Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 242/2108/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2018.
Дата набрання законної сили: 22.10.2018
Номер судового провадження: 61-16485ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 242/2108/16-ц
		провадження № 61-16485св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Державне підприємство «Селидіввугілля»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2016 року у складі судді Моцного О. С. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Кішкіної І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про зобов'язання надати вугілля на побутові потреби.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він із 18 січня 1966 року працював на шахті «Селидівська-Південна» треста «Селидіввугілля» прохідником, гірничим майстром. 
		01 жовтня 1972 року шахта «Селидівська-Південна» перейменована у шахту «Селидівська» комбінату «Красноармійськвугілля». 28 серпня 1980 року він звільнений із шахти за станом здоров'я за пунктом 2 статті 40 КЗпП Української РСР. 01 лютого 1981 року організовано Селидівське виробниче об'єднання по видобутку вугілля «Селидіввугілля».
		 
		27 грудня 1982 року знову працевлаштувався на шахту «Селидівська» в/о «Селидіввугілля» підземним учнем гірничого робітника. 06 квітня 1983 року переведений гірничим робітником з ремонту гірничих вироботок дільниці № 1. 
		12 серпня 1994 року звільнений за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України у зв'язку з переходом на пенсію за віком. 01 квітня 1995 року у зв'язку з приєднанням шахти «Селидівська» до шахти «Україна» організовано ш/у «Україна». 
		 
		На даний час не працює, мешкає в будинку, обігрів якого здійснює самостійно пічним опаленням - вугіллям, послуги з центрального опалення не надаються у зв'язку з їх відсутністю.
		 
		Із метою реалізації свого права на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби на 2016 рік він звернувся із заявою до керівництва ДП «Селидіввугілля», надавши при цьому необхідні документи.
		 
		12 квітня 2016 року ДП «Селидіввугілля» відмовило йому у вказаному питанні, посилаючись на приписи пункту 12.10.8 Міжгалузевої угоди та те, що забезпечення його вугіллям має проводити те підприємство, з якого він вийшов на пенсію. 
		 
		Вважав таку відмову безпідставною, посилаючись на статті 7, 43, 48 Гірничого Закону України, пункту 12.10 Галузевої угоди між Міністерствами палива та енергетики України. Зазначив, що пенсія призначена йому на пільгових умовах 26 березня 
		1989 року, оскільки він має стаж на підземних роботах із видобутку вугілля понад 
		10 років.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив визнати неправомірними дії ДП «Селидіввугілля» про відмову у забезпеченні вугіллям на побутові потреби на 
		2016 рік та зобов'язати забезпечити його безоплатним вугіллям на побутові потреби на 2016 рік у кількості 5,9 т належної якості.
		 
		Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ДП «Селидіввугілля» забезпечити ОСОБА_4 безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тонн за 
		2016 рік. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на позивача розповсюджуються положення статті 43 Гірничого Закону України, який має понад 10 років стажу на підземних роботах на підприємствах із видобутку вугілля та мешкає в будинку з пічним опаленням, відповідно і має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби у кількості 5 900,00 кг вугілля на рік та на забезпечення безоплатним вугіллям на побутові потреби після виходу на пенсію.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ДП «Селидіввугілля» відхилено. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2016 року залишено без змін.
		 
		Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У березні 2017 року ДП «Селидіввугілля» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду є помилковим, оскільки не відповідає фактичним обставинам, спростовується наявними у справі доказами, а саме трудовою книжкою позивача, а також довідками ДП «Селидіввугілля» з яких вбачається, що останнє не є правонаступником шахти «Селидівська» комбінату «Красноармійськвугілля».
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		У червні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу ДП «Селидіввугілля», в яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки фактично зводиться до переоцінки доказів, яким суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану касаційну скаргу передано до Верховного Суду. 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судом встановлено, що позивач із 18 січня 1966 року працював на шахті «Селидівська-Південна» тресту «Селидіввугілля». З 01 квітня 1995 року шахта «Селидівська» приєднана до шахти «Україна» і утворено шахтоуправління «Україна». 12 серпня 1994 року ОСОБА_4 звільнений за власним бажанням із шахти «Селидівська», де працював підземним гірничим робітником 2 розряду, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується записами у трудовій книжці.
		 
		Відповідно до довідки від 18 квітня 2016 року б/н позивач проживає за адресою: 
		вул. Л. Чайкіної, 28, м. Українськ, із пічним опаленням, будинок не газифікований.
		 
		Статтею 43 Гірничого Закону України передбачено, що підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб, зокрема, пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 
		6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.
		 
		Відповідно до пункту 12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України (з доповненнями і змінами) порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною «Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби» від 11 травня 
		1976 року та «Інструкцією про порядок компенсації працівникам і пенсіонерам підприємств вугільної промисловості, що мають право на відповідні пільги, витрат за спожиту електроенергію та газ», затвердженої наказом Міністерством палива та енергетики України та погодженої з Профспілками. Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Інваліди і ветерани праці та війни, сім'ї загиблих на виробництві, що одержують пенсії в зв'язку з втратою годувальника, непрацюючі вдови померлих працівників і пенсіонерів, що одержують пенсії в зв'язку з втратою годувальника, забезпечуються вугледобувними, вуглеперероблювальними, шахтовуглебудівельними підприємствами безоплатно. Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки - 7,5 років; на роботах, пов'язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 
		15 років, жінки - 12,5 років; на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки - 15 років. Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію.
		 
		Особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, але пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби відповідно до статей 43, 48 Гірничого Закону України за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному Підприємстві.
		 
		Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що право позивача на отримання гарантованих державою соціальних пільг порушено, а тому відповідач зобов'язаний безоплатно забезпечити вугіллям позивача.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що ДП «Селидіввугілля» не є правонаступником шахти «Селидівська» комбінату «Красноармійськвугілля», а тому не повинно забезпечувати ОСОБА_4 вугіллям, не заслуговує на увагу, оскільки шахта «Селидівська» в/о «Селидіввугілля» реорганізована у шахту «Україна», яка на цей час має статус відокремленого підрозділу ДП «Селидіввугілля», а тому саме ДП «Селидіввугілля» несе обов'язок з забезпечення позивача як пенсіонера вугіллям на побутові потреби.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		 
		Статтею 212 ЦПК України 2004 року установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 
		Оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                              О. В. Ступак
		 
		 
		С.О. Погрібний
		 
		 
		Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...