Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2467/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2018. Зареєстровано: 31.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2018.
Дата набрання законної сили: 20.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"17" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2467/18
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Аюпової Р.М. 
		при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівельна техніка", м. Суми до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця", смт. Панютине про стягнення коштів в розмірі 2738207,11 грн за участю представників сторін:
		позивача - ОСОБА_1, дов. № 0102/4 від 01.02.2018;
		відповідача - ОСОБА_2, дов. № 1509 від 30.10.2017. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівельна техніка", м. Суми, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця", смт. Панютине, про стягнення заборгованості в розмірі 2592706,57 грн., з яких: 2202842,40 грн. - основна заборгованість, 175971,01 грн. - інфляційні втрати, 58416,39 грн. - 3% річних, 155476,77 грн. - пеня. (з урахуванням прийнятої ухвалою господарського суду від 17.10.2018 заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог). Підставою нарахування даної суми заборгованості стало порушення відповідачем умов договору поставки № ЦВСВ (ВМТП-17.329)ю. від 28.07.2017, укладеного між сторонами даного спору, в частині вчасної та в повному обсязі сплати за поставлений позивачем товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
		Ухвалою господарського суду від 11.09.2018 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.10.2018 об 11:30 год.
		01.10.2018 представником відповідача, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 28483), в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, зокрема, зазначив, що позивачем не надано відповідачу податкові накладні за поставлений товар по видатковим накладним №309 від 22.08.2018, №324 від 29.08.2018, адже їх реєстрація була зупинена, що підтверджується листами філії "ПВРЗ" ПАТ «Укрзалізниця» вих. №01-06/7086, вих. №01-06/7100, та листом позивача вих. № 2103-8 від 21.03.2018, тому у відповідача відсутнє зобов'язання, щодо оплати по вищевказаним видатковим накладним. Також, як зауважив відповідач, пеня позивачем розрахована за 330 днів по видатковій накладній №309 від 22.08.2018 та за 320 днів по видатковій накладній №324 від 29.08.2018. Також, по видатковій накладній №309 від 22.08.2018, строк позовної давності сплив 06.09.2018, а судом відкрито провадження по справі 11.09.2018 року, тому відсутнє зобов'язання щодо задоволення вимог про сплату пені у зв'язку із пропуском строку позовної давності по зазначеній накладній.
		Протокольним ухвалами від 02.10.2018, 10.10.2018 розгляд підготовчого засідання відкладався на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.
		10.10.2018 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив відповідача (вх. № 29406), в якій позивач погодився з доводами відповідача щодо невірного розрахунку пені за видатковими накладним №№ 309, 324, зробив перерахунок суми пені за даними накладними, у зв'язку з чим надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 29417). По видатковій накладній № 309 від 22.08.2018 позивач зазначив, що строк позовної давності не пропущений по причині того, що позов був поданий до канцелярії господарського суду Харківської області 06.09.2018.
		Ухвалою господарського суду від 17.10.2018 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 29417 від 10.10.2018) та продовжено розгляд справи з її урахуванням. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2467/18 до судового розгляду по суті на 17.10.2018 після закриття підготовчого провадження. 
		У судовому засіданні 17.10.2018 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
		Представник відповідача у судовому засіданні 17.10.2018 проти позову заперечував.
		Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 17.10.2018 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Як свідчать матеріали справи, 28.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівельна техніка» (постачальник, позивач, ТОВ "УМТ") Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю.
		За умовами вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність відповідача товар згідно специфікації №1 на суму 3462637,20 грн. з ПДВ.
		Як свідчать матеріали справи, TOB «УМТ» виконало прийняті на себе зобов'язання за договором № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю. та передало покупцю товар за наступними накладними:
		1. № 309 від 22.08.2017 на суму 582331,20 грн.;
		2. № 324 від 29.08.2017 на суму 1620511,20 грн.;
		3. № 333 від 30.08.2017 на суму 13028,40 грн.;
		4. № 341 від 01.09.2017 на суму 941688,00 грн.;
		5. № 344 від 05.09.2017 на суму 305078,40 грн.
		Згідно п. 4.2. договору поставки № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару покупцю при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту прийому-передачі товару, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
		Згідно п. 5.1.4. договору № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю. датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару.
		Факт постачання товару покупцеві підтверджується наступними актами прийому-передачі товару:
		-№В-096 від 22.08.2017 (хомут тяговий в кількості 82 шт.);
		-№0045/к від 29.08.2017 (автозчеп СА-3 в кількості 64 шт., п'ятник в кількості 82 шт.);
		-№333/1 від 30.08.2017 (кронштейн 1929 в кількості 42 шт.);
		-№341/2 від 01.09.2017 (упор задній УЗ-1 в кількості 82 шт., упор передній УП-1 в кількості 82 шт.);
		-№0050/к від 05.09.2017 (автозчеп СА-3 в кількості 18 шт.).
		Таким чином, строк оплати товару за кожним актом становить:
		-№В-096 від 22.08.2017 - 06.09.2017;
		-№0045/к від 29.08.2017 - 13.09.2017;
		-№333/1 від 30.08.2017 - 14.09.2017;
		-№341/2 від 01.09.2017 - 16.09.2017;
		-№0050/к від 05.09.2017 - 20.09.2017.
		В порушення умов укладеного сторонами договору № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю., відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, а саме, не здійснив оплату товару за накладними № 309 на суму 582331,20 грн., № 324 на суму 1620511,20 грн. 
