сплачує правопопереднику винагороду у обсязі 1 000 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі наступних договорів:
		1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
		2) ліцензійний договір;
		3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
		4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
		5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
		Згідно з ч. 2 ст. 1107 ЦК України договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.
		Тому, перелік договорів, на підставі яких можуть передаватись права інтелектуальної власності не є вичерпним, проте додержання письмової форми цього договору є обовязковим.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
		Відповідно до п. 9 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. При цьому сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру. За опублікування відомостей про передачу права власності на знак повністю і видачу ліцензії на використання знака, а також запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу ліцензії сплачуються збори. У разі опублікування відомостей про передачу права власності на знак стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг Установа видає нове свідоцтво на ім'я особи, якій передане це право, за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва.
		Інформування є правом, а не обов'язком сторін договору і відтак дійсність договору визначається: письмовою формою договору; підписанням договору сторонами (уповноваженими представниками сторін).
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
		ОСОБА_4. було надано на підтвердження його пояснень висновок від 11.05.2018 № 126/99-е науково-правової експертизи інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відповідно до якого:
		1. Довіреність від 31 липня 2015р., засвідчена Головою політичної ради партії «Українське обєднання патріотів УКРОП» на імя ОСОБА_4. на представництво інтересів даної політичної партії не містить обмежень щодо змісту правочинів, зокрема договорів, що безпосередньо повязані з діяльністю даної політичної партії
		2. ОСОБА_4. як представник правонаступника мав право підписувати із Благодійною організацією «УКРОП» Договір від 20.01.2016р. про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг як повноважний представник політичної партії «Українське обєднання патріотів УКРОП».
		3. ОСОБА_4. як повноважний представник правопопередника - політичної партії «Українське обєднання патріотів УКРОП» - мав право підписувати із фізичними особами оговори в тому числі і Договір від 28.07.2016р. про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг.
		Відповідно до Висновку від 11.05.2018, повноваження ОСОБА_4. на вчинення Договору від 20.01.2016 знаходяться в межах наступних правомочностей:
		- укладати від імені Політичної партії «Українське обєднання патріотів Укроп» договори, що безпосередньо повязані з діяльністю партії (договір оренди, договір купівлі-продажу тощо);
		- бути представником Політичної партії «Українське обєднання патріотів Укроп» перед всіма фізичними та юридичними особами з вищевказаних питань;
		- підписувати від імені Політичної партії «Українське обєднання патріотів Укроп» будь-які документи, повязані з реєстрацією Торгівельної марки/Торгівельного знаку ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі, але не обмежуючись: договори, заявки, платіжні документи, звіти, додатки до них тощо;
		Отже, відповідно до Висновку від 11.05.2018 ОСОБА_4., як представник правонаступника, мав право підписувати із Благодійною організацією «УКРОП» договір від 20.01.2016 про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг як повноважний представник політичної партії «Українське обєднання патріотів УКРОП».
		Відповідно до Договору від 28.07.2016, який укладено на підставі Довіреності від 31.07.2015:
		- предметом договору є право на знак для товарів і послуг (комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2») за номером заявки m2015 10483 (Класи МКТП 16, 35, 41, 43, 45);
		- правом, що передається за договором 2 є всі права на знак для товарів та послуг, стосовно всіх товарів та послуг, які вказані у заявці на знак для товарів і послуг, включаючи право на одержання свідоцтва за заявкою;
		- правонаступник сплачує правопопереднику винагороду у обсязі 1 000 грн.
		Відповідно до Висновку від 11.05.2018, зміст Договору від 28.07.2016 в цілому ідентичний змісту Договору від 20.01.2016, проте в даному правовідношенні ОСОБА_4. виступає в ролі представника правопопередника, а не правонаступника.
		Відповідно до Висновку від 11.05.2018, повноваження ОСОБА_4., як представника правопопередника, підтверджені Довіреністю від 31.07.2015 Договір від 28.07.2016 вчинено в межах строку дії згаданої Довіреності від 31.07.2015, і жодних доказів щодо її скасування стороною позивача не надано.
		Крім того, відносини, які виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак) в Україні регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»:
		-     знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; 
		-     свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг;
		-     зареєстрований знак - знак, на який видано свідоцтво;
		-     заявка - сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва.
		Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво України на знак для товарів і послуг є офіційним охоронним документом, який видається від імені держави уповноваженим на це органом - Державною службою інтелектуальної власності України. Право на одержання свідоцтва має будь-яка фізична або юридична особа, об`єднання осіб або їх правонаступники. 
		Відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
		Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Обгрунтовуючи неможливість виступати ОСОБА_1 вигодонабувачем за Договором 28.07.2016, позивач посилається на п. 10.8. Статуту ПП позивача, відповідно до якого майно Партії не може розподілятись між її членами.
		Однак, в даному випадку знак для товарів і послуг не є майном позивача, оскільки набуття право власності на вказаний знак ще не відбулося, а тільки подано до Державної служби інтелектуальної власності України заявку № m201510483 на реєстрацію даного знаку для товарів та послуг, при цьому свідоцтво на знак для товарів і послуг, що підтверджує право власності на відповідний знак для товарів та послуг, не отримано.
		Оскільки позивач не є власником знаку для товарів та послуг, то посилання позивача на неможливість розподілення майна Партії не підтверджено жодним доказом.
		Оцінюючи матеріали справи, суд вважає, що Договір від 28.07.2016 укладено з дотриманням вимог чинного законодавства.
		За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
		Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позов в є необгрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
		Керуючись Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», статтями 15, 16 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		У задоволенні позову Політичної партії "Українське об'єднання патріотів-Укроп" до ОСОБА_1, Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_4, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності " про визнання недійсним договору - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення  до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...