Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/5054/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2018.
Дата набрання законної сили: 24.10.2018
Номер судового провадження: 61-41623ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 490/5054/15-ц
		 
		провадження № 61-41623св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»,
		третя особа - Миколаївська дирекція акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - АТ «СК «АХА Страхування»), третя особа - Миколаївська дирекція АТ «СК «АХА Страхування», про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
		 
		Вимоги обґрунтовував тим, що 14 січня 2014 року між ним та АТ «СК «АХА Страхування» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 911Га/14 (транспортний засіб - RenaultLogan, реєстраційний номер НОМЕР_1, страхова сума - 101 тис. грн).
		 
		13 травня 2014 року на 36 км + 450 м автомобільної дороги Красноперекопськ-Сімферополь (Автономна Республіка Крим - (далі - АРК)) відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої його автомобіль зазнав пошкодження, що підтверджується постановою про адміністративне правопорушення та довідкою про ДТП, складеними відповідно до законодавства Російської Федерації (далі - РФ).
		 
		Він звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, у задоволенні якої йому було відмовлено з посиланням на ненадання належних документів, що підтверджують факт ДТП.
		 
		Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з АТ «СК «АХА Страхування» страхове відшкодування в розмірі 31 075 грн, пеню в сумі 50 202 грн 28 коп., інфляційні втрати в розмірі 32 353 грн 89 коп., три відсотки річних у сумі 2 023 грн.
		 
		Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 квітня 2018 року у складі судді Черенкової Н. П. у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
		 
		Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М., рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3
		 
		Стягнуто з АТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 60 175 грн, пеню в сумі 50 202 грн 28 коп., інфляційні втрати в розмірі 32 353 грн 89 коп., три відсотки річних у сумі 2 023 грн, а всього - 144 454 грн 17 коп.
		 
		Апеляційний суд мотивував рішення тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту відповідач зобов'язаний виплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування у зв'язку з ДТП. При цьому суд вважав доведеними обставини, на які посилався позивач.
		 
		Від АТ «СК «АХА Страхування» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, безпідставно врахував висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти Туреччини («Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), Молдови та Росії («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and others v. Moldova and Russia»), Консультативний висновок Міжнародного Суду ООН у справі Намібії (Namibia case), оскільки вони стосуються винятку із загального принципу щодо недійсності правових актів, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні утворення, з метою забезпечення інтересів саме мешканців, що проживають на окупованій території. Проте позивач зареєстрований і проживає в місті Миколаєві (на неокупованій частині території України). Вказує, що документи, видані органами АРК відповідно до законодавства РФ, не є належними і допустимими доказами. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. 
		 
		У жовтні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано судді-доповідачеві.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Суди встановили, що 14 січня 2014 року між АТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 9111Га/14н (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить страхувальнику на праві приватної власності.
		 
		13 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до AT «СК «АХА Страхування» із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування за договором страхування. При цьому зазначив, що 13 травня 2014 року в АРК на 36 км + 450 м автомобільної дороги Красноперекопськ-Сімферополь із застрахованим транспортним засобом відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.
		 
		Листом від 04 червня 2014 року № 4736/26ЦВ відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для визнання події страховим випадком і здійснення виплати страхового відшкодування у зв'язку з ненаданням довідки ДАІ про ДТП встановленої форми. 
		 
		Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.
		 
		Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи рішення тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів, якими він обґрунтовував свої вимоги.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що позивач подав до страхової компанії документи, передбачені договором страхування, які надавали можливість встановити обставини ДТП у повному обсязі, тому відмова у виплаті страхового відшкодування була неправомірною. 
		 
		При цьому суд послався на висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
		 
		Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
		 
		У зв'язку з вищенаведеним суд апеляційної інстанції зазначив, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку. У цьому випадку такими документами є надані позивачем довідка про ДТП та постанова про адміністративне правопорушення. 
		 
		Однак із висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
		 
		Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Таким вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша та шоста статті 81 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої - третьої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		 
		Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		 
		Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
		 
		Пунктом 23.1.2 договору страхування передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити про настання події компетентні органи, страховика або його представника, а також викликати компетентні органи.
		 
		Розділом 24 договору страхування визначений перелік документів та/або інформації, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків. 
		 
		Зокрема, страхувальник повинен подати страховику заяву про виплату страхового відшкодування за встановленою формою. При цьому до такої заяви додаються копія посвідчення водія транспортного засобу, довідка ДАІ про ДТП встановленої форми та повідомлення про ДТП встановленого зразка.
		 
		Страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи та/або інформацію, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділі 24 цього договору. Ненадання вказаних документів та/або інформації дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування як у цілому, так і в частині збитку, не підтверджений такими документами та/або інформацією.
		 
		Відповідно до пункту 26.5.6 договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (його представник) не виконав обов'язків, передбачених цим договором.
		 
		Суди встановили, що на підтвердження ДТП, яка сталася 13 травня 2014 року, ОСОБА_3 надав АТ «СК «АХА Страхування» довідку про ДТП і постанову по справі про адміністративне правопорушення від 13 травня 2014 року, видані інспектором ДПС ДІБДР УМВС РФ лейтенантом поліції АртьомовимІ.В., щодо порушення Кодексу РФ про адміністративні правопорушення.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. 
		 
		Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
		 
		Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
		 
		Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		 
		Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_3 не надав належних і допустимих доказів, визначених Законом України «Про страхування» та договором страхування, які підтверджують настання страхового випадку - ДТП, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. 
		 
		Вищевказані довідка про ДТП та постанова про адміністративне правопорушення, видані посадовою особою на тимчасово окупованій території відповідно до законодавства РФ, не є документами, на підставі яких суд може зробити висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування.
		 
		При цьому колегія вважає безпідставним посилання апеляційного суду на висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and others v. Moldova and Russia»), як підставу для прийняття зазначених вище документів в якості належних і допустимих доказів у даній справі про стягнення страхового відшкодування, оскільки вказана практика ЄСПЛ стосується документів, виданих органами та установами (зокрема, лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, які як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку лише під час розгляду справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
		  
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
		 
		Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 413, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити.
		 
		Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 липня 2018 року скасувати.
		 
		Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 квітня 2018 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді:Н. О. Антоненко     В. І. Журавель     В. М. Коротун     В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...