		Таким чином, сума заборгованості відповідача за поставлений товар склала 2202842,40 грн., що також підтверджується актом звіряння від 23.07.2018, підписаним сторонами даного спору.
		З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 02.02.2018 за вих. № 329/0202 про необхідність сплати суми заборгованості з договором № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю. в розмірі 2202842,40 грн., яка залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.
		Таким чином, станом на 01.08.2018, відповідно до розрахунку (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог), сума заборгованості відповідача за договором поставки № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю. складає 2592706,57 грн., з яких: 2202842,40 грн. - основна заборгованість, 175971,01 грн. - інфляційні втрати, 58416,39 грн. - 3% річних, 155476,77 грн. - пеня.
		На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.
		У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.
		Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
		Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
		Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
		Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).
		Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Так, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних № 309 від 22.08.2017; № 324 від 29.08.2017; № 333 від 30.08.2017; № 341 від 01.09.2017; № 344 від 05.09.2017, TOB «УМТ» виконало прийняті на себе зобов'язання за договором № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю. та передало покупцю товар на загальну суму 3462637,20 грн., що не заперечувалось представником відповідача.
		Проте, всупереч вимогам договору поставки № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю., відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі. Так, відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 1259794,80 грн., що також не заперечувалось представником відповідача, та не надав суду доказів на підтверження оплати суми боргу в розмірі 2202842,40 грн.
		Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати товару за договором поставки № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю. від 28.07.2017.
		Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки № ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю. від 28.07.2017 в сумі 2202842,40 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
		Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
		У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Як передбачено п. 7.3. договору №ЦВСВ(ВМТП-17.329)ю за несвоєчасну оплату товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
		Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
		У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
		Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 27.07.2017, позивач нарахував відповідачеві пеню: за видатковою накладною № 309 від 22.08.2017 за період з 06.09.2017 по 02.03.2018 в розмірі 40731,26 грн., за видатковою накладною № 324 від 29.08.2017 за період з 13.09.2017 по 02.03.2018 в розмірі 114745,51 грн. Таким чином, загальна сума пені, яку позивач просить стягнути з відповідача, складає 155476,77 грн.
		Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 155476,77 грн. (розрахунок пені перевірено судом).
		Суд відхиляє доводи відповідача, що по видатковій накладній №309 від 22.08.2018, строк позовної давності сплив 06.09.2018, оскільки судом відкрито провадження по справі 11.09.2018 року, а тому відсутнє зобов'язання щодо задоволення вимог про сплату пені у зв'язку із пропуском строку позовної давності по зазначеній накладній, оскільки позов був поданий до канцелярії господарського суду Харківської області 06.09.2018, а, отже позивачем не було пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за видатковою накладною № 309 від 22.08.2018.
		Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
		Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 58416,39 грн. та 175971,01 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
		Щодо тверджень відповідача, що TOB «Українська машинобудівельна техніка» порушені умови п.4.2 Договору в частині ненадання податкових накладних, суд зазначає наступне. TOB «Українська машинобудівельна техніка» було складено податкові накладні та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вчасно відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України та на виконання п.4.2 договору. На підтвердження цього TOB «Українська машинобудівельна техніка» зробила запит до ДФС та отримала витяг з Єдиного реєстру податкових накладних. Тобто, зазначені податкові накладні у позовній заяві зареєстровані і надані відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). 
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_3 України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. 
		Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених ТОВ "Українська машинобудівельна техніка" позовних вимог у повному обсязі.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити повністю.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, 5, кол ЄДРПОУ 40081305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівельна техніка" (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16, код ЄДРПОУ 40783148) суму заборгованості за договором від 28.07.2017 в розмірі 2202842,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 175971,01 грн., 3% річних в розмірі 58416,39 грн., пеню в розмірі 155476,77 грн., судовий збір в розмірі 38890,61 грн.
		Видати наказі після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. 
		Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівельна техніка" (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16, код ЄДРПОУ 40783148).
		Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, 5, кол ЄДРПОУ 40081305).
		 
		Повний текст рішення складено 29.10.2018. 
		 
		 
		СуддяОСОБА_3
		справа № 922/2467/18

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...